Графік каже, що світло є, а його немає. Чому так? Розмова з енергетичним експертом про проблеми з електрикою
У 20-х числах жовтня відключення електроенергії торкнулося всіх регіонів України — як промислових споживачів, бізнесу, так і осель громадян. Не став винятком і Київ, де мешканці традиційно сподіваються, що завдяки статусу столиці, а отже, більшій захищеності й більшим енергетичним резервам, тут справи мають іти трохи краще.
Здавалося б — напередодні холодного періоду Міністерство енергетики прозвітувало про готовність потужності електрогенерації на рівні 17,6 ГВт, у той час як пікове зимове споживання (а зима ще не почалася) становить зазвичай 16 ГВт. Електрики мало б вистачати, але її не вистачає.
Щоб розібратися, чому так, hromadske звернулося до Геннадія Рябцева — експерта з енергетики, професора Києво-Могилянської школи врядування.
Пане Геннадію, вся країна нині потерпає через відключення електроенергії, хоча навіть після масштабного удару по енергосистемі 10 жовтня, коли були уражені ТЕЦ-5, ТЕЦ-6 у Києві, ситуація була кращою. Може йтися про те, що відтоді уражені якісь нові, суттєві потужності генерації?
Я не скажу, що щось таке суттєве відбулося, на що потрібно було б звертати велику увагу. Маємо просто ефект накопичення, тому що для того, щоб відновити роботу пошкоджених мереж і систем, потрібен час. І цей час — він був недостатній для того, щоб відновити, відремонтувати ті об’єкти, які були пошкоджені внаслідок попередніх атак.
росія прекрасно це розуміє, і тому вона здійснює часті атаки, тобто вона тепер не робить великих пауз між атаками. Через це ми маємо чергові пошкодження, які потребуватимуть для ремонту набагато більше часу, ніж доба, тому й були запроваджені графіки погодинних відключень, зокрема в Києві, і графіки обмеження потужності для промисловості.
Це не означає, що щось таке надзвичайно погане сталося чи система не може бути відновлена. Може бути відновлена, але для цього потрібно буде більше часу, ніж доба.
За цієї ситуації енергетики залишаються реалістами, вони не є чарівниками. Вони не можуть відхиляти ракети або збивати дрони. Це справа інших. Тому й виникла така ситуація, яка потребує напруженої роботи. Але ця робота обов’язково дасть позитивний результат.
Цілісність системи не порушена, вона й далі залишається надійною, резерви і запаси є. Потрібно тепер лише чекати, поки будуть виконані всі ремонтні роботи для того, щоб скасувати запроваджені графіки.
А які причини того, що ремонтні роботи відбуваються нині повільніше? Після попередніх російських ударів цієї осені обладнання відновлювалося часто протягом однієї доби.
Військові не дозволяють. От, наприклад, після чергової атаки на об’єкти в Києві та області протягом майже шести годин після цього енергетики не могли навіть оцінити завдану шкоду. Кружляли «шахеди» над районами — і військові не дозволяли розпочати відповідних обстежень. Це відбувається постійно на всіх об’єктах, тому надзвичайно важливим є посилення щільності активної оборони. Попри всі запевняння, виявляється, що з північного напрямку існує достатньо велика кількість шпаринок, а іноді й не шпаринок, крізь які просочується багато ворожих засобів ураження — і вони не просто просочуються, а мають змогу долетіти до того об’єкта, що визначений як ціль.
Нині існує чимало апокаліптичних прогнозів про те, що електроенергії може не бути й по дванадцять годин, й навіть більше. Для цього є реальні підстави?
Апокаліптичні прогнози дають люди на кшталт депутатки Мар’яни Безуглої. А крім неї, я не бачу, щоб хтось із профільних експертів надавав би апокаліптичні прогнози.
Я підкреслюю — профільних експертів. Можна скільки завгодно читати якихось західних журналістів чи будь-кого ще, але якщо продивитися прогнози саме енергетиків чи тих, хто працює з енергетиками, робить аналітику для енергетиків, — то таких дуже негативних прогнозів чи дуже песимістичних прогнозів я не бачу.
У нас є, звісно, добрі поліціянти і погані поліціянти. Олександра Харченка (директор Центру досліджень енергетики — ред.), наприклад, вважають у нас поганим поліціянтом — він зазвичай дає найменш оптимістичні прогнози. Ми всі знаємо про це, але навіть він не дає якогось такого прогнозу, який би свідчив про те, що можливі проблеми, яких енергетики не можуть розв’язати.
Тоді я так спитаю. На ваш погляд, до якого сценарію відключень точно треба бути готовими українцям? Людям же треба планувати придбання якихось засобів, павербанків, акумуляторів, щоб мати можливість пережити певну кількість годин на день без електроенергії.
Ці прогнози нічим не відрізняються від тих, які мої колеги та я давали рік тому й два роки тому. Цілісність енергетичної системи — вона під захистом. Надійність її роботи, стійкість її — вона забезпечена.
Але немає ніякої гарантії, що час від часу не буде ось таких ударів, які призводитимуть до наслідків, що потребуватимуть ремонтів. Тривалість цих ремонтів та їхня інтенсивність може бути різною — залежно від того, що вдасться захистити, а що ні.
Ми маємо лише переконання в тому, що енергетики зможуть відновити енергопостачання, якщо об’єкти критичної інфраструктури будуть захищати не лише інженерний, технічний захист, а й те, що вони будуть захищені [засобами ППО] від ударів передусім ракет так, як це було рік чи два роки тому.
Якщо цю умову буде виконано, то тоді графіки обмеження потужності й графіки погодинних відключень не будуть тривати довше, ніж, наприклад, тиждень. А якщо й будуть графіки погодинних відключень, то не більше, ніж дві-три черги.
Але при всьому цьому ми завжди казали, що для того, щоб гарантувати власну енергетичну незалежність, власну енергетичну автономність, потрібно подбати про її забезпечення. росіяни не будуть припиняти ударів, а будь-яка система захисту не може повністю всі ризики нейтралізувати. Вона може лише зменшити шкоду, якої завдає реалізація цих ризиків
Тому якщо в компаній, організацій є можливість забезпечити власну енергетичну автономність, встановити відповідне обладнання — чи то резервне, чи то автономне, незалежне від зовнішніх джерел, — то це потрібно стимулювати, це потрібно вітати.
Якщо кожне домогосподарство буде раціонально використовувати електричну енергію — і не лише енергію, але й тепло, й інші енергоносії, — то зрозуміло, що це буде кожного разу прискорювати відновлення системи після чергової атаки.
Як можна пояснити, що люди бачать у мобільному застосунку певний графік відключень електроенергії, але він не відповідає реальності? Графік свідчить, що світло є, а його насправді немає. З яких причин так відбувається?
Тому що існують чотири різні режими, за яких працюють енергетики.
Перший — це нормальний режим, коли ніяких обмежень немає.
Другий — це коли запроваджуються графіки, тобто стабілізаційні відключення. Це графіки погодинних відключень. Це коли енергетики працюють, ремонтують, відновлюють потужності — і ці стабілізаційні графіки діють доти, доки не будуть завершені відповідні ремонти.
Третє — існують графіки аварійних відключень. Тоді графіки стабілізаційних відключень не діють. Аварійні відключення трапляються тоді, коли, наприклад, щось стається під час використання тих резервних ліній, резервних маршрутів, які залучені під час стабілізаційних відключень. Тобто, у нас основна лінія вийшла з ладу — і тоді енергетики запустили резервну лінію передачі електричної енергії. Вона не розрахована на таку потужність і вона теж вийшла з ладу. Тоді застосовуються аварійні відключення на час, коли буде відновлена робота системи чи коли не зменшиться споживання.
І четвертий режим — це екстрені відключення або превентивні відключення: їх застосовують безпосередньо перед і під час атаки для того, щоб знеструмити об’єкти, які, ймовірно, будуть цілями обстрілів. Це робиться, щоб уникнути ефекту доміно, щоб не вивести з ладу всі об’єкти, які розташовані в місцевості, на яку спрямована атака.
Вже зараз чимало бізнесів в українських містах і не лише містах вимушені переходити на електроенергію від генераторів, які працюють на дизельному пальному або на бензині. Чи може через цей попит зрости ціна на дизель і бензин?
Ні. Нафтопродуктів достатньо для задоволення всіх потреб, зокрема й потреби живлення генераторів, — і це довели попередні сезони.
Чи можуть, на вашу думку, мережі АЗС підняти додатково ціни на пальне, посилаючись на те, що є відключення електроенергії і їм потрібно інвестувати в необхідні енергорішення?
Ні, не можуть. Вони в цьому не зацікавлені, тому що їм потрібен збут. Якщо вони будуть підіймати ціни, то вони цього збуту не забезпечать.
Сполучені Штати Америки запровадили санкції проти найбільших нафтових компаній росії — «Роснефті» та «Лукойлу». На ваш погляд, який вплив це матиме на російську нафтову галузь та економіку країни-агресора?
Я б не сказав, що буде якийсь великий вплив на економіку російської федерації, але вплив на можливість цих компаній здійснювати експортні операції, безумовно, буде. Безумовно, це матиме вплив на капіталізацію цих компаній. Безумовно, це матиме вплив на обсяг інвестування цих компаній. Це ускладнить їхню операційну діяльність.
Це хороші санкції. Але зараз ми поки що маємо лише заяви без якихось конкретних заходів, які б допомогли зрозуміти, що саме означають ці санкції проти «Роснефті» й «Лукойлу» та дочірніх компаній, які з ними пов’язані через контроль.
Я зустрів сьогодні думку, що ці нові американські санкції начебто можуть стосуватись і транзиту російської нафти через українську територію до країн ЄС — мається на увазі нафтопровід «Дружба». Як ви вважаєте, це частина цієї історії?
Я не знаю, як це вплине на функціонування цього транзиту, тому що ані «Роснефть», ані «Лукойл» не є власниками нафти, яка транспортується трубопроводом через Україну. І «Лукойл», і «Роснефть» є під українськими санкціями, тому в них немає можливості щось транспортувати територією України. Це заборонено українським законодавством.
Чи очікуєте ви подальшого зростання цін на нафту на світових ринках у зв’язку з новими санкціями проти російських нафтових компаній? У день оголошення санкцій ціна нафти Brent зросла на 3% — до 64,5 долара за барель.
Це волатильність. Це інформаційний привід, який використовується для того, щоб заробити на коливаннях котирувань.
Торкнімося теми газу. Про необхідність додаткового імпорту газу вже почав говорити навіть президент Володимир Зеленський. Здавалося б, «Нафтогаз» практично виконав план із закачування газу в підземні сховища — а тепер вже й газ є проблемою. Чи є станом на зараз причини говорити, що можуть виникнути проблеми з постачанням необхідного для зими газу?
Про газ неодноразово заявлялося і в уряді, і в президента, і самим президентом, і на Ставці — що в Україні має бути створений і підтримуватися стратегічний запас газу чи страховий запас газу. Зокрема, було ухвалено рішення Кабінету Міністрів про страховий запас газу.
Та й прем’єрка Юлія Свириденко казала достатньо вже давно, що потрібно буде закупити додатково ще приблизно третину до того імпортного обсягу, який уже було законтрактовано, а саме 4,6 мільярда кубометрів, які вже закачані у сховищах. Це ще приблизно третина — скажімо, 1,2-1,4 мільярда кубометрів газу.
Президент ще тоді поставив завдання Міністерству закордонних справ, нашій дипломатії активізувати роботу зі, скажімо так, залучення додаткових коштів наших партнерів для фінансування цих закупівель, тому що на той момент у «Нафтогазу» грошей на ці обсяги не було.
Було підписано першу угоду з Європейським інвестиційним банком про надання кредиту сумою 300 мільйонів євро саме на ці закупівлі. Плюс, додатково, ось буквально нещодавно президент заявив про надання Норвегією додаткових коштів для того, щоб закупити ще обсяги газу — 150 мільйонів доларів.
Тобто проблема — суто знайти гроші, законтрактувати газ? Якихось технічних перешкод немає?
Так. Там головною проблемою буде забезпечення належного функціонування газокомпресорних станцій, тому що наявність газу в підземних сховищах не гарантує, що кожен споживач упродовж опалювального сезону зможе його отримати, якщо росія продовжить обстріли відповідної інфраструктури і якщо Сили оборони не забезпечать щільного прикриття об’єктів критичної газової інфраструктури.
До яких екстрених заходів може вдатися «Нафтогаз», якщо через, наприклад, недостатній внутрішній видобуток усе ж буде нестача газу протягом наступних місяців?
Це можуть бути обмеження, тобто встановлення лімітів для промисловості. Насамперед тієї, яка використовує газ як сировину.
Точніше це не ліміти — вони просто підіймуть ціни на газ до рівня, який буде недоступний для хімічної промисловості.
А як ви оцінюєте якість ремонтів, які відбуваються на об’єктах видобутку газу? Наскільки індустрія готова до цих ремонтів? Наскільки можливе відновлення видобутку до потрібних рівнів?
Рівень видобутку не скорочується. Проблема в тому, щоб цей газ зі свердловин потрапляв до магістральних газогонів. Обстрілюють переважно станції газопідготовки й газоочищення. І от з ними можуть бути проблеми, але ці проблеми, знову ж таки, можна розв’язати. Головне, щоб були необхідні засоби й необхідні ресурси.