150 доларів на день. Як в Україні формується новий клас високооплачуваних сантехніків і плиточників

За словами 33-річного чоловіка вартість його послуг за останній рік виросла на 20-25%, а замовлень на місяці вперед: «У мене 20 плиточників — всі на 3-4 місяці завантажені. Зараз в Україні, якщо ти майстер із прямими руками й знаєш свою працю, якщо ти нормально працюєш, скажімо так, з дев’ятої години ранку до шостої-сьомої вечора, то можна заробити 150 доларів на день, плюс-мінус отак».

Нових працівників доводиться навчати, тому що в училищах це роблять погано.

«Книжки, переписані із СРСР — і от за ними викладають. А кожен день з’являється щось нове. Різні девайси, різні задачі, різні вироби», — розповідає майстер.

Маляри, плиточники, сантехніки — на вагу золота

За даними Державної служби статистики, у вересні середня зарплата в країні становила 26 623 гривні — це плюс 24% до показника минулого року. Однак у сфері робітничих спеціальностей деякі зарплати зросли більш ніж на 40%, хоча вони ще й торік були вищі за рівень середньої зарплати.

Так, зарплата плиточника, за даними «OLX Робота», зросла — з 37 500 гривень минулого року до 45 000 гривень нині. Зарплата маляра зросла майже на 43% — до 50 000 гривень. Зарплата сантехніка — на 38% — до 41 500 гривень. Фасадники в середньому заробляють 57 250 гривень на місяць. Електрики отримують 35 000 гривень на місяць (+16,7%), будівельники — 45 000 гривень (+28,6%), штукатури — 60 000 гривень (+20%).

Все — через нестачу людей, що володіють цими професіями. Охочих і спроможних працювати сантехніками й електриками під час війни не так багато.

«З плиточниками взагалі велика проблема. Це золоті люди будуть у країні. У мене один знайомий плиточник, то щоб до нього записатись — черга вже на березень. Ми замовляли ремонт даху на зиму, там у нас є проблеми, то два місяці чекаємо. Плиточник улітку робив нам роботу за одну ціну, а от місяць тому ми знову його покликали, то він каже, що вдвічі вища вже ціна. Підрядники потроху намагаються підіймати ціни, приватні виконавці більш серйозно. У нас вивозить сміття компанія “Грінко”, то вона нам на 25% нещодавно підняла вивіз», — розповідає Євген Довгий, очільник ОСББ Friendly House.

Довгий каже, що раніше будинки в їхньому ОСББ обслуговували двоє електриків — і цього вистачало, щоб вчасно закривати всі ремонтні потреби мешканців. Але нещодавно одного мобілізували до війська, і той електрик, що лишився, не встигає з потоком роботи, адже мусить розриватися на декілька житлових комплексів. Опитування мешканців цього ЖК показало, що більшість готові платити за виконання робіт на 20% більше, лише б вони були виконані.

Станіслав Донцов, голова правління ОСББ «Порядок Шептицького», також скаржиться на нестачу робітників:

«Зростає неофіційна конкуренція за найкращих фахівців: електриків, сантехніків, зварювальників. Їх дуже складно знайти, і якщо раніше наші колеги дуже радісно ділилися цими контактами, то я навіть почав помічати, що зараз люди менш охоче дають такі контакти, бо просто бояться, що на всіх не вистачить цього персоналу, що обслуговує».

Ринок праці зголоднів за робітниками

Мобілізація також викосила ряди ремонтників. І відповідно вплинула на вартість їхніх послуг. Часом робітники просять більше, бо враховують свій маршрут через блокпости, закладають ціну ризику, так би мовити. «Робітники середнього віку або не можуть приїхати, або беруть замовлення лише локально. З лівого берега Києва на правий не поїдуть, якщо бронювання немає. Звісно, це все на їхній ризик. Багато було випадків, що людей викликали на роботу, вони мали приїхати, а їх просто дорогою забрали», — розповідає Євген Довгий.

Тому нині є тенденція, що ремонтно-будівельні бригади формують із чоловіків віком до 25 років, які не підлягають мобілізації. Вони гарантовано приїдуть, але цінник може бути вдвічі більшим, а якість — не надто високого рівня через недосвідченість майстрів.

«Старше покоління, яке працювало десятиліттями в цій сфері, виходить на пенсію. От я часто помічаю, коли до нас приходять на обслуговування теплопункту, то це зазвичай електрик старший та електрик молодший. Старший передає знання. Так само з ліфтерами. Й абсолютно очевидно, що ці молоді фахівці не готові в тому обсязі, у якому готові попередні покоління. Тобто теоретичну базу, яку їм дали, — вона абсолютно недостатня. І вже в роботі, на практиці вони переймають досвід від більш досвідчених фахівців. Особливо це відчутно в таких сферах, як водопостачання й теплопостачання. Там ситуація майже критична, якщо чесно. Бо молоді люди не йдуть у ці сфери працювати, практичних навичок вони не мають. І хто буде обслуговувати цю сферу через декілька років — узагалі незрозуміло, чесно кажучи. Це величезна проблема», — розповідає Донцов. 

За даними дослідження «OLX Робота» та «Європейської бізнес-асоціації», 63% роботодавців сьогодні найбільше потребують саме робітників «синіх комірців». Це найбільша категорія дефіциту, що значно випереджає нестачу фахівців середньої ланки (35%) чи вищої кваліфікації (19%). При цьому 40% роботодавців очікують подальшого погіршення ситуації.

Варто пам’ятати, що весь український ринок праці — це 10,5 мільйона працевлаштованих громадян, з яких 25% зайняті у сферах держуправління, правопорядку та оборони (до великої війни таких було 16%), а, наприклад, у будівництві — всього лише приблизно 2%. На додаток до цього, кожного місяця Міноборони мобілізує та рекрутує до війська по 30 тисяч чоловіків, а це — 360 тисяч чоловіків на рік.

Так, на сайті пошуку роботи Work.ua більшість кандидатів — це молодь віком до 35 років (56% усіх шукачів). А от серед претендентів на робітничі посади молодь становить лише 36%. Найбільше ж тут шукачів віком 35-54 роки (50%). Також серед шукачів у категорії «Робочі спеціальності, виробництво» відчутно більше кандидатів віком понад 55 років (14% проти 7% на ринку праці загалом). «Ця диспропорція показує, що молодь менш охоче йде в робітничі спеціальності. І через декілька років, коли нинішні кандидати віком понад 55 років підуть на пенсію, ситуація може стати ще більш гострою», — каже Євгенія Кузенкова, редакторка аналітичних матеріалів Work.ua.

«Оскільки авторитетність і престижність робітничих професій довго була десь на рівні плінтусу або майже нульова, охочих туди піти не було досить довго. Це могла бути хіба сільська молодь, яка в такий спосіб намагалася закріпитися в містах, або ті самі “невдахи”, які не втрапили до інституту. І відповідно, у нас, якщо дивитися за резюме, є або піонери, або пенсіонери. Знайти людей виробничої сфери — що в робітничих професіях, що в інженерних — десь віком 30-40 років, це таке завдання із зіронькою. А молодь, яка в нас більше звикла до смартфонів, що таке викрутка чи паяльник знає вкрай опосередковано й не дуже прагне із цим знайомитися більш докладно», — говорить Тетяна Пашкіна, експертка ринку праці.

Маляр із TikTok

30-річний маляр Володимир Рибак із тих, хто вміє тримати і шпатель, і телефон. Клієнти приходять до нього переважно через соціальні мережі — TikTok, Instagram, Facebook — їх він веде разом із напарником. Роботи в нього зараз настільки багато, що нові замовлення буде приймати аж на кінець весни. 

«Зараз уже робота будівельника — вона престижна, так би мовити. Можна бути не айтівцем, можна бути будівельником і заробляти також нормальні гроші», — каже Рибак.

Після дев’яти класів школи він чотири роки навчався на маляра-реставратора в будівельному училищі у Львові, а потім іще два роки на дизайнера. Їздив працювати до Польщі, але повернувся до України. Освіта й досвід дають йому можливість навчати молодих малярів, адже знайти в команду досвідченого маляра складно — той зазвичай працює на себе.

«Та року, думаю, достатньо буде, щоб пізнати якісь ази. Не аж таким професійним маляром стати, який буде все робити. Але якусь підготовку, основне зможе робити. Та все одно через пів року також щось буде нове, чого нам треба буде навчатися», — розповідає Володимир.

120 тисяч на місяць за роботу плиточника

У мережі навіть є вакансія плиточника, котрому пропонують до 120 тисяч гривень на місяць. Сантехнік може знайти роботу з доходом до 100 000 гривень. 80 000 гривень може заробляти електрик.

80% пошукачів називають зарплату ключовим фактором вибору роботи, а 64% працевлаштованих готові змінити роботу, якщо їм запропонують більше грошей, розповідає Марія Абдулліна, керівниця напряму «OLX Робота». Але роботодавці влаштовують не лише перегони зарплат, а й розширюють систему додаткових стимулів.

«З аналітики ми бачимо, що досить ефективними стимулами, які суттєво підвищують відгуки на вакансії, є надання житла. Вакансії, що пропонують житло (яких на платформі “OLX Робота” понад 12 тисяч), отримують майже втричі більше відгуків. Пропозиція бронювання (понад 4 тисячі вакансій) збільшує кількість відгуків майже вдвічі», — розповідає Марія Абдулліна.

Окрім цього, шукачі зазвичай очікують від роботодавця довезення до місця роботи, а ще уніформу. Також є й інші стимули: медичне страхування, страхування від нещасного випадку, подарунки й відпочинок для дітей, інколи санаторні путівки для самих робітників.

Для прикладу, компанія Glacier Premium Apartments шукає сантехніка для роботи в Буковелі, що в Карпатах. На додаток до зарплати пропонується проживання в готелі на території туристичного комплексу й триразове харчування. Мобільний оператор lifecell пропонує до вакансії електрика бронювання, медичне страхування й мобільний зв’язок. Агрокомпанія МХП у вакансії слюсаря-сантехніка пропонує безплатне проживання в гуртожитку, безплатні обіди, трансфер до роботи й назад, щомісячну премію у вигляді 6,5 кілограма курятини, безплатний спортзал і консультації психолога.

Умови вакансій часто можуть бути кращими, ніж поточні умови роботи в тих, хто вже працевлаштований. Але й тут ідеться про зростання зарплат, зокрема й через момент із бронюванням. Для бронювання працівник повинен мати зарплату не менш як 20 000 гривень, тому тим робітникам, які отримували гроші «в конверті», тепер мусили «вибілити» зарплату. «Ви ж розумієте, що не всі чоловіки призовного віку готові через блокпости їздити два рази на день», — коментує експертка Тетяна Пашкіна.

Окрім цього, чимало українських підприємств користуються державною програмою пільгового кредитування «5-7-9», а для отримання такого кредиту потрібно проводити наймання працівників «по-білому», офіційно надаючи їм ринкову зарплату. «Особливо у сфері будівництва в нас була завжди дуже велика частка осіб, які працювали неформально», — розповідає економістка Ольга Купець.

«Але деякі чоловіки можуть не хотіти вийти з тіні, бо вони можуть усе ж таки не довіряти ТЦК, владі, а тому віддають перевагу неформальній зайнятості», — говорить Ольга Купець.

Тому навіть попри стимули й можливості, що їх пропонують роботодавці, знайти працівника робітничої спеціальності залишається вкрай складно. 

«Раніше, пам’ятаю, на пошук робітників ішли тижні, зараз це можуть бути місяці. І це реально дуже негативно впливає на роботу підприємств. Приклад вже індивідуальний, з мого досвіду: коли я замовляла повірку лічильників і “Київтеплоенерго” отримало мою заявку, то там сказали — чекайте, бо у нас не вистачає майстрів, вони мобілізовані. У Києві ситуація нічим не краща, ніж десь», — розповідає Ольга Купець із Київської школи економіки.

«Сьогоднішній пошук робітничих спеціалістів для компаній і приватних осіб став надскладним. Наприклад, для пошуку будівельників потрібний час іноді сягає 2-3 місяців, навіть за умови адекватної (або вище середньої) зарплати. Якщо ж кандидат не може бути заброньований, цей процес затягується значно довше», — зазначає Юлія Потапова з рекрутингової агенції PPower.