Спецслужби Росії в Чехії діють проти країн ЄС — чеський журналіст

Чому Чехія, як ви зазначаєте у своїй книзі, стала базою для російських спецслужб у Центрально-Східній Європі?

Існує кілька причин. Перша – історична. Радянське посольство в Празі було одним із найпотужніших у Східній Європі. Російське було створене на його основі. В ньому працює близько 1200 співробітників. Це обумовлене історією.

Наприкінці 1960-х років розгорнувся демократичний рух відомий, як «Празька весна». Одне з рішень голови КДБ Юрія Андропова щодо боротьби з демократичним рухом було запровадити резидентури, як її називають росіяни, коли спецслужби діяли на базі посольств. Це була перша резидентура в Центрально-Східній Європі. І варто зазначити, що її діяльність була досить успішною, оскільки демократичний рух зазнав поразки. З того часу російські агенти залишалися в моїй країні, заводили контакти.

Інша причина – росіяни люблять Чехію, бо вона комфортна для них, їм там приємно перебувати.

Ще одна причина, на якій я хотів би наголосити, – російським агентам у Чехії безпечніше. Якщо порівняти розмір чеської спецслужби та німецької, то перша значно менша, її бюджет не такий вже і великий, кількість працівників незначна. Російським агентам легше вести свою діяльність, яка, до речі, стосується не лише Чехії, але й інших країн регіону, скажімо, Німеччини, саме з території Чехії.

В часи Шенгену, коли кордони відкриті, ми всі – частина Європейського Союзу. Саме тому їхнім агентам простіше поїхати до Німеччини на день чи півдня, зробити свої справи і повернутись, знаючи, що німецькі спецслужби не звернуть на них увагу.

Чеський журналіст Ондржей Кундра Фото: Knihovna Václava Havla

Чому влада Чехії, зокрема чеські спецслужби, дозволяють такі речі?

Я гадаю, вони намагаються протидіяти цьому, особливо протягом останніх двох років, коли кампанія з дезінформації набрала обертів. Була зроблена заява на урядовому рівні про потребу боротися з дезінформацією. Відповідно, вирішили створити новий департамент у боротьбі з дезінформацією в Міністерстві внутрішніх справ.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Як російський олігарх Малофєєв організовував антиукраїнські акції в Чехії та Угорщині​

З іншого боку, я погоджуюсь, що докладається недостатньо зусиль. У департаменті чеської спецслужби, що займається питанням Росії та її впливу в Чехії, – близько 60 — 70 осіб. У російському посольстві в Чехії працює 1200 людей. За такого співвідношення в чеської спецслужби просто немає шансів. Проблема в уряді, адже не всі політики вважають це питання серйозним та таким, на яке треба якось реагувати

Яка політична сила не погоджується з важливістю цього питання?

В кожній партії є проєвропейські та проросійські політики. Останні особливо часто трапляються в правлячій Соціал-демократичній партії. Сам президент Чехії Мілош Земан теж дуже проросійський. Наприклад, кілька разів він відвідував конференцію «Діалог цивілізацій» на острові Родос, яку організовує Володимир Якунін – людина з кола Путіна. Його візит фінансувався з бюджету Росії. У своєму виступі він говорив про те, що з Росії потрібно зняти санкції. Отже, деякі політики займаються такою брудною справою.

Зважаючи на всі події останніх трьох років, які тренди в діяльності російських спецслужб Ви б відзначили? Вони активізувалися чи залишилися на такому ж рівні?

Діяльність російських спецслужб в Чехії дуже активна. Я вже зазначав, що чисельність співробітників російського посольства в моїй країні неймовірно велика. Політики сперечаються, чи варто скоротити їхню кількість. Але таких політиків дуже мало.

Новий тренд – рішення уряду щодо боротьби з дезінформацією. Однак цей процес тільки-но був запущений. Я б сказав, що Кремль перетворив Чехію на свого троянського коня в межах самої Європи. Взяти для прикладу питання санкцій щодо Росії через війну в Україні та анексію Криму: Кремль намагається впливати на чеських політиків, аби вони порушили питання про скасування санкцій в Європі.

Власне, президент Чехії Мілош Земан вже виступив з такою пропозицією, аргументуючи, що в санкціях немає сенсу, адже вони шкодять бізнесу. Мовляв, конфлікт на сході України – як грип: два тижні — і все буде в нормі. Попри це, більшість політиків підтримують санкції. Прем’єр-міністр Чехії має проатлантичні та проєвропейські погляди. Переважна частина населення також усвідомлює важливість боротьби проти таких загроз.

Якими джерелами Ви користувалися, розслідуючи діяльність російських спецслужб у Чехії?

Я планував, що ця книга буде про Європу в цілому, тому тільки 30 — 40% стосуються моєї країни та Центральної Європи. Для її написання я використовував свої джерела в Чехії та країнах ЄС, з якими мені вдалося поспілкуватися. Як журналіст, я висвітлював діяльність російських спецслужб по всій Європі. Звісно, використовував інформацію і з відкритих джерел, розмовляв з багатьма політиками, експертами, журналістами, людьми, які постраждали від діяльності російських агентів, отримали тілесні ушкодження.

Наприклад, один із колишніх міністрів інформаційної політики Чечні був викрадений в Страсбурзі. Я описую цю історію в своїй книзі. Деякі з використаних джерел я не можу розкрити з міркувань їхньої безпеки – це працівники спецслужб країн ЄС.

Книга Ондржея Кундри «Агенти Путіна: як російські агенти крадуть наші таємниці» вийшла українською мовою Фото: Чеський центр у Києві

Чи була якась реакція на книгу з боку Росії? Приміром, російського посольства в Чехії?

Посольства – ні. Була реакція на публікації в моєму журналі Respect, в яких я також висвітлюю цю тему. Вони відреагували: опублікували мою домашню адресу на одному проросійському сайті. Мовляв, ось цей покидьок живе за такою адресою, можете навідатись до нього. Також мені погрожували вбивством.

Які уроки може винести Україна, спираючись на досвід Чехії? Адже перед нею нині стоїть чимало безпекових викликів: триває війна, російська агресія, анексовано Крим.

В одній із глав своєї книги я наводжу приклад Естонії, де на урядовому рівні ухвалили рішення про боротьбу з російськими агентами. Після цього спецслужби країни отримали більше фінансування, їм вдалось викрити п’ять важливих чужих агентів в спецслужбі. Також вони комунікували з цього приводу зі суспільством, аби люди краще зрозуміли, що ці загрози справді серйозні.

Ситуація в Чехії трохи інакша – щось посередині. Ми розпочали дискусії з цього приводу, намагаємося вживати заходів. Я вже згадував спеціальний департамент у боротьбі з гібридною війною та дезінформацією.

Я можу тільки порадити Україні продовжувати боротьбу із загрозами, які перед нею постали, і не перейматись тим, що не у всіх битвах ви здобуваєте перемогу. Адже програєте ви теж не в усіх. Тому не варто впадати у відчай. Важливо продовжувати боротьбу, зміцнювати державу та укріплювати демократію. Не варто засмучуватись, що цей процес відбувається повільно. Така реальність. Таке життя.

Повернімось до тем, пов’язаних із Чехією. Хто має найвищі шанси перемогти на позачергових виборах у вашій країні цього року?

Якщо орієнтуватись на опитування громадської думки, то, ймовірно, переможе Андрій Бабіш – нова зірка в чеській політиці. Він заснував п’ять років тому партію ANO, що в перекладі означає «так». Нині він — найвпливовіший політик Чехії. Тому, ймовірно, саме він переможе на виборах, які відбудуться в жовтні цього року. Навряд чи йому вистачить голосів, аби обійтися без формування коаліції. Мова йтиме про коаліційний уряд.

Хто цей Андрій Бабіш? Олігарх чи, можливо, популіст? Як би Ви його схарактеризувати?

Він починав у бізнесі, є одним із найбагатших підприємців Чехії. Бабіш був частиною цієї брудної системи, але згодом, у старшому віці, вирішив, що хоче займатись іншими речима в цьому житті. Йому остогид високий рівень корупції в країні, тому він вирішив піти в політику.

Власне, я не певен, що він робить достатньо для боротьби з нею. Принаймні я цього не помічаю. Його можна вважати олігархом, адже має великі статки, оточення, яке займається його бізнесовими питаннями. Також Андрій Бабіш придбав медіа. Рівень його впливовості досить високий.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Олігархи Центральної Європи: чому подав у відставку уряд Чехії?

Якщо говорити безпосередньо про його політику – вона нестабільна та змінюється в залежності від настроїв суспільства. Отже, він і популіст певною мірою. Я не думаю, якщо він стане прем’єром, то буде проводити референдум щодо виходу країни з ЄС, про який вже почав говорити Мілош Земан. Я гадаю, він розуміє, наскільки важливо залишатися в ЄС та НАТО. Але й не варто очікувати від нього серйозної політики проти Росії, адже він бізнесмен і переймається своїм бізнесом.

/переклад Ольги Кучмагри