«Ми не кріпаки, ми господарі цієї землі» — дружина кримського політв'язня Ахтема Чийгоза

«Я дуже добре пам’ятаю, як у нас з’явились «зелені чоловічки», як були заблоковані військові частини, як люди намагалися нагодувати військових, передавали їм їжу, бо знали що цього в них немає. Як відбувалися акції — «жінки Криму за мир» із жовтими та блакитними повітряними кульками. Як усі сподівалися, що ось-ось щось має відбутися, і ми всі читали новини, дивились телевізор і думали що з’явиться повідомлення, яке все переверне.

З того часу минуло три роки. На жаль, три роки. Три роки дуже складних подій, арештів, обшуків, викрадень, материнських сліз, величезного терпіння. Для когось це дуже швидко, для нас – це занадто довго»

Ельміра  Аблялімова, дружина Ахтема Чийгоза

«СПРАВА 26 ЛЮТОГО»

Заступника голови Меджлісу кримськотатарського народу Ахтема Чийгоза затримали в анексованому Криму 29 січня 2015 року. Окупаційна влада Криму звинуватила Чийгоза в організації масових заворушень під час проукраїнського мітингу біля Верховної Ради Автономної республіки Крим 26 лютого 2014 року. Стаття, яку інкримінують Ахтему Чийгозу передбачає покарання до 10 років позбавлення волі. Обвинувачем у справі «26 лютого» виступає особисто, так звана «прокурорка Криму», а тепер депутатка Держдуми Росії, Наталія Поклонська.

Про справу проти Ахтема Чийгоза, про життя в окупованому Криму сьогодні, про друзів, ворогів та про боротьбу через три роки після анексії Громадське поговорило із дружиною Ахтема Чийгоза Ельмірою Аблялімовою

Дружина кримського політв'язня Ахтема Чийгоза Ельміра Аблялімова

Фото: Громадське

У вас є можливість спілкуватись з Ахтемом?

Суд мене допустив як захисника. В українському законодавстві є такий статут громадського захисника і це дає мені право заходити до слідчого ізолятора, спілкуватись з ним. Виконувати зовсім маленьку функцію для допомоги його адвокатам, але в основному — це моральна підтримка.

Як взагалі Ахтем?

Мене дуже часто про це запитують, і я навіть не знаю як відповідати, адже там, насправді, не може бути добре. Але він дуже сильна людина, у нього дуже сильний внутрішній стрижень, велика сила духу. І він знає, за що сидить, і це допомагає подолати всі ці складнощі.

Що, на вашу думку, найбільш надуманого у справі проти вашого чоловіка?

У цій справі надумане все. Починаючи від… всі звинувачення — це надумані речі. Якщо у вас є можливість прочитати обвинувачення, починаючи з першої сторінки і до останньої, все це абсолютна неправда. Адвокати разом з Ахтемом вибрали таку лінію захисту, коли на доказах, що нада обвинувальна сторона, вони спростовують всі звинувачення. Мені здається, що не заангажованим людям усе зрозуміло. Чи зрозуміло це суддям? Ну це ми за декілька місяців побачимо.

Ахтема Чийгоза привезли до суду (архівне фото 2015 року) Фото: krymr.org (RFE/RL)

Якщо ми говоримо про суд, на що ви сподіваєтеся?

Людина не може жити без надії, а як інакше? Мені здається, тоді взагалі не можливо жити. Живемо з надією на краще. Зрозуміло, що обвинувальний вирок уже є. Ми не живемо в ілюзіях. Питання до скількох років його засудять. У нас не така стаття як Сенцова чи Кольченка, де 20 та 22 роки. У нас до 10 років ув’язнення і зараз питання скільки дадуть йому. Але скільки б не було, ми будемо через це проходити. А що робити?

Що Ахтем Чийгоз говорить про ситуацію у Криму сьогодні?

Ахтем дуже переживає через те, що зараз відбувається, особливо з кримськими татарами. Він дуже хвилюється через зникнення. Ось для нього досі важка тема зникнення Ервіна Ібрагімова, адже це була близька людина, ми часто бачились, спілкувались. Він дуже хвилюється через кожне затримання, арешт і його сильно турбує те, що він, на жаль, нічого не може зробити.

Суд залишив Ахтема Чийгоза під вартою (архівне фото 13 жовтня 2016 року) Фото: krymr.org (RFE/RL)

Як ви вважаєте, арешт Ахтема Чийгоза вплинув на кримських татар тут?

Це було таке показове затримання, аби усім було зрозуміло: «ось дивіться, що може бути. Якщо такого як Чийгоз можна засудити, то що говорити про інших». Але це було шоковою ситуацією для усіх.

У 1944 році нас виселили з території Криму. До 1957-го року, тобто 17 років, усі депортовані — і дорослі, і діти мали статус «спецпоселенців», і лише у 57 році отримали паспорти громадян Радянського союзу. І десь у 60-х роках починається національно-визвольний рух за повернення на Батьківщину, в Крим, кримських татар.

Моє покоління народилося у депортації, я народилася в Узбекистані, але нас виховували, що наша Батьківщина — Крим, і ми повинні туди повернутися. І наші батьки зробили все, аби ми сюди повернулися.

Ми не прийшли і не сказали: поверніть наші будинки! Ось тут наші будинки, наше майно. Ні. Ми прийшли до влади і сказали: дайте нам землю, ми побудуємося і будемо жити. Ми навчились спілкуватись, навчились проникати культурами один в одного, навчились ділитись радощами.

А в 2014-му році знаєте, як для мене це сталося? Раптом з'ясувалося, що ми перебуваємо по різні боки барикад, що люди, яких ми вважали друзями, мають зовсім протилежні погляди. Те, що для нас є небезпекою, для них є чимось хорошим.

Спершу, я дуже добре пам’ятаю, ми жили з відчуттям відсутності безпеки, коли твоя дитина виходить з дому, а ти постійно сидиш і думаєш, хоч би нічого не сталося, хоч би він повернувся додому живий і здоровий. А потім заарештували Ахтема… я навіть не хочу згадувати той час. Я просто не знала, що тоді робити. Як так? За що? Чому?

А потім, в якийсь момент мені просто набридло боятись. Просто набридло. Зараз ми живемо, дуже добре усвідомлюючи, що нічого ні в кого не вкрали. Ми живемо на своїй землі і боремося за право жити на цій землі. Кожен по-своєму. Боротьба нашої родини — це боротьба Ахтема, і наше завдання — підтримати його. Боротьба Ільмі Умерова — це така його позиція і завдання його родини — підтримати його.

Заступник голови Меджлісу кримськотатарського народу Ахтем Чийгоз (в центрі) намагається стримати натиск людей на мітингу 26 лютого 2014 року біля будівлі Верховної ради Криму у Сімферополі Фото: krymr.org (RFE/RL)

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Кримські татари продовжують жити в Криму, як більмо на оці — заступник голови Меджлісу Ільмі Умеров

І кожен кримський татарин, чи він працює на ринку, чи він співак, артист, журналіст, працівник культури — не суттєво — у кожного своя боротьба. Я часто думала, що ж з нашим народом такого, що ми постійно постаємо перед труднощами, гоніннями. Можливо, тому, що ми як птах фенікс, — можемо повністю спопелити, а потім знову відродитись. Це моє враження. Люди дуже тяжко переживають, через серце. Багато хто переживає за те, що відбувається сьогодні, але насправді, це все зробить нас сильнішими. Я впевнена в цьому.

Дружина кримського політв'язня Ахтема Чийгоза Ельміра Аблялімова

Фото: Аліна Смутко/krymr.org (RFE/RL)​

Що для вас та Ахтема важливо, аби  люди в України знали сьогодні про Крим?

Для нас найважливіше, щоб ця тема не зникала з порядку денного. Ми розуміємо, що лише через певний тиск є шанс вийти на свободу. І не лише через міжнародних політиків, інституції, організації, а й через тиск громадськості.

Звісно, нам дуже боляче спостерігати за тим, що Кримське питання, на жаль, значно менше звучить в Україні. Дуже боляче бачити якісь опитування українців, які кажуть: «а навіщо нам Крим? Вони самі проголосували, нехай там і живуть». Ще більш боляче бачити божевільні плани окремих політиків, що Крим потрібно здати в оренду Росії на п'ятдесят, сто років. Тоді просто неймовірно обурюєшся і хочеться кричати: ми не кріпаки, аби нас здавати в оренду, ми — господарі цієї землі. Це з нами потрібно вирішувати ці питання. Як ми хочемо. У нас запитайте.

Але окрім того, ми дуже добре усвідомлюємо перед яким труднощами зараз постає Україна, чим є війна на сході і що там гинуть люди. І ми дуже сподіваємося, що громадськість, політики, президент України докладуть максимум зусиль, і Україна відновить свою територіальну цілісність, стане сильною, європейською, правовою державою.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: «Покинути Крим — все одно що покинути хвору матір», — спецрепортаж до третьої річниці окупації