Наступник Степанова. Чи зможе Віктор Ляшко змінити МОЗ

Міністра охорони здоров'я Максима Степанова звільнили з посади, а замість нього новим очільником МОЗ найімовірніше стане головний санітарний лікар Віктор Ляшко, який дотепер був заступником міністра. Офіційне призначення нового міністра очікується після голосування депутатів цього четверга, 20 травня.

Ляшко протягом уже приблизно 20 років працює у медичній сфері. Був лікарем-інтерном, експертом МОЗ, першим заступником голови Центру громадського здоров'я і заступником за трьох міністрів охорони здоров'я. Навесні 2020-го рейтинг довіри до Віктора Ляшка був більшим за рейтинг довіри до Степанова і становив 41% проти 25%. У грудні 2020-го довіра до головного санлікаря впала — 32% проти 19% довіри до Степанова. У команді ексміністра Ляшко був головним спікером щодо ситуації з COVID-19 в Україні, впроваджував протиепідемічні заходи та перевіряв лікарні на готовність приймати пацієнтів із ковідом.

Розповідаємо про шлях Віктора Ляшка до міністра та аналізуємо його шанси змінити МОЗ.

Від лікаря-інтерна до першого заступника ЦГЗ

Віктору Ляшкові 41 рік. Він народився 1980 року на Рівненщині. Навчався у Національному медичному університеті ім. О. О. Богомольця, закінчив його у 2003 році.

Потому Ляшко впродовж 7 років працював у обласній санітарно-епідеміологічній службі Київської області. Потім, у 2010 році, потрапив до профільного міністерства на посаду головного експерта МОЗ. Із 2013 року по лютий 2014-го очолював Київський лабораторний центр Держсанепідслужби.

У 2014 році Ляшко перейшов у громадський сектор, очоливши організацію «Інфекційний контроль в Україні». А з 2015 року по лютий 2018-го був консультантом із питань громадського здоров’я проєкту USAID «Реформа ВІЛ-послуг у дії».

У 2018-му Ляшко повернувся на державну службу: він отримав посаду першого заступника генерального директора «Центру громадського здоров’я» МОЗ України та працював у команді Уляни Супрун. До липня 2019-го Ляшко перебував у ЦГЗ, а потім, за декілька місяців до зміни політичної команди, пішов із Центру громадського здоров'я. У коментарі «Українській правді» Ляшко пояснював: вирішив піти через невдоволення результатами своєї роботи та повноваженнями першого заступника, і запевняв, що покинув би ЦГЗ раніше, але мав завершити ключову програму — перевести оплату профілактичної допомоги для деяких громадян від донорів до держави.

Заступник міністра та головний санітарний лікар

Після зміни уряду та керівництва МОЗ у 2019-му зі своїх посад пішли головні топменеджери часів Уляни Супрун — Володимир Курпіта, Олег Петренко, Ірина Литовченко. Однак Віктор Ляшко залишився і став заступником нової міністерки Зоряни Скалецької.

«Питання в тому, чому ти приходиш? Ти ж приходиш не під людину — хоча частенько під людину — ти приходиш під ідею», — пояснював Ляшко в інтерв'ю УП.

Із початком пандемії коронавірусу в Україні відновили посаду головного санітарного лікаря і призначили ним Ляшка. Як головний санітарний лікар Ляшко проводив брифінги щодо ситуації з ковідом, перевіряв готовність лікарень до прийому пацієнтів та впроваджував протиепідемічні заходи. А вже у лютому 2021-го почав займатися підготовкою до вакцинації та організацією процесу на місцях. Тоді ж заступник міністра почав періодично влаштовувати суботні пресланчі у вузькому колі журналістів, на яких переважно розповідав про ситуацію з вакцинацією в Україні.

На останній із таких зустрічей 15 травня Віктор Ляшко відмовився коментувати своє можливе призначення на посаду міністра охорони здоров'я.

«Сьогодні у Міністерстві охорони здоров’я є міністр і команда його заступників. Зміни в міністерстві відбуваються лише після того, як Верховна Рада проголосує. Некоректно зараз із мого боку комунікувати такі речі», — заявив тоді Ляшко.

Заміна Степанова

На думку керівника Національної експертної групи з інфекційного контролю (NEGIC) та ГО «Інфекційний контроль», колишнього соратника Ляшка Андрія Александріна, така заміна навряд чи покращить ситуацію. Адже, з його погляду, в нинішніх українських реаліях міністр має недостатню самостійність в ухваленні рішень.

«У нас кожен міністр, як весільний генерал: він не має достатньо повноважень. Контроль іде від Офісу президента. Всі призначення відбуваються у ручному режимі, тому якщо поставлять Ляшка, то він буде просто виконувати доручення президента», — вважає Александрін.

На запитання hromadske, чи стане заміна Степанова на Ляшка ефективною, співзасновник Українського центру охорони здоров'я заступник міністра охорони здоров'я у 2016-2019 рокахПавло Ковтанюк відповідає дипломатично: оцінювати роботу міністрів треба вже за їхніми рішеннями і результатами від них, тому Український центр охорони здоров'я стежитиме за діями вже нового міністра.

На засіданні фракції «Слуга Народу» 17 травня частина депутатів висловлювали думку, що Ляшко також причетний до провалу вакцинації, оскільки він був у команді Максима Степанова і відповідав за імунізацію.

«У міністерстві працює одна команда. Якщо йде у відставку міністр, мають піти і його заступники. Треба призначити таку кандидатуру, щоб вона могла замінити й бути кращою, ніж чинний міністр. Чи буде кандидатура Ляшка кращою, не знаю. Вони ж спільно працювали», — заявив член фракції «Слуга Народу» Олександр Качура.

Однак голова фракції Давид Арахамія заперечив, мовляв, Степанов не допускав Ляшка до роботи над імунізацією проти COVID-19.

«Виглядало, що це одна команда, але в них були різні вектори роботи. Ляшко займався епідеміологічною ситуацією, а вакцинацією опікувався лише Степанов, не допускаючи головного санлікаря до цього процесу. Не зовсім коректно говорити, що вони працювали в одній команді», — заявив Арахамія.

Коли hromadske зверталося з певних питань щодо закупівель вакцин, то у пресслужбі Ляшка радили «звернутися з цим питанням до МОЗу», ніби відокремлюючи роботу головного санітарного лікаря від інших заступників.

Сам Ляшко теж пояснював, що він відповідає за організацію частини процесу вакцинації на території Україні, тобто роботу системи імунізації на місцях: «Постачаннями за державний кошт займаються інші заступники, і координує процес міністр охорони здоров'я. Я — за впровадження в роботу доставлених вакцин в Україну і за безоплатну вакцину в межах глобальної ініціативи COVAX».

Коли восени 2020-го і навесні 2021-го в Україні лікарні були перевантажені хворими на ковід пацієнтами, волонтери з Києва та Одеси допомагали родичам пацієнтів знайти кисневі концентратори, якщо людину через брак місць відмовлялися забирати в лікарню. Так, волонтерки Катерина Ножевнікова з Одеси та Леся Литвинова з Києва постійно писали про ситуацію з кількістю хворих і комунікували з Віктором Ляшком, який намагався допомогти їм розв'язувати проблеми, що виникали з лікарнями.

Виконавча директорка фонду Фонд Лесі Литвинової, який під час епідемії коронавірусу в Україні видавав хворим кисневі концентратори«Свої» Ірина Кошкіна каже, що їхні звернення по допомогу до головного санітарного лікаря зазвичай не залишалися без уваги.

«Коли у Харкові були перевантажені лікарні й пацієнтам відмовляли у госпіталізації, він допомагав нам покласти пацієнта з сатурацією 65%. Швидка не хотіла забирати людину в лікарню, і розв’язувати це питання нам довелося за допомогою Ляшка», — каже Ірина Кошкіна.

Новому міністру належить продовжити боротьбу з коронавірусом і завершити вакцинацію. На посаді заступника він зазначав, що його стратегічна мета — підготувати систему охорони здоров’я, щоб у разі схожої ситуації Україна була готова реагувати й долати кризу без паніки. Тепер має нагоду втілити сказане вже у кріслі міністра.