«Хоче стати королем і підкорити Марс». Історичні постаті, у яких підозрюють нарцисизм

«Так вивільнився його монстр»

«Дональд не просто слабкий, його его — це крихка річ, яку треба постійно підтримувати. Бо в глибині душі він знає, що не є нічим із того, про що заявляє», — писала у своїй книзі про Трампа його племінниця, психологиня Мері Трамп.

Книга «Забагато й ніколи не достатньо. Як моя сім’я створила найнебезпечнішу людину на світі» вийшла друком 2020 року. Тоді Дональд Трамп був 45-м президентом США.

Мері Трамп у своїй книзі припускає, що в Дональда сформувався клінічний нарцисизм. І винен у цьому буцімто батько Трампа, який «спотворив сприйняття його сином світу», а ще почав робити з молодшого сина спадкоємця власного бізнесу лише тоді, коли цього не сталося з його старшим братом. Племінниця Трампа пише: «Так вивільнився його монстр».

Дискусії про те, чи стійка психіка у президента США, тривають давно. На заваді не стало навіть так зване Приводом для такого правила, ухваленого Американською психіатричною асоціацією, стала публікація в медіа 1964 року, у якій психіатри оцінювали психічний стан сенатора Баррі Ґолдвотера без його згоди.Правило Ґолдвотера, за яким психіатрам у США заборонено публічно висувати припущення про діагнози політиків без їхнього обстеження й дозволу.

У 2017 році в газету New York Times написали листа, який підписали 33 спеціалісти у сфері психічного здоров'я. Вони висловили стурбованість  через психологічну нестабільність президента. У листі згадується, що психіатри довго дотримувалися «Правила Ґолдвотера», але більше не можуть мовчати, бо «занадто багато стоїть на кону».

«Мовлення та дії пана Трампа свідчать про неспроможність толерувати погляди, відмінні від його власних, що призводить до реакцій гніву. Його слова й поведінка вказують на глибоку неспроможність до Здатність розуміти емоційний стан іншої людини та співпереживати їй.емпатії. Люди з такими рисами спотворюють реальність, аби вона відповідала їхньому психологічному станові, атакуючи факти й тих, хто їх передає (журналістів, науковців)», — йшлося в листі.

Фахівці зробили припущення, що ці атаки, ймовірно, збільшуватимуться, оскільки Трампів «особистий міф про власну велич здається йому підтвердженим». І додали, що така серйозна емоційна нестабільність, на яку вказують слова й дії лідера США, «робить його нездатним безпечно виконувати обов'язки президента».

Через 9 місяців, у листопаді того самого року на сайті New York Times зʼявилася нова колонка на цю тему. Редактор книги «Небезпечний випадок Дональда Трампа: 27 психіатрів та експертів із психічного здоров'я оцінюють президента» знову нагадав про ризики перебування на посаді Дональда Трампа.

«Ми зараз спостерігаємо більше, ніж його звичну нестабільність — насправді це патерн деградації: зростальна втрата зв'язку з реальністю, виразні ознаки У цьому контексті — нестабільність, мінливість.волатильності й непередбачуваної поведінки, а також схильність до насильства як способу боротьби», — йшлося в повідомленні.

В Україні теж існує заборона «приписувати» іншим психічні розлади. Презумпція психічного здоровʼя, за якою кожну людину вважають такою, що не має психічного розладу, доки не буде встановлений діагноз, визначена законом «Про психіатричну допомогу». Та попри це, і в нас зʼявляються припущення про розлади в чинного президента США.

«Трамп — це про демонстрацію, — писала українська психологиня Люба Курій у своєму дописі. — Його любов до розкішного стилю життя, гучних заяв і бажання бути “в центрі уваги” — типові риси нарцисичного типу».

Серед фактів вона наводила те, що вже у 1980-х роках проєкти Дональда Трампа, як-от хмарочоси з його іменем, стали символами розкоші. А його фраза: «Ніхто не знає бізнес краще за мене», на думку психологині, підкреслює впевненість у власній величі.

Та водночас не всі фахівці у сфері психічного здоровʼя спільні у своїх думках щодо Трампа. Професор психіатрії та поведінкових наук Медичного центру Дюкського університету Аллен Франсес входив до робочої групи, яка написала критерії визначення людини з нарцисичним розладом особистості. І, на думку фахівця, Трамп їм не відповідає.

«Можливо, він є світового рівня “нарцисом”, але це не робить його психічно хворим, оскільки він не страждає від того стресу й порушень, що необхідні для діагностики психічного розладу», — йдеться в його колонці на NYT.

Не кожен «нарцис» має розлад

Нарцисичний розлад особистості є офіційним психіатричним діагнозом. Він включений до Міжнародної класифікації хвороб і Діагностичного та статистичного посібника з психічних розладів.

Посібник визначає, що людина з таким розладом має стійкий патерн грандіозності (у фантазіях або поведінці), потребу в захопленні, а також відсутність емпатії, що починається в ранньому дорослому віці й проявляється в різних контекстах. Діагноз ставить психіатр, коли людина підпадає під п’ять чи більше описів розладу з-поміж таких:

1. Має грандіозне відчуття власної важливості (наприклад, перебільшує свої досягнення й таланти, очікує визнання своєї переваги без відповідних досягнень).
2. Захоплена фантазіями про необмежений успіх, владу, красу або ідеальне кохання.
3. Вірить, що є «особливою» і унікальною та може бути зрозумілою або повинна спілкуватися лише з іншими «особливими» або високостатусними людьми.
4. Потребує надмірного захоплення.
5. Має відчуття власної винятковості, тобто висуває необґрунтовані очікування особливо сприятливого ставлення або автоматичного підпорядкування своїм вимогам.
6. Використовує інших для досягнення власних цілей.
7. Відчуває нестачу емпатії: не бажає або не здатна визнавати чи розуміти почуття й потреби інших.
8. Часто заздрить іншим або вірить, що інші заздрять їй.
9. Демонструє зарозумілість і пихатість у поведінці чи ставленні.

Про нарцисичний розлад особистості hromadske розпитало психіатриню Галину Пилягіну. Вона, коментуючи загалом, без згадок конкретних особистостей, зазначила, що цей розлад формується внаслідок знецінювання в дитинстві, через яке людина починає орієнтувалися лише на власні відчуття та емоції, або внаслідок травматичних подій.

Люди з таким розладом відгороджуються від світу своїм світобаченням і вважають його за основне й правильне, де має бути все тільки так і ніяк інакше. Але так вони захищаються. У таких людей дуже часто виникають проблеми у стосунках, оскільки їхні дзеркальні нейрони, які відповідають за соціальний та емоційний інтелект, психологічно блокуються.Галина Пилягіна, докторка медичних наук, завідувачка кафедри психіатрії, психотерапії та медичної психології Національного університету охорони здоров'я ім. П. Л. Шупика

Як і будь-який інший розлад, нарцисичний можна лікувати. За словами Галини Пилягіної, це тривале насамперед психотерапевтичне втручання. Для досягнення результату важливо, щоб сама людина була готова змінюватися.

Та водночас не кожен «нарцис» має психічний розлад. У сучасному житті «нарцисами» називають людей, які впевнені у своїх здібностях, прагнуть бути в центрі уваги та наголошують на власній унікальності. Часто такий набір характеристик може здатися цілком здоровим для амбітного й впевненого у собі індивіда. У певних межах характеру нарцисизм є нормальним аспектом самоідентифікації особистості й не потребує лікування.

Замість слави — ганьба

Історія знає чимало правителів, у яки підозрюють нарцисизм. Щодо них, звісно, немає встановлених клінічних діагнозів, аби стверджувати, що в них був «нарцисичний розлад особистості». Це поняття взагалі виникло не так давно — у XX столітті. Однак історик Сергій Берендєєв навів hromadske факти із життя багатьох диктаторів, біографія яких вказує принаймні на наявність «нарцисичних» ознак.

Приміром, римський імператор Калігула, який правив з 37 до 41 року нашої ери, вважав себе не тільки керівником людей, а й усього природного світу. Як свідчать згадки про його правління, Калігула зробив сенатором свого коня й усі рішення затверджував його копитом.

Відзначився і його наступник Нерон, який не мав слуху й здатностей до співів, але змушував усіх людей приходити до амфітеатру, де він виступав і показував театральні вистави. Пізніше, коли проти нього було повстання, Нерон кричав про те, «якого видатного актора вбивають».

Навіть Видатний полководець, який у IV столітті до нашої ери створив одну з найбільших імперій античного світу, завоювавши Персію, Єгипет, Близький Схід та частину Індії.Олександр Македонський, який справді був доволі впливовою і могутньою постаттю, запамʼятався й тим, що після приїзду до Єгипту втратив відчуття реальності й проголосив себе богом.

В епоху Середньовіччя був Філіп IV Вродливий — тут уже із самого прізвиська все зрозуміло. Він вважав себе наймогутнішою постаттю й найвпливовішою у світі. Єдиний, хто міг становити йому конкуренцію, був Папа Римський. І він не знайшов нічого кращого, ніж у період, коли панує повний церковний Положення релігійного віровчення, що визнається за незаперечну, вічну, незмінну, «Богом дану» істину.догмат, оголосити Папу Римського Людина, яка виступає проти загальноприйнятого в суспільстві вчення, віровідступник.єретиком і заарештувати його разом із підлеглими.Сергій Берендєєв, історик, правник, методист «Українського інституту розвитку освіти»

XX століття не стало винятком. Іспанський диктатор Франсіско Франко, оскільки був невеликого зросту, завжди зустрічався з людьми, стоячи на балконі, щоби здаватися величнішим. Пропаганда культу його особи була настільки потужною, що люди, споглядаючи на диктатора на балконі, вважали його богом.

Взагалі пропаганда, як у минулому, так і зараз відіграє величезну роль. Правителі за стародавніх часів або самі писали свої біографії, або ж платили письменникам за те, щоб ті їх прославляли. Так зʼявилися, наприклад, «Маленька червона книга» із цитатами Мао Цзедуна, якій всі повинні були слідувати як «національній китайській Біблії». Інший приклад — «Зелена книга» Муаммара Каддафі. Диктатор Лівії в ній описав нову форму правління Лівійська «джамахірія» була поєднанням прямої демократії з елементами анархії та опорою на інститути традиційного суспільства на низовому рівні комун (як своєрідних мікродержав у державі) з диктатурою «Революційного керівництва» й особисто Муаммара Каддафі на рівні централізованої влади.«джамахірію», і всі повинні були жити за цими порядками.

Трамп — яскравий приклад «нарциса». Він вигадує числа, підтасовує факти, проголошує себе без жодних підстав найвеличнішим президентом Сполучених Штатів, навіть вище за Джорджа Вашингтона. Або взагалі каже, що він хоче стати королем і підкорити Марс. Й Ілон Маск виконує саме функцію оцих середньовічних літописців, прославляючи Трампа за допомогою соцмереж і блокуючи всіх, хто має інший погляд.Сергій Берендєєв, історик, правник, методист «Українського інституту розвитку освіти»

Всіх правителів-«нарцисів» дещо поєднує — їхні долі складаються трагічно, каже історик. Проти них або відбуваються повстання, або їхні дії мають протилежний ефект — замість історичної слави й здобутків вони входять в історію як самодури чи отримують ганьбу.

«Мені здається, що для Сполучених Штатів це може завершитись погано: або імпічментом Трампа, або “вилитись” у громадянську війну, або США просто перестануть бути світовою державою», — вважає Сергій Берендєєв.

«Нарцисів» вирощує влада

Майже всі імператори, диктатори й правителі, які довго перебували при владі, були «нарцисами», вважає історик Сергій Берендєєв. Бо, мовляв, окрім певних психологічних особливостей, що вони «найрозумніші», «найкращі» й «найталановитіші», відіграє роль іще необмежений доступ до влади. Історик нагадав крилатий Цю цитату приписують Джонові Актону, британському історику та політичному мислителю XIX століття. Він написав її у 1887 році в листі до єпископа Крейтона. Актон вважав, що жоден правитель не є бездоганним, і навіть найкращі люди можуть зіпсуватися, якщо отримають необмежену владу.вислів — «Влада розбещує, а абсолютна влада розбещує абсолютно».

Він розділяє «нарцисів» на дві категорії. Перша — люди, які мають гарні здібності в певній галузі й, отримавши доступ до влади, хочуть іще більшого визнання. Якоїсь миті вони просто втрачають відчуття реальності — тобто розбещуються цією владою.

І друга категорія — люди, які ніякими здібностями не володіють, і тривалий час переживали образи від інших. І відтак, утримуючи в руках владу, змушують інших їх звеличити. До цієї категорії історик відносить і володимира путіна, біографія якого показує, що він був невдахою, і тепер хоче ввійти в історію як великий завойовник.

До 2020 року в росії діяла норма, яка дозволяла президентові обиратися тільки на два терміни поспіль. Однак путін ініціював зміни до Конституції рф, і ці обмеження скасували. Це дозволило російському диктаторові балотуватися на посаду ще два терміни — у 2024 році та на майбутніх виборах у 2030-му.

За Конституцією України дозволяється обиратися на пост президента не більше ніж два строки поспіль. Після перерви бодай в один термін це можна робити знову.

У США 1951 року прийняли 22-гу поправку до Конституції, яка забороняє бути обраним на цю посаду більше ніж двічі — не поспіль, а загалом. Це сталося після того, як на тлі Другої світової війни Франклін Рузвельт, чию політику схвально сприймало суспільство, вчетверте став президентом. Спроби скасувати цю поправку до Конституції були, та вони не увінчалися успіхом.

«В історії Сполучених Штатів завжди існує загроза встановлення диктаторського режиму», — каже Сергій Берендєєв. І додає: «Зараз загалом Трамп демонструє найгірші страхи американського суспільства. Побачимо, у що це все виллється в майбутньому безпосередньо для США і загалом для всього світу».