Богослужіння під час пандемії, лояльність до Росії, авторитет і гомофобія — чим живе православна церква Грузії
Через пандемію COVID—19 двері християнських храмів в більшості країн зачинилися. Грузія стала єдиною православною країною, де цього не сталося. Церква зберігає свій авторитет та продовжує впливати і на політику, і на суспільство, просуває консервативні погляди, проявляє нетерпимість до ЛГБТ і каже, що єдиновірна Росія грузинам ближча, ніж деякі західні цінності.
Православна церква Грузії, найвпливовіший інститут країни, фактично відмовилася дотримуватися умов надзвичайного стану і не припиняла богослужіння навіть у дні карантину.
Така поведінка церкви розділила суспільство і викликала дискусію про те, чи стоїть грузинська православна церква поза законом. Крім того, впливові священнослужителі у своїх проповідях пригрозили, що не допустять вакцинації населення від коронавірусу вакциною, якої ще навіть не існує.
А один із впливових єпископів виступив проти втручання західних країн у справи Грузії і вимагає проведення референдуму з питання зовнішньополітичного курсу країни.
Із наближенням парламентських виборів, які відбудуться в жовтні, експерти очікують ще більшої активізації церкви в грузинській політиці та житті суспільства.
Церква і коронавірус
Наприкінці березня, коли в країні було оголошено надзвичайний стан і комендантську годину, а їздити на особистих автомобілях було заборонено, машини священнослужителів це не зачепило — у них були спеціальні дозволи.
«Молитва особливо необхідна, коли людина в біді. Що робити зневіреним людям, якщо церква закрита через коронавірус?» — каже 64-річна Манана Кванталіані, яка ходить до церкви Святого Миколая кожні вихідні протягом 30 років.
Незважаючи на діабет і той факт, що вона перебуває в групі ризику, Манана продовжувала відвідувати всі служби під час надзвичайного стану.
«Про нас писали жахливі речі у Facebook. Що ми вбивці, що з'явиться "церковний кластер", що всі ми заразимося. Так де цей кластер? Ніхто в церкві не може захворіти. Якщо у вас є віра, вірус вам не страшний».
На щастя, прогнози і побоювання не виправдалися. Захворів священник і іподиакон, але масових заражень вдалося уникнути.
Однак рішення церкви не підкоритися загальним правилам було важливим в іншому сенсі — церква показала, що незважаючи на кілька гучних репутаційних скандалів, вона, як і раніше, залишається найвпливовішою силою в країні і її слово має вагу:
«Церква намагається відновити свій авторитет і впливати на маси, фактично об'єднати фанатичні й екстремістські сили, які в разі потреби протидіятимуть уряду, щоб було про що з ним торгуватися. Таким чином вони отримають більше вигоди», — каже теолог Гіоргі Тігінашвілі.
Напередодні жовтневих виборів влада, на думку експертів, не має ні сил, ні бажання протистояти вірянам і консервативній частині суспільства.
«Практично держава відмовилася виконувати свою функцію. Правляча партія "Грузинська мрія" усвідомлює, що їй потрібна допомога церкви, і вона не може собі дозволити конфлікт із нею», — зазначає політолог Гія Нодія.
Сильна, багата, впливова
Відродження Грузинської православної церкви почалося на початку 1990-х років, після того, як Грузія здобула незалежність, а релігія заповнила ідеологічний вакуум, створений розпадом Радянського Союзу. Згідно з переписом 2014 року, 83% громадян Грузії вважають себе православними християнами.
Сьогодні православна церква — одна з найбагатших і добре організованих структур у Грузії. Щорічно вона отримує близько 25 млн ларі (трохи більше $8 млн за поточним курсом) з центрального бюджету. А також володіє великою кількістю нерухомості — у власності патріархії перебуває понад 62,7 кв. км землі, що дорівнює площі міста Батумі.
Грузинську церкву очолює Синод з 47 єпископів; 41 із них провадить підприємницьку діяльність, клірики мають податкові та інші пільги, солідну власність.
Згідно з опитуванням, опублікованим Національно-демократичним інститутом США (NDI) 16 січня 2020 року, 66,3% респондентів повністю довіряють патріарху Грузії, а рейтинг церкви становить 50%. І це найнижчий показник порівняно з попередніми опитуваннями.
Останні два-три роки церква переживала важкий період — її постійно стрясали скандали. Річ у тім, що католикосу-патріарху Грузії Ілії II 87 років, і він часто хворіє, тому в церкві триває запекла боротьба за патріарший престол.
Першим скандалом стала т. зв. Справа про ціанід на початку 2017 року, за якою було заарештовано протоієрея Георгія Мамаладзе. Згідно з початковою версією слідства, він мав намір отруїти патріарха ціанідом натрію. Однак пізніше був засуджений за спробу отруїти секретаря-референта патріарха.
Це призвело до неконтрольованих процесів всередині церкви. Дійшло до того, що один із членів Синоду, владика Петро, публічно звинуватив самого патріарха в «педофілії». Священнослужителі також публічно звинувачують один одного в корупції та «содомському гріху».
«Нещодавні події серйозно зашкодили репутації церкви, вона неухильно погіршується, але поки що не настільки, щоб уряд на неї не зважав», — вважає Гіоргі Тігінашвілі.
На його думку, пандемія коронавірусу, а також майбутні вибори — хороший привід для церкви довести, що вона все ще сильна і впливова і продовжує нарощувати активи: так, кілька тижнів тому парламент за ініціативою правлячої партії ухвалив закон про безоплатне передання кожній церкві і монастирю в країні 20 гектарів прилеглого лісового господарства.
«Таких подарунків буде ще багато до виборів. Нинішній уряд максимально використовуватиме всі ресурси, включно з підтримкою церкви, для утримання влади. І церква, звісно, не відмовиться від подарунків», — каже Тігінашвілі.
Церква й політика
На виборах церква часто відіграє справді важливу роль. Наприклад, на парламентських виборах 2012 року, хоча керівництво проголосило політичний нейтралітет, окремі священнослужителі у своїх проповідях проводили кампанію проти тодішньої влади на чолі з Михайлом Саакашвілі і на користь «Грузинської мрії» та її лідера Бідзіни Іванішвілі. На YouTube можна знайти десятки відео з такими проповідями.
Експерти кажуть, що і цього разу церква не буде незалежним спостерігачем. Теолог Леван Абашидзе вважає цю ситуацію природною: «Опозиція, а особливо "Єдиний національний рух" (партія колишнього президента Саакашвілі), більшою мірою характеризується лібералізмом. Церква є прихильником традицій, вона більше схиляється до правлячої партії, тому що вважається, що ця партія більше цінує традиції».
На його думку, проблема полягає не тільки в церкві, а й переважно в політиках, які постійно намагаються використовувати її і маніпулювати.
Політика — не єдина сфера життя, куди втручається церква. Наприклад, на одну із сесій парламенту, де обговорювалося введення уроків статевого виховання, прийшли представники церкви і фактично зірвали засідання.
Священнослужителі також були категорично проти обговорення антидискримінаційного закону, суть якого полягає боротьбі з дискримінацією за різними ознаками, зокрема релігією і сексуальною орієнтацією.
Парламент все ж ухвалив закон, оскільки цього вимагали міжнародні інститути, але в суттєво зміненому на вимогу церкви вигляді.
Коли мова зайшла про отримання електронних посвідчень особи, священники мобілізували парафіян на акції протесту, бо побачили в них «знак диявола», а одного разу спробували зірвати показ у кінотеатрах фільму про одностатеве кохання, мобілізувавши сили разом з радикальними організаціями.
Священнослужителі традиційно беруть участь у всіх мітингах проти ЛГБТ. Так, 17 травня 2013 року натовп, очолюваний священниками, жорстоко розігнав мітинг, присвячений Дню боротьби з гомофобією. А в 2014 році патріарх вирішив оголосити саме цей день «Днем святості сім'ї».
Відтоді сотні людей — священнослужителів і парафіян — збираються 17 травня і влаштовують ходи з хрестами та іконами, а прихильники ЛГБТ-спільноти цього дня бояться вийти на вулицю.
«Церква завжди була силою, яка може накласти вето на цивільні рішення. Вона претендує на те, що стоїть вище закону і Конституції, і в питаннях, які на думку церкви, її стосуються, держава не повинна ухвалювати рішення без неї», — вважає політолог Гія Нодія.
А у зв'язку з пандемією коронавірусу грузинські священнослужителі почали робити дивні заяви, що мало співвідносяться з наукою. Наприклад один із єпископів, владика Миколай, назвав «диявольською дією» майбутнє щеплення від коронавірусу. А єпископ Саба оголосив під час проповіді, що ця вакцина буде створена для «поневолення», і що «сьогоднішній вірус — це засіб у руках диявола, щоб впливати на людей».
Теолог Гіоргі Тігінашвілі каже, що такі заяви, «крім неосвіченості представників церкви», також продиктовані російським інформаційним порядком денним: «Російська церква і Кремль залякують людей такими речами, як одностатеві шлюби, розпуста на Заході, заявами, що Захід намагається спокусити нас і поневолити за допомогою чіпів, вакцин тощо. Ці месиджі однакові скрізь, де Кремль має можливість їх поширювати».
Росія чи Захід?
Під час недільної проповіді 24 травня впливовий священнослужитель, член Синоду, єпископ Антон розповів своїм прихожанам про те, що триває організована атака на грузинську церкву і що за всім цим стоїть Захід. Він розкритикував неурядові організації, які фінансує Захід, заявивши, що «там намагаються з усіх сил змусити людей ненавидіти церкву і підтримати ЛГБТ-спільноту». Він також виступив із ініціативою провести референдум із питання про те, «чи хочемо ми таку Європу?».
Офіційно Патріархія Грузії підтримує прозахідний курс Грузії. Однак у своїх щоденних проповідях священники часто проповідують прямо протилежне: західні цінності несумісні з грузинськими традиціями, на відміну від єдиновірної Росії.
«Коли священнослужителі роблять такі заяви, це свідчить про певний ступінь свободи всередині церкви. Вони так вважають і так проповідують. Але це не означає позицію церкви», — так прокоментував проповіді священнослужителів протоієрей Андрій Джагмаідзе, прес-спікер патріархії.
Готовність враховувати думку Росії та Російської православної церкви проявилася і в момент, коли українська церква отримала автокефалію. На думку експертів, грузинська церква не поспішає визнавати автокефалію і робить обережні заяви щодо цього зі страху зіпсувати відносини з Російською церквою.
Дослідження, проведене Internews-Ukraine з висвітлення теми української автокефалії в кількох пострадянських країнах, зокрема Грузії, показало, що російські наративи про українську автокефалію були «універсальними» для цих країн. Найпоширеніший із них звучить так: православний світ має об'єднатися, щоб протистояти Заходу.
Дослідження засвідчило, що Кремль знайшов свою «ахіллесову п'яту» в усіх країнах і за допомогою місцевих церков поширив відповідні меседжі. Наприклад, у Грузії питання про українську автокефалію обговорювалося в контексті невизнання Росією незалежності абхазької церкви, а у Вірменії Україна була представлена як союзник Туреччини.
Леван Абашидзе — теолог, близький до патріархії, каже, що позиція грузинської церкви — не проросійська, а, радше, обережна: «Патріарх завжди був прогрузинським. Росія — єдиновірна країна і завжди буде нашим сусідом. Ми всі розуміємо, що рано чи пізно щось зміниться, і нам не потрібно ламати мости».
За його словами, російські спецслужби використовують усі можливості, ймовірно, і церкву, але це не означає, що грузинська церква сповнена російських агентів і проводить проросійську політику. «Це не так», — каже Абашидзе.
Він вважає, що результатом конструктивного ставлення грузинської церкви до російської стало те, що РПЦ не визнає незалежності абхазької церкви і вважає її частиною грузинської.
Гіоргій Тігінашвілі по-іншому дивиться на роль церкви. За його словами, «за будь-якими проблемами в суспільстві в останні роки зазвичай стоїть патріархія»: «представники церкви прямо говорять, що права людини є частиною кампанії Сороса проти церкви, і що це спроба зруйнувати її. Звісно, таке ставлення до Заходу і прогресу перешкоджає громадському розвитку», — упевнений він.
Теолог вважає, що хоча церква і заявляє про свою підтримку західного курсу країни, насправді вона перешкоджає розвитку держави в напрямку демократизації та прогресу європейської інтеграції загалом.
Ніно Маїсурадзе, JAMnews.
За підтримки Медіамережі