Санкції поодинці: чому США та ЄС розійшлися у діях проти Кремля

США: обидві партії хочуть нових санкцій

У вівторок, 25 липня, Палата представників (нижня палата Конгресу) підтримала законопроект щодо посилення санкцій проти Росії. У «пакеті» також — жорсткіші дії проти Ірану та Північної Кореї.

Законопроект 3364 під назвою «Протистояння супротивникам Америки через акт про санкції» отримав масштабну підтримку обох партій США: «за» висловилися 419 членів Палати, «проти» — тільки 3 (всі — з Республіканської партії).

Законопроект обмежує право президента Трампа знімати наявні санкції, накладені указами попереднього президента Барака Обами. Адже санкції прописуються в законі від Конгресу, тож президент не може скасувати їх одноосібно.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Що могло стати приводом для твіту Трампа про спробу України зашкодити виборам?

Приміром, якщо Трамп схоче зняти санкції, пов’язані з невиконанням Мінських угод, він, відповідно до законопроекту, муситиме подати в Конгрес «чіткі докази» (certification), що Кремль робить кроки для виконання цих домовленостей. Відтак, базуючись на доказах, Конгрес вирішуватиме, пом’якшувати санкції чи ні.

Аби стати законом, законопроект ще має пройти Сенат (вищу палату Конгресу) та отримати підпис президента. І якщо в Сенаті навряд чи виникнуть проблеми (у червні Сенат уже висловив проектові потужну підтримку), то з Трампом складніше: він може закон заветувати.

Від прес-служби Білого дому днями йшли суперечливі сигнали: Сара Сандерс, нова речниця Трампа, у неділю казала про підтримку нових санкцій з боку президента, але у вівторок натякнула, що Трамп захоче внести в законопроект поправки.

Важливо, що нові санкції підтримують обидві партії — і республіканці, і демократи. Це значно звужує президентові простір для маневру. У ситуації, коли дуже голосною темою в американській політиці є можливе втручання Росії в останні американські вибори, заветувати законопроект, який має таку потужну підтримку в обох палатах Конгресу, Трампові буде складно.

Коментуючи ухвалений документ, конгресмени зазначали рішучість формулювань. «Якщо Росію не контролювати, вона, без сумніву, продовжуватиме агресію», — говорить республіканець Ед Ройс, керівник комітету у закордонних справах Палати представників.

«Ми не можемо недооцінювати множинність загроз, що несуть для нашої національної безпеки Іран, Росія та Північна Корея, — додає республіканець Пол Раян, спікер Палати представників. —Вони давно прагнули послабити Сполучені Штати та дестабілізувати світ».

Нові санкції підтримують обидві партії — і республіканці, і демократи (на фото — спікер Палати представників, республіканець Пол Раян під час брифінгу 25 липня) Фото: EPA/MICHAEL REYNOLDS

Чому Європа проти

Проблема, однак, полягає в тому, що нові санкційні кроки Сполучених Штатів зазнали критики з боку європейців. Причина — в інтересах європейських енергетичних компаній, які ведуть справи з російськими постачальниками.

Адже, окрім обмеження права президента зняти санкції, законопроект 3364 запроваджує жорсткіші обмеження співпраці з російськими компаніями, зокрема нафтовими і газовими.

Іще на етапі обговорення законопроекту та першого розгляду в Конгресі, ЄС подавав недвозначні сигнали: нові санкції не мають загрожувати європейському бізнесу.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Загроза Північного Потоку-2 для Європи та України

Єврокомісія навіть підготувала список проблемних проектів, до яких залучені європейські фірми, яким можуть загрожувати американські дії. Серед них — «Північний потік — 1» та «Північний потік — 2» — спільні проекти «Газпрому» та кількох європейських компаній.

Під ударом також «Блакитний потік» — спільний проект італійської ENI та Газпрому, Південно-Кавказький газогін (який транспортує газ в Європу від родовища Шахденіз в Азербайджані, де працюють британська British Petroleum та російська Лукойл), проект розробки нафтогазових родовищ «Сахалін-2» (Shell та Газпром) тощо.

«Заяви Єврокомісії свідчать про нервозність деяких суб’єктів Євросоюзу — передусім Німеччини, Австрії та, до певної міри, Франції. Їхні компанії залучені до реалізації трубопровідних проектів з Російською Федерацією, зокрема «Північний потік — 2», — коментує Громадському Михайло Гончар, президент Центру глобалістики «Стратегія ХХІ».

Коли в червні Сенат уперше розглянув законопроект та надав потужну підтримку (98 голосів проти 2) — «була миттєва реакція з боку урядів Німеччини та Австрії, на найвищому рівні», — додає експерт.

«Частково критика з боку ЄС спричинена намаганням захистити європейські комерційні інтереси», — коментує Громадському Сибрен де Йонґ, стратегічний аналітик Гаазького центру стратегічних досліджень.

«Однак річ у тім, що газогін «Північний потік»  — некомерційний проект, тому критика з боку європейців викликає іронію», — додає він.

Напередодні європейці вели активні переговори з американцями, прагнучи збільшити планку російської участі, за якої проекти підпадають під санкції.

Від початку йшлося про 10%. Але у фінальному законопроекті частку збільшили до 33%. Можливо, спрацювало лобі British Petroleum, яка працює на родовищі Шахденіз в Азербайджані, звідки газ має транспортуватися до Європи через Південно-кавказький газогін, Трансанатолійський газогін (TANAP) через Туреччину та Трансадріатичний газогін через Грецію і Албанію — до Італії.

У розробці Шахденізу російська компанія LukAgip (дочірня «Лукойла») має якраз 10%. Підвищення порогу до 33% убезпечить проект.

Однак, якщо санкційний закон таки ухвалять, «це значно підвищить ризик для проектів з високою часткою російського залучення (понад 33%)», — уважає Сибрен де Йонґ.

У такому разі під американські санкції підпадає Північний потік. У проекті, націленому на транспортування російського газу по дну Балтійського моря, в обхід усієї Східної Європи, «Газпром» має 51% акцій.

Але вагомою є також частка європейських компаній: німецьких Wintershall та E.ON Ruhrgas (по 15,5%), нідерландської Gasunie (9%) та французької Engie (9%). Також підтримує проект австрійська OMV.

Під санкції «також може потрапити друга нитка «Турецького потоку», якщо вона піде, як це запланував «Газпром», на Європу», — додає Михайло Гончар.

З критикою американського законопроекту виступили європейські компанії, які залучені до реалізації трубопровідних проектів з Російською Федерацією, наприклад, газогону «Північний потік» Фото: EPA/BERND SETTNIK

Однак в Європі багато хто сприймає американські санкції не як удар по бізнесу країни-агресора, а як просування, власне, американських інтересів.

«Багато країн ЄС (передусім на заході) стурбовані, що США використовує санкції лише для того, щоб просувати експорт зрідженого газу в Європу та зайняти частку європейського ринку», — коментує Громадському Рикард Йозвяк, кореспондент «Радіо Свобода» у Брюсселі.

Дії американців і справді можна розцінювати двоїсто. З одного боку — це прагнення захистити Східну Європу (зокрема, Україну та, скажімо, Польщу) від військової та енергетичної агресії Росії («Північний потік» є яскравим прикладом російської енерго-геополітики). З іншого — прагнення просувати власний газ у Європі, витісняючи російські енергоресурси.

Водночас питання санкцій чітко демонструє, де сходяться чи розходяться цінності та інтереси США та ЄС. У ЄС газонафтові комерційні інтереси часто звужували простір для рішучіших дій. Наприклад, для жорсткішого протистояння діям «Газпрому» на європейських ринках. Чи рішучішого розвитку альтернативних джерел постачання, приміром, у рамках газогону Nabucco, який поховали так і не почавши реалізацію.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Siemens не такий наївний — експерт про турбо-скандал

У кожному разі, найближчим часом Європа має вирішити  ключове питання: чи варто так затято підтримувати власні компанії, які мають бізнес з компаніями країни-агресора, і які узалежнюють європейську економіку від впливу Москви. У наступні роки відповідь багато чого визначатиме.

А найближчими тижнями варто слідкувати, чим закінчиться історія з новими санкціями США. І чи зможе президент Трамп заветувати законопроект, повстаючи проти такої потужної підтримки, — зокрема, і у власній партії.

Підписуйтесь на наш канал в Telegram