Колишній керівник виборчої кампанії Дональда Трампа Пол Манафорт (ліворуч) із своїм адвокатом Томасом Зінле залишають будівлю окружного суду США, Вашингтон, 30 жовтня 2017 року
Фото:

EPA-EFE/TASOS KATOPODIS

Українські олігархи дали американському політтехнологу Полу Манафорту багатство, але, зрештою, співпраця з ними позбавила політтехнолога свободи — 13 березня у США йому оголосили другий вирок, загалом його засудили до 7,5 років за гратами та сплати 30 мільйонів доларів штрафів. За звинуваченнями у відмиванні грошей, перешкоджанні правосуддю, змові проти своєї країни та несплаті податків.

11 жовтня 2011 року Пол Манафорт писав листа невідомим, яких позначив абревіатурами СЛ та ЮН. «Щоб повністю виплатити комісійні та непогашені суми, залишається сплатити 700 тисяч 45 євро, — педантично зазначив він та додав — Прошу сплатити цю заборгованість якнайшвидше»

Манафорт апелював до умов контракту між двома кіпрськими фірмами Leviathan Advisors та Telmar Investments. Перша мала протягом березня 2011— березня 2012-го років сплатити другій 4 мільйони 171 тисячу 481 євро.

Вісім років потому цей лист став урядовим доказом №359 у справі «Сполучені штати Америки проти Пола Манафорта», яка слухалася у суді міста Александрія, що у штаті Вірджинія.

Фото:

Громадське

Політтехнолога судили за обвинуваченням зокрема й в ухилянні від сплати податків. Аби пояснити, про що йдеться у документі, прокурор Узо Есоні звернувся до свідка обвинувачення — колишнього партнера Манафорта, Річарда Гейтса.

— Чи можете ви пояснити, кому адресовано цього листа, від кого, про що він та коли написаний, — запитав прокурор.

— Цей документ від пана Манафорта до СЛ та ЮН. Він стосується консалтингових платежів. Написаний 11 жовтня 2011 року, — сказав свідок.

— Що означають абревіатури СЛ та ЮН? — продовжив прокурор

— СЛ — це Сергій Льовочкін, а ЮН — його сестра Юлія, яка тоді, здається, мала прізвище Немовська, — відповів Гейтс.

Голова Адміністрації президента України Януковича Сергій Льовочкін (в центрі) під час фінального матчу Кубка України у Києві, 6 травня 2012 року. На фото ліворуч — віце-прем'єр-міністр уряду Микола Азарова Борис Колесніков, міністр екології Едуард Ставицький (ліворуч у верхньому ряду), міністр культури Михайло Кулиняк (праворуч у верхньому ряду) та президент ФФУ Григорій Суркіс (праворуч). Урядовці в той день на столичному стадіоні «Олімпійський» спостерігали за матчем між двома донецькими клубами «Металург» і «Шахтар», в якому «горняки» перемогли з рахунком 2:1
Фото:

Володимир Гонтар/УНІАН

Насправді сестра Сергія Льовочкіна — голови Адміністрації президента Віктора Януковича — Юлія у той час мала прізвище Новікова. У своїх свідченнях Гейтс не згадав, чи хотіли вони з Манафортом забезпечити анонімність клієнтів. Утім, якщо й хотіли, їм цього не вдалося.

Останні два роки прізвище Льовочкіна, як і інших можновладців та олігархів, які платили Манафорту гроші, — найбагатшого громадянина України Ріната Ахметова, його друга Бориса Колесникова, — лунають у випусках новин по всій планеті. Завдяки суду над Полом Манафортом, який щойно завершився у США.

Народна депутатка від «Партії регіонів» Юлія Льовочкіна (праворуч) в залі засідань Верховної ради, Київ, 18 вересня 2012 року
Фото:

Владислав Мусієнко/УНІАН

Знайомство

Вперше до України Манафорт приїхав наприкінці 2004-го на хвилі президентських виборів. Він працював із російським олігархом Олегом Дерипаскою і мав оцінити ситуацію довкола його активів.

Журналіст часопису The Atlantic Френк Фойєр, який написав декілька розслідувань про Манафорта, в інтерв'ю Громадському розповідав, що саме Дерипаска познайомив Манафорта з Ринатом Ахметовим, власником корпорації СКМ, який на той час був одним із головних спонсорів Віктора Януковича та Партії регіонів. «Ахметов допоміг зв'язати Манафорта з Януковичем. Коли останній перебував у Чехії одразу після Помаранчевої революції, команда Манафорта приїхала зустрітися з ним. Вони налагодили співправцю», — стверджує Фойєр.

З того часу Манафорт регулярно відвідував Київ. За тимчасовий офіс йому слугував номер у новозбудованому готелі Hyatt у центрі столиці. Влітку 2005-го Манафорт провів соціологічне дослідження, звіт про яке надіслав Ахметову. Він наполегливо рекомендував бізнесмену будь-що спекатися Віктора Януковича. «У той час Янукович виглядав як хлопець, який асоціювався з минулим та не мав політичного майбутнього», — розповідав згодом у суді політконсультант Томас Дівайн, який у 2005-му разом із Манафортом приїхав до Києва.

Ахметов тієї поради не дослухався і, як стверджує його прес-секретарка Катерина Остроушко, з 2005-го послугами Манафорта більше не користувався. Хоча свідки у справі й повідомляли, що олігарх сплачував рахунки Манафорта, жодних компаній за допомогою яких це відбувалося, вони не назвали.

Натомість у справі фігурують численні офшорні компанії друга Ахметова Бориса Колеснікова — власник кондитерської компанії «Конті» у 2010 — 2012 роках був віце-прем’єр-міністром в уряді Миколи Азарова.

Зліва направо: лідер «Партії регіонів» Віктор Янукович, народний депутат, член «Партії регіонів», бізнесмен Ринат Ахметов та народний депутат, член «Партії регіонів» Борис Колесніков на презентації концепції економічного розвитку України Фонду ефективного управління в Києві, 9 квітня 2008 року
Фото:

Владислав Мусієнко/УНІАН

Віктор Янукович став постійним клієнтом Манафорта. Слідчі у США згодом назвуть його «золотим гусаком» політтехнолога. У команді Манафорта за Януковичем закріпилося прізвисько Big Guy («Великий хлопець» або «Здоровань»).

За свідченням Дівайна, згодом у Манафорта та Януковича склалися близькі стосунки. Вони регулярно зустрічалися та проводили багато часу разом. Як це вдалося Манафорту?

До приїзду в Україну у нього був досвід співпраці з політиками, які мали «замашки» диктаторів. Він лобіював інтереси філіппінського диктатора Фердинанда Маркоса та його «колеги» Мобуту Сесе Секо з Демократичної Республіки Конго, співпрацював із лідером партизан Анголи Жонасом Савімбі.

Команда

Манафорт допоміг «Партії регіонів» перемогти на виборах у 2006-му. Коаліція ПР з комуністами та соціалістами призначила Віктора Януковича прем'єр-міністром. Рік Гейтс розповідав у суді, що в той час у команді Манафорта працювало від 5 до 12 людей.

Окрім Гейста, який відповідав за документообіг та Дівайна, що виробляв телевізійну рекламу, до команди політтехнолога входив ще один його партнер Пол Гріффін та Костянтин Килимник — єдиний представник колишнього СРСР у команді Манафорта, він виконував у команді роль перекладача та комунікатора з «босами» ПР.

Прокуратура США підозрює Килимника у роботі на ГРУ Росії, зокрема, під час останніх президентських виборів у США. Сам Килимник в інтерв'ю «Радіо свободі» звинувачення у шпигунстві відкинув.

У суді Гейтс згадував, що згодом до команди долучився ще один українець, Володимир Сівкович — функціонер «Партії регіонів». Він стане відомий широкому загалу наприкінці 2013-го, як один із організаторів розгону Євромайдану.

Віце-прем'єр-міністр України Володимир Сивкович (в центрі) перед початком засідання Кабінету міністрів України, Київ, 5 травня 2010 року
Фото:

Володимир Гонтар/УНІАН

Натомість Манафорт розробляв передвиборчі стратегії та готував меседжі для виборців, а ще організовував партійні з’їзди, займався реструктуризацією партії і навіть підбирав «відповідальних людей на місцях». І за все це отримував гроші.

Кожні наступні вибори в Україні доводили, що вони працюють. 2007-го Партія регіонів перемогла на дострокових виборах парламенту, але цього разу Віктор Янукович прем'єр-міністром не став. До президентських виборів в Україні залишалося ще два роки, тож Манафорт дозволив собі відволіктися на іншого клієнта.

Кіпрські канікули

У 2008-му Манафорт та Гейтс полетіли на Кіпр. До того часу Манафорт уже мав там рахунки та декілька компаній, які дозволяли отримувати гроші за роботу в Україні, уникаючи оподаткування. Адже цей острів у Середземному морі має пільгові ставки оподаткування та по суті є офшорною економічною зоною, куди можна вивести капітал.

Адвокат Манафорта Томас Зенл засвідчив у суді, що рахунки та компанії на Кіпрі Манафорт відкрив вимушено, оскільки це був єдиний спосіб у який його українські клієнти погоджувались оплачувати його послуги.

«Він хотів, щоб йому заплатили за послуги, бо це були мультимільйонні контракти. Спонсори погоджувалися платити лише в такий спосіб», — стверджував адвокат.

За словами Гейтса, кіпрськими рахунками опікувався місцевий адвокат Кіпрос Христостомідіс (Kypros Chrysostomides). У 2006 році його обрали до місцевого парламенту, ще раніше він був офіційним речником уряду. Для зручності партнери називали його у листуванні КС або Dr. K (доктор К).

«Юридична фірма доктора К відкрила всі рахунки на Кіпрі, які контролював Манафорт», — засвідчив Гейтс.

Адвокат Кіпрос Христостомідіс (праворуч) під час прес-конференції в Швейцарії, 31 березня 2004 року
Фото:

EPA/Katia Christodoulou

У 2008 на Кіпрі мали відбутися президентські вибори. За словами Гейтса, доктор К зв'язався з Манафортом та попросив його оцінити, чи варто йому балотуватися, та чи має він шанси на перемогу. У підсумку Христостомідіс балотуватися не став. Тим не менше за рік, у 2009-му, Манафорт разом із ним написав листа Олегові Дерипасці, якому пропонував оплатити виборчу кампанію.

«Після розмов, щодо наступних кроків КС на Кіпрі, надсилаю проміжний звіт, який узагальнює стратегію та наступні кроки в очікуванні вашої згоди та схвалення», — писав Манафорт. Чим завершилася саме ця історія невідомо. Однак, згодом Олег Дерипаска розшукував Манафорта та навіть наймав для цього приватних детективів. Олігарх вимагав повернути йому позичені Манафортом нібито на інвестиції 19 мільйонів доларів.

Тріумф

У 2010-му Янукович переміг на президентських виборах, і життя Манафорта назавжди змінилося. Технолог, що здійснив мрію Януковича більше не відволікався на інші проекти і зосередився виключно на українському напрямку. Це й не дивно. Прокурори підрахували, що з 2010-го по 2014-й, коли Янукович був президентом, Манафорт заробив 60 мільйонів доларів. Тоді як за всі роки роботи в Україні, за оцінкою прокурорів з 2006 по 2015 роки, він провів через офшори 75 мільйонів доларів.

Спочатку ніщо не виглядало надто «райдужно». На президентських виборах Манафорт та його команда мали доволі поміркований гонорар. Дівайн згадував, що кампанію вони відпрацювали за контрактом, згідно якого отримували загалом 500 тисяч доларів на місяць, а після перемоги отримали бонус у 100 тисяч доларів.

Зліва направо: народний депутат, член «Партії регіонів» Борис Колесніков, кандидат на пост Президента України, лідер «Партії регіонів» Віктор Янукович та народний депутат, член «Партії регіонів» Микола Азаров прямують на прямий ефір політичного ток-шоу, Київ, 25 грудня 2009 року. Янукович потрапив до другого туру президентських виборів разом із Юлією Тимошенко
Фото:

Володимир Гонтар/УНІАН

«Справжні» гроші прийшли, коли Янукович став президентом. З листа Манафорта, який цитувався вище, можна зробити висновок, що в 2011-му тільки за одним контрактом з Януковичем компанія Манафорта мала отримати понад 4 мільйони євро, а таких контрактів було багато.

Згодом вони ляжуть в основу обвинувачення прокуратури США щодо Манафорта за ухиляння від сплати податків. За цим пунктом обвинувачення 8 березня 2019-го він отримав вирок у вигляді 4 років позбавлення волі.

«Манафорт зустрічався з лідерами «Партії регіонів», і вони розробляли бюджет політичної кампанії на рік. Погоджували суму та структуру платежів. Після цього я оформлював проект угоди, вказуючи термін її дії та суму винагороди. Далі надсилав її кіпрському агенту Манафорта, який оформляв угоду та надсилав її Килимнику. Той слідкував за виконанням контракту українською стороною», — розповів Гейтс у суді.

Серед доказів обвинувачення у США можна знайти переписку, яка засвідчує розмаїття задач Манафорта за президентства Януковича: лобіювання, координування звіту юридичної фірми Skadden щодо засудження Юлії Тимошенко, координація зусиль українського think tank у Брюсселі. І, звісно, підготовка Януковича до президентських виборів, які мали відбутись у 2015-му. Зокрема, Манафорт акцентував увагу Януковича на темі антисемітизму.

«Ми активно промотували концепцію антисемітизму як частини (української) опозиції. Ми робили це з часу, як Об'єднана опозиція («Батьківщина» та УДАР) та ВО «Свобода» підписали пакт (мається на увазі угода, що про неконкуренцію двох партій на мажоритарних округах від час парламентських виборів 2012-го — ред). Це наша ключова стратегія у Вашингтоні», — писав Манафорт Януковичу.

Апетити Манафорта стрімко зростали. Вже за два роки, у квітні 2013-го він вимагав від Сергія Льовочкіна, на той час голови Адміністрації президента Януковича, сплати у понад 4 мільйони євро за один місяць роботи його команди. Щоправда одразу по чотирьох контрактах. Змінився і тон спілкування Манафорта.

«Будь-ласка, не розчаровуй мене, і не надсилай [суму] частинами. Мені потрібно все зараз. Обіцяю не турбувати тебе певний час, якщо сплатиш повну суму», — писав Манафорт Льовочкіну. Цей лист також стане доказом обвинувачення за номером 43.

Фото:

Громадське

Сергій Льовочкін публічно заперечив, що платив Манафорту. На запитання Громадського він не відповів, утім, редакція готова опублікувати його позицію.

Згідно з матеріалами справи, різні послуги Манафорта оплачували різні групи в оточенні Януковича. Так, Сергій Тігіпко сплачував за лобістські проекти у ЄС та США. За твердженням Гейтса, для цього той використовував кіпрську компанію Dresler Holdings.

Андрій Клюєв платив за соціологічні опитування, натомість Борис Колесніков сплачував рахунки за роботу по розбудові «Партії регіонів», одним із лідерів якої він себе позиціонував. Борис Колесніков не захотів коментувати Громадському свою роль у фінансуванні Манафорта мотивуючи це тим, що «втомився про це говорити».

Dolce vita

Зростали не тільки прибутки Манафорта, але й його вплив в Україні. «Коли я був у Києві, бачив деякі файли та записи розмов. І це було вражаюче. Наприклад, у Міністерстві юстиції я міг бачити роботу Манафорта: він допомагав редагувати прес-релізи й документи», — згадує журналіст Френк Фойєр. На його думку, в ті часи Манафорт був глибоко залучений до управління Україною.

Від своїх роботодавців Манафорт перейняв розкішний стиль життя та спосіб розраховуватися за нього — завдяки грошам з офшорних рахунків, які формально йому не належали. З однією різницею — Манафорт був громадянином США, а там до сплати громадянами податків ставляться набагато прискіпливіше, ніж в Україні.

Доки Янукович завершував «облаштування» Межигір'я, Манафорт купив розкішний будинок у передмісті Вашингтона і замовляв послуги ландшафтного дизайнера. За чотири роки президентства Януковича Манафорт тільки на одяг витратив майже 1 мільйон доларів.

Для того, щоб приховати прибутки, Манафорт вдавався до хитрощів, які мали б добре розуміти його роботодавці в Україні — надавав недостовірні податкові декларації, приховував зарубіжні банківські рахунки та вчиняв махінації з кредитами. Саме такі звинувачення висунула політтехнологу прокуратура США.

Пол Манафорт (ліворуч) ховає обличчя від фотокамер, коли виїздить з гаража власного будинку в Олександрії, штат Вірджинія, США, 30 жовтня 2017 року
Фото:

EPA-EFE/TASOS KATOPODIS

Падіння

Все змінилося на початку 2014-го, коли після Революції Гідності Янукович утік з України. Манафорт залишився в Києві і навіть отримав новий контракт від Льовочкіна та Колеснікова — будувати нову політичну партію «Опозиційний блок» і параллельно співпрацював із Віталієм Кличко, який саме готувався до виборів мера Києва.

Однак, його справи стрімко погіршувалися. Тоді ж у 2014-му Манафорта вперше допитали детективи ФБР, які допомагали новій українській владі розшукувати «гроші Януковича» на закордонних рахунках. Згодом з'ясувалося, що політтехнолог збрехав їм.

За два роки Манафорт спробував отримати нового «золотого гусака» — очолив виборчу кампанію Дональда Трампа, який саме балотувався у президенти США. Однак, українська історія наздогнала Манафорта. В Києві оприлюднили матеріали так званої «чорної бухгалтерії» «Партії регіонів», у якій значилися й видатки на оплату послуг Манафорта. В США вибухнув скандал, і Трамп відмовився від співпраці з політтехнологом.

З того часу Манафорт переключився вже зовсім на іншу діяльність: американська влада висунула йому одразу декілька звинувачень, серед яких згодом з'явилася і змова проти США. За даними слідства, Манафорт у червні 2016-го був присутній на зустрічі команди Трампа з російськими дипломатами. Прокурори стверджували, що на тій зустрічі росіяни передали Трампу компромат, який міг зашкодити кандидатці від демократів Гіларі Клінтон.

Під час судового процесу прокурори пригадали Манафорту і його зв'язки з Олегом Дерипаскою, і підозрілу біографію його партнера Килимника, і мільйони, зароблені в Україні, і навіть останній контракт із Льовочкіним.

Російський бізнесмен, нрезидент компанії «Русал» Олег Дерипаска (в центрі) на міжнародному економічному форумі у Санкт-Петербурзі, Росія, 17 червня 2016 року
Фото:

EPA/ANATOLY MALTSEV

Френк Фоер стверджує, що у серпні 2016-го Манафорт очікував переказу в розмірі 2,4 мільйони доларів від Ахметова та Льовочкіна, яким він передав закриті дані штабу Трампа про рейтинги кандидатів у президенти США. Останні публічно заперечили цю інформацію.

Манафорт не став чекати вироку суду і у вересні минулого року пішов на угоду зі слідством. Серед іншого, він визнав себе винним у змові проти США. Однак, вже за два місяці спеціальний прокурор Роберт Мюллер звернувся до суду з вимогою розірвати угоду з Манафортом, адже як з'ясувалося, той збрехав під присягою. Суд звернення Мюллера задовольнив. У березні 2019-го судова епопея Манафорта завершилась. Його засудили до 7,5 років ув'язнення.

P.S.

На відміну від Віктора Януковича, Пол Манафорт не знав злиднів, він виріс у заможній та впливовій родині. Дід майбутнього політтехнолога заснував будівельну компанію, а його батька тричі обирали мером містечка Нью-Бритен у штаті Коннектикут (74 тисячі мешканців). Та все ж із Януковичем його єднало прагнення заробити «великі гроші». Манафорт зробив це, працюючи на «поганих хлопців», від яких підхопив відчуття безкарності та вседозволеності. На відміну від його українського клієнта, у підсумку він втратив і гроші і свободу, тоді як Віктор Янукович наразі отримав лише заочний вирок.

Поділитись: