«Росіяни давали зрозуміти, що хочуть обміняти Венесуелу на Україну», — про що свідчила в Конгресі дипломатка Фіона Гілл
Весною 2019-го Росія направила сотні «оперативників» до Венесуели для підтримки режиму Ніколаса Мадуро, на відставці якого наполягали американці. Паралельно росіяни дали зрозуміти США, що готові припинити підтримку — в обмін на Україну.
«Вони (росіяни — ред.) сигналізували: ви вимагаєте, аби ми прибрались з вашого “заднього двору” (Венесуели — ред.). Добре. Ми маємо власний погляд на цю ситуацію. Ви зараз у нашому “задньому дворі” в Україні. Вони доводили цю інформацію неформальними каналами. Через пресу та різних коментаторів», — свідчить Фіона Гілл Конгресі США.
У минулому розвідниця, а потім дипломатка, вона два останні роки працювала старшим директором Ради національної безпеки США у справах Євразії та Росії. 21 листопада Гілл публічно свідчила в Конгресі в межах розслідування про імпічмент президенту Дональду Трампу. А 14 жовтня дипломатка виступала на закритому засіданні Конгресу. Стенограму виступу опублікували на сайті комітету з питань розвідки.
Гілл спростовує конспірологічну теорію про те, що Україна у 2016-му втручалась у вибори президента Америки, захищає експослиню США в Україні Марі Йованович. Крім того, Гілл розповіла, чому весною цього року педалювала зустріч Володимира Зеленського та Володимира Путіна, і навпаки — наполягала, щоб зустріч Зеленського та Дональда Трампа відбулась після парламентських виборів в Україні. Подробиці розповідає hromadske.
«Мета-альтернативний наратив»
Висловлювання Трампа та його адвоката Руді Джуліані про Україну Фіона Гілл називає «мета-альтернативним наративом». Під час виступу в Конгресі вона підкреслила, що вважає конспірологією твердження Трампа про те, що у 2016-му саме Україна, а не Росія, втручалась у вибори президента США. Після чого підвела риску: «Українська влада не робила цього, так само як і українські спецслужби».
Конгресмени також розпитували її про роль екснардепа Сергія Лещенка у публікації «чорної бухгалтерії» «Партії регіонів». Серед іншого, там йшлося про виплати політтехнологу Полу Манафорту, який в той час працював на Януковича. У 2016-му Манафорт короткий час очолював передвиборчий штаб Трампа, але згодом його звільнили, потім — затримали правоохоронці. У березні 2019-го суд визнав його винним у змові проти своєї країни, відмиванні грошей та несплаті податків. Манафорта засудили до 7,5 років в’язниці.
У відповідь на питання про те, чи не вважає Гілл сам факт публікації «чорної бухгалтерії» втручанням в американські вибори, вона нагадала, що у 2019-му українці (Юрій Луценко та Віктор Шокін — ред.) звинуватили в корупції Марі Йованович, однак, на відміну від Манафорта, проти неї в США не порушили жодного кримінального провадження, адже ця інформація була неправдива. Натомість Манафорт отримав обвинувальний вирок суду.
Тінь Коломойського
Фіона Гілл пояснює, що після інавгурації українського президента в червні 2019 вони разом з радником з нацбезпеки Джоном Болтоном не педалювали зустрічі Зеленського з Трампом. Гілл вважала, що та має відбутися тільки після формування уряду, та, можливо, навіть після виборів до Верховної Ради.
«Питання, яке тоді виникало: чи буде він (Зеленський — ред.) здатним діяти незалежно», — сказала Гілл. Ігора Коломойського вона описала конгресменам як людину, яка підозрюється у присвоїнні коштів американських платників податків з банку, який потім націоналізували (ПриватБанк — ред).
За вказівкою Трампа
Привітальний лист, який Зеленський отримав від Трампа 29 травня, готував Алекс Віндман — підлеглий Гілл. Але речення, в якому Трамп запросив українського колегу до Білого дому, не вказуючи дату, за свідченням Гілл, до фінального тексту додав голова адміністрації Трампа Мік Мулвані.
Фіона Гілл пояснила, що зрозуміла: існує «паралельний канал» комунікації з Україною , про який не знали ані співробітники Ради нацбезпеки, ані Держдепу. Раніше тимчасовий повірений США в Україні Вільям Тейлор засвідчив, що до цього каналу, окрім Сондленда, входили міністр енергетики США Рік Перрі та спецпредставник США по Донбасу Курт Волкер. Їхню роботу координував адвокат Трампа Руді Джуліані. Разом вони добивались аби Володимир Зеленський публічно оголосив, що Україна буде розслідувати діяльність Байдена та так зване втручання у вибори США у 2016 році.
Сондленд, який зробив щедрий внесок у виборчу кампанію Трампа, вирішив, що він «посол США у всіх країнах в Європі, але також відповідальний за Україну». У Гілл з Сондлендом навіть були сварки, а на питання Гілл «Хто вас призначив відповідальним за Україну?» той сказав: «Президент».
У Гілл було безліч зауважень до Сонленда — той роздавав номер її мобільного телефону іноземним політикам, які приїздили в Білий дім. Але головне — він користувався незахищеним зв'язком. Найбільше Гілл боялася, що таким чином його комунікації можуть перехопити іноземні агенти, й зокрема російські спецслужби.
Сам Сондленд під час слухань у Конгресі сказав, що не вважав інформацію, яку він обговорював із президентом США по відкритому зв'язку, секретною чи такою, що матиме цінність для спецслужб інших держав.
Зустріч, що так і не відбулась
Навесні й на початку літа Гілл кілька разів зустрічалася з представниками Росії і обговорювала питання вирішення конфлікту на Донбасі. Спершу між виборчими турами в Україні вона бувала у Москві. Потім, вже після обрання Зеленського президентом, на тристоронній зустрічі в Єрусалимі, Гілл закликала росіян «мати інший підхід, подивитися на ситуацію свіжим оком». Вона пояснювала, що росіяни створюють «тривалу ворожнечу з дружньою країною, людьми близькими їм, з якими їх пов’язує столітня історія, тому треба не бути настільки жорсткими з українцями».
На думку Гілл, росіяни вичікували, щоб мати настільки багато карт на столі, наскільки це можливо. Це стосувалося і закінчення українських виборів, і утримання українських моряків, щодо яких «США чинили тиск, вимагаючи звільнення». На її думку, інтереси Росії стосувалися речей, які «вже були зрозумілі»: щоб Луганськ і Донецьк мали вето щодо можливості України стати в майбутньому членами НАТО і ЄС.
США наполягали, що Путін може розпочати будувати інші відносини з новим президентом України — Зеленським:
«Досі росіяни наполягали, що Україною керують фашисти, тоді як Зеленський — російськомовний єврей, якого не можна назвати ані фашистом, ані людиною, ворожою до російськомовних. І росіяни не могли з цим посперечатися. Але головним було те, що це і був найкращий час для перегляду відносин».
У підсумку Зеленський не зустрівся з Путіним віч-на-віч. Вперше це може статися 9 грудня на зустрічі лідерів країн-учасниць Нормандського формату у Парижі.
Також Гілл зазначила, що підтримала ідею Трампа, аби Зеленський говорив з Путіним напряму. На її думку, такі перемовини набагато успішніші, бо є межа того, що можуть зробити міжнародні перемовники, і часто їхнє головне завдання — змусити лідерів у країнах, що конфліктують, домовлятися самим.
Загроза для «Нафтогазу»
Фіона Гілл звернула увагу на ще одну «операцію», яку в Україні намагались реалізувати Ігор Фруман та Лев Парнас — так звані повірені Руді Джуліані в Україні. За свідченнями дипломатки, наприкінці травня цього року до неї звернувся Амос Хохстейн — колишній посланець США з питань енергетики, який входить до складу наглядової ради НАК «Нафтогаз України». За словами Гілл, Хохстейн зазначив, що декілька українських чиновників жалілись йому на тиск з боку Джуліані та його довірених осіб. Він також згадав прізвища Фруман та Парнас. Тиск чинився щодо зміни наглядової ради «Нафтогазу».
Обережний Держдеп
Гілл засвідчила, що переконана — під час розслідування спецпрокурора Роберта Мюллера щодо російського втручання у американські вибори 2016 року Україна «дозволила піти Кілімніку» — людині Манафорта у Києві, якого багато хто вважає російським агентом.
Згадала вона й те, що Петро Порошенко хотів зустрілися з Дональдом Трампом напередодні виборів, щоб використати це в своїй кампанії. Але американці боялися, що Петро Порошенко наважиться сфальсифікувати вибори. Проте вони пройшли максимально чесно.
За свідченнями Гілл, американські дипломати були вкрай обережні, зокрема остерігалися, що Росія може перехопити будь-яку комунікацію. Гілл згадувала, як Держдеп у 2014-му вже обпікся на розмові заступниці держсекретаря Вікторії Нуланд і експосла Джефрі Паєтта. Тоді дипломати обговорювали між собою, наскільки вдалою є ідея: Арсеній Яценюк — очільник нового українського уряду. Згодом росіяни опублікували розмову як доказ начебто прямого контролю американців над українською опозицією.