Страшне слово «клімакс». Чи справді менопауза помолодшала, як пережити цей період та чому це не кінець життя

Клімакс ≠ менопауза

Раніше менопауза в українських жінок наставала у віці 52-55 років. Але ситуація змінилася. 

«Зараз середній вік настання менопаузи змістився до 46-48 років, може бути й раніше», — сказала hromadske Олена Арендар, лікарка-гінекологиня приватної практики.

Причини зрозумілі — стрес через війну. За словами лікарки, стрес згубно впливає на роботу яєчників, чим знижує їхню функцію і, як наслідок, провокує «помолодшання» менопаузи.

«Клімакс» і «менопауза» — не синоніми, як часто вважається. Клімактеричний період (він же «клімакс») охоплює весь період від перших порушень циклу на тлі вікових змін і до початку життя після менопаузи, лікарською мовою це звучить так: період від перименопаузи, власне менопаузи та до постменопаузи. Це загальний процес вікових гормональних змін жінки.

Перименопауза — це період, який триває від перших гормональних змін у жінки до початку менопаузи. Перші «дзвіночки» зазвичай проявляються в порушенні менструального циклу та змінах настрою.

Це можуть бути або регулярні затримки менструації, або навпаки цикл стає нерегулярним, і менструація може бути декілька разів на тиждень. Також може різко змінюватися емоційний фон, і жінка не може пояснити це якимись іншими факторами. За декілька хвилин можливі зміни в настрої — від радості й до якоїсь агресії. Такі от «емоційні гойдалки».Олена Арендар, лікарка-гінекологиня приватної практики

Ще одна неприємна ознака перименопаузи — набір ваги. Навіть якщо жінка продовжує свій звичний спосіб життя, раціонально харчується, має фізичну активність — вага росте. Це відбувається через нестачу естрогенів — статевих гормонів жінки.

Згадані симптоми — найпоширеніші, бо загалом їх понад сотню. Часто жінки починають «подорожі» різними лікарями, аби зрозуміти, що з ними відбувається, і зрештою опиняються на кріслі гінеколога, який визначає початок перименопаузи.

«Якось до мене чоловік привів жінку віком 46-47 років. Через глибоку депресію аж до суїцидальних спроб вона тривалий час проходила психіатричне лікування, приймала антидепресанти й психолітики. І півтора-два роки це не давало ефекту. І якось їй психіатр порадив звернутися до гінеколога», — розповідає Олена Арендар.

Після проведення обстежень гінекологиня дійшла висновку, що в жінки знизився рівень естрогенів, і це так сильно на неї вплинуло. Її рецептори були дуже чутливі до зміни кількості статевих гормонів. Жінці призначили замісну гормональну терапію (ЗГТ) — тобто штучно додали естрогенів організму. Через три місяці пацієнтку було не впізнати. Вона стала життєрадісною, повернулася до звичного ритму життя. Розповіла, що припинила приймання антидепресантів, залишивши лише ЗГТ.

Це каже про те, що іноді симптоми можуть дуже маскуватися. Ми можемо навіть і не подумати про те, що певні зміни в нашому організмі — це ознаки перименопаузи.Олена Арендар, лікарка-гінекологиня приватної практики

«Все, життя закінчується»

Перименопауза різниться між жінками не лише в симптомах, але й у терміні — вона може тривати від 2 до 10 років. Якщо ж жінка 12 місяців поспіль не мала менструації, гінеколог відзначить це як менопаузу. І відтак починається період постменопаузи, коли організм адаптується до життя за низького рівня вироблення естрогену.

«Це жах, закінчується життя», «більше не буде ніякої сексуальної активності» — такі тези досі можна почути про менопаузу. Цей період часто сприймається як межа між молодістю і старінням, і ця думка створює психологічну напругу всередині жінки. Таке усвідомлення може провокувати в жінок втрату почуття соціальної значущості й втрату жіночності.

Без перебільшення, це справді важкий період. Він супроводжується серйозними гормональними й фізіологічними змінами. Можливі часті припливи жару, підвищене потовиділення, сухість шкіри й слизових, зменшення щільності кісток (ризик остеопорозу), уповільнення метаболізму, що може призводити до набору ваги. До цього часто додаються зміни в сексуальному житті: зниження лібідо, дискомфорт під час статевого акту через сухість слизових.

Наздоганяють і психоемоційні зміни — дратівливість, тривожність, порушення сну, зниження концентрації уваги, перепади настрою, у деяких випадках і депресивні стани.

Приблизно 70% жінок відчувають психоемоційні зміни в період перименопаузи й менопаузи, йдеться в дослідженні американських вчених. Вони повʼязують це з тим, що естрогенові рецептори перебувають у різних ділянках мозку, що регулюють настрій і когнітивні функції.

Зазвичай на цей період життя жінки припадають ще й інші виклики, наприклад виїзд дітей із сімʼї, потреба догляду за літніми батьками. Можливо, якісь карʼєрні зміни. І це все може бути додатковими стресовими факторами до змін, які відбуваються із зовнішністю, тілом і фізіологією. І це така певна тимчасова криза в житті жінки, з якою часто самостійно їй важко впоратися.Беата Надь, лікарка-психіатриня, медична психологиня

Психологічно найважче жінкам, які протягом життя мали депресію або тривожний розлад, каже hromadske Беата Надь. Мовляв, є доказові дані про те, що в таких жінок приблизно у 2-4 рази підвищуються ризики повторення чи загострення такого стану в перименопаузальному періоді.

У наш час уже не треба мучитись

«У мене так було, перетерпи» — приблизно такі фрази часто можна почути від старшого покоління, яке лікувало всі хвороби відварами трав і прикладало на голову капустяні листки. Насправді ж пройти період менопаузи можна й варто комфортно, без неприємних симптомів та з усвідомленням, що з тобою відбувається.

Менопауза — це завершення репродуктивного віку, а не кінець повноцінного життя. Це час нових починань і можливостей. Жінка в цей період здатна мати щасливе, наповнене сенсом життя.

До того ж для деяких жінок гормональні зміни, які відбуваються під час менопаузи, можуть піти на користь, особливо тим, хто має рясні або болісні менструації, або жінкам, які потерпали від передменструального синдрому, вказують у Центрі громадського здоров’я МОЗ.

Дуже важлива обізнаність про те, що на тебе чекає в майбутньому. Найкраще ще до 40 років вивчати цю тему. Зараз, на щастя, є багато книг на тему жіночого здоров’я, є вебінари, відео від багатьох експертів. Слід читати, дізнаватися про це, щоб менопауза не була холодним душем на голову й нерозумінням на кшталт «Що зі мною зараз відбувається? Чому я стала більш роздратована? Що це за припливи жару?». Підготовка має бути заздалегідь, а не в момент настання перших «дзвіночків».Беата Надь, лікарка-психіатриня, медична психологиня

На думку фахівчині, бути обізнаними у темі менопаузи потрібно не лише жінкам, а й чоловікам. Останнім слід розуміти, що саме відбувається із жінками у цей період, чому вони змінюються, намагатися ставитися із цікавістю та розумінням, а не тиском і доріканнями.

Важливо також дбати про своє здоровʼя. Регулярні щорічні чекапи в гінеколога — це не порада, а обовʼязок кожної жінки, яка турбується про себе. І це за умови, що відсутні скарги, бо якщо такі є, візитів має бути більше.

Пройти менопаузу з меншими наслідками допоможе здоровий спосіб життя — збалансоване харчування, здоровий сон, фізична активність і приймання вітамінів, яких бракує організму. А психоосвітні консультації допоможуть запобігти появі тривожних розладів.

У разі перших ознак перименопаузи варто відразу ж звертатися до гінеколога. За потреби він може призначити замісну гормональну терапію, яка здатна подолати неприємні симптоми, що виникають у цей період. На практиці це означає регулярне приймання таблеток, які додають організмові естроген, якого жінці вже не вистачає, бо яєчники не спроможні його виробити.

Подолати симптоми в менопаузальному періоді вже не є проблемою у наш час, каже Олена Арендар. Гінекологиня зазначає: «У нас є підходи. Ми знаємо, що робити. Головне — вчасно звернутися, щоб не погіршувати якість свого життя».

Ще одна мета ЗГТ — профілактика симптомів, які будуть виникати через декілька років. Ідеться про остеопороз, зміни з боку серцево-судинної системи, погіршення стану шкіри й волосся тощо.

Замісна терапія має свої протипокази. Зазвичай це серйозні онкологічні захворювання, наявність в анамнезі жінки раку молочної залози, печінкова та ниркова недостатність. Лікар-гінеколог під час збору анамнезу зможе зʼясувати, чи немає протипоказів, щоб призначити пацієнтці таку терапію.

Зараз суспільство стає більш обізнаним. Якщо раніше про ЗГТ казали «Боже, змилуй. Лікарю, дайте мені якусь травку», то зараз багато жінок уже приходить із запитом саме на цю терапію. Тобто зміни сприйняття, якщо порівняти з тим, що було 10-20 років тому, відбулися кардинальні.Олена Арендар, лікарка-гінекологиня приватної практики