Чому ліквідація іранського лідера впливає на ціни на українських заправках і чи знизиться вартість палива

«Дефіциту нафти не було на ринку, але таке підвищення [цін на пальне] провокує зниження обсягів закупівель. Ми бачимо, що багато морської нафти стоїть у морі, на борту танкерів. І це та нафта, яка тисне на ринок, тому що, з одного боку, покупці не хочуть купувати зараз за високою ціною, очікуючи зниження ціни. А з іншого боку — продавці сподіваються на більш високу ціну. Але коли ти тримаєш нафту, ти платиш за її зберігання. Зберігати її нескінченно не вийде, бо тоді ти зазнаєш збитків», — каже Михайло Гончар, президент центру глобалістики «Стратегія XXI».

Близькосхідна криза-2026

Ліквідація аятоли Хаменеї сталася через те, що Америка та її союзники з НАТО були довгий час схвильовані розвитком іранської ядерної програми. Офіційно уряд Ірану пояснював цей розвиток потребою забезпечити ядерним паливом атомні електростанції країни. Та американська розвідка встановила, що на території Ірану зберігався уран, збагачений до того ступеня, який потрібен не для обертання турбіни АЕС, а для створення ядерного вибуху.

Тож відмова Хаменеї припинити ядерні розробки — а Іран має високопрофесійну інженерну наукову традицію — призвела до рішення ліквідувати самого Хаменеї як ідеолога та очільника державної влади в Ірані.

У темний час доби 28 лютого американська авіація завдала кількох хвиль ракетних ударів по території Ірану, причому перша хвиля ракет була спрямована на резиденцію Хаменеї у столиці — місті Тегеран. Через кілька годин по резиденції аятоли знову завдали авіаудару — вже у світлий час доби 1 березня, щоб мешканці міста могли на власні очі переконатися, що насправді відбувається.

А втім, воєнний конфлікт не припинився. У відповідь на американські удари збройні сили Ірану вдарили ракетами й дронами по Об’єднаних арабських еміратах (збито 194 ракети, 812 дронів), Кувейту (97 ракет, 283 дрони), Катару (72 ракети, 17 дронів), Бахрейну (70 ракет, 59 дронів), Йорданії (13 ракет, 36 дронів) та Саудівській Аравії (8 дронів).

«Визначальним чинником буде те, як успішно Сполученим Штатам вдасться зачистити Іран від засобів ураження. Те, що вони роблять зараз, протягом цих днів, практично показує, що кількість засобів ураження, які випускаються з іранської сторони в бік арабських сусідів, різко зменшилась. З урахуванням тотального домінування в небі американської та ізраїльської авіації, у наборі американських кораблів — загалом проглядається, що протягом якихось тижнів ситуація буде мати інший вигляд. Та, напевне, досягнути повної ліквідації в Ірані сил ураження не вдасться», — коментує експерт із міжнародної безпеки Михайло Гончар.

Нині в Ірані — вкрай складна політична ситуація. Ліквідували не лише верховного лідера Хаменеї, але й інших топкерівників держави: секретаря ради безпеки Алі Шамхані, начальника генерального штабу Абдульрахіма Мусаві, командувача ісламської революційної гвардії Мухаммеда Пакпура та міністра оборони Азіза Насірзадеха.

Через це тепер на верховну владу в ісламській державі Іран претендують син вбитого Алі Хаменеї — Можтаба Хаменеї — з одного боку. А з іншого — прибічники лібералізації політичного режиму в Ірані, які орієнтуються на іранську діаспору в США та Канаді.

Важливо, як у цій ситуації далі поводитимуться американці. Для них нинішня ситуація в Ірані є аналогом того, що відбувалося в Афганістані протягом 2001-2021 років. Варто нагадати, що у 2001 році американська армія за підтримки союзників з НАТО ввела війська в Афганістан у відповідь на авіаційний теракт у місті Нью-Йорк 11 вересня того самого року. Як установило слідство, наказ про той теракт віддав Усама бен Ладен, очільник ісламістської терористичної організації Аль-Каїда.

Цілих двадцять років уряд США намагався побудувати в Афганістані справжню демократію західного типу — з верховенством права, вибірністю влади, розвинутими громадянським суспільством і приватним сектором. На це видавалися гранти USAID, для цього залучалися американські фахівці з політичного управління, економічного менеджменту, проведення реформ.

Але варто було лише дати трохи більше влади місцевим політикам і бюрократії, дозволити їм більше свободи в ухваленні рішень — тут же починалися негаразди. Наприклад, корупція, зростання криміналу. Аж до 2020 року Америка намагалася навести в Афганістані порядок, втрачаючи життя своїх військовослужбовців. Та 2021-го тодішній президент США Джо Байден поставив крапку в цьому процесі — вирішивши, що якщо афганці самі не вміють керувати своєю державою, то американці не будуть це робити за них. Американські війська вивели. Після цього до влади прийшов Талібан — військово-політична ісламська організація, що відома радикальними обмеженнями прав жінок.

Тепер аналогічний вибір стоїть перед американцями в Ірані: можна спробувати встановити в цій країні новий політичний режим під наглядом США, а можна зачистити країну від партії Хаменеї і дозволити іранцям самим будувати своє майбутнє. 

«Стійкість іранської військової організації, якій обезголовили державне керівництво — або, як казав Трамп: і перших, і других, і третіх людей, — готувалася серйозно. І те, що іранці зараз роблять, — це не якісь, скажімо так, імпульсивні, інстинктивні дії. Це робиться доволі продумано. І тут явно Сполучені Штати, виграючи у вогневому відношенні, програють, власне кажучи, у всіх інших відношеннях. Як і у володимира путіна бліцкриг (“захоплення Києва за три дні” — ред.) не вийшов, так і у Трампа, по суті, операція перетворюється, може, і не на затяжну війну, але на тривалу кампанію, яка потребуватиме дедалі більше ресурсів для того, щоб її підтримувати», — зазначає Михайло Гончар із центру Стратегія XXI.

Дорогий бензин робить дорогим усе

Оскільки у воєнний конфлікт на Близькому Сході втягнуті великі виробники нафти й газу — Іран, Саудівська Аравія, Катар, ОАЕ (сукупно — це приблизно 20% глобального ринку нафти, за даними CNBC, хоча ці країни можуть за потреби виробляти ще більше нафти), — нестабільність у регіоні призвела до зростання цін на «чорне золото».

Так, ціна нафти зросла із 69 доларів за один барель марки Brent (найбільш популярна у світі марка нафти) до 84,5 долара. Причина не лише в тому, що в країнах Близького Сходу повністю припинився видобуток нафти, а в тому, що тепер її ще й дуже важко вивезти, адже бойові дії фактично заблокували комерційне судноплавство в Ормузькій протоці, через яку переважно транспортується близькосхідна нафта.

«Якщо судноплавство в Ормузькій протоці стабілізується й рух танкерів відновиться в повному обсязі, це може поступово зменшити напруження на світових ринках і позитивно вплинути на подальшу динаміку цін», — коментують у пресслужбі української паливної компанії UPG, що має власну мережу АЗС.

Зростання цін на нафту на світовому ринку призвело й до зростання цін на пальне в Україні. Для прикладу, навіть бензин марки А-92 (тобто бензин не найвищої якості) здорожчав із 60 гривень напередодні ліквідації Алі Хаменеї до 66 гривень. Дизельне пальне, яке потрібне для військової техніки й сільськогосподарських машин, здорожчало із 62 до 69 гривень. Тому зростають видатки українського державного бюджету й аграрних компаній, фермерів.

«Аграрії такі самі бізнесмени, як і решта. Це ж не 1990-ті роки, коли село гине. Це люди, які є локомотивом нашої економіки. Ну, значить, буде дорожчим урожай, якась там складеться ціна», — коментує Сергій Куюн, очільник консалтингової агенції А-95. 

Реагуючи на підвищення цін, очільник фінансового комітету Верховної Ради Данило Гетманцев закликав представників паливного ринку «схаменутися». Аргумент у цьому разі такий: бензин в Україні був придбаний іще за старими цінами, тому нинішня хвиля підняття цін — це просто бажання власників мереж АЗС заробити собі надприбутки й покласти їх до власної кишені, не турбуючись про матеріальне становище громадян.

Проте представники АЗС зовсім іншої думки. «Зміни цін на пальне в Україні напряму залежать від ситуації на світовому ринку нафти й нафтопродуктів. Оскільки Україна імпортує пальне, ці коливання безпосередньо впливають на внутрішні ціни. Ми закуповуємо ресурс щодня й нові партії оплачуємо за поточними ринковими цінами, тому ціни на АЗС відображають актуальну закупівельну вартість, — зазначають у мережі ОККО. — Подальша динаміка залежатиме насамперед від ситуації на міжнародному ринку: якщо світові котирування й далі зростатимуть, це може впливати й на роздрібні ціни. Водночас ми уважно стежимо за ситуацією і сподіваємося на її якнайшвидшу стабілізацію».

Окрім оборонного й аграрного секторів, під ударом опинився також громадський транспорт. В офіційних публічних параметрах державного бюджету, як і міських бюджетів, орієнтовна ціна пального не зазначається. Та зазвичай урядові економісти все ж використовують прогноз середньої ціни на нафту на рік. Через нинішнє здорожчання нафти й бензинів зростання видатків на утримання муніципальних автобусів, маршруток, а також міжміських автобусних перевезень теж можуть зрости. 

Для прикладу, у Києві громадський транспорт зазвичай не є самоокупним через низьку вартість проїзду. Що ж стосується приватних перевізників — так званих маршруток — то ціна на проїзд подекуди піднялася з 15 гривень до 20, причому ще до поточного зростання цін на бензин.

Здорожчання транспортних послуг, своєю чергою, може потягнути вгору ціни й на всі інші товари, включаючи насамперед харчі.

«Зверніть увагу: ми ж не самі. У Штатах ціна бензину на 8% уже зросла за останній тиждень. У Німеччині й Нідерландах (в перерахунку на наші гроші — ред.) — на 16 гривень за літр. Ми ж тут не самі, ми не унікальні. 10% здорожчання в Польщі. Вчора говорив із власником заправних станцій, то в нього декілька станцій без дизеля залишилось. Вигрібають все. Тому в нас нічого унікального не відбувається», — каже очільник консалтингової агенції А-95 Сергій Куюн.

«Наразі ми спостерігаємо зростання цін на пальне майже на всіх континентах. Ринок перебуває у фазі високої волатильності, тому говорити про стабілізацію чи тим більше зниження цін у короткостроковій перспективі поки що передчасно», — додають у пресслужбі компанії UPG.

На додаток до інфляційної спіралі, розкрученої кризою на Близькому Сході, в Україні існує ще й такий фактор, як підвищення акцизів на автомобільне пальне. Так, з 1 січня ставки акцизного податку зросли: 

• бензин — з 271,7 до 300,8 євро за тисячу літрів; 
• дизель: з 215,7 до 253,8 євро за тисячу літрів; 
• автогаз: з 173 до 198 євро за тисячу літрів. 

Це — частина зобов’язань України перед Євросоюзом.

Судячи з економічних рішень українського уряду протягом останніх років, які подавалися суспільству як необхідні для євроінтеграції (вступу до ЄС — ред.), багато з них призводили до зростання цін. Для прикладу, активізація аграрного експорту з України до Євросоюзу призвела до здорожчання харчових продуктів в Україні з тим поясненням, що виробникам невигідно продавати ці товари за низькими українськими цінами, якщо можна продати за високими європейськими.

Проте звинувачувати Євросоюз у роздмухуванні інфляції в Україні не варто. Пояснення доволі просте: ЄС очікує в Україні насамперед підняття середньої зарплати, а не зростання цін до рівня європейських. Та в українських реаліях ціни зростають швидше за зарплати.

Ба більше, гривня ще й девальвує відносно євро, що робить бензин іще дорожчим, адже це впливає на вартість акцизів, та й розраховуватися за імпортний бензин подекуди доводиться саме в євро. 19 лютого українська валюта знову «пробила» історичний мінімум щодо валюти євро на рівні 51,3 гривні за євро, хоча ще напередодні нового року євро коштував не більш як 50 гривень. Нині ж за один євро дають 51 гривню. Національний банк має, для прикладу, запас доларів, щоб не допустити падіння гривні до долара, але не має аналогічного запасу євро — а тому й інструментів, щоб зупинити падіння гривні відносно європейської валюти.

Ще одна причина зростання бензину в Україні — складна логістика. Українська влада перебуває в конфліктах майже з усіма своїми сусідами — про росію та Білорусь і пояснювати немає чого, але до цього додаються також конфлікти зі Словаччиною, Угорщиною та навіть із Польщею. Тож Україна потрапила у своєрідне «кільце» — зберігаючи дружні відносини лише з Молдовою та «прохолодно дружні» з Туреччиною (президент Володимир Зеленський неодноразово відкидав пропозиції турецького лідера Реджепа Таїпа Ердогана стати посередником в російсько-українських перемовинах). Не варто чекати, що Угорщина й Словаччина із задоволенням пропускатимуть до України цистерни з пальним.

Однак не все так погано. Польща все ж пропускає повною мірою, вчасно цистерни з бензином, які їдуть до України з Литви, де є морський термінал для приймання танкерів з нафтою в місті Клайпеда.

Так, у пресслужбі української паливної компанії UPG кажуть: «Нам допомагає розвинена логістична інфраструктура: ми контролюємо весь процес транспортування пального — від нафтопереробних заводів до АЗК. Така модель дозволяє нам забезпечувати стабільність постачань і гарантувати українським споживачам високу якість пального».

У компанії ОККО теж запевняють, що ситуація не така критична, як може здаватися: «Передумов для дефіциту пального немає — постачання відбувається у плановому режимі, а мережа АЗК ОККО забезпечена ресурсом у повному обсязі. Через безпекові ризики, зокрема можливі удари по нафтобазах, ми не можемо накопичувати великі стратегічні запаси, як це роблять деякі країни ЄС, де резерви можуть покривати до 90 днів споживання, однак поточні постачання дозволяють стабільно забезпечувати роботу мережі».

Ще одна логістична проблема — робота морського коридору в Чорному морі, яка дозволяє або часом не дозволяє морським портам Одещини приймати та обслуговувати торгові судна в повному обсязі. Зокрема здійснювати прийом палива. Портова інфраструктура південного регіону України перебуває під регулярними ворожими обстрілами, але продовжує працювати.

«Я не вірю, що це (здорожчання пального — ред.) надовго, — зазначає паливний експерт Сергій Куюн. — Жодна криза не буває затяжною. Вона все одно рано чи пізно закінчується. Як тільки вона закінчиться — неважливо від того, чим вона закінчиться — все одно ціна впаде. На початку року, до ескалації, ціна була приблизно 60 доларів за барель. До цієї позначки ціна і впаде, щойно Штати й союзники розв’яжуть проблему безпеки проходження Ормузької протоки. Я думаю, найпотужніші армії світу, найсучасніші — американська, ізраїльська, плюс Катар, плюс Саудівська Аравія, Об’єднані Арабської Емірати, — коротше, вони всім світом все ж таки цю проблему вирішать. І все налагодиться. Тобто все відкотиться, і дуже швидко, тому що, повірте, ні в кого немає щастя торгувати по 70 гривень за літр. Нікому це не подобається. Тому що коли ти торгуєш по 70, до тебе просто не їдуть люди».