9 років за викрадення Вербицького та Луценка. Хто такий Олександр Волков, якому закидають організацію «тітушок» Майдану

Вирок через три роки суду

«Велика новина! Сьогодні Бориспільський міськрайонний суд засудив до 9 років Олександра Волкова, обвинуваченого у викраденні та вбивстві Юрія Вербицького і мене під час Майдану. Це підсумок трирічного судового процесу, виснажливого і часом дуже неспокійного. Більшість викрадачів, а особливо організаторів і спонсорів цього злочину, зараз ховає у себе Росія», - написав Ігор Луценко.

Волкова визнали винним у катуванні, викраденні та протидії мирним зібранням. Також прокуратура висувала звинувачення у вбивстві і створенні організованого злочинного угруповання, але це суд не підтримав.

Водночас адвокати потерпілих зазначають, що, з урахуванням «закону Савченко» — «один день у СІЗО за два дні позбавлення волі», Волков уже відбув 7 років 6 місяців від загального терміну покарання, призначеного судом.

Волков і банда Чеботарьова

Олександра Волкова заарештували влітку 2017 року. Слідство вважає його організатором викрадення майданівців. Також, за даними слідства, Волков пов'язаний з імовірним замовником викрадення Олексієм Чеботарьовим.

Чеботарьов — український бізнесмен, колишній контролер «Укрспирту». Як вважає слідство, з початком Революції Гідності у 2013 році Чеботарьов, який був наближений до тодішнього міністра внутрішніх справ Віталія Захарченка, створив «силовий блок» для злочинів проти активістів Майдану.

Керівниками оперативних мобільних груп Чеботарьов призначив Володимира Неживова, Олександра Тендіта, Дмитра Щукіна, Миколу Якубовича та Олександра Ляховича.

Олександр Волков та Роман Щинкін організовували та координували їхні дії.

Для зборів і координації використовували офіс на вулиці Почайнинській, який фактично належав Чеботарьову.

«Звідти здійснювалося керівництво учасниками злочинної організації в процесі вчинення ними злочинів, пов’язаних із насильницькою протидією акціям протесту, розподілялися ролі співучасників злочинів, проводилися наради, також там виплачували матеріальну винагороду за участь у злочинах», — йдеться в матеріалах слідства.

Викрадення Вербицького та Луценка

За даними слідства, Волков, а також Неживов та Щинкін у січні 2014 року отримали від Чеботарьова завдання викрадати активістів Майдану. Від протестувальників вони мали дізнатися про структуру протестного руху, його лідерів та джерела фінансування.

Вони дізналися, де перебуває Ігор Луценко, та наказали своїм підлеглим (Медвідю, Якубовичу, Ляховичу, Богдану, Тиднюку, Щукіну, Мисливому, Тендіту, Тарану) викрасти Луценка та інших активістів із Олександрівської лікарні. Їх планували вивезти до Бортницького лісництва й далі — до гаража, який належав Тиднюку, щоб там катувати та за необхідності вбити.

Вночі 21 січня, коли група прибула на місце, Медвідь, за даними слідства, вийшов із авто й оглянув територію. Для координації учасників групи на місце виїхали Неживов та Волков.

Разом із тим Щинкін телефонував Сергієві Чемесу (наразі це свідок у справі, оскільки виказав своїх колишніх колег) та пропонував йому за гроші зібрати людей та прибути на вулицю Басейну для виконання певних завдань. Однак Чемес не зміг забезпечити достатню кількість осіб, і Щинкін знайшов інших.

Близько 4:00 ранку Луценко та Вербицький приїхали до офтальмологічного відділення Олександрівської лікарні, і Щинкін, Волков та Неживов наказали їх викрасти. Активістів схопили, винесли з лікарні та заштовхали до салону мікроавтобуса.

Після того, як група від’їхала, Медвідь та Якубович нібито залишилися спостерігати за обстановкою на території, щоб у разі необхідності попередити співучасників про загрозу. Потім вони виїхали до офісу Чеботарьова, де чекали на подальші вказівки.

Тиднюк та інші вивезли Луценка та Вербицького до Бортницького лісництва, що неподалік траси «Київ-Бориспіль», і там активістів побили.

Тим часом Волков, за даними слідства, координував дії групи. Він виїхав у напрямку Бортницького лісництва, і його за зв’язком телефона фіксували в районі Харківського шосе.

Після цього він не використовував зв’язок, а близько 5-ої ранку зателефонував Щинкіну та виїхав до нього в напрямку житлового масиву Оболонь, де той перебував разом із Чеботарьовим. Близько 6-ої години ранку Волков повернувся до офісу, а о 6:20 зателефонував Неживову та дав розпорядження щодо подальших дій.

Неживов, виконуючи вказівки, наказав Тиднюку відвезти Луценка та Вербицького до гаража. Вже ввечері, близько 16:00, не встановлені слідством люди вивезли Луценка до селища Проців, де відпустили, і він зміг самотужки дістатися Києва.

Вербицького ж вивезли до селища Гнідин (Бориспільський район Київської області), на 500 метрів вглиб лісу від автошляху. Там його кілька разів ударили в голову й тулуб. Він знепритомнів, і його кинули вночі в лісі без верхнього одягу (за січневої температури повітря -10°С) через що Вербицький помер.

Важливий свідок

Одним із ключових свідків у справі щодо Волкова є Сергій Чемес — колишній охоронець та права рука «куратора» тітушок Юрія Крисіна.

30 серпня 2018 року Чемес уклав угоду зі слідством. Його засудили до 3 років і 3 місяців позбавлення волі за викрадення і катування оператора Владислава Іваненка, а також за вбивство журналіста В’ячеслава Веремія.

Саме Чемес залишився за головного в Києві в січні 2014 року, коли Крисін полетів відпочивати на Мальдіви. За даними слідства, Крисін постійно контактував із Чемесом та давав указівки.

«Завтра поїдете на офіс і заберете гроші у Льоші Чеботарьова. І скажеш Паші (Бялаю), щоб дав тобі $1 200 на людей. Ну ви знаєте, що ви працюєте за $100 кожен», — переказував Чемес у суді телефонні розмови з Крисіним.

За словами Чемеса, вперше він зустрівся з Волковим 20 січня 2014 року на Контрактовій площі в Києві.

«Приблизно о 19:00 під'їхав чорний позашляховик, вийшли двоє чоловіків, один із них — Волков. Вони підійшли до нас, запитали, хто старший. Через п'ять хвилин ми вишикували людей, нарахували загалом 409 осіб. Волков сказав: "Збери старших, розподіліться по 100 людей. Ваше завдання — їхати до постів ДПС на в'їзді в Київ, там ДАІшники зупинятимуть машини. Якщо там будуть майданівці або машини Автомайдану, ваше завдання — не пускати їх у Київ за будь-яку ціну". Він сказав старшим, на які траси їхати», — розповів Чемес.

21 січня вранці, за словами Чемеса, вони разом із Бялаєм приїхали до офісу Чеботарьова, щоб отримати 1 300 доларів на роботу «крисінської банди», і зустріли там Волкова, який виправдовувався, адже минулого дня вони нікого з активістів не затримали.

«Чеботарьов каже: "Давай на сьогодні теж 400 осіб [тітушок]". Волков повернувся до людей, які стояли біля вікна, сказав їм щось про автобуси, і вони вийшли», — розповідав Чемес.

Того ж дня ввечері вони знову нібито бачили Волкова, коли той давав вказівки зупиняти машини активістів Майдану за будь-яку ціну. А вже 22 січня, за словами Чемеса, повернувся Крисін і зустрівся з Чеботарьовим біля Києво-Печерської лаври. Тоді, як каже Чемес, Чеботарьов сварив Крисіна.

«Твої 400 виродків за дві ночі не зробили того, що мої 150 пацанів за одну ніч!» — цитував Чемес Чеботарьова.

Після цього, за словами свідка, Чеботарьов таки нібито віддав пакет із грошима.

Що каже сам Волков

«Мені довелося по крупицях збирати події того дня, оскільки вони мені нічим не запам’яталися», — казав у суді сам Олександр Волков.

Він переконує, що не був пов’язаний із жодним серед усіх цих злочинів.

«У жодних злочинних справах я участі не брав, про жодні злочинні плани інших людей мені не було відомо. Про події на Майдані я знав із власного досвіду, бо я там був, а також із телебачення. Про викрадення Іваненка, а також про прізвища Крисін, Чемес, Бялай мені стало відомо з обвинувального акту. До викрадення Луценка та Вербицького я не маю жодного відношення. Я дізнався про це з телевізійного репортажу, де силовики показували якісь схеми, і там було прізвище Чеботарьова», — розповідав у суді Волков.

За його словами, з Чеботарьовим він справді був знайомим, оскільки вчився з ним у школі з першого класу. А от із Романом Щинкіним він нібито познайомився значно пізніше.

«У нього була квартира поряд із нашим закладом (ресторан «Фієста», яким керував Волков — ред.). Він почав приходити туди, а потім ще з’ясувалося, що наші дружини навчалися разом у школі на Троєщині, і ми підтримували з ним відносини», — розповів Волков.

Він запевняв, що з 2 по 12 січня 2014 року відпочивав за кордоном із родиною. Із 12 по 20 січня був у Києві, але «не вилазив із дому і ні з ким із фігурантів справи не спілкувався, зокрема з Чеботарьовим та Щинкіним».

Уперше вийшов із квартири він нібито аж в обід 20 січня та поїхав на Поділ зустрітися зі знайомим, Андрієм Семененком.

«Де конкретно я був, сказати не можу. Був у ресторані «Веро Веро», це один із моїх улюблених італійських ресторанів», — розповідав Волков, але додав, що тоді так і не зустрівся з Андрієм, бо той нібито мав свої плани.

Далі, за словами Волкова, рідні попросили його купити продукти. А потім на вулиці він зустрів знайомого Андрія Єфімченка, який святкував Водохреще в лазні біля Іллінської церкви й запросив його приєднатися.

До слова, за кілька метрів від цієї лазні й розташований офіс Чеботарьова.

Волков запевняв, що не їздив вночі до Олександрівської лікарні, а те, що там зафіксували його телефон, пояснив тим, що телефон нібито викрали.

«Людина, яка була з нами в цій компанії в лазні, прихопила мій телефон і поїхала. Чи був він там, чи брав участь у чомусь, чи просто поїхав — не знаю», — казав Волков у суді.

Він стверджував, що виїхав із лазні близько 4:30 ранку 21 січня. Тоді вже був із телефоном, бо йому його повернули.

«Як віддали, я не пам’ятаю. Чи в руки, чи поклали на тумбу», — повідомив він.

За його словами, він зрозумів, що телефон хтось забирав, уже після арешту, коли вивчав трафік у матеріалах справи.

Нічні дзвінки Неживову в ніч викрадення Луценка та Вербицького Волков заперечив. А от зранку, за словами Волкова, дзвінок був випадковим.

«Абсолютно випадково. Телефон лежав у куртці без блокування», — сказав Волков.

Інші фігуранти

Навесні минулого року правоохоронці затримали двох фігурантів у справі вбивства Юрія Вербицького — Івана Новотного та Сергія Мисливого.

Новотному інкримінують участь у злочинній організації Чеботарьова, викрадення, катування майданівців, перешкоджання мирним зібранням.

Сергію Мисливому, крім цих самих статей, ще й убивство Вербицького та підробку документів.

Досудове слідство щодо них завершене, справу слухають у Білоцерківському суді Київської області.

Також у справі про викрадення Луценка та Вербицького фігурують працівники МВС України Костянтин Пащенко та Дмитро Хізанов. Їм закидають незаконне прослуховування Луценка напередодні й під час його викрадення.

Вони були одними з перших затриманих у справі. Тоді, у 2016 році, Луценко заявляв, що не вважає їх винними у катуваннях: вони-бо були необізнаними, а інкримінувати їм можна хіба що службову недбалість.

Обвинувачений Костянтин Пащенко нам у коментарі сказав, що не визнає своєї провини, обвинувачення вважає абсурдним, а справу «створеною для відводу очей і прикриття третіх сторін».

Дмитро Хізанов наразі продовжує працювати в правоохоронних органах, а тому від коментарів відмовляється.

Ще один фігурант справи — Олександр Медвідь. За даними слідства, він був у складі групи Чеботарьова.

Саме тією групою, де був Медвідь, керував Володимир Неживов, який наразі в розшуку. За словами прокурора, саме Неживов наказав використати мікроавтобус, аби перевозити викрадених.

Медвідь стежив за Луценком та Вербицьким і повідомив спільників, коли активісти прибули до лікарні.

Вчора стало відомо про ще одного фігуранта справи — Олександра Перестюка, якого суд взяв під варту на два місяці. Перестюка слідство називає співучасником злочину, залучив його нібито Сергій Мисливий.

У розшуку в справі перебуває 9 осіб: Олексій Чеботарьов, Олександр Тендіт, Віктор Тиднюк, Микола Якубович, Роман Щинкін, Дмитро Щукін, Володимир Неживов, Олександр Ляхович та Юрій Таран.

Один із них — Віктор Тиднюк — нібито інсценував своє вбивство, але «воскрес», отримавши громадянство РФ. Щодо нього та Олександра Тендіта слідчі ДБР у лютому скерували обвинувальний акт до суду. Судовий процес відбуватиметься за процедурою заочного засудження.

Викрадення Владислава Іваненка

Справа вбивства Вербицького переплітається з іще одним злочином — викраденням оператора Владислава Іваненка.

Це сталося 21 січня: оператора катували, а згодом відпустили. Тоді, за даними слідства, працювали групи Євгена Жиліна (керівника проросійської організації «Оплот») та Юрія Крисіна.

«Вони знали один одного ще з 1990-х. І коли в тодішніх керівників держави виникла необхідність створити організації, які нібито не правоохоронці, а цивільні особи, але за владу [підтримують її] — вони наймали їх. Як-от охоронна фірма Крисіна (ТОВ «П'ятий регіон» — ред). Крисін безпосередньо працював на Чеботарьова, від нього отримував завдання. Хто стояв за Чеботарьовим, поки достеменно невідомо, але хтось стояв», — розповідали нам прокурори у справі Крисіна.

Тоді ж, за версією слідства, Чеботарьов запропонував Крисіну 200 тисяч доларів. Крисін погодився, але з 10 по 22 січня поїхав на відпочинок за кордон, а свої «повноваження» переклав на довірених осіб — Сергія Чемеса та Павла Бялая. Вони неофіційно працювали в охоронній фірмі Крисіна «П'ятий регіон» і належали до його найближчого оточення.

З-за кордону Крисін нібито спілкувався з замовниками та віддавав накази Чемесу та Бялаю телефоном. Сам він це заперечує.

А що загалом зі справами Майдану?

Упродовж 2020 року слідчі у справах Майдану повідомили про підозру 37 особам і скерували до суду 19 обвинувальних актів щодо 25 людей (6 суддів, 13 правоохоронців, 6 цивільних).

Загалом у судах слухають 86 судових справ стосовно 176 осіб. Уже притягнули до відповідальності 343 осіб (34 високопосадовців, 185 силовиків, 16 прокурорів, 14 суддів і 70 цивільних).

У ДБР наразі перебуває 80 кримінальних проваджень, стосовно яких триває досудове розслідування.