«Один депутат — як десять громадських організацій»: чому активісти пішли в політику і що робитимуть у місцевих радах
На виборах 2019-го до Верховної Ради пройшли практично всі, хто хотів. Тоді достатньо було просто вступити в президентську партію «Слуга Народу» — і справу зроблено. Під час місцевих виборів ситуація змінилася: «зеленим» уже не довіряють, та й «нових» облич, судячи з результатів, побоюються. Утім, за крісла на місцях цього разу боролося чимало громадських активістів. Здебільшого це вже відомі люди, до того ж із хорошою репутацією. Хтось із них отримає мандат і можливість нового досвіду, інший своїм ім’ям «протягне» партію, а дехто просто заплямує свою репутацію приналежністю до тієї чи іншої політсили. Ми поспілкувалися з активістами з різних міст про те, чому вони пішли в політику та що з цього вийшло.
«Роботу громадського сектора виборець дуже часто не бачить»
Президентська партія «Слуга Народу» з кандидаткою в мери трохи не вгадала — Ірина Верещук уже головувала в місті Рава-Руська, і згадують її там не дуже тепло. До списку кандидатів у Київраду поставилися більш відповідально — його очолила активістка Євгенія Кулеба, яка займається створенням сучасних громадських просторів, очолює ГО «Місто-сад» і координує розбудову Скверу Небесної сотні. Кандидатка відома не лише проєктами у столиці, а й у регіонах: парк у Слов’янську, сквер у Костянтинівці, алея в Маріуполі. На посаді депутатки Кулеба планує «максимально залучати киян до управління містом».
«Важливе питання розвитку локальних спільнот. Також це тема, пов’язана із системою транспорту та заторами. Основа вирішення київських заторів — зокрема у зменшенні попиту на використання транспорту. Воно забезпечується завдяки розвитку районів і мікрорайонів, щоб люди могли відвести дітей у садочок або школу поблизу, працювати, ходити в магазин, отримувати доступ до культури й освіти у своєму районі», — пояснила кандидатка.
Євгенія Кулеба додала, що за період виборчої кампанії помітила, як багато киян не зовсім розуміють роль місцевої влади, а також власні права й обов’язки в процесі розвитку міста. Це стосується й громадського сектора: «Роботу громадського сектора виборець дуже часто не бачить. Помічає політику, але не бачить того внеску, який роблять громадські організації та активісти в розвиток суспільства. Практично всім я змушена була пояснювати, чим займалася до цього 7 років», — розповіла кандидатка.
А от її колега по політичній силі, урбаніст Віталій Селик мандат не отримає: «Коли я заходив у виборчий список партії, 12-13% голосів мало вистачити для того, щоб я спокійно пройшов по району. Зважаючи на те, що за виборчий період рейтинг партії знизився, це призвело й до падіння рейтингу в районі», — сказав кандидат.
Селик захищає історичні будівлі столиці, просуває розвиток велопішохідної інфраструктури. Наразі очолює Раду урбаністики Києва. На з’їзді «Слуги Народу» разом з іншими майбутніми кандидатами його представили зі сцени як одне з облич партії на місцевих виборах. Але активіст опинився аж на 43-му місці в списку, пропустивши вперед і колишню працівницю ресторану Миколи Тищенка «Три виделки» Евеліну Андрієвську, і його ж колегу з «Нового каналу» Анну Олицьку. Щоправда, Віталій залишився першим номером у Подільському районі. Але отримати мандат це не допомогло.
«Ми балотувалися від суперечливої політичної сили, тому інші активісти цього не зрозуміли»
Інший громадський активіст, Роман Ратушний, балотувався від партії мера Кличка «УДАР». За даними екзитполів він має всі шанси пройти до Київради. У 2018-му Ратушний очолив ініціативу проти забудови в зеленій зоні столиці «Захистимо Протасів Яр». Міський голова Києва Віталій Кличко обіцяв розібратися із ситуацією, забудовнику видали припис і роботи тимчасово зупинили. Утім, компанія оскаржує рішення й планує їх продовжити. У листопаді 2019 року Роман Ратушний заявив про погрози з боку забудовника і сказав, що був вимушений переховуватися.
«Ми балотувалися від суперечливої політичної сили, тому інші активісти цього не зрозуміли. Але за період виборчої кампанії наша громада суттєво розширилася — приєдналося приблизно півтори сотні людей. Якщо ми виграємо, отримаємо додатковий потужний актив і мандат, а в разі програшу разом із новими активістами доведеться йти до нашої мети — створення парку в Протасовому Яру — на кілька років довше», — підсумував Ратушний.
Серед перших кроків у Київраді Роман називає впровадження плану розвитку території та розв'язання проблеми власності 15 гектарів території Протасового Яру. А ще — приведення до ладу закинутих будівель, зокрема в історичному центрі Києва. Ініціювати розв'язання цих питань, за словами Романа, спроможна людина з мандатом, якою дуже скоро може стати він сам.
«Це природний процес і логічний крок, до якого рано чи пізно ми всі маємо дійти»
Зі схожою метою спробували стати депутатами й активісти в регіонах. Станіслав Черногор був другим номером від «Голосу» до Краматорської міської ради: «У громадському секторі я з 2012 року. У 2014-15-му я уявляв собі, що зможу багато змінити як громадський діяч. Але життя показало, що один депутат за рівнем впливу — як десять громадських організацій. Через свої інструменти, передбачені законом: невідкладний доступ, депутатський запит, вільний доступ на територію організацій та установ», — пояснив Святослав. Але цього разу пройти до міської ради йому не вдалося.
Черногор — один із засновників «Фонду розвитку громад». Займається різними сферами — екологія, допомога пенсіонерам і людям із вадами слуху, культура. Зокрема, організовує літературний фестиваль «Кальміюс».
Інший краматорський активіст, Олексій Шотт, балотувався від «Демократичної сокири». Він спеціалізується на питаннях урбаністики та культури. З 2015 року разом із ГО «Вільна хата» організовував проведення різних культурних заходів: «Так чи інакше доводилося взаємодіяти з міською владою для реалізації деяких проєктів. Як і в багатьох інших містах, влада самоусувається від участі в таких "двіжухах", тому доводиться ходити до них, просити, переконувати, що це добре для міста», — розповів Шотт.
Тому хлопець вирішив спробувати себе в ролі депутата, аби в місцевому виконкомі стало більше прогресивних людей. За його словами, цьогоріч дійсно балотується досить багато активістів. «Багато моїх знайомих активістів були кандидатами на цих виборах. Я думаю, що це природний процес і логічний крок, до якого рано чи пізно ми всі маємо дійти».
«Усе це легше контролювати зсередини»
Одеський екоактивіст і засновник ГО «Зелений лист» Владислав Балінський балотувався в Одесі від «Європейської солідарності». Чи пройшов — поки не відомо. Рік тому невідомі розбили скло в машині Балінського. Тоді він заявив, що напад пов’язаний з активістською діяльністю. Тижнем раніше він виграв суд проти компанії «Солінг», яка здійснювала незаконне будівництво на території Міського саду.
У депутати Балінський пішов, аби продовжувати свою діяльність із ширшими повноваженнями: «Уже є напрацьовані механізми, зокрема відстоювання в суді, але все це легше контролювати зсередини. Ми хочемо, щоб депутатські комісії були прозорими, а також прагнемо зупинити знищення зеленої зони та незаконні забудови».
Серед планів кандидата — створення проєкту моніторингу чистоти повітря та води.
«Вплив громадськості на органи влади досить обмежений — усе залежить від їхнього бажання співпрацювати»
Тарас Прокоп був членом Громадянської мережі ОПОРА, пізніше приєднався до програми підтримки реформи «U-LEAD з Європою», а у 2019 році разом з іншими місцевими активістами створив Громадський рух «Єдина Альтернатива», який став політичною партією і тепер буде представлений у Чернівецькій міській раді.
Тарас активно займався реформою місцевого самоврядування в Чернівцях: разом із колегами допомагав створювати об'єднані територіальні громади, розробляв проєкти моделей адміністративно-територіального устрою та змін до законодавства.
«До багатьох наших думок і рекомендацій дослухалися, ми входили до більшості робочих груп із питань децентралізації, проте зі зміною обласної влади нас просто почали ігнорувати й перекреслили нашу багаторічну роботу», — розповів він.
За словами Тараса, нова влада розробила свою модель адміністративно-територіального устрою в закритому кабінеті, без будь-яких консультацій і врахування напрацювань попередніх років роботи. «Я не вперше з таким зіткнувся, оскільки ще раніше, працюючи в громадському секторі, розумів, що наш вплив на органи влади досить обмежений — усе залежить від їхнього бажання співпрацювати», — розповів він. Тож активіст вирішив «стати голосом громадського сектора в міській раді».