«Щастя може поширюватись, як вірус». Нейробіолог про сенс життя, корисні звички та діагностику через вебкамеру

Чи може людина бути нездатною до щастя? Скажімо, народитися з якимсь «біохімічним недобором» у мозку.

Слід розрізняти настрій і щастя. Настрій і справді залежить від темпераменту, Нейротизм або невротизм у психології — риса особистості, для якої характерні тривожність, страх, швидка зміна настрою, фрустрація, відчуття самотності.нейротизму й інших проявів особистості. Він від величезної кількості чинників може залежати. Настрій нас спрямовує, визначає наш успіх у конкретній ситуації, чи дозволяє пережити певний досвід. 

А от щастя — складніше поняття. У всіх нас є стартова позиція. У декого вона краща, у декого гірша. Біохімія — це така стартова позиція. Генетичні чинники — також. А ще є соціально-економічний рівень родини, у якій людина народилася. Її оточення, довкілля. Існує багато чинників.

А втім, є два фундаментальні психологічні процеси, які нас визначають.

Перший — менталізація. Це вміння інтерпретувати та розуміти думки, почуття, бажання та наміри інших людей. 

Другий — метапізнання. Коли ти пізнаєш самостійно, як маєш поводитися в певних ситуаціях. Це здатність оцінювати та контролювати власне мислення, самоусвідомлення.

Перший більше залежить від генетики. Другий — це вже стратегії, які люди самі напрацьовують, аби краще себе розуміти. Наприклад, рівень впевненості мало залежить від спадковості.

Ця індивідуальна особливість залежить від того, як людина формує світогляд. Тож щастя — це не настрій. Щаслива людина може бути замисленою, заглибленою в себе, навіть регулярно сумною. А втім, вона сформувала набір поглядів на життя, які й дозволяють осмислено жити, взаємодіяти та зрештою почуватися щасливою.

Є таке поверхове переживання щастя, як спалаху, моменту. От побачив гарний захід сонця — на декілька секунд відчув це щастя — і знову повернувся в рутину.

Якщо казати, чи людина оцінює себе глобально, як щасливу чи ні, — це переважно пов'язано з вмінням себе розуміти. Це самопізнання на рівні запитань: «Що для мене краще?». Комусь мораль дозволяє гроші вкрасти — і людина щаслива. Інша певна, що правда й гідність важливіші — вона не вкраде, і буде від того щаслива.Сергій Данилов, нейробіолог

Є ще одна штука, дуже важлива штука. 2007 року вчені вивчали щастя у великій програмі Програма, що експериментально вивчає чинники ризику серцево-судинних хвороб — триває з 1948 року. Стаття на яку посилається Сергій, вийшла у 2000 році.Фрамінгемського дослідження. З'ясувалося, що більшість характеристик не пов'язані безпосередньо з поведінкою людини — вони пов'язані з поведінкою групи. Навіть імовірність ожиріння пов'язана більше не з самою людиною, а з тим, у якому вона соціальному середовищі — наприклад, які в цієї людини друзі. 

З ким поведешся, від того й наберешся?

Дослідники виявили, що щасливі та нещасливі люди групуються й уподібнюються. Так, ваш стан впливає не тільки на вас, а й на ваше оточення. Якщо в людини депресія, удвічі збільшується ймовірність, що й у колі найближчих людей теж буде хтось із депресією.

Ця хвиля розповсюджується навіть до третього кола спілкування — так званих «друзів наших друзів». Ми соціальні істоти, тому наші емоційні стани впливають одне на одного.

Наче вірус! Зрозуміло з депресією, а от щастя так само легко йде хвилями? 

Так само. Важлива саме групова взаємодія — як одна людина підтримує іншу. Наприклад, ми точно знаємо, що війна призводить до того, що люди стають набагато соціальнішими. Вони започатковують більше ініціатив. Група стає згуртованішою, обізнанішою, ціліснішою.

Чи пов'язане щастя з віком?

У дітей десь до 11–12 років, до ознак статевого дозрівання, рівень щастя у середньому дуже високий. Це сильно пов'язано з тим, що вони перебувають у процесі гри. У людей, які вміють цей грайливий стан зберегти,  зі щастям усе гаразд. 

Уся людська культура виросла з гри. Все, що ми робимо на рівні культури, — теж варіант гри. Спорт — гра, щоб визначити свої фізичні можливості; наука — гра, щоб визначити межу пізнання; мистецтво — гра заради пошуку нового погляду на життя.Сергій Данилов, нейробіолог

Починаючи зі статевого дозрівання, рівень щастя людей через занижену самооцінку значно зменшується. Чому зменшується самооцінка? Людина має себе контролювати, має адаптуватися до суспільства — дивитися на себе немов очима іншого. Тобто слідкувати за зовнішнім виглядом і за тим, що вона каже, як поводиться. З одного боку, ця невпевненість корисна, бо вона слугує драйвером адаптації, рушієм досягнень у спільноті. Вона штовхає людину до розвитку. З іншого боку, вона на тривалий час зменшує чи взагалі заглушує наше сприйняття щастя.

На рівень впевненості в собі, що був до статевого дозрівання, люди інколи взагалі не можуть повернутися, або виходять на той же рівень уже після 30 років. Рівень щастя зазвичай знову починає рости та стає більшим десь після 50 років. Коли людина вже багато чого досягла і навчилася, сама себе зрозуміла. Ті ж Будда та Ісус Христос наблизилися до стану спокою і мудрості саме після 30 років.Сергій Данилов, нейробіолог

Я бачила дослідження, за яким пік щастя припадає на 82 роки.

У щастя є свій графік. Падіння починається десь зі статевим дозріванням і триває до 30 років. Потім людина виходить на плато у 30–40 років, поступово починає рости. А вже у 50 років виходить на піковий рівень.

Людина стає щасливішою, коли вона більше пізнає себе, світ, на що потрібен час. А якщо хтось хоче щастя раніше? Можна начитатися досліджень психологів і свідомо зробити себе щасливим? Зайнятися спортом, обійматися частіше, волонтерити, комусь допомагати. Це можливо?

Коли ми кажемо про «щастя після 50» — це, звісно, лише статистика. Тобто в більшості випадків відбувається так, але у кожної людини є свій шлях.

Наприклад, людина може усвідомлено не «залипати» в негативних емоціях. Нам часто здається, що емоції потужні, глибинні. Та насправді вони жодним чином не глибокі — вони лише створюють ілюзію власної глибини. Постійно повторюються і повертають нас назад до якогось негативного моменту в житті, посилюючи свій вплив на людину.

Хоча негативні емоції теж важливі. Це повернення до проблемної події потрібне, щоб запам'ятати помилки й надалі їх не повторювати. Проте щасливі люди внаслідок метапізнання вчаться оцінювати це швидше, вміють подивитися на ситуацію зі сторони. Сказати собі: «Розумію, те, що сталося, мені неприємне, але я знаю, як це сприймати і як саме діяти далі. Я не хочу, щоб ця негативна емоція мене поглинула».

Якщо впродовж якогось періоду життя у людини співвідношення позитивних і негативних емоцій 1:1 — у неї депресія. Мінімальний рівень співвідношення позитивних емоцій до негативних у здорової людини має бути 3:1. А у людини, яка процвітає — 4,5:1.Сергій Данилов, нейробіолог

Тому щастя — це навичка. Навичка сприймати себе. Це не визначається генетикою. Хтось може бути щасливим і у 20, і у 18, і навіть раніше, якщо свідомо до цього підійде.

Тобто щастя — це не прерогатива віку як такого, а перевага вибору бути щасливим. Зокрема, створювати собі ці позитивні емоції. Бо ж жити так, щоб 3 позитивні емоції врівноважували 1 негативну, треба постаратись. Особливо зараз, коли війна.

Це підступний момент: часто люди шукають шлях до щастя так, щоб уникнути складнощів. Однак дослідження показують, що людину робить щасливою подолання перепон. Внаслідок цього вона розвиває у собі впевненість — бачить, що вона щось розуміє, вона вчиться. 

Знову ж: уся наша культура побудована на грі: у ній треба чогось досягнути, стати кращим. Ці подолання перешкод, пройдений шлях роблять людину сильнішою, завдяки цьому вона краще розуміє себе.

Є дослідження, за результатами яких це підтверджувалося: респонденти, які пережили труднощі між 15 і 25 роками, а потім їх долали, в середньому були набагато щасливішими, ніж люди, які таких труднощів не зазнавали. Тому подолання — один із рецептів щастя.

А як працюють медитації? Як вони впливають на мозок?

Медитації вчать людину зосередитися на теперішньому. Це важливо для багатьох задач. Хороший приклад — як це працює в спорті: якщо ти не «тут і зараз», ти навряд зможеш класно виступити. Під час медитації людина керує власною увагою і може «вимикати», наприклад, почуття тривоги, яке не завжди працює на нашу користь. Сергій Данилов, нейробіолог

В однієї жінки стався інсульт — ліва півкуля мозку в неї просто вимкнулася. Зникли всі думки про минуле й майбутнє, весь внутрішній діалог. Вона відчула абсолютне щастя, бо почувала саме це «тут зараз» і що світ — це енергія, з якою вона пов'язана.

Перебувати у стані щастя постійно — також не добре. Це хворобливий стан, бо ж тоді людина не здатна адаптуватися до змін. Тому важливо вміти самому свідомо керувати власним станом.Сергій Данилов, нейробіолог

Уміння керувати своєю увагою — єдиний спосіб керувати життям. Саме тому різноманітні практики медитації та зосередженості роблять людей менш вразливими до ментальних розладів, адже це інструмент, що допомагає прокачати силу уваги.

Розмовляв недавно з товаришем-психологом, який уперше їхав фронт. Він наголошував: якщо трапиться щось страшне, не варто давати людям зосереджуватися на негативних емоціях, що виникли в них у момент небезпеки. Треба говорити про те, як подолати цю небезпеку, що зробити для цього.

Це дозволяє подолати страх — не заклякати в момент небезпеки. Щастя завжди в балансі. Це вміння свідомо збалансувати негативні та позитивні емоції, правильно реагувати на перешкоди, які є важливою частиною нашого світу.

Тобто буде тобі щастя, якщо сам вибереш його?

Так. Наприклад, якісь сумні моменти теж треба пережити. Нещодавно вийшла стаття, де йшлося, як музика дозволяє долати емоційні негаразди. Дослідники прибрали з класичних творів сумні моменти, залишили лише піднесені. З'ясувалося, що людям це не допомагає почуватися краще. Їм потрібен цей момент ностальгії чи інших сумних емоцій, аби відчути пов'язаність з власним життям. 

Під час війни можна бути щасливим?

У нас величезна кількість людей, набагато більша, ніж це допустимо з погляду теорії, які вважають, що в них високі депресивні прояви.

Люди субʼєктивно переоцінюють рівень депресії. Важливо розуміти рівень страждань, які переживає людина. Та часто ми оцінюємо свої відчуття через соціальну ситуацію: мовляв, якщо всім навколо погано, то мені не може бути добре. Сергій Данилов, нейробіолог

З іншого боку, якщо будеш, як дурень, радіти й розважатися, коли навколо горе, це навряд зробить тебе щасливим. Це зрештою може зробити гірше. Щастя прийде, коли ти робиш щось усвідомлено та шукаєш сенс у допомозі людям.

Тобто поняття щастя під час війни змінилося?

Не треба сприймати щастя як набір легких розваг. «Мені весело — значить я щасливий». Це хибне розуміння. Щастя — це насамперед соціальна взаємодія й усвідомлення, що у твого життя є сенс.

Уникання негативу в більшості випадків веде до збільшення проблем. У страшній ситуації відчувати негативні емоції — це нормально. Але тут виникає питання: що ж тоді робити?

Людина сама має зрозуміти своє місце у світі. Щодо побутового — простого «щастя на щодень» — вона може використовуючи різні техніки, той самий спорт. Але ці техніки спрацюють не тому, що це хтось сказав, або так написали в розумній статті. Цей підхід має бути частиною особистості, самоідентифікації. Спершу треба дізнатися, що тобі подобається, що на тебе працює.

Це як хобі? Треба спробувати й зрозуміти: воно твоє чи ні?

Коли поступово шар за шаром вчишся себе пізнавати, і пробуєш крок за кроком доходити до порогу своїх можливостей.

Чи з війною люди стали нещаснішими?

Так, звісно. Як і те, що внаслідок вторгнення у нас різко збільшився відсоток людей з ментальними розладами.

Можете порекомендувати як науковець, як цьому протидіяти?

Пам'ятайте, як казав Австрійський психіатр, психотерапевт і філософ, що винайшов метод логотерапії, яка допомагає людині шукати сенс життя.Віктор Франкл: щастя — це знайти сенс життя. Інколи, щоб його знайти, треба повернутися в стан гри. Діти вивчають світ через гру, вони в цьому й щасливі.

Для нашого мозку стрес — це реакція на новизну. Все нове — стрес. Війна, на жаль, несе багато важких і небажаних змін, а ще передчуття цих змін.

Єдиний спосіб долати важкі відчуття — увімкнути «режим бійця», який може з цим впоратися. Дивитися на життя зацікавлено — з наміром зрозуміти чи навіть змінити цей світ. Не зовсім як дитина, бо це небезпечно, але охоче до взаємодії.Сергій Данилов, нейробіолог

Так, мене вибило з колії, але я хочу знайти своє місце, хочу бути корисним для інших, або знайти новий сенс свого життя. Як і в грі, у житті сенси можуть змінюватися: можна перемикатися з одного на інший. Саме така гнучкість дозволяє адаптуватися до складнощів.

Наш мозок працює на базовому рівні у двох режимах. Режим уникання — коли ми замкнені, некреативні та хочемо, щоб нас ніхто не чіпав. І режим наближення — коли хочемо взаємодіяти зі світом, пізнавати його.

Коли зайцю страшно, він усе ж підстрибує над травою — щоб роздивитися, що навколо робиться?

Так. Коли важко, треба зосередитися на тому, щоб знайти шлях через зацікавленість. Подивитися на ситуацію як дитина. Дитинство — це час зацікавленості. Люди, які залишаються щасливими та молодими, — ті, які цю зацікавленість не втрачають до старості.

Усім нам треба докладати зусиль, щоб не втрачати цю зацікавленість до життя.

Тобто порад «обійматися і бути вдячним» ви не даватимете? 

Шляхів до щастя багато, а порад можна дати тисячі. Питання, чи хтось їх застосовуватиме.

Наука зараз каже, що якщо людина хоче бути продуктивною, хоче бути корисною, хоче чогось досягнути, то вона не повинна думати про продуктивність. Вона має думати про свої сили, свій ресурс.

Люди вигорають не тому, що неправильно щось роблять. Вони роблять більше, ніж можуть, і не встигають відновитися.

Тому наш стартап Anima допомагає проаналізувати стан психіки за допомогою вебкамери. Під час тесту користувачі кілька хвилин переглядають картинки. Програма через камеру відстежує рух їхніх очей — і аналізує його за допомогою математичних моделей. Так алгоритм визначає, який у людини рівень тривожності або депресії. Ця технологія називається Англійською Eye tracking — тобто стеження за очима. Технологія, що відстежує параметри погляду людини за змінних умов.ай-трекінгом — раніше для проведення таких досліджень потрібен був професійний пристрій. Ми ж «помістили» цю технологію у звичайну вебкамеру.

Першими користувачами Anima стали військові психологи. Їм цей інструмент потрібен, аби визначати психологічну готовність до бойових дій. Або ж чи потрібно їх відправляти на ротацію.

З'ясувалося, що якщо вчасно реагувати на виснаження, свій емоційний стан може подолати більшість. Лишень невеликий відсоток не зможе сам відновитися.

Тобто, не доведеться лікувати половину населення України?

У нас багато людей мають ресурс самостійно керувати своїм станом і настроєм. Та через зосередженість на негативі, вони себе «накручують». Якщо їм сказати, що в них є цей ресурс, багатьом таке знання допомагає.

Ми говорили, що ми соціальні, взаємодія важлива для нашого психічного стану. Депресія не виникає просто так — одним із ключових чинників є те, як людина відчуває підтримку групи. Так само з посттравматичним розладом.

Американські дослідники підтвердили, що для військових найсильніший фактор ризику ПТСР — не особистий стан, а поганий рівень лідерства в підрозділі. Якщо командир поганий, це в 7 разів збільшує ризик виникнення чи загострення розладу.Сергій Данилов, нейробіолог

Тому ми й хочемо, щоб у бійців був цей корисний інструмент, але нам важко працювати, важко просувати цю корисну і нову інформацію саме в армії. Може, це саме те подолання, яке робить нас щасливими, бо ми мріємо приносити користь.