Скільки українців отримують зарплату в конвертах і чи не заборонять роботодавцям використовувати ФОПів

Можливо, Дмитро й пошукав би собі кращу роботу, але для офіційного оформлення слід мати військово-обліковий документ «Резерв+», а в нього там світиться розшук. Відповідно, офіційно оформитися десь може бути складно. Але Дмитро дивується, чому державні органи заплющують очі на те, що такі, як він, мусять працювати в невигідних для себе умовах. «Чому не відбуваються перевірки? Усе ж зрозуміло: коли у фірмі всі працівники отримують “мінімалку”, то це схема з “конвертом”», — каже він.

Український ринок тіньової зайнятості — доволі унікальне явище навіть у світовому масштабі. «У Європі цього немає, тому що там цивілізовані умови, там обов'язково люди мають бути зареєстровані. Звичайно, там є оплата готівкою, є деякі послуги неформальні, як-от перукарські послуги вдома. Але це дуже маленьке явище, якщо порівнювати з Україною. Це менш як відсоток, мабуть, від загальної кількості зайнятих. У Молдові виплата в “конвертах” була, неоформлені трудові відносини теж. Але, у принципі, усі ці зарплатні схематози, ще й за участі ФОПів, — це радше українське ноу-хау. Такого за кордоном я принаймні не бачила», — розповідає Ольга Купець, доцентка Київської школи економіки.

Подібна до української тіньова зайнятість трапляється хіба в Латинській Америці, яка пережила чимось схожі соціалістичні економічні експерименти, додає вона.

Праця та багатосхемна тінь

Тіньова зайнятість бере свої початки з проголошення незалежності в 1991-му. Ще у 2019 році Центр Разумкова провів опитування українських працівників, у якому з’ясував, що 63,7% з них оформлені офіційно та отримують лише офіційну зарплату, тоді як 19,8% працювали без оформлення, а 16,4% хоч і були оформлені, але частину зарплатні отримували в «конверті».

У 2024-му, за даними Пенсійного фонду, кількість офіційно зайнятих громадян в українській економіці становила 7,6 мільйона найманих працівників та майже 1,5 мільйона ФОПів, які подавали податкові декларації. У цілому — 9,1 мільйона людей. Відповідно до свіжого дослідження центру Case Ukraine, Інституту соціально-економічної трансформації та Економічної експертної платформи, ще 1,9 мільйона громадян працюють неофіційно. Ще у 2023-му тодішня віцепрем’єрка економіки Юлія Свириденко заявляла, що таких громадян — 1,7 мільйона.

Дослідження вказує, що під час опитування неофіційно зайняті за наймом вказували розмір свого доходу — у 2024 році він у середньому становив 11 тисяч гривень, а це майже вдвічі менше від середньої зарплати на кінець 2024-го. Отже, якщо вірити цій цифрі, то ці громадяни отримали річний дохід на рівні 203 мільярдів гривень, з якого в разі правильного оподаткування мало б бути сплачено майже 105 мільярдів гривень податків (ПДФО, військовий збір та ЄСВ).

«Проте в опитуваннях респонденти схильні занижувати свої доходи, тому ця оцінка є мінімальною», — міркують автори дослідження. Якщо ж припустити, що неофіційно зайняті отримували приблизно середню українську зарплату — «чистими» вона у 2024-му становила 17,3 тисячі гривень, — то виходить, що їхній річний дохід становив понад 310 мільярдів гривень, з яких роботодавці мали б сплатити близько 165 мільярдів гривень податків.

Чому ж люди погоджуються працювати без оформлення? Мінусів — купа. Не нараховується пенсійний стаж. Треба мати справу з готівкою, бо в банків можуть виникати запитання, звідки на рахунок надходять гроші, якщо це неофіційні платежі. Навряд чи тоді в банку можна взяти кредит, зокрема іпотечний. А ще можуть не дотримуватися права працівника — наприклад, право на щорічну оплачувану відпустку.

«Дуже різні ситуації. Хтось не хоче оформлятися офіційно, бо інформація про цих людей потрапить у ТЦК і по них можуть прийти. Може, якась частина таких людей у розшуку, то вони теж працюють неофіційно. І якась частина людей просто має вибір. Якщо вирахувати всі податки, то вони отримують на руки, наприклад, 15 тисяч гривень. А їм працедавець каже: “Слухай, давай без податків тобі 20 тисяч гривень прямо на руки, і ти просто працюєш за кеш”. Хтось погоджується, бо хоче більше отримувати», — пояснює економічний експерт Олег Гетман.

«Такі люди не довіряють державним інституціям і пенсійній системі, тому що, у принципі, немає зв'язку між тим, що вони сплачують, і тим, що вони потім отримують, наприклад, у вигляді допомоги по безробіттю чи пенсії. Тому я вважаю, що це основна причина, чому люди добровільно обирають неформальну зайнятість. Також може бути, що в них немає вибору й вони погоджуються, тому що краще вже працювати й отримувати по-чорному, ніж узагалі нічого не отримувати», — коментує Ольга Купець, фахівчиня з ринку праці.

За даними дослідження «OLX Робота» та «Європейської бізнес-асоціації», офіційне працевлаштування є важливим фактором для частини працівників, але не є визначальним для більшості. Лише 40% опитаних називають його ключовим під час вибору роботи. Натомість на перше місце українці ставлять рівень заробітної плати — це важливо для 80% респондентів. Водночас серед тих, хто наразі не працює, але активно шукає роботу, запит на офіційне оформлення вищий: 62% хотіли б працевлаштуватися офіційно, тоді як 35% готові розглядати роботу без трудового договору.

Якщо говорити про сторону роботодавців, то 54% компаній в Україні наймають працівників офіційно, ще 14% практикують неофіційне працевлаштування, розповідають аналітики «OLX Робота».

«Ще є проблеми з тим, щоб вести облік найманих працівників, облік відпусток і таке інше. Це обтяжливі для бізнесу речі, яких варто було б позбутися», — говорить Володимир Дубровський, старший економіст центру Case Ukraine.

Окрема категорія — це ті громадяни, які хоч і оформлені офіційно, але по-білому отримують лише «мінімалку», а решту — готівкою в «конверті». Таких, за даними дослідження Case Ukraine з партнерами, може бути 16% від загальної кількості працівників. Якщо «мінімалка» у 2024-му становила 8 тисяч гривень, а середня зарплата «чистими» — 17,3 тисячі гривень, то середня товщина «конверта» мала б бути на рівні 9,3 тисячі гривень щомісяця. Отже, загалом за рік у «конвертах» було видано близько 196 мільярдів гривень зарплати, а несплачені з них податки — близько 100 мільярдів гривень.

Отже, у цілому тіньові наймані працівники (неоформлені та оформлені на «мінімалку» з «конвертом») за рік отримали від роботодавців від 400 до 510 мільярдів гривень неоформлених платежів, з яких мало б бути сплачено 200-265 мільярдів гривень податків. Для розуміння: це становить 7-9,5% доходів державного бюджету на 2026 рік. Заплющувати очі на таку діру далі просто неможливо, особливо в умовах потреби економити кошти через значну залежність України від зовнішнього фінансування.

За даними Міністерства економіки, викладеними у Стратегії зайнятості до 2030 року, найбільший рівень тіньової зайнятості помічено в таких галузях: готельно-ресторанна сфера (40,4% працівників у тіні), охоронна діяльність (40%), ремонт автомобілів (38,9%), будівництво (38,2%), торгівля (32,3%). За даними експертів, високою є також тіньова зайнятість у сільському господарстві, але це переважно люди, що вирощують і продають врожай із власних присадибних ділянок.

Для прикладу: у торгівлі харчовими продуктами середня зарплата у 2025-му, згідно з податковою звітністю компаній, становила 7,6 тисячі гривень, що навіть менше від офіційної «мінімалки» (ймовірно, когось наймають не на повний робочий день). Водночас у десяти найбільших мережах, котрі займаються торгівлею продуктами, середня зарплата є значно вищою — 26-45 тисяч гривень на місяць. Отже, втрати державного бюджету від неофіційної виплати зарплат лише в цій галузі становили 13 мільярдів гривень у 2021 році, а вже аж 37,2 мільярда гривень — у 2024-му.

«От, наприклад, мережі АЗС. Там більшість ринку платить ринкові зарплати, а якась невеличка частина мереж пального платить “мінімалку” плюс “конверт”. Ці чорні мережі отримують певні конкурентні переваги й нечесно викривлюють конкуренцію», — наводить ще один приклад економіст Олег Гетман.

Важливо, що виведення в готівку таких значних сум коштів на тіньовому ринку праці відбувається кількома способами. Один із них — це проведення коштів через фіктивного ФОПа, який згодом знімає їх у банку й роздає тіньовим працівникам. Ще один — використання так званих конвертаційних центрів, тобто фінансових установ, котрі зазвичай підроблюють документи, аби гроші з банківської системи можна було вивести в готівку.

«Є схеми корупціонерів — це відмив, конвертаційний центр. Що це таке насправді? Це індустрія, яка обслуговує корупційний фінансовий потік. Там великі гроші. Усі, хто в темі, знають, як називаються банки, через які це робиться, як називаються фірми, через які це робиться. Питання в тому, що якщо Мінфін візьметься за них, то міністра фінансів знімуть у той самий день», — розмірковує Павло Кухта, ексвиконувач обов’язків міністра економіки.

Можливо, державні перевірки та санкції могли б зменшити ринок тіньової зайнятості? Річ у тім, що щойно розпочалася велика війна, планові перевірки бізнесу були призупинені. Вони відновилися в червні 2023-го, але лише в разі наявності підстави: наприклад, працівник особисто звернувся зі скаргою на порушення його прав. А з липня 2025-го знову діє мораторій на перевірки бізнесу.

Державна податкова служба у відповідь на запит hromadske повідомила, що в усіх цих обмеженнях на перевірки провела близько 1 тисячі перевірок для встановлення неоформлених працівників у 2022-му, близько 1,8 тисячі у 2023-му, понад 3,4 тисячі у 2024-му та понад 1,9 тисячі в січні-листопаді 2025-го. Переважна більшість порушень була зафіксована «у столичному регіоні та в одному із південних регіонів України».

«Податкова і Держпраці роблять перевірки, вони полюють на тих, хто має неоформлених працівників. Я б сказав, що це радше малоуспішні заходи, тому що неоформлених працівників багато», — коментує економіст Володимир Дубровський.

Також намагається детінізувати сірий ринок праці Бюро економічної безпеки. Там пояснюють, що тіньові зарплати виявляють під час аналізу схем ухилення від сплати податків і єдиного соціального внеску, зокрема з використанням інструменту «дроблення бізнесу» за допомогою ФОПів. Так, у січні-листопаді 2025-го БЕБ виявив ризики подібних правопорушень на 4,8 мільярда гривень, зараз ці справи розслідуються.

Всього ж у 2023-2025 роках аналітики БЕБ ідентифікували ризики вчинення податкових злочинів, пов’язаних з ухиленням від сплати ПДФО, військового збору та єдиного соціального внеску на загальну суму 31,8 мільярда гривень.

Є кілька видів фінансових санкцій, що можуть бути накладені на компанії або ФОПів, що використовують найману працю, але порушують законодавство. Так, штраф за використання працівників без оформлення може становити десять мінімальних зарплат, тобто 80 тисяч гривень у 2025-му, за кожного неоформленого працівника, роз’яснює Анна Даніель, адвокатка та кандидатка юридичних наук. Але для тих, хто працює на спрощеній системі оподаткування, справа може обійтися лише попередженням.

За повторне порушення протягом двох років штраф зростає до 30 мінімальних зарплат — це вже 240 тисяч гривень за одного працівника у 2025-му.

Також передбачена адміністративна відповідальність для директора компанії чи підприємця, який, наприклад, невчасно чи не повною мірою виплачує зарплати працівникам: від 8500 до 17 000 гривень за перше порушення, від 17 000 до 34 000 гривень за повторне порушення протягом року.

Крім цього, можуть бути донараховані податки на тіньові суми, а також накладений штраф — 25% від суми недоплаченого податку.

«Останніми роками загалом тенденція у трудових спорах зростає. Найчастіше позови подаються, коли відносини припиняються конфліктом (наприклад, звільнення без виплати заборгованості). У більшості спорів суди стають на бік громадян», — розповідає адвокатка Анна Даніель.

Замикають український тіньовий ринок зайнятості ще дві схеми. Це неоформлені підприємці, які фактично займаються бізнесом, але не реєструють це та не сплачують податки. За даними дослідження Case Ukraine з партнерами, їхня кількість може сягати 1,1 мільйона громадян. Їхній річний обіг становить 200-283 мільярди гривень, отже, держбюджет щорічно недоотримує від них 12-17 мільярдів гривень.

Також часом роботодавці фактично наймають працівників, але ті задля зменшення податкового навантаження оформлюються як ФОПи, хоча за фактом є штатними працівниками. Таких псевдо-ФОПів може бути до 40 тисяч людей, їхній річний обіг становить до 40 мільярдів гривень на рік, а бюджетні втрати — приблизно 18 мільярдів гривень.

Як розповіли hromadske в БЕБ, цього року було виявлено порушення в одного із найбільших дистриб’юторів лікарських засобів. Компанія оформлювала працівників як ФОПів і оплачувала їхню роботу під виглядом транспортних послуг. Бюджет недоотримав понад 100 мільйонів гривень.

Як пролити світло на український ринок праці

Що ж робити працівникові, якщо він незадоволений тим, що працює в тіні, але до суду звертатися не збирається, та й роботу змінювати не дуже хоче?

«Та легко. Людина підходить до роботодавця й погоджується, що вона буде отримувати значно менше, але з усіма податками. Це ж ринкові відносини, це вибір», — говорить економічний експерт Олег Гетман.

«Величезна рекомендація, з нею погодилися депутати податкового комітету, і до війни ми навіть написали цей законопроєкт, — це зниження сукупного навантаження на фонд оплати праці з нинішніх 37% хоча б до 25%, а краще до 20%. Коли сукупне навантаження — ЄСВ, ПДФО, військовий збір — буде разом 20%, більша частина всіх галузей вийде в білу, бо це буде притомний рівень навантаження на фонд оплати праці. Поки не буде зниження, нічого не відбудеться. А знижувати нам зараз забороняють міжнародники, бо вони — наші найбільші донори, дають безліч коштів, тому вони не розуміють, як можна знижувати податки. Тож, на жаль, ми зараз у тупиковій ситуації», — додає Гетман.

«Якщо говорити про те, чого хотілося б, то це ліквідація конвертаційних центрів, через які виплачуються зарплати в конвертах — і значна частина зарплат не оформлюється працівникам», — каже Володимир Дубровський з Case Ukraine.

Ольга Купець, доцентка Київської школи економіки, називає кілька кроків для подолання тіньової зайнятості в Україні. Перше — це введення прогресивної системи оподаткування. За такої системи працівники з вищим рівнем зарплати сплачують більше податків. «Якщо вчителі отримують мало, то з них буде зніматися менший податок, ніж, скажімо, з айтівців. Тоді це буде справедливо», — говорить фахівчиня.

Друге — це зміни в Кодексі законів про працю, щоб він став більш гнучким. Наприклад, згідно з нинішнім законодавством, звільнити людину складно й навіть дорого. А в разі змін роботодавці більш охоче оформлюватимуть працівників офіційно.

Третє — це пенсійна реформа. Якщо буде запроваджена в тому чи іншому вигляді накопичувальна система пенсій, працівники будуть більше хотіти мати офіційну зайнятість, адже за нинішньої солідарної системи навіть високі зарплати не гарантують гідної пенсії від держави. Хоча тіньовий працівник може взагалі залишитися майже без пенсії. «Жінка пропрацювала 15 років на базарі за готівку, а потім вона бачить, що вона не має навіть права на звичайну пенсію, тільки на соціальну», — наводить приклад Ольга Купець.

Щодо неоформлених підприємців, то для них до кінця 2026 року має запрацювати закон про оподаткування доходів з цифрових платформ, що автоматично виведе з тіні близько 500 тисяч людей, як-от таксисти, кур’єри, продавці в інтернеті. «Коли самі цифрові платформи стануть податковими агентами, людям не треба буде нічого робити й платформи будуть платити за них 5% ПДФО плюс 5% військового збору, а після війни це буде просто 5%. Найліберальніша ставка в податковій системі України», — коментує економіст Олег Гетман.

Якщо ж говорити про псевдо-ФОПів, котрі фактично є найманими працівниками, то Володимир Дубровський із Case Ukraine пропонує такий метод виявлення, чи людина є справжнім ФОПом, чи вона є найманим працівником. «Є нормальні відносини між фірмою і ФОПом, коли фірма дає ФОПу якусь роботу на аутсорс. Так само вона може віддати цю роботу на аутсорс юридичній особі. І от якщо можна на місці цього ФОПа уявити юридичну особу, то це справжній аутсорс і він має залишатися, як є. А якщо там так не можна зробити, то, відповідно, це псевдоаутсорс, це схема мінімізації, і тут треба перекваліфіковувати на трудові відносини», — пояснює експерт.

А що ж робить український уряд? Міністр соціальної політики Денис Улютін керує розробкою пенсійної реформи, де може бути передбачений накопичувальний рівень пенсій. Це прямо впливатиме на ринок праці та бажання людей мати офіційні доходи.

Міністерство економіки своєю чергою розробляє новий Трудовий кодекс. Очікується, що він цифровізує деякі сервіси для роботодавців, зробить більш прозорим визначення мінімальної зарплати, розширить види трудових договорів для працівників, встановить правила для гнучких форм зайнятості та нових моделей праці.

Згідно з урядовим планом дій, розписаним у Стратегії зайнятості до 2030 року, яка має додати до офіційного ринку праці 2 мільйони людей, до кінця 2028-го має бути затверджена методика розрахунку мінімальної зарплати на основі принципів, що діють в Євросоюзі. Це має призвести до поступового зростання «мінімалки», що зробить менш вигідною схему з «конвертами».

До третього кварталу 2026-го має бути запущена пілотна програма для легалізації неформальної зайнятості в домашній праці, сільському господарстві, сезонних роботах. Також передбачена інформаційна кампанія для популяризації легальної зайнятості. Більш активною в запобіганні неформальній зайнятості має стати Держпраці.

Але дуже важливо не перегнути палицю й не позбавити людей навіть тієї роботи, яка в них є. «Якщо закриється підприємство й особа не працює, вона піде в Службу зайнятості отримувати кошти від інших платників податків. То в такому разі краще, щоб людина працювала й отримувала зарплату, нехай повністю буде в конверті чи частина буде в конверті, ніж вона буде вимагати й претендувати на якусь соціальну допомогу від держави», — говорить Ольга Купець, фахівчиня з ринку праці.

Павло Кухта, ексвиконувач обов’язків міністра економіки, радить насамкінець подивитися на проблему тіньової економіки широко. «Увесь цей феномен пов'язаний із паразитарним характером державної влади в країні. Не тільки цієї, а всіх попередніх також. Коли до державної влади йдуть для того, аби грабувати бізнеси, то реакція бізнесу — сховатися від цієї групи. І звідси виникає постійне ухиляння, намагання втекти від податків. Тому єдиний вихід, який я тут бачу, — це зміна двигуна економіки, зміна моделі. Створити в економіці України місце, де дійсно робляться великі гроші нормальним, чесним способом. Де створюється додана вартість. І щоб у такий спосіб можна було заробити більше, ніж крадучи».