Чи знайде Німеччина кошти на підтримку України та як на це впливають тамтешні популісти?

Проросійські популісти набирають обертів

Звісно, в німецькому керівництві розуміють, що підтримка України — інвестиція у власну ж безпеку. Водночас у коаліційному уряді мусять дбати й про внутрішні питання: збільшення власної обороноздатності, соціальні потреби, економічний розвиток, кліматичні зміни тощо.

У пошуках такого балансу слід пам’ятати й про настрої населення — адже від прихильника виборця залежить, чи продовжуватимуть чинну політику після виборів до Бундестагу наступного року.

А з поглядами виборця нині все вкрай непросто. З одного боку, 60% громадян підтримують збільшення військової допомоги Україні — а з іншого, на територіях колишньої НДР приблизно цей самий відсоток проти взагалі будь-якої збройної допомоги.

У східних регіонах міцнішають антизахідні та проросійські погляди. Навіть через 30 років після возз’єднання Німеччини даються взнаки понад 40 років радянської окупації.

Уже у вересні 2024-го великим випробуванням стануть місцеві вибори у трьох східнонімецьких землях: Саксонії, Тюрингії та Бранденбургу. Коаліційні місцеві уряди ризикують втратити владу на хвилі стрімкого електорального поступу популістичних партій: праворадикальної «Альтернативи для Німеччини» (AfD) та ліворадикального «Альянсу Сари Вагенкнехт» (BSW), які вимагають зупинити військову підтримку Німеччиною України та відновити відносини з росією.

Новостворена політсила Сари Вагенкнехт існує менш як рік, але вже наробила галасу в Німеччині. Засновниця альянсу свого імені довгий час мала внутрішній конфлікт зі своїми колишніми однопартійцями з «Лівих» (Die Linke) — він триває ще із часів пандемії, коли політикиня виступала проти обов’язкової вакцинації. Проте остаточний розкол стався саме після повномасштабного вторгнення росії в Україну. На відміну від більшості лівих, Вагенкнехт закликала припинити військову допомогу Україні та зняти санкції з держави-агресорки.

На початку 2024-го Вагенкнехт і ще декілька депутатів федерального та місцевого рівня пішли в самостійне плавання. Крім проросійських поглядів, BSW підтримують антимігрантські погляди та критикують «зелену» політику Німеччини та ЄС. Такий реакційний підхід швидко знайшов своїх прихильників — на травневих виборах до Європарламенту партія, якій не було й пів року, набрала 6% голосів і посіла 5-те місце, отримавши шістьох депутатів на рівні Євросоюзу — і випередила «Лівих», які стрімко втрачають голоси. 

BSW найактивніше підтримують саме у східних регіонах — і вже у вересні партія тут може розвинути свій успіх. У Тюрингії та Саксонії перед виборами 1 вересня «Альянсу Сари Вагенкнехт» прогнозують 11–16% голосів; а у Бранденбургу, де голосуватимуть 22 вересня, їхня підтримка орієнтовно сягає 13%.

Ліві популісти мають на диво багато спільного з праворадикальною «Альтернативою для Німеччини» — ті також виступають проти підтримки України та навіть закликають до виходу Німеччини з Європейського Союзу та НАТО. Дехто з аналітиків прогнозував, що партія Сари Вагенкнехт стане головною конкуренткою AfD. Хоч частина виборців, можливо, й перейшла до BSW, позиції крайніх правих також міцнішають: у Тюрингії та Саксонії їхню підтримку оцінюють у 30–36%; у Бранденбургу — у 25%. 

Зростання популярності радикальних партій іще більше непокоїть у перспективі федеральних парламентських виборів, які відбудуться через рік — у вересні 2025-го. Тому решті політсил доводиться уникати непопулярних рішень і перехоплювати ініціативу.

Скажімо, AfD і BSW активно використовують антиміграційну риторику. Ситуація стає дедалі більш напруженою, надто на тлі нещодавнього нападу в одному з містечок на заході Німеччини, внаслідок якого загинули декілька людей. У вбивстві підозрюють сирійського нелегального мігранта, якого мали депортувати ще минулого року. Така трагедія змусила владу зайняти жорсткішу позицію. Канцлер назвав її актом тероризму; а уряд запевняє, що Німеччина посилить заходи щодо депортації мігрантів, яким відмовили в притулку. 

Підтримка всіх трьох коаліційних політсил суттєво просіла. Так, попередні переможці соціал-демократи (SPD) просіли з 25,7% голосів у 2021 році до прогнозованих 15–16%. «Зелені» також упали із 14,7% до 11%. Найгірша ж ситуація у лібералів із «Вільної демократичної партії» (FPD): від 11,4% у них лишилося 4–5% — тобто ризикують узагалі не подолати прохідний бар'єр у 5%.

За таких умов влада старається діяти якомога обережніше і в питаннях кошторису на наступний рік — адже політичні опоненти готові використати будь-яку нагоду для критики й спекуляцій.

Бюджет спотикання

Ускладнюють процес ще й внутрішні суперечності в коаліції щодо ключових видатків на 2025 рік — усі три партії мають суттєво різне бачення, тож бюджетні дискусії тривали декілька місяців, сягнувши піку останніми тижнями. Зрештою уряд зумів досягнути компромісу та погодив бюджетний план. Запропонований проєкт невдовзі винесуть на затвердження в Бундестаг. 

Ключовим питанням важких дискусій стала необхідність суттєвих скорочень, на яких наполягав міністр фінансів Крістіан Лінднер, який представляє лібералів — «Вільну демократичну партію» (FPD). «Зелені» та політсила канцлера Шольца — Соціал-демократи — розглядали збільшення зовнішніх запозичень, однак міністр фінансів виступив категорично проти. Варто зазначити, що конституція Німеччини визначає ліміт на відсоток боргу на рівні 0,35% ВВП — так зване боргове гальмо. Після довгих суперечок і пошуку компромісного рішення трипартійному уряду вдалося збалансувати бюджет — і досягнути скорочення дефіциту. 

Ще одним важливим фінансовим аспектом для німців стала необхідність виконання позначки у 2% ВВП на безпекові витрати. Це зобов’язання союзники по НАТО прийняли у 2014 році, проте Німеччина весь цей час пасла задніх, за що її чимало критикували партнери з Північноатлантичного альянсу.

Виконати домовленість членів НАТО про 2% на оборону Німеччину підштовхнула велика агресія росії. До того ж в уряді переймаються через перспективу повернення Дональда Трампа до влади у США — той неодноразово погрожував, що виведе Америку з організації через те, що європейці не виконують бюджетні зобов’язання.

То підтримка України зменшиться?

Авторитетні німецькі медіа повідомляли, що під час урядової роботи над проєктом бюджету міністр фінансів заявив очільникові міноборони, що на 2025 рік неможливо закласти нову допомогу для України — тоді як попередні зобов’язання виконуватимуть і надалі. А втім, такий сценарій не здійснився.

У погодженому урядом проєкті бюджету на 2025 рік передбачено 4 мільярди євро на військову підтримку України. Це така сама сума, яку закладали на 2024-й. Під час розгляду тогорічного кошторису в Бундестазі програму ще й розширили із 4 мільярдів до майже 8 мільярдів.

Тож саме суттєва різниця між цими 8 мільярдами у 2024-му та 4 мільярдами на 2025-й спричинила заголовки щодо скорочення вдвічі підтримки України.

Проте ці заплановані видатки на 2025-й поки що не погоджені парламентом — пропозицію уряду впродовж декількох місяців допрацьовуватимуть депутати. Цього разу суму допомоги також можуть збільшити.

А втім, навряд чи це стане така щедра «надбавка» майже вдвічі, оскільки ситуація справді неабияк змінилася. Натомість у німецькому уряді хочуть реструктуризувати допомогу Україні — другу її частину з федерального бюджету можуть забезпечити через інший механізм.

Йдеться про 50-мільярдний кредит, який був на політичному рівні погодили на зустрічі «Великої сімки» в червні. Ці виплати мають покривати коштом прибутків від заморожених активів російського Центробанку.

З огляду на це, в довгостроковому фінансовому плані урядовці закладають зменшення допомоги України у федеральному бюджеті. На 2025 рік заплановані вже згадані 4 мільярди євро, на 2026 рік — 3 мільярди, а на 2027 та 2028 роки — по 0,5 мільярда.

Здається, з погляду України не так важливо, як саме Німеччина оформить допомогу. До того ж це надасть Україні більшу свободу дій, адже ці кошти будуть позикою, а отже наш уряд самостійно вирішуватиме, яку зброю на них закуповувати.

Та занепокоєння все-таки є. Річ у тім, що схема з конфіскованими російськими активами нині ухвалена лише на політичному рівні — юридично вона ще не закріплена. У Німеччині запевняють, що активно працюють із партнерами над тим, аби знайти інструменти — і щоб кредитний механізм запрацював найближчим часом. 

Німеччина — найбільший після США постачальник фінансової, економічної та військової допомоги Україні. Всі співрозмовники в німецькому уряді переконують, що не відступатимуть від обіцянок і зобов’язань — продовжуватимуть надавати нам допомогу.

Мої співрозмовники наголошують, що Німеччина вже робила попередні замовлення для військового обладнання та боєприпасів, аби постачання їх Україні було безперебійним. Зокрема, до кінця цього року наші сили оборони отримають чотири системи повітряної оборони IRIS-T на додаток до 10 зенітних установок Gepard, 30 бойових танків Leopard 1, 16 самохідних гаубиць, а також бойових дронів та кількох тисяч боєприпасів для артилерії й танків.

На наступний рік Німеччина також уже законтрактувала шість IRIS-T, дві системи ППО Skynex, 20 самохідних гаубиць, 20 автомобілів Marder, 37 бойових танків Leopard 1 та 5 зенітних установок Gepard, а також боєприпаси для артилерії й танків. Крім цього, українські військові у 2024-му та 2025-му продовжать навчання в Німеччині.

Якщо ж Україні критично буде потрібна додаткова допомога, німецький уряд має запасний варіант — звернутися до Бундестагу з проханням зняти ліміт щодо боргу та залучити додаткове фінансування. Прецеденти вже були: механізм застосовували у зв’язку з пандемією COVID-19, а також у 2022 та 2023 році для підтримки України.

Це авторська колонка. Думка редакції може не збігатися з думкою авторки.