Примус до «Мінська». Росія атакує в Радбезі ООН
31 січня Радбез ООН зібрався на термінове засідання. Ініціювали його США. Вашингтон запропонував обговорити російську загрозу миру та порядку. Головна тема — накопичення російських військ на кордоні з Україною і загроза нового етапу агресії.
Росія намагалася заблокувати розгляд цього питання. У Кремля інші плани. Уже з 1 лютого саме РФ має почати свій місяць головування в Радбезі ООН. На 17 лютого росіяни вже запланували окреме засідання для обговорення Мінських домовленостей. Мета — затвердити ці домовленості як міжнародно-правовий документ і нав’язати Києву виконання російської інтерпретації документа.
hromadske пояснює, що відбувається в Радбезі ООН.
Термінове засідання
США скликали термінове засідання Радбезу ООН через накопичення російських військ на кордоні з Україною. На засіданні глава Місії США при ООН Лінда Томас-Ґрінфілд пояснила, що запит на зустріч направили на прохання української сторони.
«Ми неодноразово проводили зустрічі. Усі вони були приватні. Нам здається, що зараз час провести зустріч публічно. І провести обговорення на публічній платформі», — пояснила Томас-Ґрінфілд.
Натомість Росія виступила проти публічного обговорення.
«Відкритий формат — класичний приклад мегафонної дипломатії, коли вона працює на публіку. І ми знаємо, що маємо відкидати подібні підходи до дипломатії», — заявив представник Росії в ООН Василь Небензя.
Тезу про «мегафонну дипломатію» у своєму виступі повторив і постійний представник Китаю при ООН Чжан Цзюнь.
Росія намагалася заблокувати розгляд ситуації з військами на кордоні
Небензя назвав неприйнятним обговорювати на Радбезі ООН накопичення російських військ на російській території. За його словами, це сприймається як втручання у внутрішні справи РФ. Тож запропонував відхилити ідею провести термінове засідання.
Відповідне голосування за це процедурне питання провалилося.
«Намагання Росії заблокувати це засідання свідчить про його важливість. Адже Росія хоче 17 лютого провести ініційоване нею як головуючою засідання зі своєю аджендою та своїми наративами», — пояснив hromadske колишній Надзвичайний і Повноважний Посол України у США, дипломат Валерій Чалий.
Як голосували в Радбезі ООН
Чи розглядати на засіданні Радбезу ООН питання можливої загрози російської агресії? Це питання винесли на голосування.
Для ухвалення рішення потрібно було 9 із 15 голосів «за» членів Радбезу. Рішення отримало підтримку 10 країн: Бразилії, Мексики, Гани, Франції, Ірландії, США, Великої Британії, Албанії, Норвегії, ОАЕ.
Проти голосували Росія та Китай. Утрималися Індія, Габон та Кенія.
Валерій Чалий каже, що голосування країн із процедурних питань не обов’язково свідчить про позицію країни. Так, Китай міг голосувати проти через конкуренцію зі США.
«Ми знаємо про обережну позицію Китаю та Індії. Тут не було сюрпризів. А ті африканські країни, які утрималися, часто ухвалюють такі рішення, щоби не втягуватися у якісь великі справи. Тут нічого дивного не відбулося. Радше було хороше відкриття, що Албанія посіла досить міцну позицію на підтримку України. Так само ми говоримо і про латиноамериканські країни, які набагато далі від європейської кризи», — пояснив Чалий.
«Які ваші докази»?
У своєму виступі російський представник заперечив, що війська Росії загрожують Україні. Також він додав, що США не надали Радбезу ООН доказів, що військова агресія може відбутися у найближчі тижні чи навіть дні.
Натомість представниця США Томас-Ґрінфілд вказала, що накопичення російських військ на кордоні з Україною — найбільша мобілізація військової сили в Європі за останні кілька десятиліть, і просто під час засідання Радбезу ООН Росія спрямовує ще більше сил і засобів до українського кордону.
Конкретні цифри навів постійний представник України при ООН Сергій Кислиця.
«Факт у тому, що близько 120 тисяч російських солдатів розташовані вздовж українського кордону та в Криму, і разом із морським та авіаційним компонентами їхня чисельність сягає 130 тисяч», — заявив Кислиця.
Також він згадав про російські війська в Білорусі, які нібито готуються до військових навчань.
«Ми бачимо, наскільки традиційна для Кремля риторика брехати та не брати відповідальності за свої злочини. Російська Федерація в 2014-му році вдавала, що “нас там нєт”. Так і зараз відкидає усі дані розвідки, супутникові дані», — пояснила колишня очільниця парламентського комітету з закордонних справ Ганна Гопко.
Голос Зеленського: «Не нагнітайте!»
Найбільш неприємним для України стала частина виступу російського представника, в якій він показав на захист позиції Кремля папірець із заявою Володимира Зеленського.
«Нам не потрібна ця паніка. Потрібна вона тим, хто розкручує тему міфічної російської загрози», — процитував Небензя українського президента.
Також росіянин додав, що з проханням не нагнітати істерію і не шкодити таким чином економіці України Зеленський звертався до західних країн.
З подібними заявами про відсутність загрози зі сторони Росії, за словами Небензі, виступали український міністр оборони та секретар РНБО.
«Вони не бачать тієї активності, про яку сьогодні нам намагаються сказати», — підсумував представник Росії в ООН.
Пом’якшити негатив від цитування Зеленського на засіданні Ради безпеки ООН спробував Сергій Кислиця.
«Керівник моєї держави, моя держава говорять своєю мовою, у неї є свої речники. І тому не треба тут інтерпретувати виступи українських посадовців, перекладати їх російською. Не слід у стилі Шалтай-Болтай перекручувати те, що кажуть українці», — зачитав Кислиця непідготовлений заздалегідь текст.
Проте пом’якшити удар російського дипломата не вдалося, вважають співрозмовники hromadske.
«Зеленський дав пас Кремлю. Росіяни прикрилися його словами, що жодних загроз стягнуті війська не становлять», — обурюється Ганна Гопко в розмові з hromadske.
Не менш категорично ситуацію з цитуванням росіянином українського президента прокоментував і дипломат Валерій Чалий: «Це створення проблем для підготовки української позиції деякими необережними заявами українських високопосадовців, які стали предметом мало не основної аргументації представника Росії. Це катастрофічна ситуація, якої не можна допускати. До таких речей треба уважніше ставитися. Не подавати снаряди».
Радбез міг визнати загрозу агресії Росії
Запевнення Росії, що вона не становить загрози Україні, США не сприйняли. Томас-Ґрінфілд нагадала, що Україна вже є жертвою вторгнення, і частину української території вже окупували російські війська. «Агресія РФ не лише загрожує Україні, вона загрожує Європі, міжнародному порядку, який має забезпечувати ООН», — наголосила представниця США при ООН.
Томас-Ґрінфілд закликала не реагувати на конфлікти вже після того, як вони виникли, а намагатися запобігти тому, щоб вони відбувалися. Вона згадала, що 39-а стаття Статуту Організації Об'єднаних Націй дозволяє визначати, чи є загроза безпеці.
Стаття 39: Рада Безпеки визначає існування будь-якої загрози миру, будь-якого порушення миру або акту агресії та надає рекомендації або ухвалює рішення про те, які дії варто почати відповідно до статей 41 та 42 для підтримки або відновлення міжнародного миру й безпеки.
Визначитися з питанням, «чи реально відбувається агресія», закликала Радбез ООН і Мексика.
Чи існує загроза агресії — це питання на голосування не виносили. Та й перспективи ухвалення відповідного рішення відсутні.
«У Радбезі будь-яке питання, яке не відповідає позиції Росії, буде заветоване. Тому в цьому я не покладаю на Радбез таких очікувань», — пояснює дипломат Валерій Чалий.
Зрештою Томас-Ґрінфілд наголосила: США сподіваються, що Росія обере шлях дипломатії.
«Ми подивимось, чи сяде Росія з нами за стіл переговорів та чи вестиме перемовини доти, поки ми не порозуміємось. Якщо Росія відмовиться, весь світ знатиме, хто відповідальний за жахіття», — сказала представниця США.
Мінські домовленості. Куди поверне Радбез 17 лютого?
Уже у вступному слові представник Росії зробив акцент, що бажання Радбезу ООН розв’язати напруження може бути продемонстровано 17 лютого. Тоді Росія до 7-ї річниці Мінських домовленостей збере окреме засідання Радбезу.
«Це буде гарною нагодою, щоб показати прагнення РБ забезпечити організацію положень цієї мирної угоди», — сказав Василь Небензя.
На думку Валерія Чалого, 17 лютого Росія спробує подати Мінські домовленості як міжнародно-правовий документ і намагатиметься знайти підтримку, щоби тиснути на Україну. Це буде пасткою, до якої Москва хоче завести Київ.
Під час засідання Радбезу ООН 31 січня, окрім Росії, Мінські домовленості згадали ще кілька країн:
- Індія: «Ми схвалюємо Мінські домовленості в основі розв’язання проблеми».
- Китай: «Для розв'язання проблеми ми маємо повернутися до впровадження і виконання Мінських угод».
- Бразилія: «Ми закликаємо всі сторони до реальних перемовин стосовно реалізації Мінських угод».
- ОАЕ: «Важливо підтримувати стабільність і безпеку. Звертаємо увагу на центральність Мінських угод для цього процесу, які мають бути реалізовані на практиці».
- Франція: «Під час зустрічі 26 січня (зустріч у Парижі радників лідерів країн «нормандської четвірки» — hromadske) вдалося досягти домовленості стосовно підтримки безумовного виконання режиму припинення вогню та положень Мінських домовленостей».
Також про безальтернативність Мінських домовленостей заявив і запрошений на засідання представник Білорусі.
Разом із тим Василь Небензя звернув увагу, що у своєму виступі представниця США Лінда Томас-Ґрінфілд Мінські домовленості взагалі не згадала.
Проте інша американська дипломатка Розмарі Дікарло, яка виступала як заступниця Генерального секретаря ООН, зауважила: «Важливо, аби міжнародна спільнота активізувала свою підтримку зусиль Нормандської четвірки й Тристоронньої контактної групи під егідою ОБСЄ, аби забезпечити виконання Мінських угод». Водночас Мінські домовленості вона назвала такими, які схвалені резолюцією Ради Безпеки ООН.
Згадка Мінських домовленостей представниками низки країн свідчить про підтримку дипломатичного треку, вважає дипломат Валерій Чалий. Проте загроза у тому, що ці домовленості по-різному читають Росія, Україна та наші партнери.
«Спроби Росії по-своєму подати Мінські домовленості — політичні. Вони триватимуть. Україна має говорити одним голосом. Я маю на увазі не голос Володимира Зеленського. Це — голос української дипломатії, щоб він був не розрізнений, а спільний. Ми маємо представити свою позицію, узгодивши її з партнерами. Тому що ризик програти в цих питаннях, навіть дипломатичних, зараз дуже великий», — підсумовує Валерій Чалий.
В чому проблема з Мінськими домовленостями?
Мінські домовленості були підписані лідерами «нормандської четвірки» 12 лютого 2015 року на саміті в столиці Білорусі. Підписання Мінських домовленостей відбулося на тлі важких боїв української армії з російськими військовими біля Дебальцевого.
Домовленості передбачали повне припинення вогню з 15 лютого 2015 року, відведення важкого озброєння від лінії зіткнення, звільнення та обмін усіх полонених, виведення всіх іноземних збройних формувань з території конфлікту, відновлення повного контролю України над державним кордоном, ухвалення Україною закону про особливий статус окремих районів Донецької та Луганської областей, а також проведення місцевих виборів на окупованих територіях.
Україна та Росія по-різному інтерпретують послідовність виконання Мінських домовленостей. Україна наполягає, що місцеві вибори мають відбутися після передачі контролю за кордоном та виведення іноземних збройних формувань. Росія вважає, що передача контролю над кордоном має відбутися наступного дня після виборів у «Л/ДНР».
З погляду України виконання Мінських домовленостей згідно з російським сценарієм легітимізує ватажків «Л/ДНР» в українському політичному полі, що заблокує євроатлантичні прагнення нашої країни.