Лікар дивиться з вікна Центральної лікарні швидкої допомоги в Кишиневі, Молдова, 7 травня 2020 року
Фото:

EPA-EFE/DUMITRU DORU

Причину варто шукати в постійному недофінансуванні медичної сфери.

Vласть зіставила поточні витрати національних урядів на боротьбу з коронавірусом із рекомендаціями ВООЗ і дійшла висновку, що до нинішнього вразливого становища, в якому опинилося чимало країн регіону, могло призвести короткострокове і довгострокове недофінансування медичних систем.

Проблема готовності країн до надзвичайних ситуацій у сфері охорони здоров'я обговорюється на рівні глобальних інститутів щонайменше 10 років. У вересні 2019 року Всесвітня організація охорони здоров'я випустила чергову доповідь на цю тему, в якій констатувала, що переважна більшість країн, як і раніше, нехтують витратами на підготовчі заходи. Згідно з оцінками ВООЗ та Світового банку, щороку для мінімізації потенціалу поширення хвороб державам необхідно витрачати в середньому по $1-2 на людину. Щорічні вливання $1,9-3,4 млрд у посилення служб ветеринарії та охорони здоров'я, як підрахували в організації, допомогли б світу компенсувати втрати в $30 млрд.

Із роками превентивні заходи стають дедалі важливішою частиною управлінського порядку для багатьох країн. Наприклад, у Південно-Східній Азії (Камбоджі, Лаосі, М'янмі та В'єтнамі) ще до спалаху коронавірусу почав діяти спеціальний проєкт із підвищення готовності до інфекційних захворювань. Але це один із небагатьох випадків: більшості інших країн, на думку ВООЗ, потрібно масштабніше фінансування підготовчих програм. І водночас необхідна їх ретельна диференціація від інших аспектів зміцнення системи охорони здоров'я. Водночас у ВООЗ визнавали, що бідні країни просто нездатні самостійно гарантувати медичну безпеку в силу слабкого оснащення базовою інфраструктурою охорони здоров'я.

Усупереч попередженням, пандемію коронавірусу переважна більшість країн зустріли не в найкращій формі. Винятком, за даними ОЕСР, стали лише держави Південно-Східної Азії та Північної Європи. І якщо для перших вирішальне значення мали розроблені плани кризового реагування, то перевагою других стало хороше фінансування систем охорони здоров'я, хоча воно і скорочувалося в останні 15 років. Завдяки цьому азійські країни змогли домогтися вкрай низького рівня захворюваності (в середньому менше 1000 випадків), а європейські — забезпечити своїм громадянам прийнятний вихід у ситуації завантаженості клінік.

Дезінфекція вулиць у західному Сеулі, Південна Корея, 11 березня 2020 року
Фото:

EPA-EFE/YONHAP

А менш забезпечені країни, якщо і мали порівнянну кількість обладнання та лікарняних ліжок, то значно поступалися в якості пропонованої медичної допомоги. У таких обставинах експерти ОЕСР дійшли висновку, що основною тактикою зменшення збитку від пандемії має стати масове тестування та іхоляція людей, особливо тих, які були в контакті з інфікованими. Це допомогло країнам Східного партнерства (Вірменії, Україні, Азербайджану, Молдові та іншим) не допустити критичного навантаження на національні служби охорони здоров'я. Важливу роль для них відіграло і підвищення гнучкості інфраструктури: перепрофілювання лікарень і перерозподіл лікарів між ними, а також прискорена підготовка нового персоналу, зокрема залучення студентів-медиків. Однак це не скасовує недостатнього фінансування охорони здоров'я в регіоні, яке може обмежити доступ громадян до лінійки інших медпослуг, тільки-но вплив коронавірусу почне слабшати. Подушні витрати на охорону здоров'я в цьому регіоні перебувають у межах $400—1200 на людину, що значно нижче середнього показника у країнах ОЕСР, який у 2018 році становив $3994.

Відчутно гірше справи йдуть у країнах Центральної Азії, де щорічні витрати на охорону здоров'я в середньому становлять $740 на людину. І навіть у Казахстані — країні з найбільшим фінансуванням медицини в регіоні — сфера охорони здоров'я помітно відстає від стандартів ОЕСР. Високе навантаження історично перекладається урядами цих країн на плечі домогосподарств, і в сукупності перевищує розмір держбюджету на охорону здоров'я. Співвідношення цих показників є одним із найвищих у світі. Із цієї причини кожна з країн Центральної Азії відчула серйозний тиск на медичні служби. В результаті їм довелося залучити екстрені ресурси для її підтримки, які, за попередніми даними, становили 1,5% ВВП в Узбекистані, 5,6% в Киргизстані та 9% в Казахстані.

Перехожі в захисних масках під час карантину на вулиці в Бішкеку, Киргизстан, 26 травня 2020 року
Фото:

EPA-EFE/IGOR KOVALENKO

Здебільшого ці кошти спрямовувалися на підтримку економіки, хоча країни регіону відчували (і продовжують відчувати) серйозну нестачу медперсоналу, засобів індивідуального захисту, тестів, реагентів і обладнання для реанімаційних відділень. Це саме стосується і країн Східного партнерства, хоча і не так сильно. Дефіцит існує навіть усупереч систематичним вливанням бюджетних і приватних коштів. У зв'язку з цим виникає запитання: чи достатні обсяги цих вливань? Відповісти на нього доволі складно. Більшість країн майже не диференціюють витрати на проведення антивірусної кампанії, але матеріали преси можуть дати хоча б часткове уявлення про це.

Ці відомості слід супроводити розрахунками ВООЗ про необхідну кількість медперсоналу, ліжок і витрат на придбання техніки і витратних матеріалів. Так можна отримати деяке розуміння того, наскільки витрати національних урядів були адекватними рівням, рекомендованим організацією. Дані ВООЗ мають умовний характер: вони згенеровані спеціальною моделлю, яка прогнозує те, яка кількість медичних ресурсів потенційно знадобиться тій чи іншій країні протягом певного періоду пандемії. Для наших розрахунків була задана максимальна тривалість, передбачена моделлю — від 24 до 32 тижнів, залежно від країни. У них також було закладено тижневу паузу між поставками вантажів, оскільки більшість розглянутих держав самостійно не виробляють весь необхідний обсяг екіпіровки й техніки. Разом із цим необхідно пояснити, що модель ВООЗ передбачала поступове і контрольоване зростання захворюваності на коронавірус. Із усіма методологічними нюансами моделі можна ознайомитися, завантаживши її за цим посиланням.

***

Казахстан (населення — 18,6 млн людей)

На протиепідемічні заходи в Казахстані було виділено 23,46 млн тенге (близько $ 58,3 млн). Основна частина цих коштів — 20,6 млрд тенге ($ 51,2 млн) — була витрачена на придбання предметів індивідуального захисту, дезінфекційних засобів, лікарських препаратів. Ще 2,7 млрд тенге пішли на купівлю тепловізорів, лабораторного обладнання та тест-систем. За даними казахстанського уряду, переданими ОЕСР, щодня в країні тестують близько 28 тис. людей із підозрою на коронавірус. Крім закупівлі витратних матеріалів Міністерству охорони здоров'я потрібно $ 12,8 млн на будівництво в столиці спеціальної клініки на 280 ліжок. Модульна інфекційна лікарня з аналогічною кількістю ліжок була побудована і в Алмати за $ 13,6 млн.

Розрахунки ВООЗ при цьому засвідчили, що за 27 тижнів пандемії в Казахстані захворіти коронавірусом у країні можуть 3,28 млн людей. Країні належить впоратися з 392,2 тис. випадків госпіталізації, для чого знадобиться 74 989 спеціалізованих лікарняних місць (зокрема, 4149 у відділеннях інтенсивної терапії), за умови зареєстрованих на початок року 125 тис. ліжок. Водночас країні знадобиться допомога 136,4 тис. кваліфікованих медичних працівників, що втричі більше тих можливостей, якими володіють національні медслужби. За умови регулярних закупівель і безперервних поставок тестів, країна може провести близько 5,21 млн процедур. А передбачувана сума витрат становитиме $ 382,7 млн. Більша частина цих коштів — $ 229 млн — має бути спрямована на купівлю біомедичного обладнання, ще $ 96,1 млн — на різні препарати та витратні матеріали, а інші $ 47,8 млн — на кошти індивідуального захисту.

Киргизстан (населення — 6,48 млн людей)

У Киргизстані на заходи реагування з початку пандемії було виділено 1,73 млрд сомів ($ 23,1 млн). На розширення тестування і підготовку медперсоналу з них призначалося $ 16 млн. Водночас уряд країни отримав допомогу в $ 1,6 млн від Китаю, Євразійського економічного союзу, Світового банку, Ісламського банку розвитку та приватних донорів. До середини квітня Киргизстан мав 649 апаратів ШВЛ, але робочими з них визнавалася лише половина. Ще на початку березня уряд підрахував, що протидія коронавірусу потребує від країни купівлі 100 тис. тест-систем, 300 апаратів ШВЛ, 500 різних видів тепловізорів, 10 тис. костюмів біологічного захисту тощо.

Згідно з моделлю ВООЗ, по закінченні 25 тижнів в Киргизстані може бути зареєстровано 1,14 млн інфікованих. Госпіталізації при цьому потребуватимуть 103,1 тис. громадян. Для цього необхідно забезпечити 17 521 лікарняне місце (695 із них — у відділеннях інтенсивної терапії), за умови вже наявних 29 201 ліжка. Великий ризик того, що Киргизстан може зіткнутися з нестачею медпрацівників: сьогодні в його системі охорони здоров'я налічується 31 096 фахівців, що вдвічі менше необхідного рівня. Якщо країні вдасться уникнути затримок із закупівлею та постачанням тестів, то процедуру можуть пройти 1,81 млн осіб. Сумарно на все придбання і заходи країна може витратити $ 87,64 млн, половина з яких піде на купівлю обладнання, інші $ 25,3 млн — на препарати та витратні матеріали, і ще $ 13,7 млн — на засоби індивідуального захисту.

Чоловік перевіряє температуру вірянам, які прийшли на службу в центральній мечеті Імама Сарахсі в Бішкеку Киргизстан, 12 червня 2020 року
Фото:

EPA-EFE/IGOR KOVALENKO

Узбекистан (населення — 33,7 млн людей)

Для протидії пандемії коронавірусу в Узбекистані президент Шавкат Мірзієєв в середині березня доручив створити антикризовий фонд обсягом у 10 трлн сумів ($ 1,51 млрд). Ще $ 1,6 млрд було вирішено зайняти у міжнародних інститутів. Ці гроші планувалося спрямувати на забезпечення медичних закладів препаратами, засобами захисту і діагностики. На 123 млрд сумів ($ 12,2 млн) було закуплено тест-системи, реактиви та засоби захисту. Ще 93 млрд сумів ($ 9,2 млн) пішли на дезінфекцію громадських місць, зарплату працівникам карантинних центрів і надбавки медперсоналу. Маючи в резерві близько 1000 апаратів ШВЛ, Узбекистан мав намір закупити ще 500. Але отримавши грант у $ 30 млн від Азійсього банку розвитку і Всесвітнього банку, Мірзієєв поставив завдання замовити ще 2300 апаратів.

За моделлю ВООЗ, за 24 тижні пандемії в Узбекистані інфікованими можуть виявитися 5,93 млн громадян. Госпіталізація, ймовірно, знадобиться 508,6 тис. хворих. Для цього потрібно підготувати 80 998 лікарняних місць (3213 з яких — у палатах інтенсивної терапії), тоді як сьогодні в країні налічується 135 тис. ліжок. Утім, проблема наразі в кількості лікарів: при 441,7 тис. наявних фахівців країні потрібно в півтора-два рази більше медперсоналу. Крім того, якщо Узбекистану вдасться регулярно купувати тести і забезпечити безперервність цих постачань, національні клініки зможуть продіагностувати 9,44 млн пацієнтів. На заходи протидії коронавірусу країні може знадобитися $ 433,18 млн, половина з яких буде спрямована на придбання обладнання, ще $ 124,6 млн — на закупівлю препаратів і витратних матеріалів, а інші $ 83,9 млн — на придбання засобів індивідуального захисту.

Росія (населення — 144 млн людей)

Росія зіткнулася з дефіцитом не тільки апаратів ШВЛ і засобів індивідуального захисту, а й автомобілів швидкої допомоги, ліжкових місць та інфекційних відділень. На задоволення цих потреб було спрямовано понад 50 млрд рублів ($ 722,5 млн). Більша частина з них — $ 325,12 млн — припала на запуск виробництва обладнання і надання послуг із діагностики та лікування коронавірусу. Незабаром на ці цілі було виділено ще 10 млрд ($ 144,5 млн).

Розрахунки ВООЗ при цьому допускають можливість зростання захворюваності за 31-й тиждень пандемії в Росії до 25,38 млн випадків. Госпіталізація може знадобитися 3,37 млн громадянам країни. Щоб впоратися з таким навантаженням, російські лікарні мають підготувати понад 709,5 тис. місць (39 263 із яких — у відділеннях інтенсивної терапії) за наявних на сьогодні 1,18 млн ліжок. Однак складністю може стати нестача лікарів: зараз у Росії налічується майже 1,3 млн фахівців із потрібними компетенціями, що вдвічі менше необхідної кількості. Якщо країні вдасться уникнути труднощів із закупівлею та постачанням тестів, вона може провести близько 40,3 млн процедур. Витрати на всю антивірусну кампанію приблизно мають становити $ 3,5 млрд, $ 2,28 млрд з яких необхідно буде спрямувати на купівлю медичного обладнання, інші $ 817,8 млн — на витратні матеріали та препарати, і ще $ 415,9 — на засоби індивідуального захисту.

Медичні працівники міської лікарні №52, яка приймає хворих на COVID, перевозять в палату нового пацієнта, якого щойно привезла «швидка» з підозрою на Covid-19, Москва, Росія, 9 червня 2020 року
Фото:

EPA-EFE/SERGEI CHIRIKOV

Білорусь (населення — 9,44 млн осіб)

На благодійний рахунок, відкритий для боротьби з коронавірусом, Міністерство охорони здоров'я Білорусі перерахувало понад 5,3 млн білоруських рублів і 79 тис. євро (загалом близько $ 2,25 млн). До кінця квітня 1,5 млн рублів ($ 629,09 тис.) із них було витрачено на закупівлю реагентів і засобів індивідуального захисту. У Міністерстві охорони здоров'я заявили, що після виділення цих коштів на 100 тис. громадян, як і раніше, передбачено 22 апарати ШВЛ, а також 84,8 ліжка на 10 тис. осіб.

Як розрахували у ВООЗ, за 26 тижнів коронавірусу може захворіти 1,66 млн білоруських громадян. Госпіталізації потребуватимуть 252,6 тис. інфікованих, яким знадобиться 62 357 лікарняних ліжок (3450 з них — у відділеннях інтенсивної терапії), за вже наявних 103,9 тис. Роботу поліклінік мають забезпечувати 114,8 тис. медпрацівників, але сьогодні країна має втричі меншу кількість фахівців. За умови регулярних закупівель і відсутності розривів у поставках, Білорусь може провести близько 2,64 млн тестів. Передбачуваний обсяг витрат країни на всі заходи і медичну екіпіровку має становити $ 289,8 млн, $ 190,4 млн з яких необхідно витратити на купівлю обладання, інші $ 61,9 млн — на ліки та витратні матеріали, і ще $ 30,2 млн — на засоби індивідуального захисту.

Україна (населення — 44,15 млн людей)

Із введенням карантину Україна практично одразу зіткнулася з нестачею масок, захисних костюмів і апаратів ШВЛ. За різними оцінками, на сьогодні країна має приблизно 2000 апаратів. На 1 млн громадян припадає 83 із них, тоді як у Німеччині це співвідношення становить 302 на 1 млн. На покриття потреб у техніці та видаткових матеріалах українська влада створила спеціалізований фонд із бюджетом в 64,7 млрд гривень ($ 2,4 млрд). Однак у Міністерстві фінансів країни заявили, що до середини червня було витрачено лише 12,88 млрд гривень ($ 482,4 млн). На медичні потреби з них було спрямовано менше половини цих коштів. Але це не допомогло відшкодувати нестачу обладнання. Уряд закупив лише 100 апаратів ШВЛ, але навіть після цього на кожне реанімаційне ліжко припадало лише 0,7 апарата за європейської норми у 2 одиниці техніки.

Щодо розрахунків ВООЗ, то захворіти на коронавірус за 29 тижнів пандемії можуть до 7,77 млн громадян України. Є ймовірність, що госпіталізація знадобиться 1,06 млн людей. Для цього необхідно 233,1 тис. лікарняних місць (9 248 з них — в палатах інтенсивної терапії), тоді як на початку року країна мала 388,5 тис. ліжок. Поряд із цим медичним закладам потрібна допомога 408,5 тис. кваліфікованих фахівців, однак на сьогодні їхня кількість утричі менша. За відсутності ускладнень із закупівлею та постачанням всього необхідного, українські медики можуть провести 12,35 млн тестів на коронавірус. Загалом витрати України на боротьбу з інфекцією оцінюються ВООЗ в $ 1,005 млрд. Більша частина цих коштів так само, як і в Казахстані, має піти на придбання медичного обладнання ($ 607 млн), препаратів і витратних матеріалів ($ 260,7 млн), а також засобів індивідуального захисту ($ 112,4 млн).

Медпрацівник дезінфікує машину швидкої допомоги, яка доставила пацієнта з підозрою на COVID-19 в Олександрівську лікарню в Києві, 9 квітня 2020 року
Фото:

EPA-EFE/VLAD STASOV

Молдова (населення — 3 млн людей)

Виділення коштів на протидію коронавірусу в Молдові відбувалося в кілька етапів. У середині березня президент країни Ігор Додон заявив про те, що з бюджету країни на ці цілі буде перенаправлено 4 млн леїв (близько $ 233 тис.). Паралельно держава організувала інтервенційний фонд для приватних пожертвувань, в якому до середині травня накопичилося 23,83 млн леїв (близько $ 1,38 млн). Велика частина вже виділених коштів — майже 12 млн леїв ($ 699 тис.) — була спрямована на виплату допомоги медпрацівникам і купівлю близько 51 500 захисних костюмів. Значну підтримку надала країні ООН: наприкінці квітня організація поставила Молдові 23 тис. респіраторних масок, 20 тис. захисних костюмів, 1400 халатів, 80 безконтактних інфрачервоних термометрів, 9 тисяч літрів дезинфікувальних засобів, а також медичне обладнання. Вартість вантажу становила $116 тис.

Як засвідчують розрахунки ВООЗ, за 25 тижнів пандемії в країні може захворіти майже 620,4 тис. людей. Але госпіталізація знадобиться приблизно 66 тис. громадянам. Для цього необхідно забезпечити 11 780 відповідних необхідним вимогам лікарняних ліжок (487 із них — в палатах інтенсивної терапії), за вже наявних 20 445. Допомагати пацієнтам мають близько 21 645 лікарів, проте насправді молдовська система охорони здоров'я має вдвічі меншу кількість фахівців. Якщо країні вдасться уникнути проблем із придбанням витратних матеріалів та їх постачанням, її медики зможуть провести 986,3 млн тестів. Проведення кампанії боротьби із коронавірусом може коштувати Молдові $ 58,41 млн, які охоплюють витрати на обладнання ($ 31,9 млн), ліки та витратні матеріали ($ 16,1 млн), а також на засоби індивідуального захисту ($ 8,1 млн).

Вірменія (населення — 2,96 млн людей)

За словами міністра охорони здоров'я Вірменії Арсена Торосяна, загалом на боротьбу з коронавірусом із бюджету країни було виділено 4,54 млрд драмів ($ 9,45 млн). До кінця травня фактичні витрати, взяті зі спеціального державного рахунку, становили 2,4 млрд драмів (близько $ 4,5 млн). На медичну техніку з цих коштів було витрачено 1,6 млрд драмів ($ 3,32 млн). Ще 752 млн драмів ($ 1,56 млн) було спрямовано на будівництво інфекційних лікарень. За різними оцінками, враховуючи економічну підтримку, до кінця року Вірменія може витратити на протиепідемічні заходи ще $ 300 млн.

Прогнози ВООЗ допускають можливість інфікування 437,4 тис. громадян країни за 24-тижневий період пандемії. Госпіталізація, однак, може знадобитися 46 442 хворим. Для цього буде потрібно близько 7,5 тис. лікарняних ліжок (зокрема, 413 у відділеннях інтенсивної терапії), за 12 445 наявних. Допомагати ж пацієнтам має близько 13 831 медпрацівник, зараз їх удвічі менше. Відсутність складнощів із придбанням і поставками тестів дасть змогу фахівцям провести понад 829 тис. процедур. Загальна сума витрат на антивірусну кампанію може становити $ 42,22 млн і охоплюватиме витрати на придбання медичного обладнання — $ 22,8 млн, ліків та витратних матеріалів — $ 11,4 млн, засобів індивідуального захисту — $ 6,6 млн.

Медперсонал лікарні та пацієнти дивляться з вікон Центральної лікарні швидкої допомоги в Кишиневі, Молдова, 7 травня 2020 року
Фото:

EPA-EFE/DUMITRU DORU

Азербайджан (населення — 10,1 млн людей)

На початок травня азербайджанський фонд боротьби з коронавірусом зібрав понад 113 млн манатів ($ 67 млн). За словами голови правління держагентства з обов'язкового медичного страхування Заура Алієва, в день лікування кожного хворого на коронавірус обходиться країні в 80-150 манатів ($ 54-90). Ця сума охоплює витрати на харчування хворого, ліки, забезпечення лікарняним одягом, зарплату лікарів, надбавки до неї, захисні засоби тощо. За його словами, щодня в Азербайджані проводяться близько 5 тисяч тестів, тоді як на початку епідемії ця цифра становила 200-300 зразків на добу. Алієв також повідомив, що (за ситуацією на початок травня) в Азербайджані будувалося десять лікарень модульного типу: шість закладів — коштом держбюджету, ще чотири — за рахунок приватних пожертвувань.

Згідно з оцінками ВООЗ, потенційно за 26 тижнів пандемії заразитися коронавірусом можуть 1,78 млн громадян Азербайджану. Госпіталізація при цьому знадобиться 168,86 тис. інфікованих. Для цього лікарні повинні мати 28,5 тис. придатних лікарняних ліжок (1578 з них — у відділеннях інтенсивної терапії), тоді як на сьогодні в країні налічується 47 541 ліжко. Допомогу пацієнтам мають надавати понад 52,5 тис. лікарів, хоча їх чисельність сьогодні вдвічі менша. Уникнувши труднощів із закупівлею і постачанням, Азербайджан може провести 2,83 млн тестів. Передбачуваний розмір витрат на боротьбу з коронавірусом у країні може становити $ 156,67 млн, включно із закупівлею обладнання на $ 87,1 млн, препаратів і витратних матеріалів на $ 41,4 млн, а також засобів індивідуального захисту на $ 23,5 млн.

На підставі цих даних можна зробити кілька невтішних висновків.

Перший полягає в тому, що національні уряди недооцінили масштаб і тривалість пандемії. У перші місяці боротьби з вірусом вони виділили відносно невеликі кошти, в 2-4 рази менше рекомендованої ВООЗ суми. Другий висновок стосується структури витрат: далеко не всі країни чітко виділяють медичні статті із загальної програми антикризових заходів, переважно економічнних. І це не кажучи вже про те, щоб регулярно інформувати про свої фінансові дії. Третій висновок — практично всі розглянуті країни відчувають 2-3-разовий дефіцит медперсоналу. Чого не скажеш про наявну кількість лікарняних місць, хоча їх надлишок не дозволяє країнам оптимально реорганізувати й уникнути підвищеного навантаження на інфраструктуру. Нарешті, останній висновок полягає в початковій слабкості національних медичних систем через їхнє тривале недофінансування.

Усе це підтверджує тези ВООЗ і частково пояснює той пласт проблем, з якими зіткнулися більшість країн.

Поділитись: