Немає відчуття свободи, є віра в ЗСУ: як живе Херсон в окупації

Наша редакція працює цілодобово, аби ви були в курсі того, що насправді відбувається в країні. Якщо для вас важливе те, що ми робимо, і ви вже підтримали Збройні Сили України, можете підтримати наше інформаційне військо.

На будівлі міської ради Херсона — великий український прапор. Над Херсонською облрадою — російський триколор. Господарчі питання намагається вирішувати чинна міська влада. Але місто весь час патрулює росгвардія. Ніхто не почувається в безпеці. Сьогодні ти в кафе п’єш каву, а завтра тебе допитують в ізоляторі, де окупанти влаштовують тортури. І якщо ти не публічна людина, про викрадення ніхто не дізнається.

Шість тижнів херсонці перебувають в умовах окупації та блокади. «Тимчасової», — постійно уточнюють наші співрозмовники. російські військові зайшли в Херсон 1 березня. Це єдиний обласний центр України, який вдалося захопити окупантам.

Відтоді містяни протистоять багатьом викликам. В умовах відсутніх гуманітарних коридорів намагаються забезпечити себе продовольством, активно волонтерять, виходять на проукраїнські мітинги. Водночас хтось покидає місто через відчуття невизначеності. Інші ж намагаються організувати бізнес в нових умовах. Нелегальний.

Ми поспілкувалися з декількома херсонцями, які залишаються в місті або виїхали з нього протягом минулого тижня, щоб дізнатися про їхні настрої та атмосферу в Херсоні. З міркувань безпеки імена деяких співрозмовників змінені.

Атмосфера спротиву та небезпеки

З перших чисел березня херсонці почали виходити на масові мітинги на площу Свободи. В окремі дні на центральних вулицях збиралися, за різними оцінками, від 5 до 10 тисяч мешканців. З українською національною символікою вони ставали перед озброєними росіянами, щоб показати своє ставлення до непроханих гостей зі зброєю.

Окупанти намагалися розігнати протести військовою технікою, іноді пострілами вгору. Але це не лякало людей. Мережу облетіли кадри, на яких херсонець заскочив на ходу на російський БТР і розмахував українським прапором.

Та вже наприкінці березня і на початку квітня проти мирних херсонців почали застосовувати сльозогінний газ, димові шашки, шумові гранати, а також бити людей на площі. Почастішали випадки викрадень після мітингів.

Так викрали й мого знайомого. Просто в центрі під'їхала машина з озброєними військовими. Хлопець намагався відбиватися, але його повалили на землю і кудись повезли. Сильно побили, питали про організаторів мітингів, націоналістів. Відпустили за кілька днів. Після цього він змінив номер телефону, не хоче спілкуватися навіть із друзями.

«Атмосфера у місті пригнічена. Немає відчуття свободи. Люди виїжджають, не працює багато бізнесів. Через росіян у місті постійно відчуваєш небезпеку, боїшся втратити життя, здоров’я», — каже Петро, який працює у сфері освіти й наразі перебуває в Херсоні.

«Коли йду на вулицю, то переглядаю телефон, видаляю програми, фото. І загалом виникає питання, чи варто виходити. Та й удома не почуваєшся в цілковитій безпеці. Часто чую вибухи. Вони дають мені надію, що триває боротьба — і нас звільнять, буде перемога».

Через залякування, побиття та виїзд із міста людей на мітингах стає дедалі менше, розповідає місцевий підприємець і волонтер Ігор.

«Ми виходили на мирні протести, демонстрували свою позицію, але людей почали бити, вони зазнали поранень. Це стало небезпечно. Лідерів, які б організовували це і закликали нас виходити, фактично не було. Люди виходили за власною волею. Не знаю, як буде далі», — розповідає Ігор.

«Мітинги досі збираються на вихідних, але не в такій кількості, як раніше. Зривають наші прапори, плакати з написами “Херсон — це Україна”, понівечили пам’ятник героям Небесної сотні. Тобто знищується все українське».

Переслідування військових та активістів

Нещодавно українська омбудсменка Людмила Денісова заявила, що на Херсонщині тривають викрадення активістів з проукраїнською позицією. За інформацією обласної прокуратури, в заручниках у росіян перебувають 137 людей, зокрема 4 журналісти. Денісова написала, що за даними місцевих жителів, у Херсоні з'явився аналог донецької «Ізоляції», де катують незгодних з окупаційним режимом.

За нашою інформацією, росіяни активно шукають передусім колишніх та чинних військових, які можуть становити для них загрозу в разі активних дій стосовно деокупації. Затримують активістів, бізнесменів, представників влади й простих громадян, які здаються їм підозрілими.

Багатьох закрили в ізоляторі тимчасового тримання в Херсоні. Тут влаштовують допити з різним ступенем жорстокості. На когось тиснуть психологічно, когось б’ють, погрожують розправою над рідними, пропонують співпрацювати. Таку інформацію повідомляють люди, які побували там на допитах.

Про викрадення публічних осіб стає відомо того самого дня. Якщо ж у людини немає прямого виходу на медіа, про зникнення можуть знати лише близькі. Скільки вже було таких «тихих» викрадень — невідомо.

Українська влада і кадрові проблеми окупантів 

А втім, зменшення кількості людей на протестах і викрадення не означають, що Херсон звикає до життя в невизначеному стані чи підкорився росіянам. Про це кажуть і наші співрозмовники, і багато херсонців у соцмережах.

Ще один важливий показник — неспроможність окупантів призначити своїх людей керувати містом. У середині березня кілька місцевих колаборантів, серед яких ексмер Володимир Сальдо та відомий проросійський активіст Кирило Стремоусов, оголосили про створення в Херсоні «Комітету порятунку “За мир і порядок”». Але фейковий орган був нежиттєздатним від самого початку, адже не мав ні повноважень, ні важелів впливу на місцеву та обласну владу, ні широкої підтримки.

За кілька днів до оголошення цього «комітету» депутати Херсонської облради провели онлайн-сесію, під час якої більшістю голосів ухвалили звернення до українців, у якому чітко зазначено: «Херсонщина була, є та буде невіддільною частиною єдиної держави — України… У нас єдина відповідь окупантам: “Руський воєнний корабль, іди на …”».

Відтоді про «комітет» нічого не чути. Так само, як і про його членів. Відомий інцидент із розстрілом автівки Володимира Сальда, у якій на той момент перебував його помічник Павло Слободчиков. Однак хто це зробив, з якою метою і, головне, хто був ціллю нападників — наразі невідомо.

Чинний міський голова Херсона Ігор Колихаєв теж публічно висловлює проукраїнську позицію. Мер говорить, що його команда намагається підтримувати життєдіяльність міста й надавати комунальні послуги. Але робити це з кожним днем складніше, адже Херсон залишається у блокаді, каже Колихаєв. Виїжджають керівники комунальних підприємств і помічники мера.

За інформацією наших джерел, росіяни неодноразово намагалися домовитися з представниками міської влади про лояльність і відкриту співпрацю. Проте досі успіху не мали.

Принаймні так виглядає публічно. Посадовці, які відмовилися співпрацювати, виїжджають із міста. Станом на середину квітня окупанти мають серйозні кадрові проблеми з представниками влади як у Херсоні, так і в регіоні загалом.

«Мер заявляє, що Херсон — це Україна. Зрозуміло, що рано чи пізно він буде змушений зробити вибір: або піти з посади, як це зробили мери інших міст в області, або перейти відкрито на бік росіян. Але це матиме наслідки. Я йому не заздрю», — каже херсонець Ігор.

Окрема важка тема — обласна влада. Найбільше люди нарікають на відсутність будь-якої публічної активності досі чинного голови ОДА Геннадія Лагути. Він покинув місто в перші дні вторгнення росії і відтоді ніяк не коментує ситуацію в області. На каналі Лагути в Telegram — звернення Зеленського та всеукраїнські новини, на сторінці ОДА у Facebook — такий самий контент плюс оперативна, але не завжди точна інформація щодо ситуації в громадах.

Продукти. Контрабанда. Ліки

Попри те, що російські військові не пропускають гуманітарні вантажі з інших регіонів України, сказати, що в Херсоні нічого їсти, не можна. Регіон аграрний, тому наразі справляється переважно своїми силами.

Зменшився асортимент у магазинах, значно зросли ціни на низку товарів. Однак на ринках є овочі, фрукти, крупи, макаронні вироби, можна знайти м’ясо, рибу та інші продукти. Є проблеми з готівкою.

Херсонці кажуть, що починає процвітати торгівля контрабандними товарами з Криму. На прилавках з'явилися російські цигарки, ковбаси, дріжджі, крупи. На нелегальних АЗС чи просто з бензовозів продають пальне.

Великі проблеми з ліками. І тут особливу роль відіграють волонтери, які збирають запити від містян, а кошти — від усіх небайдужих, і замовляють ліки з інших українських міст. Потім доставляють їх усіма можливими й неможливими каналами. Трапляється, що медичний вантаж відбирають росіяни на блокпостах.

Кількість запитів постійно зростає, а можливості волонтерів — обмежені. Нещодавно координаторка волонтерської групи «Котики-патріотики» Ірина Саліхова заявила, що вони ставлять на паузу приймання нових заявок на медикаменти й інші речі, щоб розібратися з попередніми, яких назбиралося понад 5 тисяч.

За добу ця група волонтерів встигає обробити до 100 заявок. Нових з'являється по 200-300 на день, тож вони фізично не можуть їх виконати. Тому зростає розрив між новими та необробленими, пояснює Ірина.

Також волонтери зазначають, що стикаються з нерозумінням їхньої роботи або негативом. Люди думають, що волонтери їм чимось зобов'язані.

«Я дуже сильно втомилась емоційно. Мені повідомили, що один із волонтерських штабів через потік негативу вже припинив роботу. Чесно кажучи, я тиждень тому думала передати наші ресурси іншому штабу чи якійсь лікарні, бо ми всі страшенно втомилися», — пояснює Ірина Саліхова.

«Я з перших днів допомагаю Центру крові з транспортом, іноді з продуктами. Знаю багатьох волонтерів-самостійників, які допомагають ближнім, ОСББ. Також щодня за міською радою ми безплатно роздаємо гаряче харчування та хліб для містян. Це хлопці-азербайджанці, які за свій кошт усе це роблять», — ділиться наш співрозмовник Ігор.

Гуманітарну допомогу в різних районах міста роздають і росіяни. Спочатку люди її не брали. Тепер у чергах — сотні.

«Одні справді потребують, це видно. Інші беруть там, потім приходять до нас. Ми даємо, не відмовляємо, це гуманітарна допомога», — каже Ігор.

Виїзд

Протягом останніх тижнів чимало херсонців покинули місто. Люди об'єднуються в групи через соцмережі, шукають попутників, формують колони автівок. Великий потік машин із Херсона почався після побачених звірств росіян у Бучі та інших містечках Київщини.

Люди їдуть переважно у двох напрямках. Найбільше — на підконтрольні Україні території через Миколаївську область. Дехто прямує до Криму.

«Виїзд у Крим — це порушення кордону. Потім люди часто їдуть до Грузії, звідти — літаками в Європу. У мене є кілька знайомих, які так виїхали, — говорить Ігор. — Цим шляхом вивозять дітей, щоб не опинитися під дулами автоматів на блокпостах. Або чоловіки, які неофіційно покидають країну. Зрозуміло, що після повернення до України виникне питання, як вони потрапили за кордон».

За його словами, з’явилося багато перевізників як до Криму, так і до інших регіонів України. Але ціни — космічні. Йому озвучували суму 4,5 тисячі гривень з людини до Одеси, а до Львова — 250 доларів.

Їхати чи ні? Херсонці кажуть, що це одне з частих питань, яке вони обговорюють. Бо далі виникають «куди?», «як?», «чим?» Є відчуття невизначеності та нерозуміння, що буде далі з Херсоном. Якщо звільнення, то коли і як? З огляду на все це кожен ухвалює своє рішення.

«Я виїхав. Поки був там, постійно виходив на протести, допомагав кільком військовим, які в мене жили, і родичам. Але ми бачили, що за учасниками мітингів слідкують, знімають на камеру, потім викрадають. Оскільки ми часто там світилися, то вже були на їхніх відео, і це було питання часу, коли вони прийдуть по нас», — розповідає Андрій, який нещодавно виїхав до Івано-Франківської області.

«Другий мотив — робити щось більше для нашої перемоги й те, що ми не можемо реалізувати на окупованій території. А третій мотив — вивезти цих військових, які на третій день війни потрапили під обстріл і нині приймали мою допомогу. Також із нами виїхала сім'я учасника АТО. Він залишився», — додає Андрій.

Херсонці, які лишаються, мають на це свої аргументи: робота, рідні, небезпека маршруту, небажання покидати рідне місто. Люди часто просять не сприймати ситуацію так, ніби з Херсона виїхали всі проактивні.

«Для мене це питання безпеки. Другий момент: якщо виїдуть усі проукраїнські сили, то кого тоді звільняти? Хто буде тримати периметр? І третя причина: я чесно вірю, що ЗСУ нас звільнять, що це не назавжди. Поки тримаємось. Якщо стане взагалі неможливо, будемо виїжджати», — говорить Ольга, яка працює в громадському секторі.

Жінка розповідає, що її громадська організація також допомагала з гуманітарними вантажами. Навіть у цей час вони запроваджують нові проєкти, щоб підтримувати вимушених переселенців у Херсоні, адже сюди приїхали мешканці навколишніх сіл, чиї домівки зруйновані внаслідок бойових дій.

Автор: Іван Антипенко