До Ростова, у справі, терміново! Навіщо деякі українські депутати з паспортами РФ літають Росією і в анексований Крим

Три підконтрольні головним партійцям телеканали випускали в ефір сюжети після кожного турне, а то й у процесі. Підкреслювали: офіційні зв'язки заморожені, посольства припинили роботу, але ось дивіться-но: президент Путін під час довірливо-ділової бесіди зі своїм кумом Медведчуком. А ось ціла група парламентарів Ради фотографується на пам'ять із колегами-єдиноросами... Значить, в опозиційної сили є надія повернути хороші відносини з Кремлем, як би не опиралася такій перспективі «майданна влада»!

Віктор Медведчук справді мав мандат на польоти й переговори. Його в межах нормандського формату визначили комунікатором між Москвою та Києвом — займатися звільненням тисяч українських полонених як на Донбасі, так і на території Росії.

Експрезидент Петро Порошенко у своєму телеграм-каналі нещодавно підтвердив: «Щоб їх звільнити, я готовий був мати справу хоч із чортом лисим».

Депутатів ОПЗЖ, звичайно, ніхто нікуди не делегував і нічого їм не доручав. Вони діяли за велінням душі та з інших причин, про які розповім далі.

А втім, мене вже випередив співголова ОПЗЖ Вадим Рабінович. На своїй фейсбук-сторінці він нещодавно опублікував як нагадування про колишні конструктивні діалоги своє інтерв'ю підконтрольному каналу, який вже заблокований рішенням РНБО, — фрагмент телесюжету, знятого 10 липня 2019 року. Там Рабінович зізнається: «І коли ми сиділи сьогодні (з депутатами від "Єдиної Росії", — ред.) за дружнім столом і пили чай... ми їм сказали, що, крім питань, є й інше. Є те, що нас розділяє. Ми не повинні забувати, на жаль, що представляємо сьогодні все-таки Україну...»

Іноді трапляється так, що мова політика живе власним життям і видає обґрунтований, підкріплений фактами жаль. На території РФ представники ОПЗЖ і справді почували себе набагато краще, упевненіше, ніж удома.

Кузьмін: між Москвою та Кримом

У розпорядження «Новой газеты» потрапила інформація про польоти низки впливових депутатів «Опозиційної платформи — За життя» Росією та до Криму. Абсолютним рекордсменом виявився Ренат Кузьмін, заступник генпрокурора України часів президентства Януковича. З 2015 по 2019 рік він переміщався повітряним маршрутом Москва — Сімферополь — Москва (іноді Санкт-Петербург — Сімферополь) приблизно 240 разів!

Задля справедливості уточню: депутатом Кузьмін став лише влітку 2019-го, коли на позачергових виборах до Ради потрапив у «прохідну» частину партійного списку ОПЗЖ. А до того він перебував у розшуку як фігурант розслідувань, розпочатих після Майдану. ЦВК спробувала відмовити Кузьміну в реєстрації: мовляв, не проживав у країні останні п'ять років, як вимагає закон. Але прокуратура встановила, що Ренат Равелійович кинув якір в анексованому Криму, у Ялті, тобто формально територію України не залишав. А кримінальні справи до суду не дійшли.

У вересні 2019-го, уже з депутатським мандатом, Кузьмін двічі, по старій пам'яті, злітав до Сімферополя з Москви. 9 березня 2020-го добирався з Мінська до російської столиці бізнес-джетом T7-BRG, а вже наступного дня поспішав бортом T7-GEM із Москви до Вільнюса. Разом із Кузьміним, стверджує джерело «Новой газеты» в українських спецслужбах, подорожували колеги по Раді — однопартійці Тарас Козак та Олександр Колтунович, нафтовий бізнесмен із Білорусі Микола Воробей, який наприкінці минулого року потрапив під санкції ЄС, а також співзасновник охоронної компанії «Шторм» Андрій Мартинов. Останній запам'ятався, наприклад, тим, що в листопаді 2016-го фізично заважав журналістам — розслідувачам проєкту «Схеми: корупція в деталях» — навіть наблизитися до свого боса, тобто Віктора Медведчука, біля термінала аеропорту Київ. Так Мартинов вибив статус помічника народного депутата України Медведчука.

Не все зрозуміло з паспортом номер 88*69 (відомий редакції «Новой газеты» повністю), з яким пан Кузьмін літав із Росії до третіх країн, як-от Гонконгу або Домінікани. За кількістю цифр він відповідає російському закордонному паспорту, але серії «88» у Російській Федерації немає.

Можливо, використовував документ третьої країни? Система реєстрації пасажира видала помилку?

Козак: десанти в Казань

Схожа історія трапилася одного разу і з Тарасом Козаком, депутатом Ради, конфідентом Віктора Медведчука, номінальним власником заблокованих телеканалів ZIK, «112 Україна» та NewsOne. 24 січня 2020 року Тарас Романович прямував із Ростова до Кишинева. Летів із документом номер 7585 (відомий редакції «Новой газеты» повністю) що відповідає формату російського закордонного паспорта.

Легко збитися з рахунку, скільки Козак вояжував із Москви до Сімферополя й назад, починаючи з 2016 року. Але ніде більше він не зраджував українського паспорта — ні під час польотів до Лондона, Болоньї, Франкфурта-на-Майні, ні до Ніцци, Відня, Афін, Женеви, Белграда, Стамбула чи Дубая. Зайве повторювати, що всі його подорожі починалися в аеропортах Москви й часто закінчувалися там само. Випадкові попутники в салони бізнес-джетів не потрапляли.

Скажімо, 14 вересня 2020 року депутат Ради Козак повертався із Сімферополя до столиці Росії на «Фальконі» компанії «Газпромавиа». Тим самим рейсом добиралися депутат Держдуми Дмитро Свищев і Володимир Палихата, уродженець України, відомий російський бізнесмен, президент концерну «Росенергомаш», засновник інвестиційної групи Legacy Square Capital. У середині двотисячних Київ небезпідставно звинувачував Палихату в рейдерських захопленнях низки підприємств. Генпрокуратура України навіть кримінальну справу порушила задовго до того, як відносини двох країн обвалилися під вагою війни на Донбасі. Але скандал вдалося зам'яти — у бізнесмена виявилася міцна українська «криша».

Окремим рядком джерело «Новой газеты» виділило кілька польотів Козака до Казані на бізнес-джеті T7-BRG у грудні 2018 та в лютому 2019 року. На відміну від колеги Кузьміна, Козак уперше отримав мандат у листопаді 2014-го, на позачергових парламентських виборах, тобто «вільним птахом», далеким від політики, давно не був. Яка потреба повела його російськими регіонами, невідомо. Зате доведено, що в літаку з Козаком обидва рази перебували Валерій Бітаєв, співвласник «Цитаделі» — основного постачальника спецтехніки для ФСБ, і Нісан Моїсеєв. Назвати збіг випадковим язик не повернеться.

Нісан Моїсеєв — власник швейцарської фірми Proton Energy Group, яка займалася постачанням в Україну дизельного палива «Роснафти» продуктопроводом «Самара — Західний напрямок». У листопаді 2016-го Моїсеєв не вперше вже прибув із Москви до київського аеропорту на «Фальконі» разом із Віктором Медведчуком і Тарасом Козаком. Без скандалу тоді не обійшлося. Тріо засікли журналісти проєкту «Схеми: корупція в деталях». Охорона головного переговірника з Кремлем «вжила заходів». Медведчук обурювався: медійники заважають працювати, наближати мир!

Але злі язики все одно не заспокоїлися, стверджували, що кум Путіна якраз займається купівлею мережі АЗС «Роснефти» в Україні.

Джерело «Новой газеты» в українських спецслужбах говорить також про наявність російського паспорта номер 75*67 (відомий редакції «Новой газеты» повністю) в Наталії Лавренюк, бізнесвумен, яку медіа називають громадянською дружиною Тараса Козака. Пані Лавренюк не українська політикиня чи державна діячка, тому вона не приховувала свого громадянства під час реєстрацій на авіаперельоти, не тікала від преси, принаймні до моменту, поки не потрапила до списку санкцій РНБО.

А подорожувала Лавренюк багато. З Москви — до Сімферополя, Мінська, Анапи, Дубая, Стамбула, екзотичного Лейтре, що в Папуа Новій Гвінеї, до сакрального для поплічників Януковича міста Ростова. І всюди пред'являла не український, а російський закордонний паспорт.

Саме в Ростов із Криму 27 вересня минулого року прилетіла Наталя Лавренюк разом із Тарасом Козаком, який, як відомо, до депутатства зробив хорошу кар'єру на українській митниці. На борту бізнес-літака з ними опинилася інша респектабельна пара: заступник начальника російської енергетичної митниці Григорій Інночкін із дружиною.

Мені дуже хотілося, щоб народні депутати України Тарас Козак і Ренат Кузьмін мали можливість оперативно, у цьому ж тексті, підтвердити або спростувати інформацію, викладену джерелом. Тому я, не довіряючи електронній пошті, яка чомусь у таких випадках дає збій або відправляє все в спам, віднесла два ідентичних листи — питання про російські паспорти, про деталі перельотів та ін. — до відділу службової кореспонденції Ради. Там назвали присвоєний листам вхідний номер 418 723 від 3 березня 2021 року й запевнили: послання вже в адресатів.

Відповідей я так і не дочекалася.

За підтримки «Медиасети»

Авторка: Ольга Мусафірова, «Новая газета»