Проросійські ультраправі перемогли на виборах в Австрії. Чи буде новий уряд заважати Україні?

Тріумф симпатиків кремля

«Австрійська партія свободи» давно відома своєю проросійською риторикою. Лідер партії — Ґерберт Кікль — неодноразово заявляв, буцімто насправді НАТО спровокувало вторгнення росії в Україну. 

Однією з ключових передвиборчих обіцянок Кікля і партії, яку він очолює, є «суворе дотримання нейтралітету Австрії». Справді, нині ця держава не є членом НАТО, хоч ще з 1995 року входить до Європейського Союзу.

АПС обіцяє своїм виборцям ніколи не надавати Україні військової допомоги та закликає інші країни ЄС зняти санкції з рф. Мовляв, ці обмеження та заборони «шкодять Європі більше, ніж самій росії».

Австрія є однією з небагатьох країн ЄС, яка відмовилася постачати Україні зброю ще за каденції попереднього уряду на чолі з канцлером Карлом Негаммером. Тепер лідер АПС закликає й інші держави континенту припинити допомагати нашій країні. Ба більше, політик наполягає на тому, що Україні немає місця в ЄС та Північноатлантичному альянсі.

АПС давно вважають осередком проросійських настроїв. Приміром, Карін Кнайсль, яка У коаліційному уряді прем’єра Себастьяна Курца з 2017 по 2019 роки.була Міністеркою закордонних справ Австрії за квотою цієї ультраправої політсили, відома своїми дружніми стосунками з володимиром путіним. У серпні 2018 року Кнайсль танцювала з російським диктатором на власному весіллі, де путін був почесним гостем.

Після того, як Кнайсль залишила посаду в міністерстві закордонних справ, вона почала працювати в раді директорів російської державної компанії «роснєфть» — найбільшому у світі виробнику нафти. Після повномасштабного вторгнення в Україну вона не лише не відреклася від кривавих друзів, а й навіть У серпні 2023 року.переїхала жити до росії. А російські військові літаки тепер привозять із Сирії на ферму Кнайсль її улюблених поні. 

Кнайсль — не єдина представниця АПС, яка виявляла готовність плазувати перед кремлем. Колишній очільник партії Хайнц-Крістіан Штрахе, який обіймав посаду віцеканцлера в австрійському уряді з 2017 по 2019 роки, занапастив свою кар’єру саме через бажання тісної співпраці з росією.

У травні 2019-го Штрахе опинився в центрі гучної політичної кризи, яка призвела до розпаду коаліції АПС з «Австрійською народною партією» і відставки уряду. Річ у тім, що на віллі на іспанському острові Ібіца влітку 2017 року лідер АПС та його однопартієць Йоганн Ґуденус вели таємні перемовини про співпрацю з жінкою, яка видавала себе за племінницю російського олігарха Ігоря Макарова.

На шестигодинному відео їхньої розмови, яке отримали провідні німецькі медіа у 2019-му, жінка пропонує Штрахе та Ґуденусу фінансову підтримку на парламентських виборах в обмін на державні замовлення російським будівельним компаніям. Жінкою, яку австрійські політики прийняли за росіянку, виявилася боснійська студентка. Невідомі особи заплатили їй 7 тисяч євро за розіграш лідерів АПС.

Історія на іспанській віллі, яку австрійські журналісти охрестили За аналогією з назвою відомого політичного викриття в США — Вотергейтського скандалу за участі американського президента Ніксона.Ібіца-ґейтом, коштувала Хайнцу-Крістіану Штрахе політичної кар'єри, а його партії — втрати популярності. Втім, погіршення економічної ситуації, спричинене пандемією коронавірусу, а також непопулярні рішення австрійської влади допомогли АПС повернути втрачений рейтинг і перемогти на парламентських виборах минулої неділі. Серед головних причин перемоги «Австрійської партії свободи» називають і зростання цін на російські енергоносії, від яких Австрія значною мірою залежить.

Тепер в Австрії буде проросійський уряд?

В Австрії головою держави є канцлер — очільник уряду. Та й самі повноваження тамтешнього кабінету міністрів доволі широкі. Уряд формують у Національній Раді — нижній палаті парламенту. Щоб потрапити туди, політсилі на виборах потрібно подолати чотиривідсотковий бар'єр. Цього разу зробити це вдалося п’яти партіям. 

Згідно з попередніми результатами підрахунку голосів, АПС здобула перемогу вперше у своїй історії, набравши 29,2% голосів виборців. Це перевершило найкращий результат партії, який вона мала ще у 1999 році. Тоді АПС отримала 26,9% голосів і сформувала коаліційний уряд разом з «Австрійською народною партією».

Цього разу правоцентристська «Австрійська народна партія» чинного канцлера Карла Негаммера фінішувала другою, набравши 26,4% голосів. Третє місце посіла лівоцентристська Соціал-демократична партія — у неї 21% голосів.

«Партія зелених», яка  у 2019 році сформувала коаліцію з «Австрійською народною партією» за результатами дострокових парламентських виборів, цього разу отримала лише 8%. Партія NEOS отримала 9% голосів та посіла четверте місце. На минулих виборах ця партія замикала п’ятірку парламентських політсил.

Аби сформувати уряд, не вступаючи в коаліцію з іншими політичними партіями, переможці виборів повинні набрати понад 50% голосів виборців. Оскільки жодна політична партія не змогла цього зробити, коаліцію і новий австрійський уряд сформують шляхом міжпартійних переговорів, а отже і складних компромісів.

Лідер АПС, Ґерберт Кікль, вже заявив, що його партія готова співпрацювати з усіма політсилами, що бажають увійти до коаліції. Та й сам Кікль розраховує стати новим канцлером Австрії.

Натомість чинний прем’єр Карл Негаммер заявив, що його партія не вступатиме у коаліцію з АПС, якщо Ґерберт Кікль наполягатиме на тому, щоб стати канцлером. Негаммер неодноразово називав Кікля токсичним політичним лідером, який становить загрозу для демократії.

З іншого боку, «Австрійська народна партія» Карла Негаммера готова створити коаліцію з АПС, якщо переможці виборів відмовляться висувати їхнього лідера, Ґерберта Кікля, на посаду канцлера. А от інші політичні сили взагалі не бажають створювати коаліцію з АПС, оскільки політсилу звинувачують у просуванні ксенофобських і навіть неонацистських поглядів.

За всю історію існування АПС ця партія входила до коаліційного уряду Австрії лише двічі — у 1999-му і 2017-му. В обох випадках АПС була молодшим партнером переможців виборів — «Австрійської народної партії», яка неодмінно входить до складу коаліційного уряду ще з 1987 року. Щоразу коаліція між АНП та АПС розпадалася з гучними скандалами.

Теоретично «Австрійська партія свободи» може знову створити коаліцію разом з «Австрійською народною партією». Та наразі невідомо, чи готова ультраправа партія переможців відмовитись висувати свого лідера Ґерберта Кікля на посаду канцлера, щоб мати можливість сформувати уряд.

Також імовірним є сценарій, за якого АПС залишиться за бортом коаліції та взагалі не матиме представництва в уряді. Для того, щоб сформувати коаліцію, «Австрійській народній партії» достатньо буде домовитися з соціал-демократами та «зеленими» або партією NEOS.

Востаннє коаліцію з соціал-демократами «Австрійська народна партія» формувала ще у 2013 році. Розбіжності в поглядах між політсилами можуть ускладнити коаліційні перемовини, проте бажання не допустити приходу до влади ультраправих популістів спонукатиме лідерів соціал-демократів та «Австрійську народну партію» принаймні розпочати переговори про коаліцію. 

Хто такий Кікль та чому АПС називають неонацистами?

АПС виграла вибори, скориставшись невдоволенням австрійців інфляцією та напливом мігрантів. Різка антиімміграційна риторика лідера партії Ґерберта Кікля подекуди межує з ксенофобією та антисемітизмом.

У своїй передвиборчій програмі, яка отримала назву «Фортеця Австрія», АПС обіцяє почати масову депортацію «небажаних іноземців» з країни, «закрити кордони» та прийняти закон, який заборонить надавати притулок іммігрантам.

Я не хочу, щоб Австрія пішла на дно. Тому ми заткнемо пробоїну у нашому кораблі та більше не прийматимемо біженців.Ґерберт Кікль, лідер «Австрійської партії свободи»

Любов до гучних промов у 55-річного Ґерберта Кікля здавна: він починав свою політичну кар’єру як спічрайтер іншого одіозного лідера АПС — Йорга Гайдера. Саме той привів партію до другого місця на парламентських виборах в Австрії у 1999 році, що дало змогу АПС вперше у своїй історії отримати посади в коаліційному уряді.

Після того як політсила під керівництвом Йорга Гайдера увійшла до коаліційного уряду, низка країн ЄС заморозили співпрацю з Австрією, а Ізраїль відкликав з країни свого посла. Варто зазначити, що батько та мати Йорга Гайдера сповідували нацистські погляди та були членами Націонал-соціалістичної робітничої партії Німеччини у 1930-х та аж до завершення Другої світової війни у 1945-му.

У дитинстві Йорг Гайдер займався фехтуванням. Ляльку, на якій він відпрацьовував удари, Гайдер називав Симоном Візенталем — євреєм українського походження, який досліджував Голокост і був агентом відділу ізраїльської спецслужби «Моссад», який займався пошуком та ліквідацією нацистських військових злочинців.

Після того, як Йорг Гайдер залишив АПС у 2005 році, почався злет політичної кар’єри Ґерберта Кікля, який став однією з ключових фігур в АПС. 

Теперішній лідер АПС близький за поглядами до свого попередника. Його ксенофобські висловлювання не раз ставали причиною гучних скандалів. Коли АПС вдруге у своїй історії отримала посади в коаліційному уряді у 2017-му, Кікля було призначено Міністром внутрішніх справ Австрії. Тоді ультраправий політик заявив, що в Австрії треба створити інфраструктуру, яка «дозволить владі сконцентрувати усіх біженців в одному місці». Ці слова розтлумачили як натяк на концентраційні табори для мігрантів, хоч сам Кікль потім стверджував, що його слова було вирвано з контексту.

Кікль є великим прихильником Віктора Орбана — угорця австрієць називає політичним кумиром. Та й у Європарламенті АПС входить до міжпартійної групи «Патріоти за Європу» разом з партією Орбана «Фідес» та ультраправими політсилами з низки інших країн ЄС.

Власне, поступ АПС почався саме на липневих виборах до Європарламенту, де партія посіла перше місце в Австрії, отримавши 25,4% голосів. Вже тоді стало зрозуміло, що ультраправі претендуватимуть на перемогу і на загальнонаціональних виборах восени.

Тож не дивно, що своїх австрійських колег з перемогою на виборах першими привітали лідери інших ультраправих партій Європи. Ґерберта Кікля відразу ж привітала лідерка «Національного об’єднання Франції» Марін Ле Пен та Еліс Вайдель, лідерка одіозної партії «Альтернатива для Німеччини», яку в самій Німеччині нерідко звинувачують в неонацистських поглядах.

До речі, між «Альтернативою для Німеччини» та АПС є чимало спільного. Обидві партії не цураються ксенофобської та антисемітської риторики. Обох звинувачують у симпатіях до нацистської ідеології та проросійських настроях.

Варто зазначити, що «Альтернатива для Німеччини» має високу популярність переважно серед виборців Східної Німеччини. На відміну від заходу країни, після завершення Другої світової війни та опинилася під контролем радянських військ. У зоні окупації «червоної армії» та пізніше у маріонетковій Держава східної Німеччини у 1949–1989 роках, яку створили на території зони радянської окупації після Другої світової війни.Німецькій демократичній республіці так і не провели повноцінну денацифікацію. Подібна політика була і в тогочасній Австрії, яку держави-переможці визнали «жертвою нацистської окупації», а не співучасницею злочинів.

Що ж до сучасного зв’язку з неонацистами, то за кілька днів до парламентських виборів у Австрії троє високопоставлених членів АПС відвідали похорон колишнього однопартійця, на якому грала пісня Німецькою Wenn alle entreu werden.«Коли всі стають невірними». У нацистській Німеччині ця пісня негласно вважалася гімном Мілітарна організація партії націонал-соціалістів. Її підрозділи брали активну участь у Голокості, вчиненні воєнних злочинів і репресіях на окупованих територіях.СС. Хоча «Австрійська партія свободи» у жодний спосіб не прокоментувала цю ситуацію, всі парламентські політсили негайно засудили присутність членів АПС на заході, де лунала скандальна пісня.

У неділю, відразу після завершення голосування, кілька сотень демонстрантів прийшли до будівлі парламенту Австрії висловити невдоволення тріумфом ультраправих у власній країні з плакатами «Кікль — нацист». Поки ж сам Ґерберт Кікль вже називає себе «народним канцлером». Так у 1930-ті в Німеччині називали Адольфа Гітлера.