Ескалація в Криму може бути наслідком прагнення Путiна прямих переговорів із США до кінця строку Обами

Ситуація навколо россійських погроз в Криму, гучні заяви Владіміра Путіна, які означають фактичне зневажання нормандського формату та поки що стримана реакція Заходу, цілі, які переслідує Кремль у своїх діях щодо Україні. Як це все бачать у Вашингтоні? 

На ці теми Громадське поговорило з Ханною Тобурн — дослідницею політики Східної Європи Hudson Institute, коментатором подій у Росії та Україні для таких видань як The Washington Post, The American Interest, Foreign Affairs, The Boston Globe.

Ханно, ми спостерігаємо досить кволу реакцію з боку Заходу, лунають лише деякі стримані думки. Як ви це бачите у Вашингтоні? Чому так відбувається і чого нам очікувати, особливо, якщо Путін показує, що зневажає теперішню форму стосунків, як от нормандський формат, і, швидше за все, хоче говорити напряму зі США?

Насправді у США це викликало сильне занепокоєння. Останній тиждень усі були досить схвильовані через те, що щось може статися. Думаю, що тепер люди, зокрема у США, почали розуміти, як саме діє Путін. І ми  помітили, що часто багато чого відбувається у серпні, що Путін часто вдається до дій під час Олімпійських ігор. Тож ми направду були схвильовані, що щось може статися, доки політики з Європейського Союзу на канікулах, доки ми тут, у США, зайняті власними виборами. Тому це дуже тривожно.

Але що є інакшим тут, то це сприйняття того, що може відбутися. Дехто був упевненим, що скоро ми побачимо ще одне вторгнення в Україну, серйозні воєнні дії у Криму. Я ж дотримуюся думки, що таким чином Владімір Путін хоче змінити Нормандський формат і внести правки в Мінські домовленості. Тож я можу сказати, що люди тут стурбовані, і надають цьому питанню стільки уваги, скільки наразі можливо.

Путін розуміє, що у нього залишилося шість чи більше місяців роботи з адміністрацією Обами, і якщо, як видається зараз, Гіларі Клінтон переможе, то в Путіна може вже не бути можливості вирішувати питання так, як вони вирішуються зараз

Чимало аналітиків вважають, що Владімір Путін не хоче говорити з Берліном чи з Парижем. Він прагне говорити напряму з Вашингтоном і змінити формат перемовин. Що про це думають у США, особливо напередодні президентських виборів?

Я думаю, що ви абсолютно праві. Тут вважають, якщо Путіну вдасться зробити, як він хоче, то він прагнутиме безпосередніх перемовин зі США щодо України без України чи Німеччини. Можна сказати, що він досить зосереджений на тому, аби Владислав Сурков і Вікторія Нуланд з Держдепартаменту США зустрілися. І він хоче прискорити цю подію.

11 серпня Владімір Путін зібрав раду Нацбезпеки через начебто загрозу підриву деяких об'єктів у Криму. Фото http://kremlin.ru/

Тому ви праві, вибори у США ставлять його в таке становище, в якому він розуміє, що у нього залишилося шість чи більше місяців роботи з адміністрацією Обами, і якщо, як видається зараз, Гіларі Клінтон переможе, то в Путіна може вже не бути можливості вирішувати питання так, як вони вирішуються зараз. Тому тут схильні вважати, що події в Криму – це частина його задуму на шляху до мети.

Про Україну майже ніколи не говорять в американський новинах. Ми зосереджені на власних проблемах. Та й у світі багато чого відбувається, взяти навіть Сирію. Тому у Вашингтоні панує відчуття, що зараз є стільки проблем, а Україна  – одна з багатьох

На вашу думки, чи багато людей у США вважають, що Україна провокує Росію на такі дії, аби привернути більше уваги до ситуації?

Я не думаю, що ця цифра дуже велика. Але люди вже трохи втомилися від України. Відтоді, як конфлікт почався у 2014, минуло багато часу. Є певне розчарування через те, як повільно український уряд впроваджує реформи. Також розчаровані тим, що все просувається не так швидко, як хотілося б – наприклад, щодо викорінення корупції, усунення олігархів від влади і таке інше.

Про Україну майже ніколи не говорять в американський новинах. Тут і без того багато всього відбувається, ми зараз зосереджені на власних проблемах. Та й у світі багато чого відбувається, взяти навіть Сирію. Тому у Вашингтоні панує відчуття, що зараз є стільки проблем, а Україна  – одна з багатьох.

Через це я хвилююся, бо в України може закінчуватися час, тоді як Владімір Путін намагається використати це нетерпіння у власних цілях. Але я не думаю, що тут є люди, які справді вважають, що Україна вдаватиметься до таких дій, частково тому, що вона може отримати досить серйозну реакцію Заходу і ризикує залишитись без допомоги.