Подивіться, чого досягли ці жінки — 21 історія зі Східної Європи

У міжнародний жіночий день більшість жінок у Східній Європі отримують квіти і слова вдячності за роботу, яку вони зробили для сім’ї. Німецька організація N-OST запропонувала 21 журналістці з 21 східноєвропейської країни розповісти про помітних жінок, які змінюють світ, і про ставлення до жінки у своїх країнах.

Громадське публікує спецпроект на правах партнерства.

Білорусь: Лариса Жигарь

Лариса Жигарь

«Син Лариси Жигарь був безпідставно звинувачений за наркоторгівлю і засуджений до восьми років в'язниці. У Білорусі досить просто потрапити за ґрати на термін до 12 років просто за один грам марихуани. Жигарь створила інформаційний центр для батьків, які борються проти суворого покарання за наркотики.

Незважаючи на тиск влади і обмежений доступ до великих медіа, вона продовжує оскаржувати рішення судів і пропонувати прогресивні рішення в боротьбі зі зловживанням наркотиків серед білоруської молоді.

Її робота з цією непростою темою у таких важких умовах дуже надихає. Але з ентузіазмом і адвокаційними здібностями, як у Жигарь, очевидно, що попереду — зміни на краще».

Саша Губська висвітлює культурні, екологічні та соціальні теми для платформи 34mag.net , провідного незалежного онлайн-видання для молодих білорусів

Болгарія: Костадінка Кунева

Костадінка Кунева

«Будучи безробітною історикинею у Болгарії, Костадінка Кунева емігрувала до Греції, аби працювати доглядальницею за будинками. Там вона зіткнулася з експлуатацією, стала синдикалісткою, пережила напад із обливанням кислотою та була обрана членкинею Європейського Парламенту.

Зараз Костадiнка є представницею партії Європейських Об’єднаних Лівих у Європейському Парламенті. Її діяльність не так відома на батьківщині (яку вона була змушена покинути через бідність), як і діяльність багатьох інших жінок, які працюють за кордоном, аби прогодувати свої сім’ї. Але, будучи голосом домашніх робітників у Греції та Євросоюзі, Кунева суттєво посприяла захисту найбільш вразливої частини болгар — трудових мігрантів, які зазвичай стають жертвами дискримінації, торгівлі людьми та інших зловживань.

Марія Черешева працює кореспонденткою Balkan Investigative Reporting Network та є віце-президенткою Асоціації Європейських Журналістів у Болгарії.

Боснія і Герцеговина: Рената Радіч-Драгіч

Рената Радіч-Драгіч

Рената Радіч-Драгіч — репортерка Центру журналістських розслідувань в Сараєво, де вона три роки обіймала посаду шеф-редакторки. Її роботи допомогли розкрити багато суспільних проблем, змінити закони і витребувати від публічних персон підзвітності. Це призвело до відчутних змін у Боснії.

Рената — володарка низки локальних і міжнародних премій за журналістські розслідування, але, що найбільш важливо, вона — людина, яка живе ідеєю солідарності. Репортерка дає простір молодим жінкам, виступаючи як ментор в рамках офіційних програм жіночої підтримки і як неформальний помічник.

Майда Салкановіч — авторка і громадська діячка з Боснії та Герцеговини, залучена до низки активістських проектів, в основному сфокусованих на гендерній рівності.

Вірменія: Крістін Саргсян

Крістін Саргсян (в центрі)

«Крістін Саргсян — засновниця конференції TEDxYerevan. Вона активізувала рух з перекладу виступів TED Talks для вірменської аудиторії. Коли вона влаштувала першу конференцію в 2010, програма була експериментальною, але за останні сім років вона надихнула мене і багатьох людей в Єревані і регіонах Вірменії на те, щоб взятися за переклад TED-виступів і проводити конференції TEDx для різних спільнот.

Останніми роками вона розвиває програму, яка дозволяє молодим людям з усієї Вірменії ділитися своїми ідеями зі світом, і їхні голоси чують їхні спільноти (деякі з проблем молоді таким чином були вирішені)».

Арпін Грегорян — спеціалістка з медіа і технологій в єреванському офісі News Deeply international media startup.

Греція: Матіна Кацівелі

Матіна Кацівелі

«Матіна Кацівелі перетворила невеликий грецький острів Лерос на притулок, сповнений солідарності та співчуття. Відтоді як розпочалась криза біженців, вона стала свідком цієї жахливої трагедії. У той час як інші країни ЄС не виконують своїх зобов’язань, жінці з невеличкої країни вдалось створити на маленькому островi притулок для жінок та дітей, що втікають від війни. Спільними зусиллями простих людей, жителів острова, було відремонтовано стару віллу та лікарню. Там острів'яни надали жінкам-біженкам можливість знову опинитись в гідних життєвих умовах. Матіна переконалась, що солідарність перемагатиме завжди, і що об’єднаність місцевих жителів Лероса поверне нашу віру в людяність».

Марія Сідірупулу, журналістка і телепродюсерка, працювала на Skai TV, ARTE і VICE, досліджує соціально-політичні проблеми, фінансову кризи та проблеми біженців.

Грузія: Тамара Черголейшвілі та Ірма Інашвілі

Тамара Черголейшвілі (праворуч) та Ірма Інашвілі

«Цих жінок об'єднує енергійність та харизма, а також те, що вони керують роботою телевізійної станції. Крім того, Тамара Черголейшвілі та Ірма Інашвілі — повні протилежності одна одної. Одна орієнтується на Захід, інша дотримується лінії Кремля. Тамара бореться за ліберальні цінності, коли Ірма будує свою політичну кар’єру на захисті «сімейних цінностей» та протистоянні «впливу Заходу».

Протягом чотирьох місяців я стежила за їхнім життям, працюючи над серією короткометражних документальних стрічок для Coda «Зіткнення на полі пропаганди» («Clash of Narratives»), бачила їх пліч-о-пліч. Це змусило мене вибратися з моєї ехо-камери (замкнений простір, у якому переконання посилюються шляхом повторення, а дискусія унеможливлюється, — ред.) та добре подумати над тим, що має значення для людей і наскільки важливо відстоювати те, у що віриш. Суттєвий урок для нашого поляризованого світу».

Наталія Антелава, співзасновниця та головна редакторка Coda Story. Тривалий час працювала закордонним кореспондентом ВВС та отримала низку нагород за розслідування.

Казахстан: Айман Умарова, адвокатка

Айман Умарова (праворуч)

«Айман Умарова — безстрашна і невтомна адвокатка, якій вдалося запроторити за ґрати тюремних охоронців і захистити жінку, яку вони зґвалтували. Ці жінки були одними з перших в Казахстані, хто публічно розповів про сексуальні домагання. Раніше в суспільствi Казахстану винними зазвичай робили жінок — тема насильства була своєрідним табу.

Умарова феміністка і розповідає правду з тюремних камер, які відвідує. Іноді я дивуюся, як вона не боїться «гучно говорити», маючи при цьому маленьких дітей та сім'ю. Коли я запитала її про це, вона сказала, що це дуже складно і виснажливо, але вона не може ігнорувати несправедливість».

Айгерім Толеханова, незалежна журналістка, працює у EurasiaNet.org і The Conway Bulletin. Спеціалізується на політичному і економічному розвитку Центральної Азії, зокрема Казахстану.

Косово: Беріана Мустафа

Беріана Мустафа

«Батько Мустафа був провідним інтелектуалом Косово протягом непростих 90-х років. Для тих, хто намагався закріпитися при владі у післявоєнній країні, він став мішенню політично мотивованої «кампанії з очищення».

Беріана була одним із найгучніших голосів, які наполягали на тому, щоб смерть її батька не залишилася непокараною. Ще більш складною її битву зробило те, що вона була жінкою у переважно патріархальному суспільстві. Попри те, що ця тема є надзвичайно суперечливою, і зараз підозрювані нарешті повинні постати перед судом, свого часу мало хто наважувався висловлювати подібну думку. Мустафа доводить, що для жінок немає тем, які були б надто чутливими для того, щоб про них говорити».

Уна Хайдарі, журналістка, що висвітлює балканські теми, переважно для англомовних видань. Найбільше уваги приділяє міжетнічному протистоянню і політичним маніпуляціям у Косово.

Киргизстан: Ельнура Осмоналієва

Ельнура Осмоналієва

«Ельнура Осмоналієва є без перебільшення провідною режисеркою сучасного киргизького кіно. Вона представляє Киргизстан на міжнародній мистецькій арені за допомогою їдких короткометражок і документальних фільмів. Завдяки візуальним інструментам розповіді вона намагається порушити гострі теми соціальної несправедливості — зокрема, у ставленні до жінок і молоді, просуває повагу до освіти та працелюбність.

Осмоналієва разом із чоловіком Толонду Тойчубаєвим керує мережею «Білімкана», що опікується неприбутковими школами для підлітків у сільських районах Киргизстану».

Бермет Талант, журналістка із Киргизстану, працює в редакції Kyiv Post. Учасниця проекту з розслідування корупції та організованої злочинності. Нині працює в боснійському Сараєво.

Македонія: Катіца Янева

Катіца Янева (в центрі)

«Катіца Янева свого часу була прокуроркою з маленького містечка на півдні Македонії, а тепер — найпопулярніша жінка у всій країні. У ролі Керівниці спеціальних розслідувань вона відповідає за справи чиновників найвищого рангу, включно зі справою екс-прем’єра Ніколи Ґруєвські. Цю роботу вона взяла на себе у час, коли мало хто наважувався йти на подібний ризик. Її завдання — відновити справедливість для жителів Македонії, які десятки років страждали від корумпованих політиків та їхніх спільників. Той факт, що цю роботу виконує жінка у країні, для якої досі актуальні стереотипи про жінок, є важливим сигналом».

Саска Цвєтковська, журналістка-розслідувачка, що працює на телеканалі NOVATV. Сфера інтересів — корупція і організована злочиність; є активісткою за свободу медіа та прозорість.

Молдова: Майя Санду

Майя Санду

«У Молдові, де є над чим працювати у сфері гендерної рівності, Майя Санду стала кандидаткою у президенти, ведучи боротьбу зі ставлениками корумпованого молдовського і російського режимів.

Вона з гідністю витримала прямі жінконенависницькі напади на себе під час виборчих перегонів. Попри брудні ігри опонентів, їй вдалося об’єднати всю молдовську діаспору, яка сподівалася повернутися додому під проводом президента, що заслуговує довіри. Їхнє бажання не втілилося в життя, однак перемога можлива на наступних виборах. Майя Санду є першою за тривалий час політикинею, якій вдалося подарувати громадянам Молдови надію».

Ана Ґерчю, журналістка Moldova.org.

Польща: учасниці Чорного протесту

Учасниці Чорного протесту у Польщі Фото: Iga Lubczańska (creative commons)

«Чорний протест — це масова акція проти заборони абортів. Протести та страйки були у багатьох польських містах наприкінці 2016 року. Складно зрозуміти, хто був ініціатором, бо в організації протесту брала участь велика кількість громадських організацій, а також політична партія Razem («Разом»). Переважно участь у протесті брали жінки.

Чисельні демонстрації охопили навіть маленькі польські містечка, де соціальна активність низька, а рівень довіри до Католицької церкви — визначальний. Ось чому справді відважні жінки не побоялися розказати про свої антиконсервативні погляди».

Кая Путо, журналістка, публіцистка, активістка за права біженців, фокусується на Східній Європі.

Румунія: Лаура Кодрута Ковесі

Лаура Кодрута Ковесі

«Лаура Кодрута Ковесі — наразі одна з найвпливовіших жінок в Румунії. Вона 43 роки обіймає посаду прокурора в головному управлінні антикорупційного бюро, відомого як DNA, і є лідеркою у боротьбі з корупцією в країні. До її приходу на цю посаду бюро не мало такого впливу. Зараз під її керівництвом затримані та ув’язнені чисельні високопосадовці — колишні міністри, прем'єр-міністр. Зараз ця організація має один з найвищих рівнів довіри в країні».

Ліна Вдовій працює для casa jurnalistuluі над темами корупції та порушення прав людини на пострадянському просторі.

Росія: Ольга Алленова

Ольга Алленова

«Ольга Алленова — спеціальна кореспондентка газети «Комерсантъ». Ольга багато років готує матеріали про соціально незахищених дітей та дорослих, які живуть в психіатричних закладах, дитячих будинках та інших «закритих» установах. Вона регулярно інформує про порушення прав людини в подібних закладах, допомагаючи таким чином їх вирішувати.

Окрім цього, Ольга займається лобіюванням інтересів утримуваних осіб на державному рівні. Вона працює над підвищенням толерантності серед населення та визнанням людей з обмеженими можливостями (включно з психічними розладами) серед широкого загалу в Росії».

Ангеліна Давидова, журналістка, пише про проблеми екології та навколишнього середовища. Живе в Санкт-Петербурзі та Москві. Регулярно пише як для російських, так і для іноземних видань.

Сербія: Саня Кляйич

Саня Кляйич

«Під час зміни влади впродовж останніх років в автономному краї Сербії Воєводині суспільне телебачення та радіо опинилися під серйозним тиском. Саня Кляйич голосно заявляла про напади і демонструвала нам, як стояти на захисті журналістики та особистої недоторканності. Разом із колегами вона перемістила боротьбу на вулиці Нове-Саде, організовуючи протести, з яких виросла громадянська ініціатива Support RTV («Підтримка RTV»).

Як наслідок, їй довелося звільнитися з роботи. З того часу Саня стала рупором для покоління молодих журналістів, яких вона підтримує і яким допомагає будувати професійну журналістику, захищати публічні інтереси та свободу медіа попри всі небезпеки, шантаж та тиск».

Зарка Радойя, журналістка регіонального онлайн-медіа kontrapress.com. Висвітлює теми життя суспільства у постконфліктний період, міграцію та проблему біженців.

Туркменістан: Солтан Ачілова

Солтан Ачілова

Голос Солтан гучно звучить в країні, яка розглядає жінок просто як аксесуар в яскравому одязі для когорти людей похилого віку, що оточують «лідера нації» і його абсурдний культ особи. Журналістка розповідає те, про що в Туркменістані заведеноо мовчати: про довгі черги за дефіцитними продуктами, про тиск держави на фермерів, щоб ті виконували норму.

Влада хоче, щоб Ачілова мовчала, тому її кілька разів заарештовували. Також на неї неодноразово здійснювали напади, але досвідчена 67-річна мультимедійна репортерка невпинно розповідає про все, що відбувається у рідній країні, відрізаній від зовнішнього світу. І не боїться, що її голос, такий важливий в цій тиші, почують».

Едда Шлагер — журналістка-фрілансерка, пише про Центральну Азію

Туреччина: Севда Караджа

Севда Караджа (друга праворуч)

«Севда Караджа народилася в 1984 році у аграрному місті Адана в родині текстильників. Через оточення вона відчувала традиційні для жінок-робітниць проблеми з раннього віку. Після навчання на факультеті політології в Анкарі вона заснувала телеканал Hayatin Sesi («Життєво важливий голос»), де створила і веде шоу Ekmek ve Gül («Хліб і Рози»).

Це було перше телешоу в Туреччині, яке розповідало про жіночий робітничий рух, про журналісток і художниць, які піднімають гендерну тему. Телеканал був закритий владою після спроби державного перевороту в 2016, але шоу Севди продовжує мобілізувати і надихати багатьох жінок. Зараз засновниця телеканалу працює над тим, щоб перетворити свій проект на веб-платформу».

Сібель Шик пише статті для taz і bianet, є ком'юніті-менеджером euro | topics і співзасновником антісексистскої платформи erktolia.

Угорщина: Джудіт Уірт

Джудіт Уірт screenshot

«Джудіт Уірт — юридична експертка, учасниця жіночого руху Угорщини з кінця 1990-х років. Працює в адвокатській групі NANE, яка відкрила гарячу лінію для жінок і дітей, що потерпають від насильства, а також для жертв зґвалтування. Організація також проводить тренінги для працівників служб опіки та вчителів, іноді консультує суддів та співробітників поліції щодо ефективного ведення справ, які стосуються домашнього насильства.

Уірс — менторка для багатьох молодих феміністок і мати двох дівчат-феміністок. Я завжди вважала поєднання розуму, запеклого радикалізму, невгамовності і почуття гумору, яке притаманне їй, таким, що розширює права і відкриває можливості».

Маріан Доса, журналістка Kettös Mérce, викладачка і співзасновниця «Школи громадського життя».

Узбекистан: Муножат Юльчієва

Муножат Юльчієва

«Муножат Юльчієва — звичайна і сучасна узбецька жінка, наділена прекрасним голосом і екстраординарним артистичним талантом. Вона співає макоми, традиційні узбецькі пісні, що є одним з найскладніших жанрів у вокальному мистецтві. Юльчієва виступала в найкращих концертних залах у Франції, Англії, Америці і Японії, і стала уособленням музики для тисяч жителів Узбекистану. Я захоплена її роботою, оскільки вона дуже багато працювала, щоб домогтися міжнародного визнання.

В Узбекистані багато артистів співають поп-музику, щоб стати «багатими і відомими». Але Юльчієва залишається скромною і відданою співачкою маком».

Уміда Маніязова, журналістка-фрілансерка, пише про Центральну Азію

Україна: Настя Мельниченко

Настя Мельниченко

«В Україні люди говорять, що Настя Мельниченко зробила диво. Її публікація в соцмережі Facebook допомогла тисячам жінок на пострадянському просторі.

В липні 2016 вона створила хештег #Янебоюсьсказати. Під ним тисячі жінок почали ділитися своїми історіями про тиск і насильство. Ефект був схожим на розрив бомби. Ніхто не очікував, що така кількість багато жінок мовчала про наругу стільки років. Два дні після початку флешмобу у Насті стався серцевий напад, їй було складно читати всі ті опубліковані зізнання від незнайомок.

Зараз вона створює програму з підтримки жінок, які були зґвалтовані або піддавалися переслідуванням. В березні вона має намір випустити книгу для підлітків під відомим хештегом».

Катерина Сергацкова, журналістка, ведуча Hromadske.ua. Досліджує теми рівності, ЛГБТ, біженців та ксенофобії.

Хорватія: Саня Ковачевіч

Саня Ковачевіч

«Саня Ковачевіч — феміністка, журналістка та бібліотекарка, яка зробила вагомий внесок у роботу феміністичного руху Хорватії, піднімаючи теми насилля над жінками та політичні завдання жіночих організацій.

Як співзасновниця феміністської групи fAKTIV, вона організувала у Загребі 8 березня 2016 перший Нічний марш з нагоди Міжнародного жіночого дня, що став найбільший маршем за права жінок у Хорватії за останні 25 років. Вона завжди готова вступитися та допомогти оточуючим у найважчі часи. Завдяки її сміливості та благородності вона незліченну кількість разів надихала мене не здаватися у боротьбі за краще майбутнє».

Jelena Tesija, редакторка феміністського журналу libela.org.

/переклад — Катерина Сергацкова