Гренландія (не) на продаж: навіщо Трампу найбільший острів світу та чому Данія його не віддасть
Історія з придбанням Гренландії Сполученими Штатами спершу сприймалась як невдалий жарт. У своєму Twitter Дональд Трамп навіть пообіцяв не будувати на острові хмарочос Trump Tower після його переходу під владу США.
Але після слів американського президента в ефірі CBS 19 серпня про те, що купівля острова є справді «стратегічно цікавою» для Америки, офіційний Копенгаген рішуче відреагував: не продається.
Гренландія, хоча й знаходиться територіально ближе до Північної Америки, на автономних засадах є частиною Данії. Прем’єр-міністерка країни Метте Фредеріксен назвала ідею купівлі острова абсурдною і відкинула можливість «торгів» із цього приводу. А Трамп у відповідь скасував свій візит до Данії, запланований на початок вересня.
Чи свідчить це про серйозні непорозуміння між країнами і чому продати й купити Гренландію насправді не так просто?
Як це взагалі можливо?
Амбіції купити Гренландію для Трампа, як пишуть американські медіа, — це спроба увійти в історію подібно до президента Ендрю Джонсона, завдяки якому США отримали Аляску. Однак вона мало перспективна, бо традиція купівлі країн або їхніх союзних територій була притаманна імперіалізму 19-го й початку 20-го століття і тепер лишилась давно у минулому.
«Але в уяві Трампа все може бути куплено чи продано. Ми знаємо, що він — неординарний президент, який дотримується власних стандартів поведінки і дипломатії. Водночас, ймовірно, у нього немає дійсно тямущих консультантів, тому що в разі їх наявності він не робив би таких заяв», — розповідає Громадському Мікаел Гертіг, політолог Університету Південної Данії, який тривалий час жив і працював у Гренландії. Деякі медіа зазначають: ідея Трампа частково продиктована його прагненням перемогти на президентських виборах у 2020 році.
Практика придбання територій, зокрема й дуже значних за площею, для Сполучених Штатів — не нова. У 1803 році США за 15 мільйонів доларів викупили у Франції Луїзіану, у 1867-му за 7,2 мільйона доларів — у Росії Аляску. У 1917-му за 25 мільйонів доларів Америка купила у Данії Віргінські острови — це було одне з останніх її придбань.
Та водночас після завершення Другої світової війни США більше віддавали територій, аніж набували. Вашингтон втратив Філіппіни (які раніше купив в Іспанії), Панамський канал, низку островів у Карибському морі й Тихому океані.
США вже колись хотіли купити Гренландію: у 1946 році американський президент Гаррі Трумен пропонував за неї 100 мільйонів доларів золотом. Як зазначає CNN, нині це відповідає 1,3 мільярда доларів, якщо враховувати інфляцію.
Трамп же пропонував виплачувати Данії за володіння островом 600 мільйонів доларів щорічно — такі дані наводить The Washington Post. Однак впродовж якого терміну сплачувалися б ці кошти, невідомо.
Насправді ж купівлю-продаж цілого острова здійснити непросто. Про це говорять, зокрема, й в адміністрації Трампа.
Торбен Андерсен, професор економіки в університеті Орхуса, зазначає Громадському: «Сама ідея купити країну — не тотожна купівлі будинку, заводу або будь-якої іншої нерухомості. Йдеться про величезну територію та людей на ній. Попри політичні обіцянки, мені важко уявити, як усе це виглядатиме на практиці».
Корисні копалини та лідерство в Арктиці
Звісно, Трамп цікавиться Гренландією не лише через амбіції ввійти в історію.
Американський президент говорить ухильно: «Багато чого можна було б зробити. По суті, це велика угода з нерухомістю». Насправді ж ідеться про дуже конкретні речі, які могли б здобути США разом із Гренландією.
Щонайперше, це — корисні копалини. Гренландія має одні з найбільших у світі родовищ рідкоземельних металів (які використовують, зокрема, для виробництва гаджетів), а також свинцю, цинку, платини, міді, нікелю, золота й діамантів. Також, згідно з даними Американської геологічної служби, надра Гренландії можуть містити запаси нафти обсягом до 110 мільярдів барелів. Усе це робить острів дорожчим, ніж думає Трамп: Financial Times називає ціну у щонайменше 1,1 трильйона доларів.
Добувати корисні копалини у Гренландії, територія якої на 80% вкрита льодом, непросто. Зараз це вимагає надто багато ресурсів, однак згодом може стати доступнішим і дешевшим — у зв’язку з глобальним потеплінням і таненням льодовиків, яке вже почалося на острові.
Дональд Трамп наполягає, що утримання Гренландії занадто дороге для Данії. Однак не можна говорити, що це пов’язано із видобуванням ресурсів, пояснюють фахівці.
«Видобуток корисних копалин на острові — 100-відсотково приватна промисловість, тобто це не та галузь, у яку може втручатися Данія. Гренландія юридично належить Данії, але вона функціонує на основі договору про самоуправління. І вони мають абсолютну відповідальність за використання мінералів. Так було вирішено автономним урядом Гренландії», — каже Торбен Андерсен.
Та оскільки острів є частиною королівства Данія, Копенгаген відповідає за оборону й зовнішню політику острова, а також платить йому щорічно понад пів мільярда доларів на розвиток. А влада Гренландії вже сама вирішує, як розпорядитися цими грошима.
Зараз лідером із видобутку рідкоземельних металів є Китай. Він контролює великі родовища на території Африки. Тож здобуття Гренландії стало б для Трампа контаргументом у торговельній війні з Пекіном.
Гренландія була б корисною для США також із стратегічних міркувань. Ще від часів Холодної війни тут є опорний пункт США — найпівнічніша база американських військових сил у Туле, приблизно 1200 км на північ від Полярного кола.
Але адміністрація Трампа прагне розширення свого впливу в Арктиці — так само, як Росія та Китай. Перша інвестує у свою військову базу «Арктичний трилисник», а другий прагне прокласти арктичний торговий шлях. Мікаел Гертіг каже: з огляду на те, як Росія активно нарощує озброєння, напруга в Арктиці зростає і незабаром може йтись про серйозне загострення.
Чому Данія не продасть Гренландію?
Дональд Трамп заявив, що сильно обурений словами прем’єрки Данії про те, що продаж Гренландії — «абсурдна ідея».
«У Гаррі Трумена була ідея щодо Гренландії. У мене була ідея. У інших людей була ця ідея, яка бере початок з 1900-х років. Не кажіть, що це безглузда ідея. Бо у такий спосіб ви спілкуєтесь не зі мною, а зі Сполученими Штатами», — сказав він.
Деякі данські та гренландські політики також дали зрозуміти Трампу, що Штатам не варто розраховувати на купівлю найбільшого острова світу.
Колишній прем’єр-міністр Данії Ларс Льокке Расмуссен назвав Трампову ідею «першоквітневим жартом не в сезон». А речник Данської народної партії Гренландії Сорен Есперсен заявив: якщо американський президент справді думає про це, то він «збожеволів».
Королівська родина Данії теж всерйоз не сприйняла ідею. Принцеса Антонія Шаумбург-Ліппе зазначила: «Це комплімент для прекрасної Гренландії. Оскільки лише бажані території отримують такі пропозиції».
Продаж Гренландії був би величезною територіальною втратою для Данії. Площа автономного острова у 48 разів перевищує площу самого королівства.
Близькість острова з Данією зумовлена історичними подіями. Данці колонізували Гренландію ще у 18 столітті, а з 1953 острів увійшов до складу королівства. Втім, на відміну від Данії, Гренландія не належить до Євросоюзу: ще у 1985 році острів залишив Європейську економічну спільноту (попередницю ЄС) через незгоду з квотами на рибну торгівлю.
Геріг певен, що Данія не продасть острів, принаймні за чинної влади:
«Прем’єрка багато зусиль спрямувала на те, аби відносини між урядами Данії та Гренландії стали теплішими. І я гадаю, тепер вони справді значно кращі, ніж раніше».
Фахівці зазначають: зараз Гренландія, де з огляду на особливості клімату та ландшафту дуже складно жити, почала швидко розвиватися.
«Якщо ви подивитеся, якою вона була 50-60 років тому, усе було геть інакше, ніж у Данії та інших скандинавських країнах. Поки що рівень життя тут нижчий, ніж у Данії, однак вже помітно чимало покращень, наприклад,у галузі освіти. Це велетенський острів за площею, тож міста не завжди сполучені між собою, подорожувати Гренландією досить складно», — каже Торбен Андерсен.
Водночас туризм, поряд із видобуванням корисних копалин та рибальством — одна з основних галузей гренландської економіки. Найбільше туристів уже протягом багатьох років прибувають саме із Північної Америки. За даними туристичної агенції Visit Greenland, щороку до Гренландії приїжджають щонайменше 8 тисяч громадян США.
Складність продажу Гренландії ще й у тому, що незрозуміло, хто є продавцем: Данія чи все ж сама Гренландія, яка є автономією, зазначають фахівці. На їхній погляд, думку гренландців взагалі ігнорують.
«Данська прем’єрка каже, що Гренландія не для продажу. Але людей, схоже, продавати можна. Ми переважно жартуємо про це», — каже Громадському Джозефа, блогерка з Гренландії.