Попри стіни та погрози: чому Трамп не зможе зупинити міграцію з Центральної Америки

Дональд Трамп анонсував, що вже наступного тижня зі США почнуть видворяти мільйони нелегальних мігрантів. Обіцянка зупинити міграцію через південний кордон з Мексикою була однією з ключових у його президентській кампанії 2016 року. З цим же гаслом Трамп іде і на вибори 2020 року. Проте заборони та погрози президента США ігнорують причини міграції, яка цього року може досягти рекордних за останні 20 років масштабів.

На початку червня США та Мексика опинились на межі торгівельної війни через мігрантів. Дональд Трамп попередив, що запровадить 5% мита на весь мексиканський експорт до США і збільшуватиме його щомісяця аж до досягнення 25% — якщо Мексика не «зупинить нелегальні потоки чужинців, що перетинають її територію» на шляху з країн Центральної Америки до США. Президент Мексики пообіцяв такі ж тарифи у відповідь. Враховуючи взаємопов’язаність обох економік, наслідки могли бути справді болючими.

Проте 8 червня президент США повідомив, що відкладає мито на невизначений термін — Мексика погодилась посилити боротьбу з нелегальною міграцією. Втім це не означає, що Трамп досягнув свого і проблему міграції невдовзі вдасться вирішити.

Мігранти на південному кордоні США

Коли Дональд Трамп прийшов до влади у 2017 році, кількість затриманих на кордоні з Мексикою нелегальних мігрантів була найнижчою за 45 років. Проте невдовзі міграція знову почала зростати. А вже з початку 2019 року ситуація на кордоні справді ускладнилась: за прогнозами, цього року до США спробує потрапити щонайменше 1 мільйон нелегальних мігрантів та біженців. Цей показник стане рекордним за останні 18 років.

Переважну більшість з них складають мігранти з трьох країн Центральної Америки — Гватемали, Гондурасу та Сальвадору.

Мігранти не завжди можуть назвати одну конкретну причину, яка спонукає їх залишити дім і вирушити у невідоме — ризикуючи життям та майном під час кількатижневої подорожі Мексикою, де на них чатують місцеві банди. Їх можна зрозуміти: ці три держави Центральної Америки потерпають від багатьох проблем.

Історично основною причиною масової міграції до США була різниця в економічному розвитку та рівні зарплат. ВВП на душу населення в країнах Центральної Америки приблизно в 10 разів нижчий, ніж у США. Слабка економіка не може забезпечити роботою людей працездатного віку, тоді як у США робочої сили бракує. Звідси залежність міграції від економічного становища в США: коли є робота, міграція стає вищою — і навпаки.

Справді, відразу після початку у 2007 році економічної кризи у США зростання міграції з Центральної Америки до США сповільнилось — але не зупинилось. Адже за межею бідності живе близько 70-75% населення Гондурасу та Гватемали і 41% населення Сальвадору. Особливо у сільських районах, жителі яких — переважно представники корінних народів, покинуті напризволяще державою. Як розповідає журналісту видання New York Times 19-річний гватемалець Вальдомеро Гарсія: «Тут немає держави і немає що робити — немає води, освіти, медичної допомоги, роботи. Тут нічого немає».

Кліматичні біженці

Саме сільська місцевість найбільше відчуває вплив нового чиннику, що спричиняє міграцію — зміни клімату. Тепер в одних районах за день може випасти піврічна норма опадів — грунт разом з рослинами просто змиває потік води. В інших — опадів може не бути місяцями: кожного року так званий «сухий коридор», що проходить Центральною Америкою, стає дедалі ширшим. В результаті звичні для регіону культури перестають родити.

Коли врожай знищено і заощадження майже вичерпано — альтернатив залишається небагато. Хтось намагається знайти роботу у місті. Але тоді потрібно платити данину бандам, які розділили між собою неблагополучні квартали та ще й вербують дітей переселенців. І якщо у Гватемалі рівень злочинності дещо впав завдяки Комісії проти безкарності, Сальвадор та Гондурас далі займають першу та другу сходинку у переліку країн із найвищим рівнем убивств у світі. Тож єдиним варіантом багато хто бачить дістатися США, де часто вже є родичі та друзі.

Ще донедавна багатьох потенційних мігрантів зупиняла небезпека дороги через незнайому країну. Але баланс змінився після обрання в Мексиці президентом Андреса Мануеля Лопеса Обрадора. Він пообіцяв більш гуманне ставлення до мігрантів: запровадив для них гуманітарні візи з правом працювати та скоротив кількість депортацій. Згодом від цього довелося відмовитися під тиском США. Проте рішення Обрадора встигли підштовхнути десятки тисяч мігрантів.

Ймовірно, погрози Трампа закрити кордон між США та Мексикою цією весною теж спонукали мігрантів відважитись на ризик — часу відкладати подорож до США вже не було.

Потрапити в США: місія можлива?

Мігранти, що намагаються потрапити у США, постають перед вибором: вони можуть попросити притулок на офіційному пункті перетину кордону або ж спробувати уникнути контролю і потрапити на територію США нелегально.

Згідно з законами США, прохача притулку не можна не впустити, якщо є найменші підстави (10% за шкалою «оцінки страху») вважати, що у його країні його життя опиниться у небезпеці. Якщо мігрант успішно проходить початкову перевірку, він очікує на розгляд своєї справи у спеціальному суді. Зараз таких справ накопичилось принаймні 850 тисяч, тож на рішення потрібно чекати приблизно 2 роки.

Певний час саме цей шлях був найменш ризикованим. Але адміністрація Трампа сподівається знизити кількість мігрантів — не маючи змоги відмовитись від прийняття біженців, США розпочали квотування їх пропуску. Тепер за добу один пункт пропуску приймає лише кілька десятків прохачів. Це означає, що десятки тисяч біженців, серед яких багато сімей з маленькими дітьми, очікують на свою чергу у Мексиці — в кращому випадку, у переповнених притулках недержавних організацій.

Тому все більше мігрантів намагається потрапити до США нелегально — самостійно або за допомогою провідників. У травні 2019 року прикордонна служба США затримала 132 887 осіб при спробі перетнути кордон між Мексикою та США поза пунктами пропуску — це найвищий показник за останні 12 років. Затримані зазвичай користуються правом попросити притулок і так уникають негайної депортації. Проте сотні платять своїм життям — пустеля на кордоні може бути безжальною.

Прикордонна служба США, попри всю риторику Трампа, виявилась не готовою до такої кількості мігрантів: їй бракує персоналу та інфраструктури. Очікувальні центри для мігрантів були переповнені в 4 рази ще у березні.

Відповідь Трампа: зупинити будь-якою ціною

Трамп продовжує боротися за виділення коштів для будівництва обіцяної ним стіни на кордоні. Але вже зрозуміло, що побудувати її найближчим часом не вдасться. А від погрози закрити кордон з Мексикою довелося відмовитися через сумніви щодо законності.

Тому політика Трампа спрямована на те, щоб знеохотити потенційних мігрантів і максимально зменшити ймовірність їхнього потрапляння в США. Найбільшого розголосу отримало рішення відкривати кримінальні справи проти всіх нелегальних мігрантів. При затриманні цілих сімей це автоматично означало, що дітей відлучали від батьків. Фото дітей, яких забирали від батьків, облетіли весь світ — під тиском суспільства Трамп врешті відмовився від цієї практики.

Також Трамп намагається перекласти відповідальність за міграцію на південних сусідів і покарати їх: Мексику — як транзитну країну, Сальвадор, Гондурас і Гватемалу — як «постачальників» мігрантів. У березні цього року Трамп скасував центральноамериканським країнам допомогу у 500 мільйонів доларів. А обіцянка обкласти товари з Мексики митом стала лише останньою з погроз — як наслідок, мексиканці відправляють тисячі нацгвардійців на кордон з Гватемалою і погодилися на те, що десятки тисяч прохачів притулку чекатимуть на рішення американських судів на території Мексики.

«План Маршалла» для Центральної Америки

Політика Трампа може дещо обмежити кількість мігрантів, але вона навряд чи зможе розв’язати саму проблему нелегальної міграції. Адже покидати батьківщину мігрантів спонукає справді відчайдушне становище. І посилення контролю на кордонах США та Мексики може лише змусити мігрантів обирати інші, ще більш небезпечні маршрути в обхід прикордонників.

Ще минулого року Мексика ініціювала своєрідний «План Маршалла» для Сальвадору, Гондурасу, Гватемали та своїх прикордонних областей. Це проєкти у чотирьох сферах: економічний розвиток, якість життя, боротьба зі зміною клімату та зміцнення південного кордону Мексики. Але без грошей США — йдеться про суму від 7,8 до 10,8 мільярда доларів — програма не має шансів на успіх. Хоча раніше адміністрація Трампа говорила про свою участь, зараз вона концентрується на посиленні контролю та обмежень.

Натомість програма допомоги могла би мати вплив вже зараз. Наприклад, проєкти, що допомагають селянам підібрати більш відповідні до нових кліматичних умов види рослин та технології догляду за ними, вже довели свою ефективність. Обмежити міграцію завдяки зниженню злочинності та політичної корупції могла би підтримка Комісії проти безкарності у Гватемалі та поширення схожих механізмів в сусідніх державах.

Нарешті, певною мірою міграція є нелегальною лише через надто жорстке її регулювання. Більш масштабні програми працевлаштування могли би не лише знизити навантаження на кордон і захистити права мігрантів, а й задовольнити потребу США у дешевій робочій силі. А легалізувати возз'єднання з родиною можна, підвищивши квоти для відповідних віз, які наразі є дуже низькими.

Але у нинішньому політичному кліматі на це марно сподіватися. Дональду Трампу потрібні швидкі результати — президентські вибори 2020 року не за горами — і він, як вже звично, вбачає панацею у більш жорсткому контролі, обмеженнях та погрозах. Тому на спроби подолати реальні причини міграції доводиться лише чекати — натомість нові ультиматуми президента США дуже ймовірні.