18-річна Рахаф Мухаммед аль-Кунун тікала із Саудівської Аравії, аби уникнути покарання з боку своєї родини за відмову від ісламу. 12 січня вона прибула до Канади, яка надала їй притулок. Історія Рахаф, за якою спостерігав увесь світ, спровокувала дискусію про права жінок не лише в Саудівській Аравії. Утім, релігійна несвобода чи різна заробітна плата з чоловіками — це не найбільші проблеми.

(Не)свобода абортів

Особливо незахищеною є жінка у питаннях, пов’язаних з перериванням вагітності та народженням дітей. Через це, за даними щорічного звіту UN Woman, за різних обставин щодня помирає близько 830 жінок, при чому 99% цих випадків трапляються у країнах, що розвиваються. Директорка українського офісу правозахисної організації Amnesty International Оксана Покальчук зазначає:

«Сама медицина уже розвинулась достатньо, аби надавати жінкам належну допомогу. І якби уряди країн з певними консервативними настроями були прихильнішими до прав жінок, то, звичайно, кількість жіночих смертей була б меншою. Попри те, що медицина надає щоразу нові можливості для жінок контролювати свою тіло, контролювати вагітність, уряди країн дуже часто роблять кроки назад, обирають консервативнішу позицію і забороняють жінкам користуватись своїм правом на аборт».

У більшості країн Африки та у деяких Близького Сходу й Південної й Центральної Америки штучне переривання вагітності або повністю заборонене (і жінка може нести кримінальну відповідальність за нього), або дозволене за медичними показаннями й в інших виняткових випадках. Серед небагатьох європейських держав, де зробити аборт за власним бажанням неможливо, — Польща, Мальта, Сан-Маріно, Ліхтенштейн, Андорра, Ватикан і Монако.

Учасниця акції «Чорний протест» проти посилення закону про аборти тримає банер з гаслом «Свобода вибору, а не терор» біля будівлі парламенту у Варшаві, Польща, 22 вересня 2016 року. У вересні 2016 року Сейм прийняв у першому читанні законопроект, який повністю забороняє аборти в країні і вводить кримінальну відповідальність для всіх причетних до проведення аборту. У січні 2018 року польські законодавці відхилили будь-які пропозиції про лібералізацію абортів у країні
Фото:

 EPA/PAWEL SUPERNAK

Жіноче обрізання

За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, понад 200 мільйонів дівчат і жінок пережили жіноче обрізання у 30-ти країнах Африки, Близького Сходу та Азії. В країнах ЄС ця процедура однозначно класифікується як заподіяння умисних тілесних ушкоджень і вважається кримінальним злочином. У Бельгії, Данії, Великій Британії, Італії, Норвегії, Австрії, Швеції та Іспанії є спеціальні закони проти жіночого обрізання.

Ідеться передусім про загрозу життю жінки, зазначає Оксана Покальчук:

«Ця операція дуже калічить і залишає жінок на все життя сексуально нечутливими. Також є великий ризик захворювань, оскільки переважно це робиться одним і тим же лезом усім підряд у несанітарних умовах. І дуже часто це призводить до сепсису та загибелі дівчат. Це й обмеження прав жінок у сексуальному плані, і загроза можливості мати дітей у майбутньому». За словами експертки, міжнародні організації працюють з країнами, аби поліпшити ситуацію, та на заваді часто стає релігійна традиція. Наприклад, жінка не зможе вийти заміж, якщо вона не пройшла операцію з обрізання. І для батьків це подекуди важливіше, ніж фізичний стан або навіть життя самої дівчинки.

Беззахисність перед домашнім насильством

United Nations Office on Drugs and Crime підрахував, що від рук партнера або члена сім’ї щодня гине 137 жінок. Близько 50 тисяч (58%) загинули протягом 2017 року від рук чоловіка або співмешканця. Найбільше — в Африці. Найчастіше причиною злочину стає недотримання традицій і ревнощі з боку чоловіка. Однак це неточна цифра, адже не всі випадки насильства фіксуються. За словами Оксани Покальчук, поширений стереотип, що зґвалтування чи насильницька смерть — це десь на вулиці від когось невідомого: «Жінка нібито була неправильно вдягнена, не по тому боці вулиці йшла, звинувачують в усьому жертву. Але досвід показує, що більшість насильства, яке відбувається, — від тих, кого жінка добре знає».

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ Рік нового закону про домашнє насильство: що змінилося

Засновниця Nanana Winbridge Education Center Прісцилла Нангура (в центрі) позує для фотографа з деякими із 58 врятованих нею дівчат у школі в Каядо, Кенія, 1 березня 2017 року. Усі ці дівчата втекли з дому, щоб уникнути примусової процедури жіночого обрізання. З 1986 року Прісцилла прихистила у своєму центрі і врятувала 825 дівчат
Фото:

EPA-EFE/DANIEL IRUNGU

Примусове заміжжя

Попри те, що в Грузії заборонені шлюби за участі осіб, які не досягли 18-ти років, випадків, коли неповнолітніх дівчат насильно видають заміж — безліч. Переважно у регіоні Нижня Картлія, де мешкають етнічні азербайджанці. Поліція на такі випадки здебільшого не реагує.

У Киргизстані й Казахстані віддавна існує традиція викрадення молодих дівчат з метою примусового одруження. У травні 2018-го медіа розповідали скандальну історію із Киргизстану. 30-річний чоловік викрав 19-річну «наречену» неподалік її помешкання. Поліція затримала обох, та у відділку нападник зарізав дівчину.

І хоч за викрадення жінки в цих країнах передбачене позбавлення волі, насправді покарання нападники здебільшого уникають. «У Киргизстані жінку просто на вулиці хапають, саджають у машину і вивозять за кілометри від місця, де вона мешкала. Там її примусово змушують одну ніч переночувати у будинку того, хто її викрав. Таким чином її змушують одружитись», — розповідає Оксана Покальчук.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ Як у Грузії видають заміж неповнолітніх

Економічна ситуація

«Економічні права жінок — це базова проблема, адже без грошей і можливості мати достатній заробіток, жінка не може управляти ані своїм життям, ані життям своїх дітей, яких вона переважно й годує», — каже Оксана Покальчук. І йдеться не лише про країни, що розвиваються. Саудівська Аравія відіграє ключову роль в Організації країн-експортерів нафти (ОПЕК), а в рейтингу людського розвитоку «Human development report» вона посідає 34 позицію. Водночас у гендерному питанні, Саудівській Аравії відведено 112 місце зі 187.

За даними Міжнародної організації праці, жінки отримують на 22% нижчу зарплатню порівняно з чоловіками. У Євросоюзі цей розрив менший — в середньому 16%. У травні 2018-го року дослідники з’ясували: якщо усунути гендерні відмінності в оплаті праці, це може забезпечити зростання світового багатства на 14%.

Серед усіх політиків — жінок лише чверть (23% станом на 2017 рік за даними UN Woman). У деяких країнах ситуація значно гірша — в парламенті Ірану жінок лише 9 з 290 депутатів. У Саудівській Аравії останнім часом показники поліпшилися: жінок у парламенті королівства — 30, це майже 20%.

Саудівська Аравія у рейтингу людського розвитку щодо гендерного питання займає 112 місце зі 187 (на фото — абарська жінка годує голубів біля ринку Балад у старому місті Джидда, Саудівська Аравія, 27 серпня 2017 року)
Фото:

EPA-EFE/MAST IRHAM

Прогрес є

2018-ий став роком поступу щодо прав жінок у Саудівській Аравії. Хоча жінки там досі не можуть самостійно змінювати місто чи країну, відкривати банківський рахунок, здобувати освіту та працювати без дозволу чоловіка-опікуна — батька, чоловіка або брата, їм вперше дозволили отримувати водійські права та керувати літаком, служити в армії та відвідувати стадіони. А з шостого січня 2019-го чоловіки мають сповіщати жінок про розлучення за допомогою SMS-повідомлень. Цей крок передбачений програмою демократичних змін у Саудівській Аравії «Бачення-2030», яку проводить спадковий принц Мухаммед бін Салман. Раніше чоловіки могли розлучатися з жінками без їхнього відома і в Індії. Але торік за так зване «миттєве розлучення» там запровадили відповідальність у вигляді тюремного ув’язнення.

А ще індійські жінки вперше за кілька століть переступили поріг храму Сабарімала. Це сталося після того, як у перший день нового року жінки провели акцію на підтримку гендерної рівності: вони вишикувалися з півночі на південь штату Керала, утворивши 620-кілометровий ланцюг.

Тим часом в Ірландії жінки з третьої спроби домоглися дозволу на аборти: у грудні 2018-го року парламент країни проголосував за їхню легалізацію. За даними ООН, 52 країни поліпшили законодавство у сфері захисту жінок з 2014-го року. Попри це «ситуація із правами жінок була поганою, і вона залишається поганою», — зазначає Оксана Покальчук. «Але ми почали про це говорити. І що більше ми про це говоримо, що більше ми дізнаємось про це, то більше ми можемо допомогти як собі, так і іншим жінкам».

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ «Не мій диктатор»: Трамп як альтер его Путіна на жіночому марші в Нью-Йорку — репортаж

Поділитись: