«Не чув про ПТСР. Думав, у мене ковід». Психоделічна терапія за два сеанси змінила те, що антидепресанти не могли роками
Чверть українців можуть отримати психічні розлади через війну. А 57% ризикують, що в них розвинеться посттравматичний стресовий розлад.
Найпоширеніші методи лікування ПТСР — психотерапія та антидепресанти. Щодо їхньої ефективності точних даних немає. Закордонні клінічні дослідження показують, що класичними методами можна досягти значного покращення симптомів, але одужують не більше як 50% пацієнтів. Такі дані наводять в UPRA — Українській асоціації психоделічних досліджень. Таким хворим могла б допомогти психоделічно асистована терапія. В Україні про неї мало відомо, а більша частина психоделіків заборонені.
Чому ця тема табуйована, що це за терапія та як вона допомогла ветерану російсько-української війни — у матеріалі hromadske.
«Молив Бога, щоб він забрав мене, а не побратима»
32-річний Станіслав Гібадулін прибув на Донбас добровольцем у 2015-му. Поїхав із рідної Молдови, щоб допомогти Україні у війні, яку розв'язала росія. З дитинства він ріс у патріотичному середовищі — бабуся боролася проти комунізму та радянщини.
«Я змалку знав, що ворог Молдови — росія, яка вчинила агресію в 1992 році. Коли 2014-го почалася війна в Україні, я виходив на акції протесту біля посольства росії в Кишиневі, але хотів зробити більше», — розповідає Станіслав.
Спочатку вступив до «Азову», а згодом як іноземець уклав контракт із ЗСУ.
Першого поранення Станіслав зазнав у лютому 2018 року. З побратимом Іллею відбивали ворожу атаку й потрапили під обстріл. Товариша поранили в шию. Той день закарбувався в його пам'яті.
«Я бачив, що в нього почалася сильна кровотеча. Його евакуйовували першим. Я отримав поранення в ногу, а другий осколок влучив у живіт, зачепив товсту й тонку кишки, було наскрізне поранення шлунка, уламок зупинився в селезінці. Коли нас евакуйовували, я молив Бога, щоб він забрав мене, а не Іллю. Така в нас була дружба», — розповідає Станіслав.
Ілля помер. А Станіслав уже через два тижні рвався на фронт. Хотів помститися за друга: «Я думав, як утекти з лікарні й поїхати із хлопцями на завдання. Хоча ледве ходив».
Реабілітація тривала близько восьми місяців. Через важкі травми черевної порожнини Станіславу зробили колостому. Це операція, під час якої пряму кишку виводять назовні через отвір у животі для відведення калових мас. У такому стані чоловік жив пів року.
Але після операцій та відновлення він повернувся в зону бойових дій.
Терапія, що допомагає за три сеанси
Через психологічні навантаження на службі посттравматичний стресовий розлад серед військових трапляється у 2-3 рази частіше, ніж серед цивільних. Якщо є черепно-мозкові травми, ризик стає ще вищим. ПТСР може тривати 10 років і більше, розповідає hromadske психотерапевт Олег Орлов. Він — член асоціації UPRA, яка працює над легалізацією психоделічно асистованої терапії в Україні.
Половина людей з ПТСР не зможуть повністю позбутися недуги, застосовуючи доступні методи лікування. Ще складніше тим людям, які одночасно мають і ПТСР, і депресію. Для них помічними могли б бути психоделічні препарати.
Психоделічно асистована терапія (ПАТ) передбачає застосування психотропних препаратів, які викликають короткочасні зміни в роботі нейронних мереж мозку. І це полегшує психотерапевтичний вплив на людину.
Найпоширенішими психотропними препаратами є МДМА (метилендіоксиметамфетамін, більш відомий як екстазі) та псилоцибін — речовина, яка в природі міститься у деяких грибах. Терапію з такими психотропами застосовують у програмах в Ізраїлі, США, Канаді та Австралії.
Американська FDA (Агенція з безпеки лікарських засобів — ред.) 2017 року визнала психоделічну терапію з МДМА проривним методом лікування посттравматичного розладу. Таким же новаторським та ефективним у 2018-му назвали терапію із псилоцибіном для лікування депресії.
«67% людей терапія з МДМА допомагає за три сеанси. Однак в Україні ця тема табуйована», — каже Олег Орлов.
«Сідав читати й за 5 хвилин засинав від утоми»
Після першого поранення Станіслав мав іще два. Після другого втратив ногу нижче коліна. Але вертався на фронт. Він переконаний: робив так, тому що не отримав вчасно якісної психологічної допомоги.
«У мене був важкий стан. Не можу сказати, що постійно повертатися на фронт — це мій свідомий вибір. Радше емоційний, через утрату друга та бажання помститися», — зізнається чоловік.
Станіслав Гібадулін звільнився зі Збройних сил і провів певний час у військовому шпиталі. Думки про втрату друга та провину за його смерть не відпускали. Почалися панічні атаки.
«Я не знав, що це таке, нічого не чув про ПТСР. Якийсь час думав, що у мене ковід — тоді саме почалася пандемія. Я здавав купу аналізів, навіть підозрювали рак. Врешті порадили звернутися до психіатра», — розповідає військовий.
Лікар призначив антидепресанти. За місяць у Станіслава зменшилися прояви панічних атак, а за три вони взагалі зникли: «Фізично їх не було, але я відчував, що їх тільки приглушило».
Протягом року чоловік приймав препарати. Потім лікар порадив зменшувати дозу, щоб згодом відмовитися зовсім. Та за декілька місяців симптоми ПТСР повернулися.
«Я вступив на юридичний факультет у Національний університет імені Тараса Шевченка. Але не міг навчатися. Через постійну тривожність не сприймав інформацію. Сідав читати й за 5 хвилин уже не міг концентруватися, засинав від утоми», — розповідає чоловік.
Станіславу знову призначили антидепресанти. Але йому не ставало краще. Охоплювали депресія та апатія. Знайома порадила звернутися до психотерапевта, який займався психоделічною терапією. Станіслав пройшов два сеанси — один із псилоцибіном, другий — з МДМА.
«Здавалося, всі клітини мого тіла звузилися, я чув своє серцебиття. Це спочатку лякало. Але психотерапевт сказав: “Я вірю, що ти зможеш. Ти воїн. Ти сильний”. І це мені дало поштовх. Я відчував, що найбільша моя проблема — почуття провини за смерть Іллі. Під час терапії зміг усвідомити, що звинувачувати себе не потрібно, в цьому немає сенсу. Побоювався, що ця впевненість мине, проте минали тижні — й усе було гаразд», — додає Станіслав.
Психіка стає пластичною
У психоделічно асистованій терапії застосовують препарати різних класів. Найчастіше це МДМА, псилоцибін і кетамін. Перші два заборонені в Україні, така терапія нелегальна. А от останній — кетамін — належить до суворо контрольованих речовин. Але й про такий підхід у лікуванні мало хто знає.
Під час ПТСР травматичний спогад не переходить у довготривалу пам’ять — не сприймається як минуле, людина проживає подію щоразу, наче це щойно відбулося. Використання МДМА дозволяє підвищити здатність людини осмислювати й об'єднувати в одне ціле емоційну пам’ять про травматичні події. Тоді негативні переживання послаблюються, а позитивні ― посилюються. Їй простіше усвідомити, що з нею відбувається.
Псилоцибін робить психіку більш пластичною. Підвищує зв’язки між усіма частинами мозку, зокрема між тими, які у звичайному стані напряму не співпрацюють. Людина легше доходить до неочевидних висновків і відмовляється від старих.
Кетамін у великих дозах використовують як наркоз. У невеликих — це речовина, яка допомагає людині збоку подивитися на психічні процеси та зрозуміти, як собі допомогти.
«Моя знайома з дитинства має особливість зовнішності. Батько називав її непривабливою, і вона звикла так себе сприймати. А коли увійшла в цей “пластичний” стан під час терапії, змогла подивитися на все це під іншим кутом. Вона так і говорить: “Я зрозуміла, що це — особливість моєї зовнішності, яка мене не визначає”. У звичайній терапії на це знадобилося б набагато більше часу, аби ця думка закріпилася», — пояснює Олег Орлов.
Літера закону
Терапевт Станіслава Антон із 2013 року вивчає асистовану терапію, пройшов курси психоделічної медицини. Понад три роки займається нею. Спочатку до нього зверталися друзі з проханнями провести сесію, а згодом почали радити іншим.
«Питання заборони психоделіків — політичне, і воно шкодить суспільству, — пояснює Антон. — Станіслав звернувся до мене у складному стані, не розумів, як з ним упоратися. Два роки проходив лікування, але результату не було. Після нього в мене консультувалися ще кілька військових з ПТСР».
Люди з важким ПТСР або депресією відчувають сильні страждання й не завжди здатні шукати раціональний вихід.
«Деякі з них, на жаль, розв'язують це питання через суїцид. До нас (в асоціацію UPRA — ред.) нещодавно приїжджав ветеран із-за кордону. Він тричі намагався скоїти самогубство, врешті пішов на експериментальну програму з психоделіками», — розповідає Олег Орлов.
Оскільки МДМА та псилоцибін заборонені в Україні, їх не можна офіційно використовувати ні в науці, ні в медицині. Щоб змінити це, Кабмін має перенести їх зі списку заборонених до суворо контрольованих, як кетамін. Ініціювати такі зміни має Міністерство охорони здоров’я за згоди СБУ та МВС. Тоді препарати для асистованої терапії зможуть використовувати лікарі під наглядом поліції.
Після терапії Станіслава минуло трохи більше як пів року, коли в Україні почалася повномасштабна війна. Першого дня чоловік пішов у добровольчий підрозділ Сил спеціальних операцій «Азов Київ», який формувався у столиці. Та через попередні поранення і протез ноги йому було складно, тому вирішив піти з війська.
«Я відчував, що мені потрібне нове життя. Вірю: все, що відбувається з нами, не просто так. Тому будь-який досвід треба проходити з високо піднятою головою», — каже Станіслав Гібадулін.