​Ксенофобія як спадок комунізму: інтерв’ю зі словацьким інтелектуалом Мартіном Шимечкою

Словаччина – невелика країна Центральної Європи з населенням у 5 мільйонів людей, приєдналася до ЄС у 2004 році. На відміну від більшості інших країн Центральної та Східної Європи, вона входить до зони євро. Відтак, відчуває більшу інтеграцію з ЄС, аніж Польща, Угорщина чи сусідня Чехія.

Якими є політичні тренди в країні? Чому останнім часом побільшало ксенофобії та радикалізму? Чому чутти голоси «розчарованих Європою» та про що мріє словацька молодь? На ці питання Громадського відповідає Мартін Шимечка, словацький інтелектуал, журналіст та редактор, колишній дисидент та автор у самвидаві, який наразі працює оглядачем в часописі «Респект».

Словацький інтелектуал, журналіст та редактор Мартін Шимечка (ліворуч) та журналістка Громадського Тетяна Огаркова Фото: Громадське

Ультраправі в Парламенті

Півтора роки тому, у березні 2016 року, в Словаччині відбулися парламентські вибори, які дещо змінили політичні тренди в країні. До Парламенту повернулась ультраправа Словацька національна партія (Slovenská národná strana), яка отримала з 8,6% голосів виборців.

Також з результатом 8% вперше потрапила до парламенту ультраправа Народна Партія — Наша Словаччина (Ľudová strana – Naše Slovensko). Відтак, до словацьких національних зборів дісталися одразу дві ультраправі сили: якщо перших ще можна назвати традиційними націоналістами, то другі є близькими до нацистської риторики та ідеології.

«Півтора роки тому в Словаччині було вибори, після яких в Парламент країни потрапили  фашисти. Десять відсотків політичного спектру країни є відверто фашистським. Частина політичних партій  є також радикальними. — говорить в ефірі Громадського Мартін Шимечка.

«Словаччина не звикла до такої ситуації, це трапилося вперше – така кількість радикалів в парламенті. Відтак, суспільство відкрило очі і намагається зрозуміти,  що ж відбувається».

Причин популярності ультраправих сил багато: це і корупція в країні, яка компрометує проєвропейський політичний істеблішмент, і ріст антиєвропейських настроїв, які подеколи мають реальні причини, і ірраціональні страхи перед мігрантами, які мають свої коріння у комуністичному минулому країни.

У березні минулого року з результатом 8% ультраправа Народна Партія — Наша Словаччина (Ľudová strana – Naše Slovensko) вперше потрапила до парламенту (на фото — марш у Братиславі, організований ультраправими активістами, з «захисту традиційних християнських цінностей», 2013 рік) Фото: naseslovenskobratislava.wordpress.com

Корупція як двигун радикалізації суспільства

Словаччина вже тринадцять років, з 2004, є країною-членом ЄС. У 2009-му країна приєдналася і до зони євро — на відміну від більшості інших країн Східної та Центральної Європи.

«Більшість населення прекрасно розуміє, чим є Європейський Союз для Словаччини, адже країна вже давно входить в зону євро. Ми платимо в євро і словаки відчувають, що є частиною глибшої євроінтеграції, вони знають, що незалежно від їхнього бажання вони вже є частиною дуже потужної зони євро», — розповідає Шимечка.

Водночас, дедалі потужнішими стають антиєвропейські настрої. Одна із головних причин цього – корупція, яка є джерелом фрустрації для населення. В ситуації, коли проєвропейські сили в країні є корумпованими, незадоволення стосується і ідеї Європи загалом.

Корупція в суспільстві озлоблює населення, навіть за умови відносного добробуту, вважає редактор Respect.

«Проблема корупції полягає в тому, що її завжди супроводжує  фрустрація, переконання в тому, що ‘нічого не змінюється’. Це призводить до того, що люди  голосують за радикалів. Cаме корупція  є двигуном радикалізації суспільства. І це небезпечно», — пояснює Мартін Шимечка.

Антимігрантські настрої: спадок комунізму?

Є немало тем, які є спільними для усієї Східної та Центральної  Європи.  Серед них, наприклад, анти-мігрантські настрої, які є дуже потужними в усьому регіоні. Словаччина тут не є винятком.

Як відомо, країни Східної та Центральної Європи принципово відмовляються брати участь у загальноєвропейській проблемі мігрантів з Азії та Африки. Ідеї квот категорично не приймається багатьма урядами в регіоні, а громадська думка переважно підтримує цю ізоляціоністську політику.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ «Україна відколюється від імперії, і євреї це роблять разом із нею» — українсько-єврейський дисидент Йосиф Зісельс

«Вісімдесят відсотків населення Словаччини не згодні з тим,  щоби країна прихистила бодай декілька сотень мігрантів», — каже Шимечка.

Політичні лідери в цьому контексті  використовують анти-мігрантські ідеї  у політичних кампаніях, вони постійно підживлюють страх перед мігрантами – в результаті, нерідко люди починають сприймати мігрантів як загрозу.

Водночас, на думку словацького журналіста, страх перед мігрантами є пов’язаним із комуністичним минулим країни.

«Я думаю, що це пов’язане із комуністичним минулим, адже по-перше, ми дійсно не звикли до різнокольорового суспільства», — розповідає Шимечка.

Це дуже добре можна побачити, якщо порівняти ставлення до мігрантів в Західній Європі, яка не має комуністичного минулого, із ставленням до мігрантів у країнах Східної та Центральної Європи, які певний час перебували під впливом СРСР.

«Західна Європа, після завершення Другої світової війни, приймала мігрантів з різних кутків світу – і навіть зі Східної Європи. Багато чехів та словаків, а також поляків, емігрували до Західної Європи, тікаючи від комунізму. Але Західна Європа приймала також людей з Туреччини, наприклад, та з різних країн Африки та з арабського світу. Відтак, західні суспільства звикли до різнокольорового населення», — уточнює він.

Комуністичний режим був, в цьому смислі, етнічно доволі суворим, а тому суспільства у Східній Європі є етнічно однорідними. «Після завершення Другої світової війни чехи депортували зі своєї території близько трьох мільйонів німців, те саме зробили і поляки. Подібні процеси відбулися тоді і поміж угорцями та словаками. У Польщі живуть лише етнічні поляки, у Чехії – чехи, Це є спадком комунізму».

«Ми не звикли до різних людей, різних кольорів шкіри та різних культур», — підсумовує Шимечка.

Учасники антиміграційного мітингу, організованого ініціативою «Зупинимо ісламізацію Європи» (SIOE) за підтримки ультраправої «Народної Партіі — Наша Словаччина» у Братиславі, 12 вересня 2015 року. Словаччина, Польща, Чеська Республіка та Угорщина відмовились приймати біженців за квотами ЄС Фото: EPA/JAKUB GAVLAK

Розчаровані Європою

Колишній дисидент переконаний, що несприйняття мігрантів в Словаччині та інших країнах регіону — несприйняття, яке подеколи межує із ненавистю, парадоксальним чином обумовлене тим негативом, який мешканці країн Східної Європи відчувають до своїх сусідів у Західній Європі.

«Цього почуття більше в Польщі та Угорщині, аніж у Словаччині. Воно також є в Чехії.  Це може здаватися дивним, адже ми є частиною Європейського Союзу. Але це почуття розчарування. Воно пов’язане з тим, що після майже 15 років членства у ЄС, ми все ще відчуваємо себе громадянами другого сорту в ЄС. Ми заробляємо менше за німців. Чехія і Словаччина є доволі заможними країнами зараз, але якщо поїхати до сусідньої Австрії, то стає зрозуміло, що чехи та словаки заробляють утричі менше за мешканців сусідніх країн. Чому 25 років після падіння комунізму, ми усе ще є ‘бідними братами’ країн Західної Європи?»

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖЯк Європа намагається зупинити потік мігрантів

Це розчарування нерідко веде до відчуття, що Захід  зрадив Схід, що Захід не є справедливим.

«У супермаркеті, коли ми купуємо «Нутеллу» чи будь який інший європейський продукт – ми бачимо, що у Східній, чи Центральній Європі той само продукт є іншим, аніж у Західній. Він гіршої якості. Для людей це є доказом того, що західні європейці продають нам гірші продукти, аніж ті, які виробляють для себе».  

Європейська Комісія, зазначає експерт, наразі бореться за те, щоби товари були однакової якості, але для звичайних людей  усе це залишається доказом того, що вони є «категорією другого сорту».

Пересічні мешканці Словаччини вважають, що на Заході їх сприймають як людей «категорії другого сорту», зокрема, вважається, що навіть продукти у супермаркетах для словаків нижчої якості, ніж аналогічні у Західній Європі (на фото — покупець у гіпермаркеті Бартислави у відділі фруктів та овочів) Фото: EPA/PETER HUDEC

Словацька молодь: бажання втечі,  протести та радикалізм

Якими настроями живе молодь Словаччини? З одного боку, опитування громадської думки в Словаччині демонструють, що молоді люди є більшою мірою проєвропейськими, аніж старші покоління. Молодь, як і скрізь, вільніше говорить іноземними мовами, подорожує, навчається закордоном.

«Водночас, і це викликає неабияке занепокоєння, частина цього молодого покоління була тією силою, яка масово голосувала за фашистів», — каже Шимечка.

На його думку, це можна пояснити впливом альтернативних медіа та соціальних мереж, конспірологічних сайтів.  Молоді люди в Словаччині, як і скрізь, не дуже довіряють традиційним медіа.

Інша велика проблема, яка стосується Словаччини, Чехії, Польщі, та інших країн Східної Європи, полягає в тому, що майже тридцять відсотків молоді вже вирішили виїхати зі своєї країни за Захід, щоби вчитися і жити закордоном.

«Вони говорять про те, що рідна країна є корумпованою, що їхні шанси закордоном є кращими, тому що ми в Європейському Союзі, ми є європейцями, ми можемо виїхати, і вони вже вирішили їхати», — розповідає Шимечка.

Виїжджають, як і скрізь,  найкращі, найактивніші, а залишаються менш освічені, менш активні. Це створює велику проблему в суспільстві.

Водночас, останні події доводять: далеко не вся молодь прагне залишити країну. Лише за останній час, розповідає Шимечка,  відбулися три великих марші молоді, серед якої було багато 18-річних молодих людей — фактично, ще тінейджерів. На марш вийшли десятки тисяч людей – це   немала кількість для Словаччини з її населенням.

«Ці молоді люди говорять – «ми не хочемо жити в корумпованій країні». Ми будемо виходити на марші, ми будемо протестувати», — розповідає Шимечка.

Саме ця молодь, яка не має комуністичного минулого та страхів перед глобалізацією та міграцією, може стати двигуном боротьби проти корупції, яка компрометує європейську ідею в країні.

Підписуйтесь на наш канал у Telegram