«Один день без нас»: як жінки Латинської Америки борються проти насильства, заборони абортів і байдужості держави
У декількох країнах Латинській Америці відбулися масштабні демонстрації за права жінок, а в Мексиці пройшов найбільший жіночий страйк під назвою «Один день без нас». Що спричинило протести та чого протестувальницям вдалося досягти — в матеріалі hromadske.
«Припиніть нас убивати»: у Мексиці страйкують жінки
Дев’ятого березня Мексика побачила, як може виглядати країна без половини свого населення. У цей день відбувся всезагальний страйк жінок — мільйони не вийшли на роботу, навчання, не користувалися транспортом і не купували нічого в магазинах.
Страйк та багатотисячні демонстрації, що передували йому, стали відчайдушним закликом зупинити зростання кількості вбивств жінок.
Лише за офіційними даними, кожного дня у Мексиці від рук чоловіків гине в середньому 10 жінок. За останні 5 років щорічна кількість жертв зросла на 137%. Вбивці часто залишаються без покарання — як через некомпетентність правоохоронців, так і через зневажливе ставлення до жінок.
Без допомоги нерідко залишаються жінки, що повідомляють поліцію про погрози з боку чоловіків.
Так сталося і з 25-річною Інгрід Ескамільєю. 9 лютого, вже після звернення до поліції, її понівечене тіло знайшли у її помешканні. Її 46-річний співмешканець негайно визнав вину і розповів, що вбив жінку під час суперечки, а згодом спробував позбутися тіла. Цей випадок міг би загубитися серед сотень інших. Втім невдовзі всю країну облетіли фото тіла Інгрід, опубліковані «жовтою пресою». Відвертість зображень шокувала як самим фактом знущання над жіночим тілом, так і неповагою до гідності жертви та її сім’ї та друзів.
Не минуло й тижня, як прямо біля виходу зі школи викрали 7-річну Фатіму Альдрігетті Антон. Згодом її тіло знайшли в пластиковому пакеті на окраїні Мехіко.
Ці випадки стали каталізатором, що вивели на вулиці тисячі жінок. Нечітка чи навіть зневажлива реакція президента Мексики Мануеля Обрадора лише підлила олії у вогонь.
Відповідаючи на запитання журналістів, Обрадор спершу попросив не перебільшувати важливість проблеми — і натомість розповів про свої плани з розіграшу президентського літака в лотерею. Згодом він звинуватив попередників-«неолібералів» у зростанні кількості вбивств жінок, а протестувальниць закликав не нищити публічне майно — деякі з них залишили графіті на дверях президентського палацу та розмалювали статуї на площах.
Під тиском суспільного обурення Конгрес підвищив на 5 років максимальне покарання за вбивство жінок, а уряд пообіцяв подумати над створенням спеціалізованої прокуратури для розслідування таких злочинів. Проте цього недостатньо.
Пропозиція невеликої організації «Сирени» провести загальнонаціональний страйк жінок за лічені дні об’єднала феміністський рух та багатьох звичайних громадянок. Страйк — під лозунгом «Один день без нас» — символізував зникнення жінок із публічного простору, аби «передати сигнал обурення та відкидання насильства, якому піддаються жінки».
Метою страйку було як спонукати владу на конкретні законодавчі зміни, так і ініціювати більш глибоку зміну суспільного ставлення до жінок та їхніх прав.
Солідарність із ініціаторами страйку виявили численні органи влади та приватні компанії. У понеділок не працював Верховний суд країни, мерії багатьох міст рекомендували своїм організаціям не карати жінок за відсутність на роботі.
Поки невідомо, скільки саме жінок взяло участь у страйку. Багато зайнятих у неформальній економіці жінок не доєдналися до нього через острах звільнення. Втім вулиці та транспорт, офіси та аудиторії відчутно спорожніли. Наприклад, у метро Мехіко за день було продано на 40% менше квитків, ніж зазвичай.
Не всі учасниці вірять, що страйк багато що змінить.
«Але це ще один крок, який ми робимо у відчаї через стан справ», — розповідає виданню InfoBae засновниця організації «Мачо вбивають нас» Сандра Сото. Десятки подібних об’єднань роками бомбардують парламент петиціями з пропозиціями законодавчих змін, організовують жертв насильства та їхніх родичів і допомагають їм отримати правову та іншу допомогу. Проте жінки в Мексиці відчувають себе у все більшій небезпеці.
Аргентина: «зелені хустки» за право на аборт
В Аргентині провідним мотивом у боротьбі за права жінок стала дискусія про легалізацію абортів. Дійсний закон 1921 року дозволяє переривання вагітності лише за умови загрози життя матері або якщо вагітність є наслідком зґвалтування. Покарання за порушення закону може сягати чотирьох років ув’язнення. Щороку за допомогою в лікарні звертається 50 тисяч жінок через ускладнення внаслідок нелегального аборту.
Змінити стан справ пообіцяв новий президент країни Альберто Фернандес. Лише через п’ять днів після зустрічі з Папою Римським у лютому Фернандес заявив: «Я не можу бути у мирі із самим собою, коли знаю: жінка, яка хоче зробити аборт, не має для цього коштів і потрапляє до рук шарлатана, який калічить або вбиває її». 1 березня президент подав на розгляд у парламент законопроєкт, що дозволяє проведення аборту без жодного обґрунтування у період до 12 тижнів вагітності.
Саме підтримка президента може стати вирішальною. У 2018 році під тиском протестувальниць — символом яких стали хустки зеленого кольору — аборти вже пробували легалізувати. Проте тодішній глава держави Маурісіо Макрі утримався від висловлення своєї думки — і для рішення забракло декілька голосів у парламенті.
Одним із основних противників зміни є впливова Католицька церква. 8 березня неподалік Буенос-Айреса відбулося масштабне богослужіння під лозунгом «Так жінкам, так життю». Церква вимагає «захищати життя від зачаття до природної смерті».
Аби ми створювали більше важливих матеріалів для вас, підтримайте hromadske на Спільнокошті. Будь-яка допомога має велике значення.
Натомість 9 березня вулиці міст захлеснула «зелена хвиля» — десятки тисяч прихильниць легалізації абортів вийшли на вулиці, щоб виступити «за автономію тіла та проти фундаменталізму церкви». Маніфест феміністського руху зазначає: «Ми протистоїмо церквам, що хочуть керувати нашим життям, тілами і особистостями, і не погоджуємось зі спробами Ватикану заперечити нам право законного, безпечного та безоплатного аборту».
Якщо законопроєкт підтримають, Аргентина приєднається до лише декількох країн регіону, в яких аборт дозволений без обґрунтування: Уругваю, Куби, Гаяни та частини Мексики. В усіх інших аборт або цілковито заборонений (Нікарагуа, Сальвадор, Гондурас), або дозволений лише якщо вагітність загрожує життю матері (Венесуела, Парагвай) та/чи є наслідком зґвалтування (Бразилія, Колумбія, Перу, Чилі).
Чилі, Нікарагуа, Венесуела: від незгоди «народжувати шістьох дітей» до участі в написанні нової Конституції
У Чилі демонстрації жінок є важливою частиною безпрецедентних протестів проти соціальної несправедливості та високої вартості життя, що тривають з жовтня минулого року.
8 березня 2020 року на площі Гідності у столиці Чилі, лише за офіційними даними, зібралося 150 тисяч демонстранток. Одна з них, власниця столичного бару Макарена Кортес, розповіла виданню The Guardian: «Я протестую, тому що хочу відчувати себе у безпеці. У мене є подруги, які пережили зґвалтування та нелегальні аборти — вони дуже налякані». Щогодини у порівняно благополучній — як для цього регіону — країні поліція реєструє два випадки сексуального насильства над жінками. Лише 25% із них закінчуються судовими вироками.
Саме чилійські жінки стали авторками гімну боротьби за права жінок, що останніми місяцями поширився по всьому світі. Пісня «Ґвалтівник на твоєму шляху» критикує байдужість частини чоловіків до захисту жінок від насильства та системну ворожість держави. Яскравим прикладом останньої стали недавні слова президента Чилі Себастьяна Піньєри про те, що винними у насиллі над жінками іноді є самі жінки.
Серед викликів також десятки обмежень, на кшталт заборони одружуватися впродовж 270 днів після розлучення. Проте здобутком жінок у Чилі вже стало те, що жінки складатимуть половину комісії, що розроблятиме текст нової Конституції — якщо за її створення проголосують на референдумі 26 квітня.
В інших країнах регіону триває мобілізація проти несправедливості та «культури мачо», тобто чоловічої зверхності. Хоча протести не є настільки масштабними — через роздрібненість феміністичного руху та загрозу репресій.
В авторитарному Нікарагуа поліція фактично взяла в облогу офіси феміністичних організацій з декількома сотнями жінок всередині — аби завадити їм вийти на протести проти насильства над жінками та повної заборони абортів.
У Венесуелі жінки відреагували на недавні слова Ніколаса Мадуро у соціальних мережах. Формальний очільник країни, яку останніми роками через соціально-економічні потрясіння покинуло 4 мільйони жителів, заявив: «Потрібно негайно народжувати! Кожна жінка повинна народити шістьох дітей, щоб зростала наша батьківщина!» У дописі в твіттері депутатка Мануела Болівар назвала Мадуро психопатом: «Не працюють лікарні, матері недоїдають і не мають чим кормити своїх дітей».
Це лише початок
Активізації феміністичного руху в Латинській Америці сприяють недавнє посилення соціальних протестів у регіоні, відголоски кампанії #MeToo та нездатність чи небажання більшості держав протистояти серйозним загрозам життю жінок.
Як розповіла виданню El Pais одна з ініціаторок страйку в Мексиці Аруссі Унда, це лише початок: щоб досягти справжньої рівності та захищеності жінок, «ми повинні зберегти єдність».
Наразі протестувальниця Макарена Кортес підсумовує: «Кожна жінка має свої причини взяти участь у демонстраціях. Але нас об’єднує спільне прагнення — щоб нас поважали».