Семидітна мама, аристократка і фанатка Sex Pistols. Урсула фон дер Ляєн вдруге на чолі ЄС

Європарламент переобрав на другий п’ятирічний термін німкеню Урсулу фон дер Ляєн на посаду президентки Європейської комісії. Так, вона стала першою в історії, хто 10 років поспіль очолюватиме найвищий виконавчий орган ЄС.

Це неабияке політичне досягнення, проте 65-річній матері сімох дітей, великій союзниці України та послідовній борчині за права жінок не звикати творити історію. Яскрава біографія Урсули фон дер Ляєн могла б легко стати оскароносним голлівудським фільмом — стільки божевільних поворотів долі було у її житті.

Це з огляду на те, що фон дер Ляєн розпочала активну політичну кар’єру доволі пізно — вже за 40. Однак за відносно короткий час їй вдалося досягти того, про що її батько, який займався політикою все своє життя, міг тільки мріяти. Саме вона стала, приміром, першою жінкою в історії Німеччини на чолі міністерства оборони. Її президентство в Єврокомісії, до речі, також перше для жінок-чиновниць.

Водночас стрімкий політичний злет, який німецькі журналісти порівнюють із шаленою швидкістю метеора, не обійшовся без приголомшливих невдач і скандалів. До честі фон дер Ляєн, вона завжди знаходила в собі сили вирватися з глухих кутів.

Як багатодітній матері з родини аристократів вдалося побудувати карколомну політичну кар'єру, подолавши звинувачення у шахрайстві та корупції — у матеріалі hromadske.

Шляхетне коріння

Урсула фон дер Ляєн народилася у Брюсселі, в багатодітній німецькій родині. Її мати, Гайді Штормаєр, була докторкою філософії та журналісткою, а батько, Ернст Альбрехт, — доволі відомим політичним діячем.

Саме через політичну кар’єру батька, сім’я майбутньої лідерки об’єднаної Європи майже 15 років жила у Бельгії, де Ернст Альбрехт працював державним службовцем новоствореного Європейського Союзу. Той, щоправда, тоді ще називався Європейською Економічною Спільнотою, до складу якої входили лише 6 країн: Бельгія, Західна Німеччина, Нідерланди, Франція, Італія та Люксембург. Доки батько Ернст займався політикою, матір Гайді виховувала сімох дітлахів, — стільки ж сьогодні має й сама Урсула.

Теперішня політикиня була третьою дитиною в сім'ї та росла в галасливій компанії п'яти братів і сестри. На жаль, її єдина сестра, Беніта-Єва, померла від раку ще у віці 11 років. Розбита важкою втратою, сім’я залишила Бельгію та повернулася до Німеччини. Так, 1971 року 13-річна Урсула була змушена покинути елітну школу для дітей високопосадовців та разом із батьками та братами переїхати до Нижньої Саксонії на північний захід Німеччини.

На батьківщині Урсула почала займатися їздою верхи. Це захоплення лишається з нею досі. Також юна Урсула з ентузіазмом досліджувала свій багатий родовід. Її предки по батьківській лінії були аристократами, які століттями мали великий вплив у Нижній Саксонії, де тепер мешкала її родина. Серед пращурів її батька можна було знайти не тільки німців, але й британських багатіїв, які торгували рабами. Серед відомих предків Урсули фон дер Ляєн були й впливові американські рабовласники — Джеймс Ледсон та Джозеф Врегг. А прадідом був відомий німецький психолог XX століття Карл Альбрехт.

Доки Урсула звикала до нового життя у Німеччині, її батько продовжив стрімкий підйом кар’єрними сходами. 1976-го Ернста Альбрехта обрали прем’єр-міністром федеральної землі Нижня Саксонія. На цю посаду батько Урсули фон дер Ляєн переобирався ще тричі. Лише 1990 року він програв вибори Герхарду Шредеру — майбутньому канцлеру Німеччини та великому другу володимира путіна.

Політична кар'єра батька Ернста захоплювала маленьку Урсулу так само як і відданість матері Гайді сім’ї. Щоб приділяти більше уваги дітям, вона фактично припинила свою журналістську кар'єру — Урсулі завжди було сумно, що матір не могла повноцінно реалізувати себе в улюбленій справі.

Буремна юність

Після закінчення школи Урсула вступила до Геттінгенського університету на економічний факультет. Однак і тут їй не судилося спокійно вчитися — невдовзі знову довелося все кинути та переїхати в іншу країну, і знову не з власної волі.

1978 року Федеральне управління кримінальної поліції Німеччини повідомило батькові Урсули, що ліворадикальна терористична організація «Фракція Червоної Армії» незадоволена його політичною діяльністю і готує теракт проти родини Альбрехтів. За даними поліції, терористи планували вбити саме єдину доньку Ернста — Урсулу. Правоохоронці рекомендували поставитися до загрози вкрай серйозно, враховуючи, що терористи на той час уже здійснили низку гучних політичних вбивств.

Налякані цією новиною, батьки вирішили таємно відправити Урсулу до Британії. У новій країні вона змінила ім'я на Роуз Ледсон і почала навчатися в Лондонській школі економіки під наглядом Скотланд-Ярду, детективи якого гарантували її безпеку. Ім’я Роуз вона вибрала, оскільки у дитинстві тато називав її «Рьосхен» — тобто «маленькою Розою». А от прізвище Ледсон — данина її знаменитому американському предку, багатому латифундисту Джеймсу Ледсону.

Урсула жила в Лондоні трохи більше як рік. Це був час розквіту панк-року у Британії — нового напряму в музиці, що швидко підкорив світ і став повноцінною субкультурою.

Лондон був сучасним містом, що захоплював уяву і дарував легкість, радість від життя і бажання спробувати все. Саме у Лондоні я відкрила внутрішню свободу, яку несу в собі дотепер.Урсула фон дер Ляєн

Захоплена нічним життям Лондона, 20-річна Урсула не могла вповні зосередитися на навчанні. Замість бібліотек і лекцій вона ходила на концерти, купувала платівки Sex Pistols і заводила нових друзів на вечірках, які тривали до ранку. Це не могло подобатися її батькам. Тож щойно правоохоронці повідомили, що небезпека минула, Урсула повернулася до Німеччини, де продовжила здобувати вищу освіту в галузі економіки — тепер у Мюнстері, у Вестфальському університеті імені Вільгельма.

Від домогосподарки у Каліфорнії — до високопосадовиці у Європі

Після закінчення навчання Урсула фон дер Ляєн зацікавилася медициною. 1980 року вступила до Ганноверської медичної школи, де познайомилася зі своїм майбутнім чоловіком — Гайко фон дер Ляєном, який сам навчався на лікаря.

1986-го Урсула і Гайко одружилися. Урсула завагітніла, але продовжувала навчатися, а за два місяці до пологів склала держіспит і отримала ліцензію. Через рік після весілля в пари народився первісток. Хлопчика назвали Давидом. Новоспечена медикиня швидко пішла працювати, обійнявши посаду асистентки лікаря-гінеколога у клініці при тій таки Ганноверській медичній школі.

У 31 рік Урсула народила другу дитину — Софію. Одночасно з роботою і вихованням сина та доньки, майбутня президентка Єврокомісії вчилася на аспірантурі в Ганноверському університеті імені Лейбніца — намагаючись не відставати від свого чоловіка, який також продовжував навчання. 1991-го вона здобула ступінь доктора медичних наук, як і чоловік.

Та вже 1992-го майбутня політикиня вкотре змінила країну проживання: чоловік Гайко отримав запрошення викладати у престижному Стенфордському університеті в Каліфорнії. У США подружжя фон дер Ляєнів прожило 4 роки. За цей час Урсула народила Марію і близнючок Йоганну та Вікторію.

Тоді багатодітна матір зосередилася на сім’ї та домогосподарстві. Відзначаючи свій 36-й день народження в сонячній Каліфорнії, жінка озирнулася на своє життя і замислилася, що робити далі. Урсула переконала чоловіка повернутися до Німеччини. Вдома вона захотіла піти слідами батька і спробувати свої сили на державній службі.

Пізній старт стрімкої політичної кар’єри

У Німеччині Урсула почала уважно стежити за політичними подіями та відразу вступила до робочої групи лікарів у партії «Християнсько-Демократичний Союз» у землі Нижня Саксонія.

Маючи п'ятьох дітей, зосередитися на політичній кар'єрі було нелегко. Урсула вирішила не поспішати, даруючи своїм дітлахам любов і турботу. Ба більше, у 40 вона стала мамою вшосте — народивши сина Егмонта. А ще через півтора року народила доньку, яку назвали Грацією. Тепер, маючи стільки ж дітей, скільки було у її матері, Урсула вирішила, що настав час брати приклад з батька. 

2003 року Урсула фон дер Ляєн балотувалась у депутати парламенту землі Нижня Саксонія, вигравши вибори з першого разу. Так, у віці 44 років фон дер Ляєн офіційно запустила свою успішну політичну кар’єру. Відтоді сходження кар’єрними сходами відбувалося надзвичайно швидко.

Провівши два роки в уряді Нижньої Саксонії, головою якого був майбутній президент країни Крістіан Вульф, Урсула фон дер Ляєн добре зарекомендувала себе, опікуючись питаннями гендерної рівності, охорони здоров’я та соціального захисту. Її роботу помітила лідерка ХДС — Ангела Меркель, яка й запросила Урсулу фон дер Ляєн до федеративної столиці. На той час партія Меркель перебувала в опозиції, проте мала високий рейтинг і готувалася повернутись до влади.

2005 року Ангела Меркель стала канцлеркою Німеччини та запросила Урсулу фон дер Ляєн на посаду міністерки у справах сім’ї та молоді в новому кабінеті міністрів.

Меркель переобиралася на посаду канцлерки Німеччини 4 рази, керуючи країною 16 років поспіль. І щоразу пропонувала Урсулі фон дер Ляєн працювати у своєму уряді.

Отримавши перший міністерський портфель, фон дер Ляєн зосередилася на реформах, спрямованих на підтримку молодих батьків і підвищення рівня народжуваності. Представляючи сім’ю з аномальною для Німеччини кількістю дітей, фон дер Ляєн переконала уряд Меркель, що середній рівень народжуваності у 1.59 дитини на одну родину є неприйнятним для країни — передусім з огляду на високі темпи старіння нації.

З ініціативи фон дер Ляєн ухвалили закон про захист дітей, відповідно до якого виділили 4,3 мільярда євро на покращення умов для навчання і виховання дітей. Також міністерство фон дер Ляєн збільшило фінансування оплачуваної відпустки по догляду за дитиною — не тільки для матері, але й для батька.

Парадоксально, але таке нововведення викликало протест з боку німецьких консерваторів. Наприклад, католицький священник Вальтер Мікса публічно звинуватив фон дер Ляєн у тому, що вона одержима бажанням перетворити жінок на «машини для народження дітей».

Намагаючись завоювати довіру громадськості до своїх ініціатив, фон дер Ляєн витратила 3 мільйони євро державних коштів на успішну піар-кампанію, що допомогла схилити громадську думку на користь її рішень. Цей крок викликав шквал критики в опозиційних партій, які засудили використання бюджетних коштів на маркетинг у стилі комерційних компаній. 

Скандали та звинувачення у корупції

Наприкінці свого першого терміну на міністерській посаді, 2009 року, фон дер Ляєн втрапила у гучний скандал. Заради боротьби з розповсюдженням дитячої порнографії чиновниця запропонувала уряду Ангели Меркель запровадити низку обмежень. Це сприйняли як спробу встановити у країні інтернет-цензуру.

За пропозиціями фон дер Ляєн, доступ до сайтів-порушників мала б заблокувати федеральна кримінальна поліція — навіть без санкції суду. Такий радикальний підхід не зустрів розуміння у суспільстві. Відтоді у Німеччині Урсулу фон дер Ляєн почали називати «Цензурсула» — від поєднання слів «цензура» й імені «Урсула».

Однак її кар’єру це не зупинило: Ангела Меркель, щойно стала канцлеркою вдруге, запропонувала Урсулі фон дер Ляєн нову посаду. 2009 року політикиня очолила міністерство праці та соціальних питань. Тепер фон дер Ляєн була більш стриманою у своїх ініціативах, намагаючись уникнути публічної критики за непопулярні рішення.

Така тактика цілком виправдала себе. Після чотирьох років роботи без гучних скандалів, 2013-го фон дер Ляєн знову отримала пропозицію стати міністеркою у новому уряді Ангели Меркель — ще і якою! Цього разу вона стала першою жінкою в історії Німеччини, яка очолила міністерство оборони. 

У перший же тиждень на новій посаді вона поїхала до Афганістану, де зустрілася з німецькими солдатами-миротворцями. І пообіцяла докласти зусиль, аби вивести всі німецькі війська з Афганістану. Хоча після цього міністерство справді розпочало цю роботу, його зупинила активізація діяльності талібів у зоні відповідальності Бундесверу. За 6 років головування фон дер Ляєн у міноборони, німецькі війська так і не вивели з Афганістану.

Цей період для політикині став часом найгучніших скандалів, які суттєво знизили її рейтинг і мало не поховали політичну кар’єру. Перший із них, аж за 24 роки по тому, несподівано спровокувала історія зі студентських років.

2015 року незалежні дослідники переглянули докторську дисертацію фон дер Ляєн, яку вона захистила ще в далекому 1991-му. Вони виявили, що понад 40% дисертації містять посилання на чужі думки без належного цитування. Відомі німецькі вчені, такі як Герхард Даннеманн і Фолькер Рібле, публічно звинуватили чиновницю у навмисному плагіаті.

Ганноверська медична школа провела розслідування і дійшла висновку: хоча дисертація справді містить плагіат, її авторка не намагалася нікого обманути, а лише неправильно оформила цитатний блок — тож університет не позбавлятиме фон дер Ляєн медичного ступеня. Однак німецька преса розкритикувала таке рішення, стверджуючи, що воно було непрозорим, не відповідало правилам самого університету і суперечило високим академічним стандартам. Історія з плагіатом тоді наробила багато галасу і похитнула підтримку фон дер Ляєн всередині її ж партії ХДС.

До всього, її рейтинг суттєво просів і через провали у реформуванні збройних сил. На тлі анексії росією українського Криму, міністерка домоглася суттєвого збільшення видатків на оборону, щоб наростити чисельність війська, а також модернізувати озброєння та військову техніку. Проте отримати фінансування виявилося простіше, ніж реалізувати комплекс амбітних реформ у збройних силах.

Урсула фон дер Ляєн доручила міністерству оборони підписати контракти з низкою консалтингових компаній, які б допомогли ефективно налагодити процес. Послуги консультантів обійшлися в десятки мільйонів євро — це викликало хвилю обурення в парламенті. Деякі депутати Бундестагу звинуватили фон дер Ляєн у безвідповідальному використанні бюджетних коштів та зловживанні службовим становищем.

2018 року слідча комісія Федеральної аудиторської служби почала вивчати контракти, укладені між міністерством оборони та консалтинговими фірмами. Під час перевірки виявили низку порушень.

Коли ж аудитори конфіскували два телефони Урсули фон дер Ляєн, виявилося, що всі дані з телефонів міністерки оборони були видалені. Своєю чергою, опозиційний депутат Тобіас Ліндер подав кримінальну скаргу проти міністерки, підозрюючи її у навмисному знищенні доказів. Оборонне відомство стало на захист фон дер Ляєн, заявивши, що дані з її телефону видаляли з міркувань національної безпеки, оскільки вони є державною таємницею.

Невдачі та скандали під час головування у міноборони Німеччини не зруйнували кар’єру політикині, та все ж істотно її зіпсували й уповільнили. До них Ангела Меркель розглядала фон дер Ляєн як свою протеже й наступницю на посаді майбутньої канцлерки. Втім, після таких скандалів рейтинг Урсули фон дер Ляєн впав навіть усередині «Християнсько-демократичного союзу».

Зміна позиції щодо України

Урсула фон дер Ляєн завжди була прихильницею більш рішучої зовнішньої політики Німеччини. Навіть на посаді міністерки оборони вона ніколи не втрачала нагоди це продемонструвати. Яскравим прикладом стало її рішення у вересні 2014 року надіслати зброю курдським та іракським силам безпеки всупереч волі Туреччини, важливого партнера Німеччини по НАТО. Це сміливе рішення порушило багаторічне табу на постачання Німеччиною зброї в зону бойових дій.

У цей час активно розгорталася і війна на сході України, проте в цьому разі тодішня очільниця міноборони рішуче виступала проти постачання німецької зброї Україні. У лютому 2015 року на Мюнхенському безпековому форумі, поки у Дебальцевому на Донеччині точилися запеклі бої, фон дер Ляєн наголосила, що треба уникати кроків, які «посилять ескалацію». Мовляв, надання українцям зброї може спровокувати росію на повномасштабне вторгнення. Тоді вона казала, що переговори з росією, на відміну від джихадистів «Ісламської держави», цілком можливі. 

Однак з часом фон дер Ляєн кардинально змінила риторику щодо України. 2019 року під час виступу на міжнародному економічному форумі у Давосі, міністерка оборони заявила, що Європейський Союз має виробити жорстку позицію стосовно росії.

Треба бути сильними та рішуче захищати свої цінності — інакше росія ніколи вас не поважатиме. Кожна держава має поважати порядок, заснований на правилах, і поважати суверенітет інших країн.Урсула фон дер Ляєн, лютий 2019 року

Вочевидь тоді політикині стало тісно в міністерському кріслі, а рейтинги всередині Німеччини не дозволяли розраховувати на канцлерську посаду. На той час уже ходили чутки, що харизма політикині зачарувала її колег у НАТО, зробивши її однією з претенденток на роль Генеральної секретарки Північноатлантичного альянсу.

Уже влітку 2019-го фон дер Ляєн відвідала міжнародний авіакосмічний форум «Ле Бурже» у Парижі, де зустрілася з французьким президентом Емманюелем Макроном — той був вражений, як вільно німкеня спілкується французькою. Далося взнаки дитинство Урсули у франкомовному Брюсселі. Обговоривши з фон дер Ляєн питання європейської безпеки без перекладачів, Макрон переконався, що амбіції політикині виходять далеко за межі її власної країни.

Зрештою політикиня справді вивела свою кар’єру на міжнародний рівень. Однак не в НАТО, що було б логічно після досвіду міністерки оборони, а в керівному органі ЄС. 16 липня 2019 року більшість депутатів Європарламенту проголосували за призначення Урсули фон дер Ляєн президенткою Європейської комісії. Німкеня стала першою жінкою, яка отримала цю посаду. 

Політична кар’єра знову пішла вгору, а Урсула на сто відсотків використала наданий їй шанс. На посаді лідерки ЄС, фон дер Ляєн приділила значну увагу питанням зміни клімату та розвитку «зеленої енергетики», виступаючи проти європейської залежності від російських енергоресурсів. Також президентка активно захищала необхідність посилення санкційного тиску проти росії та Білорусі. Чиновниця виступала і за розширення Євросоюзу, публічно підтримавши, зокрема, інтеграцію України.

Від початку великої війни Урсула фон дер Ляєн продовжила послідовно підтримувати прискорену процедуру вступу нашої держави до ЄС і стала однією з перших світових політикинь, яка завітала до столиці України після відступу російських окупаційних військ з Київської області. Тоді, у квітні 2022-го, фон дер Ляєн поїхала до Бучі й Ірпеня, на власні очі побачивши наслідки звірств та воєнних злочинів, які вчинили росіяни за короткий термін окупації.

Сьогодні у сміливості є ім'я. Це ім'я — Україна. У сміливості є обличчя. Це обличчя українських чоловіків і жінок, які протистоять російській агресії. Слава країні європейських героїв! Слава Україні!Урсула фон дер Ляєн, вересень 2022 року

Відданість фон дер Ляєн цінностям демократичного світу та жорстка позиція проти російської агресії не залишилися непоміченими у світі. Два роки поспіль — у 2022 та 2023 роках — авторитетний журнал Forbes визнавав політикиню найвпливовішою жінкою світу. Тож не дивно, що 18 липня 2024-го її знову обрали президенткою Єврокомісії на другий п’ятирічний термін. Одним зі своїх пріоритетів вона обрала вступ України до ЄС.