Хто кому Кравчук? Що буде з виборами на Донбасі та мінськими переговорами на тлі протестів у Білорусі

Після останніх переговорів у Мінському форматі (18 серпня) новий очільник української делегації та перший президент України Леонід Кравчук просить парламент обговорити постанову про місцеві вибори на окупованому Донбасі. Її четвертий пункт не сподобався представникам самоназваних «ДНР» та «ЛНР», які сказали, що вона суперечить Мінському формату. У цьому четвертому пункті постанови йдеться про те, що виборів на непідконтрольному Донбасі поки що не буде і для них потрібен окремий закон. Кравчук пообіцяв звернутися до парламенту, щоб депутати самі вирішували, чи можуть прибрати цей пункт з постанови. 

Чи справді Кравчук піддався представникам від «ДНР» та «ЛНР», чи будуть тепер місцеві вибори на окупованому Донбасі й коли, та як білоруські протести впливають на мінські переговори — ми зібрали все, що відомо, та поговорили з учасниками переговорного процесу.

Що запропонував Кравчук парламентарям  

Кравчук виконав обіцянку, яку дав учасникам переговорів від «ДНР» та «ЛНР». Він вніс пропозицію до парламенту, щоб обговорити цей четвертий пункт постанови із законотворцями. Говорили про нього на розширеному засіданні комітету ВР з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку, за закритими дверима без журналістів та онлайн-трансляцій.

Після засідання заступник голови комітету нардеп від «Слуги народу» Олександр Качура розповів — про постанову і вибори на Донбасі говорили, але нічого остаточно не вирішили. Потрібні додаткові консультації з депутатами всіх фракцій. А ще домовилися створити спеціальну групу чи комісію, яка б розробляла законодавство щодо мирного врегулювання конфлікту на Донбасі.

У четвертому пункті постанови, яка не влаштувала представників самоназваних республік на останніх перемовинах, йдеться про те, що вибори на тимчасово непідконтрольних територіях «будуть призначені у встановлені окремими законами порядку та строки, за умов…» і далі перераховуються умови, які мають виборам передувати: безпека, контроль над кордоном, демілітаризація, тощо. В «ДНР» та «ЛНР» хотіли б місцеві вибори на Донбасі вже в жовтні.

Немає великої різниці, чи залишити цей четвертий пункт в постанові про місцеві вибори, чи його прибрати. Бо все одно проведення місцевих виборів на окупованому Донбасі восени 2020 року неможливе. Наші співрозмовники натякають, що про це знав і Леонід Кравчук, коли виносив свою пропозицію на розгляд Верховної Ради. Але все одно зробив це як жест: «ми готові співпрацювати».

Будь-яке рішення парламентарів щодо формулювання в постанові суті не міняє — восени виборів на непідконтрольному Донбасі не буде, пояснює учасник політичної підгрупи на перемовинах у Мінську Андрій Костін:

«Наші партнери (міжнародні) слідкують за ходом переговорів Тристоронньої контактної групи. Вони бачать, що Україна демонструє готовність рухатися вперед і назустріч. Ми демонструємо нашим європейським партнерам не на словах, а на дії, що якщо є питання до постанови, то голова української делегації готовий надіслати листа до Верховної Ради й надсилає його, нехай Рада визначиться, чи є невідповідність, чи немає. З юридичного погляду я особисто не бачу ніяких проблем в існуванні цієї фрази у постанові про вибори. Вона не є перешкодою для проведення надалі виборів на Донбасі. Але за українським законодавством сьогодні там провести вибори неможливо».

Костін нагадує, що українська сторона у 2019 році вже погодилася на формулу Штайнмаєра, де окремі райони Донецької та Луганської областей отримують особливий статус на наступний день після проведення там місцевих виборів. Ці вибори ОБСЄ має визнати демократичними, а для цього потрібні передовсім гарантії безпеки та інші складові, яких поки немає:

«Для виборів ми повинні мати можливість запросити ОБСЄ для моніторингу туди, дати їм гарантії безпеки. Тільки ми — Україна — як країна-член ОБСЄ може це зробити. А для цього треба завершити переговорний процес, домовитися щодо цього питання». 

Заступник голови української делегації на переговорах в Мінську Олексій Резніков теж каже, що процес з виборами не швидкий і потребує нових законів:

«Парламент має ухвалити відповідний окремий закон про проведення дострокових виборів в окремих районах Донецької та Луганської областей, і відповідно до цього закону там можуть і мають бути проведені вибори». 

Звернення Кравчука до депутатів дехто сприйняв, як спробу тиску на парламент, щоб таки провести вибори на окупованих територіях вже восени 2020 року. Правозахисники благодійного фонду «Восток-SOS», які від початку конфлікту допомагають мирному населенню, закликають народних депутатів «не йти на поступки державі-агресору та захистити парламентські рішення від політичного впливу й короткострокових побажань переговорників у Мінську». Вони наголошують, що вибори на Донбасі неможливо провести восени 2020 року, бо на їхню підготовку потрібно щонайменше рік. І це лише після повернення контролю над кордоном та повного перемир’я.

Андрій Костін, який бере участь в перемовинах у Мінському форматі й був на закритому засіданні комітету, заспокоює, зради немає:

«Не треба боятися зради. Я був на цьому закритому комітеті й не почув там навіть натяку на зраду, але чомусь всі бояться бути обвинуваченими в зраді. Обвинуваченими не юридично, а медійно й у фейсбуці. Але яка різниця, хто в чому обвинувачує, якщо потрібен результат. Леонід Макарович — діяч, який вже понад політикою. Він може дозволити собі говорити речі, про які всі думають, але які складно сказати вголос. Переговори — це складний процес».

Навіщо тоді «носитися» з невдоволенням керівників «республік»? 

Учасник української делегації на переговорах у Мінську Сергій Гармаш розповідає журналістам, що голова делегації Кравчук пообіцяв звернутися до Верховної Ради щодо постанови про вибори лише для того, щоб розблокувати переговорний процес.

За словами Гармаша, керівники бойовиків обговоренням цього пункту про місцеві вибори намагалися зірвати зустріч на рівні радників у нормандському форматі, яка була запланована на 28 серпня. Кравчук спробував цьому завадити.

Але зустріч на рівні радників все одно перенесли. Офіційна версія — через те, що радник із Франції поїхав у відрядження. Таку версію написав сайт Офісу президента та озвучує учасник перемовин у Мінську Андрій Костін. Але є ще і неофіційна версія, що зустріч скасувалася тому, що російська сторона її не хоче і «є розбіжності у проєктах підсумкових документів». Таку інформацію дає російський «Интерфакс», посилаючись на наближене до переговорів джерело. Версію про «не домовилися» також описує Денис Казанський — учасник переговорів у мінському форматі, який представляє там мешканців Донбасу:

«Леонід Кравчук спробував піти на компроміс й звернувся до парламенту з проханням прибрати з постанови той пункт, який не влаштував Росію. Але росіяни все одно зірвали зустріч (під вже іншим приводом), навіть попри ці поступки. Бо вони ні в якому мирному врегулюванні не зацікавлені».

Прессекретар Путіна Дмитро Пєсков каже журналістам, що «підготовка до зустрічі лідерів у нормандському форматі ще не завершена», а щодо скасування зустрічі на рівні радників пояснив: «узгоджуються графіки, узгоджується порядок денний». 

У пресслужбі заступника голови адміністрації президента РФ Дмитра Козака на запитання, чи справді російська сторона не готова зустрічатися у нормандському форматі, нам відповідають так: «російська сторона ніколи не була проти зустрічей і жодну зустріч не пропустила».  

Нову дату зустрічі на рівні радників «нормандського формату» ще не озвучили.

Переговори та протести: що буде далі з «Мінськом»? 

Від самого початку перемовин Тристоронньої контактної групи столиця Білорусі була нейтральним майданчиком для візитів сторін переговорів. З початком карантину через пандемію коронавірусу в березні 2020 року зустрічі перенесли в онлайн. Тепер вони постійно у форматі відеозв’язку. Після виборів в Білорусі й масових протестів, які тривають вже три тижні, знову заговорили про те, чи може Мінськ залишатися неупередженим майданчиком.

Андрій Костін — учасник переговорів в політичній підгрупі в ТКГ каже, що поки є інтернет, це питання не стоїть на порядку денному:

«З урахуванням того, що переговори з березня відбуваються в онлайн форматі й немає жодних очікувань щодо їх повернення в живий формат, то на перенесення натяків зараз немає. Це навіть не питання наше чи російське, а питання ОБСЄ. Поки ОБСЄ буде вважати, що для їхніх координаторів безпечно перебувати в Мінську чи будь-де, про це не йтиметься. Зараз наш майданчик — це інтернет. Навіть якщо буде йтись про перенесення, то і про це, і про локацію мають одноголосно домовитися Україна, Росія й ОБСЄ». 

Політичний оглядач білоруського «Радіо Свобода» Валерій Калиновський каже, що переговори радше переїдуть після послаблення карантину:

«Лукашенко все більше потрапляє в залежність від Путіна. Це зовсім не нейтральна територія, а крім того Білорусь перестала бути острівцем стабільності, чим завжди хизувався Лукашенко. Думаю, після коронавірусу перемовини будуть вже на новому місці». 

Аналітик Білоруського інституту стратегічних досліджень Вадим Можейко теж вважає, що Білорусь вже не назвеш майданчиком стабільності:

«Мінські перемовини з самого початку білоруська влада використовувала як зовнішньополітичний козир. Це і можливість продемонструвати для Росії свій нейтралітет, і налагодження стосунків із Заходом — демонстрація користі. 

Фальсифікація виборів і жорстока поведінка силовиків обнуляють дипломатичні успіхи останніх років. Все частіше білоруські справи обговорюються між європейськими лідерами та Путіним без участі офіційного Мінська. А будь-які спроби позиціонувати Мінськ як “острівець миру і безпеки серед геополітичного хаосу сусідів” виглядають абсурдно. 

Якщо на тлі зближення Лукашенка та Путіна й загальної делегітимізації білоруської влади Мінськ дійсно втратить свій статус переговорного майданчика, то це буде сумним, але логічним завершенням останніх шести років дипломатичних зусиль влади».  

Політична аналітикиня фонду «Демократичні ініціативи імені Ілька Кучеріва» Марія Золкіна каже, що такі розмови про перенесення переговорів справді ведуться, але неофіційно.

«Очевидно, що рішення щодо цього питання в Офісі президента ще немає, бо навіть Кравчук спочатку говорив, що така тема обговорюється, а потім змінив думку і сказав, що це не на порядку денному. На превеликий жаль обговорюється ідея перенести перемовини в якусь з європейських столиць. І це небезпечно, бо таким чином ми створимо прецедент пом’якшення санкцій відносно представників окупованих територій Донбасу заради їхньої участі в цих переговорах.  

Зараз Офіс президента воліє не робити різких заяв. Але раптом Росія почне проявляти там (в Білорусі — ред.) свою роль більш серйозно, наприклад після заяв Путіна, що вони готові відправляти силовиків туди, що є вже артикульованою загрозою. Якщо це станеться, то українська сторона вимушена буде якось реагувати й змінювати майданчик. За всіма ознаками Мінськ не буде нейтральним».