«Немає у жінки прогулянки, крім городу, саду, сараю, крім спальні чоловіка». Як живеться жінкам на Північному Кавказі

Сім'я на Північному Кавказі

Чиновники і духовні особи стверджують, що сім'ї на Північному Кавказі є еталоном міцних і здорових стосунків між подружжям. Статистика це підтверджує: розлучаються в республіках ПКФО (Північно-Кавказький федеральний округ) набагато рідше, ніж в інших суб'єктах Російської Федерації. Водночас влада закриває очі на порушення прав жінок, чиїми інтересами часто нехтують як чоловіки, так і їхні власні батьки, кажуть правозахисники.

У 2009 році чоловік чеченки Шеми Темагової побив її лопатою до втрати свідомості. Як покарання суд, до якого звернулася жінка, зобов'язав чоловіка виплатити 15 тисяч рублів ($ 234) штрафу за заподіяння легкої шкоди здоров'ю (стаття 115 КК). Темагова подала на розлучення і домоглася розподілу майна: їхній спільний дім був поділений між подружжям, і Темагова з трьома дітьми залишилася жити у своїй половині.

Взимку 2010 року колишній чоловік вимкнув опалення в частині будинку Шеми. Жінка була змушена звернутися по допомогу до чиновників, після чого до її колишнього чоловіка двічі приходив судовий пристав. Розлючений втручанням влади, колишній чоловік Шеми, залишившись наодинці з нею, з криком «Уб'ю тебе» двічі вдарив жінку сокирою по голові.

Шема Темагова кілька годин пролежала на землі, стікаючи кров'ю — чоловік не дозволив іншим членам сім'ї підходити до неї. Лише після того, як він поїхав, рідні Шеми викликали лікарів. Жінка вижила після нападу, але отримала численні ушкодження мозку і черепа.

Суддя Ачхой-Мартанівського районного суду визнав колишнього чоловіка Темагової винним у нападі, однак дійшов висновку, що жінка «за допомогою судових розглядів» продовжувала принижувати і ображати колишнього чоловіка і що «така систематична аморальна поведінка жертви» спровокувала нападника.

Колишній чоловік Шеми був засуджений до дев'яти місяців ув'язнення, але вийшов на свободу в день винесення вироку — суд зарахував час, проведений під вартою.

За словами Темаговой, їй довелося переїхати через цькування односельчан, «тому що жінка на Кавказі [за людину] не рахується».

Користь жінок

Берегині сімейного вогнища, великі трудівниці, прекрасні матері — такі визначення дають мешканкам Інгушетії, Дагестану і Чечні голови регіонів Північного Кавказу. Щороку напередодні Міжнародного жіночого дня чиновники вихваляють місцевих жінок.

«У дагестанській культурі жінка завжди залишається жінкою, мама — мамою, батько — батьком. У нас в цьому сенсі рівновага, упорядкована структура, в якій немає зміщення, як в європейській і східній культурах», — говорив колишній голова Дагестану Рамазан Абдулатипов в ході церемонії вручення державних нагород.

За його словами, гірські жінки «дотримувалися звичаїв і традицій, передаючи їх з покоління в покоління», а також зберігали «свою чистоту і недосяжність». Жоден з глав північнокавказьких регіонів, зокрема Юнус-Бек Євкуров, який нещодавно залишив посаду голови Інгушетії, ніколи докладно не говорили ні про домашнє насильство, ні про «вбивства честі», обмежуючись лише загальними словами про важливу роль, яку відіграють жінки на Північному Кавказі.

Частіше за інших лідерів північнокавказьких регіонів про становище жінок та їхній соціальний статус висловлювався голова Чечні Рамзан Кадиров. У 2008 році в інтерв'ю «Комсомольской правде» він, обговорюючи допустиму форму одягу для жінок в республіці, говорив, що «якщо жінка ходить голою, якщо вона поводиться неправильно, відповідають чоловік, батько і брат».

«За нашим звичаєм, якщо гуляє, рідні її вбивають. Буває таке: брат сестру вбив, чоловік — дружину. Через це у нас хлопці сидять в тюрмі, — казав Кадиров. — Якщо не боротися з цим... Бозна, що мені подобається як чоловікові. Але як президент я не можу допустити, щоб убивали. От нехай [жінки] і не носять шорти».

Кадиров, який на той момент обіймав посаду голови республіки трохи більше року, пояснював, що в Чечні жінка є власністю чоловіка, і це — норма: «Я маю право дружину критикувати. Дружина не має. У нас дружина — домогосподарка. Жінка повинна знати своє місце».

За чотири роки, вже в розмові з «Бі-бі-сі», Кадиров відгукувався про жінок трохи інакше: «Це хранителька вогнища сімейного... Це все [те, що говорять правозахисники про насильство над жінками] вигадане, надумане, ми не маємо права вказувати і наказувати [жінці]», — стверджував голова Чеченської республіки. Він зазначив, що до жінок треба ставитися з повагою, а значить — справжній чеченець не стане обмежувати їхні права.

Лідерство Чечні в демографічному рейтингу (торік там народилися понад 20 дітей на 1000 осіб; в Москві коефіцієнт склав всього лише 10,6) Кадиров пояснював традиціями в суспільстві і соціальною політикою, що проводиться місцевою владою — за його словами, в республіці «є постійна турбота про багатодітні родини, будуються дитячі дошкільні установи, дитячі лікарні».

Крім того, чеченська влада взяли під свій контроль і інші сфери суспільного життя. Кілька років тому за дотриманням традицій на весіллях почали стежити спеціальні робочі групи міністерства культури республіки. Їхня мета — зупиняти «неналежні рухи в танці» чи, наприклад, стежити за дрес-кодом нареченого, нареченої і гостей.

«Ми можемо говорити про те, що раніше тут була міцна сім'я: за власною волею, не за власною, але люди змушені були підтримувати міцну сім'ю будь-яким способом, — каже дослідниця, президентка Центру досліджень глобальних питань сучасності та регіональних проблем «Кавказ. Світ. Розвиток» Саїда Сіражудінова. — Це була традиційна сім'я, були договірні шлюби, коли розлучення було неможливим, і люди змушені були жити з тим, що вони мають. Нині відбувається трансформація сімейних цінностей».

У 2018 року Північний Кавказ став регіоном з найменшою кількістю розлучень. За даними Росстату, в Чечні всього лише 0,6 розлучення на 1000 осіб, в Інгушетії і Дагестані — 0,8 і 1,5 розлучення відповідно. Загальний коефіцієнт розлучень по Північному Кавказу торік склав 2,1 на 1000 жителів. У Москві цей показник становить 3,5, а у всьому Центральному федеральному окрузі — 3,9.

Та за словами Євгенії Величкіної, яка очолює махачкалінський центр захисту материнства і дитинства «Теплий дім на горі», статистика враховує далеко не всі розлучення в федеральному окрузі: «Просто тут намагаються приховувати непривабливі факти. На Північному Кавказі теж досить часто розпадаються сім'ї. Просто іноді люди мовчки роз'їжджаються і живуть своїм життям по-тихому. Саме так найчастіше роблять люди старшого покоління».

За словами Величкіної, важливий фактор, який не враховується при статистичних розрахунках, — ісламські шлюби, які ніде не реєструються, а це означає, що і розлучення таких сімей не фіксуються.

«У нас [в притулку для жінок] дуже багато підопічних, які приходять і кажуть: «Ми з чоловіком не реєстрували шлюб у РАГСі». Така жінка не має жодних прав на майно і юридично вона ніяк не захищена. Він поїхав, наприклад, на заробітки і завів там іншу сім'ю. Він не забезпечує навіть своїх дітей. Це типова ситуація, тут таких багато. Ці жінки приходять до нас з дітьми», — каже Величкіна.

«У нашій республіці нічого такого немає»

У грудні 2018 року проект «Правова ініціатива» випустив доповідь про «вбивства честі» на Північному Кавказі. Йдеться про розправи над жінками, яких близькі родичі запідозрили в «неналежній» поведінці. Жертвами ставали як розведені, так і молоді дівчата, чия репутація, на думку їхніх рідних, виявлялася зіпсованою.

Автори виявили 33 таких випадки з 2008 по 2017 рік, жертвами стали 36 жінок і троє чоловіків, але реальне число таких вбивств набагато більше — переважна їхня кількість залишилися прихованими. Зі встановлених авторами вбивств до суду дійшло лише 14 справ.

Доповідь правозахисників викликала подив у чиновників на Північному Кавказі. Коментуючи дослідження, прес-секретар голови Чечні Альва Карімов заявив, що в республіці не було випадків «вбивств честі», оскільки немає «аморальних жінок». «У нашій республіці нічого такого немає. Ви просто не знайдете у нас аморальних жінок, жінок, що вживають алкоголь», — підкреслив він.

Влада Інгушетії також заявили, що доповідь «не відповідає дійсності», а в Дагестані інформацію про «вбивства честі» в регіоні пообіцяли перевірити. «Не скажу, що це знайоме для нас явище і всі знають про це. Але "вбивства честі" — чув, що таке буває. Ми перевірятимемо в себе», — говорив начальник управління інфополітики адміністрації голови республіки Зубайр Зубайруєв.

Не вірять чиновники і в жіноче обрізання. Раніше дослідниці «Правової ініціативи» вивчили практику операцій на статевих органах дівчаток. Процедурам переважно піддаються дівчинки до трьох років, а виконують їх в кустарних умовах.

Респондентки, що підтримують цю практику, пояснювали необхідність жіночого обрізання приписами релігії. Доповідь викликала широке обговорення. Серед ісламського духовенства думки розділилися: деякі заявили про шкоду цієї практики, інші висловилися на підтримку. Так, муфтій Карачаєво-Черкесії Ісмаїл Бердиєв заявив, що хоча іслам не наказує таких операцій, «треба всіх жінок обрізати, щоб розпусти не було на Землі».

У другому дослідженні автори повідомили, що жертвами операцій, які калічать, в Росії стають щонайменше 1240 дівчаток на рік. Вони відзначили, що до Чечні та Інгушетії практика могла проникнути як вплив дагестанських народів в прикордонних районах, але зараз в цих республіках майже відішли від цього звичаю, він може зберігатися лише в невеликій закритій громаді в Інгушетії. Автори також вивчили ставлення чоловіків до практики «жіночого обрізання»: більшість розглядають її як даність, вважаючи «сферою уваги і турботи жінок».

Найактивніше влада виступає проти звичаю викрадення наречених, який досі поширений на Північному Кавказі, причому, на відміну від «вбивств честі» чи жіночого обрізання, ця традиція зустрічається у всіх республіках регіону. Причиною зазвичай називають незгоду батьків на шлюб чи брак грошей на весільні витрати. Іноді викрадення відбуваються за згодою нареченої, але в багатьох випадках дівчат крадуть проти їхньої волі. Згодом вони змушені давати згоду на шлюб, щоб не постраждала репутація їхніх сімей.

Голови Чечні, Інгушетії і Дагестану впевнені, що від звичаю викрадення наречених необхідно відмовитися. Рамзан Кадиров ще в 2010 році пообіцяв викорінити цю традицію. «Це Російська Федерація, закони якої розцінюють викрадення як злочин. Ми сповідуємо іслам, релігію, яка однозначно засуджує таку практику і не визнає шлюб, укладений без справжньої згоди дівчини», — сказав він.

Для викрадачів призначили штраф у мільйон рублів ($ 15,6 тисячі), А імамам, які погодилися реєструвати такий шлюб, пригрозили звільненням. За три роки Кадиров запевнив, що в Чечні більше не крадуть наречених. Відтоді повідомлень про крадіжку чеченських дівчат дійсно поменшало.

Діти — батькам

Семирічну Аїшу Ажигову доставили до дитячої клінічної лікарні Інгушетії 4 липня. На тілі дитини лікарі виявили переломи, забої, садна й опіки. Через неправильно накладений джгут у дівчинки розвинулася гангрена лівої руки, медики наполягли на ампутації.

Близько року Аїша жила у своєї тітки по батьківській лінії, її батько і мати розійшлися і жили окремо. За версією Слідчого комітету, жінка, під опікою якої залишилася Аїша, систематично била племінницю. Після арешту вона наполягала, що травми дівчинка завдала собі сама.

«Опіки на тілі співробітникам поліції вона пояснила тим, що Аїша не так давно впала в каструлю свіжозвареного борщу. Тітка поставила ємність на підлогу, поки мила газову плиту, а дівчинка через неуважність впала в гарячий борщ», — розповідала уповноважена з прав дитини в республіці Зарема Чахкієва.

Інші каліцтва, за словами тітки, дівчинка отримала, коли впала у вигрібну яму. Проти жінки, раніше судимої, було порушено справу за статтею про умисне заподіяння тяжкої шкоди здоров'ю малолітнього (111 КК). Її чоловік — співробітник поліції — не зміг пояснити, як дівчинка отримала численні травми.

На Північному Кавказі діти після розлучення батьків часто залишаються з батьком чи його родичами, причому вплинути на це іноді не може навіть суд. Так сталося, наприклад, у випадку Лейли Муружевої з Москви. Жінка кілька років намагається відстояти право на виховання свого сина. У 2014 році вона розлучилася з чоловіком. За рішенням суду, її восьмирічний син і чотирирічна дочка повинні були жити з матір'ю, але замість цього вони кілька років залишалися в Інгушетії у родичів батька. При цьому сам чоловік живе в Москві та працює в правоохоронних органах.

Попри рішення суду, ухвалене на користь Лейли, пристави в Інгушетії кілька років не могли повернути дітей матері. Крім того, діти, опинившись під впливом родичів чоловіка, не відразу змогли прийняти Лейлу. Її старший син Імран під час зустрічі з матір'ю в будівлі управління служби судових приставів у Магасі почав кричати: «Я тебе ненавиджу, я до тебе не піду!».

Чеченка Еліта Магомадова також боролася за право виховувати власного сина, проте родичі чоловіка не віддали їй дитину навіть після того, як батько хлопчика загинув в автомобільній аварії. Судові пристави в Чечні не змогли знайти хлопчика, оскільки його бабуся, за словами Еліти, постійно переїжджає від родичів до родичів. Тому Магомадова звернулася до Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ).

Юристи «Правової ініціативи по Росії» направили до ЄСПЛ не менше семи скарг мешканок Північного Кавказу, які були фактично позбавлені батьківських прав. Коментуючи одну зі скарг, російські чиновники пояснили, що суди Чеченської республіки надають «особливого значення походженню дитини, її мусульманському віросповіданню і традиціям чеченського народу», а це означає, що «при розпаді чеченської сім'ї дитина, за загальним правилом, виховується в сім'ї батька».

Бажання жінок зберегти власних дітей часто утримує їх від розлучення. Багато терплять і появу в родині другої дружини, і навіть побої чоловіка. «Це дагестанський менталітет — не виносити сміття з хати, — пояснював в розмові з «Бі-бі-сі» дільничний з Махачкали. — Не зрозуміють родичі, сусіди, друзі, навіть власні діти не зрозуміють. Тому часто, коли поліція їде за подібним викликом, вже заздалегідь відомо, що справа, скоріш за все, нічим не закінчиться».

У своєму Інстаграм Кадиров писав, що проведений за його дорученням аналіз свідчить, що більшість з молодих людей, які вчинили за останні роки в Чечні тяжкі злочини, росли в неповноцінній сім'ї, а з них більшість жили лише з матір'ю.

«Життя показує, що мати через цілу низку обставин буває не в змозі приділяти дітям належну увагу, забравши дітей після розлучення. Звісно, бувають і винятки, — відзначав чеченський лідер, — але ми говоримо про характерні явища».

Образ добувача

У квітні 2019 року Комітет ООН з ліквідації дискримінації щодо жінок вперше визнав Росію відповідальною за дискримінацію. Приводом стала справа Шеми Тимагової, яку колишній чоловік двічі вдарив сокирою по голові. «Зокрема, Росії було рекомендовано криміналізувати домашнє насильство, розслідувати всі скарги і карати винних, ввести судові охоронні ордери, які накладають певні обмеження на дії винуватця», — повідомляв «Коммерсант».

Згідно з дослідженням фонду Генріха Бьолля, 11% опитаних мешканок Чечні зізналися, що чоловіки періодично їх б'ють. 28% жінок час від часу отримують ляпаса або поштовхи, а 8% відповіли, що одного разу були зґвалтовані чи примушені до сексу. 22% мешканок Дагестану змушені іноді терпіти образи і критику зовнішнього вигляду, 21% чоловіків опитаних час від часу штовхають своїх дружин або дають їм ляпаси. У 12% випадків жінкам доводиться терпіти нерегулярні побої. В Інгушетії 14% опитаних стверджують, що один раз отримували ляпаси, поштовхи чи стусани від чоловіка, у 5% чоловіки погрожували відібрати чи викрасти дітей.

«Образ міцної моральної сім'ї тримається виключно на жінках, — каже співробітниця психологічного центру «Жіноча ініціатива» в Інгушетії Ася Гагієва. — Найбільша брехня — це ставлення до жінки і романтичні марення про тейпи [клани — Coda], яких давно не існує як соціальних одиниць, що жінка на високому положенні, що її поважають тощо, марення про суспільний тиск, вплив родинних зв'язків».

Важливу роль в ісламських республіках Північного Кавказу відіграють релігійні діячі, деякі з яких мають право укладати і розривати ісламські шлюби. Про цінність сім'ї та шанування традицій, так чи інакше, каже кожен з них.

 Наприклад, одіозний Кизлярський імам Хизри Магомедов, який виступає з різкою критикою сучасного сімейного укладу в Дагестані, впевнений, що заміжню жінку необхідно обмежувати: «Немає у жінки прогулянки, крім городу, саду, сараю, крім спальні чоловіка. Немає у жінки іншої прогулянки».

Заступник муфтія Дагестану Магомедрасул Саадуєв вважає, що багато жінок не знають «про те високе становище, яким Всевишній Аллах наділив жінок». За його словами, «чоловік, [який] вмирає, захищаючи свою дружину, гине шахідом» і потрапляє за це в рай.

Інший ісламський богослов і суфійської шейх з Дагестану Саїд-Афанді Чиркейський, загиблий в результаті підриву смертниці в серпні 2012 року, зазначав, що саме чоловік повинен утримувати дружину і дітей: «У чоловіків і жінок є відповідні обов'язки, жінці не можна поводитися як заманеться, вона повинна слухатися чоловіка. І в чоловіка є відповідні рамки, за які він не має права виходити, наприклад, мучити жінку, бити, залишати голодною тощо».

За словами Асі Гагієвої, на Північному Кавказі активно транслюється образ чоловіка-захисника, добувача, годувальника і морального наставника сім'ї. Насправді ж, в республіці багато пар, в яких працює лише дружина, при цьому домашні обов'язки і виховання дітей також лягають на її плечі, але це не викликає суспільного осуду.

«Кількість таких сімей свідчить швидше про норму. Як моральний наставник батько може вести розпусний спосіб життя, пити, палити, вживати наркотики, бути жорстоким і неосудним без якихось обмежень», — каже психолог.

У центр реабілітації для жінок в Махачкалі за два роки роботи звернулися десятки жінок, багато з них були змушені втекти від побоїв чоловіка разом з дітьми.

«Багато хто прагне терпіти чоловіка і тому, що у них просто немає коштів для існування. Тут менше працюючих жінок, ніж взагалі в країні. Багатьом [з наших підопічних] чоловіки забороняють працювати, деяким — батьки. Жінки займаються будинком, народжують дітей, вони, природно, тримаються за матеріальну сторону заміжжя, — пояснює глава притулку для жінок Євгенія Величкіна. — Чоловік може її зраджувати, може її бити, а жінка задається питанням: «Куди мені йти і кому я потрібна?»

//За підтримки Медиасети