Siemens не такий наївний — експерт про турбо-скандал

Скандал навколо поставки німецьких газових турбін та генераторів до них в окупований Крим усупереч режиму санкцій ЄС та США, завдав болючого удару репутації компанії Siemens. А може вдарити і по гаманцю.

Тепер, коли турбіни побачили не тільки в порту Севастополя, але і у Феодосії, компанія визнала, що це не просто схожі турбіни, а саме їхні, та позивається до суду за обман проти своїх же російських спільних підприємств.

Утім, експерт в енергетичній галузі Михайло Гончар переконаний, що насправді йдеться не про обман, а про можливу змову виробника та Кремля.

Михайло Гончар Фото: Сергій Дунда/Громадське

Після того, як розгорівся скандал з постачанням газових турбін Siemens до окупованого Криму всупереч санкціям, компанія офіційно звернулась до арбітражного суду. Про що це свідчить? Росія справді обдурила Siemens?

Зараз ми бачимо спектакль, шоу, яке розігрується за участі двох сторін: Siemens і його російських контрагентів. Навряд чи компанія, з історією в понад півтора століття, є такою наївною, що не врахувала можливі варіанти дій російської сторони. Тим більше, що в Росії Siemens присутній практично з 19-го століття. І знає і Росію царську, і радянську, і пострадянську, і нинішню путінську.

Тому все це казочки для певних процедур у режимі спін-докторінгу, коли треба відмити репутацію Siemens, оскільки, очевидно, що серйозний репутаційний збиток нанесений компанії її ж власною діяльністю.

Інший важливий аспект: Siemens робить забагато рухів, аби показати загалові, що його ошукали, але! — ​не відкликає ліцензію, яку він видав «Силовим машинам» (разом з «Силовими машинами» Siemens створив спільне підприємство «Сіменс технології газових турбін», яке і поставило турбіни замість Тамані до Криму — ред.) на 20 років іще у 2007 році.

Якби він відкликав ліцензію негайно, тоді б це засвідчило щирість намірів і те, що компанію дійсно ошукали. А так ми бачимо практично в форматі піар-акцій звернення до суду, з’ясування обставин тощо.

Але ж формально вони (Siemens — ред.) додавали до угоди пункт, який підкреслював, що ці агрегати мають постачатися на ТЕС «Тамань», а не до Севастополя чи Сімферополя?

Ніхто тексту угоди не бачив. Ми можемо лиш вірити на слово, що там є відповідний пункт. Але навіть якщо так, ми не знаємо, як він сформульований. І не знаємо, як тлумачать його Siemens та Росія. Тлумачення можуть бути діаметрально протилежними.

Ми не бачимо, щоби сторони звернулися до якоїсь інстанції із метою з’ясування, як тлумачити те чи інше положення. Siemens наразі звернувся до суду, але знову ж таки — у Москві. Ми знаємо, як працює російська система судів, особливо господарських. Тому, гадаю, що це елемент сценарію.

​Скандал навколо поставки німецьких газових турбін та генераторів до них в окупований Крим усупереч режиму санкцій ЄС та США, боляче вдарив по репутації компанії Siemens Фото: офіційний сайт компанії Siemens

Чим усе ж таки Росія могла переконати Siemens піти на ризик наразитися на «кримські санкції»? Невже контракт на чотири турбіни для концерну настільки привабливий?

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Як турбіни німецької компанії Siemens завезли до Криму в обхід санкцій

Гадаю, є певна, можливо «джентльменська», а можливо і якимось чином формалізована домовленість між «Сіменсом» та російським урядом про те, що Siemens візьме на себе певні ризики, у тому числі і репутаційні, натомість отримає «солодке» замовлення.

Приміром, у рамках проекту «Північний потік-2», де буде чимало різного електротехнічного обладнання. Також є «Турецький потік». Сам по собі контракт на постачання чотирьох турбін при масштабах Siemens не є аж надто привабливим та не генерує потужний фінансовий потік.

Чотири турбіни на тлі тих 380 турбін, які Siemens уже виготовив та обслуговує, — не такий уже великий контракт.

Поза тим, нинішнє керівництво концерну, включно з очільником, — були і є в числі тих, хто домагається пом’якшення чи зняття режиму санкцій з Росії.

Коли вже тривала окупація, коли Крим анексували, очільник Siemens відвідав Москву, де зустрівся з Путіним. Після візиту федеральний уряд Німеччини дещо відкоригував позицію компанії, зауваживши, що всі німецькі компанії мають дотримуватись запровадженого режиму санкцій. Заднім числом концерн задекларував свою законослухняність, але реально продовжував, як бачимо, робити те, про що домовився свого часу з росіянами.

Про технологію обходу санкцій ми писали у грудні 2015 року. Якраз з елементом так званої «Таманської теплоелектростанції», яка була лише віртуальною точкою збірки. Ми передбачали, що потім виявиться, що ніякого будівництва (ТЕС Тамань — ред.) не буде, а турбіни ось вони тут, і їх потрібно кудись прилаштувати.

На початку скандалу російська сторона заявляла, що газові турбіни, які засвітилися у Криму, — насправді чи то власного російського виробництва, чи то вживані агрегати Siemens, придбані на вторинному ринку.

Гаразд, придбали умовно на якомусь вторинному ринку. Покажіть у кого. Як я сказав, виготовлено 380 турбін цього класу. Це не три мільйони, і не тридцять тисяч. Можна показати, звідки їх взяли. Але не показують. Це елемент гри, який відволікає увагу від Siemens та створює ефект непричетності.

Хоча 65% у спільному підприємстві з «Силовими машинами» під Санкт-Петербургом — це контрольний пакет. «Інтеравтоматика», яка має зробити монтаж турбін, — там майже 46%.

Тобто, апріорі Siemens не міг бути не в курсі, це засвідчувало б нікчемність та недолугість цієї компанії. Але, зважаючи на 160 років історії Siemens, у це складно повірити.

Сучасні турбіни не так просто змонтувати, налагодити та запустити. Більше того, вони можуть керуватися дистанційно. Теоретично, чи може навіть за нинішньої ситуації концерн, приміром, не дозволити використовувати агрегати у Криму?

Певна річ, що турбіни змонтують і запустять, не в тому проблема. Росія має досвід турбінобудування, і доволі непоганий. У даному випадку йдеться про те, що вони не будуть нормально, на повну потужність функціонувати. У разі підтвердження версії про обман, Siemens зможе дистанційно забезпечити нестабільність роботи цих електростанцій.

До речі, низка галузевих російських фахівців іще на ранньому етапі, у 2015 році, попереджали російський уряд: не варто зв’язуватися з імпортними поставками при реалізації цих проектів (будівництво ТЕС в окупованому Криму — ред.), оскільки проблема не лише в санкціях, проблема в сервісі, у виконанні регламентних робіт.

Адже турбіни Siemens доволі примхливі, вони високого рівня, вони чи не найкращі у світі, але потребують особливого догляду. Німці не будуть обслуговувати їх у Криму, тож росіяни самі собі зробили ведмежу послугу, позаяк ніщо не свідчить, що проекти під Севастополем та Сімферополем нормально працюватимуть.

Ніхто в Європі, ніхто на Заході не пробачить Siemens цієї авантюри. Тому що проблема не в самій компанії, а в тому, що порушено режим санкцій ЄС, за яким ретельно стежать у США.

Турбіни Siemens доволі примхливі, вони високого рівня і потребують особливого догляду Фото: офіційний сайт компанії Siemens

Те, що Росії принципово було поставити до Криму саме такі турбіни — потужні та сучасні — свідчить про енергодефіцит на півострові, що відрізаний від енергосистеми України? Москва побоювалась повторення блекауту?

Звісно, Крим не самодостатній. 83-85% електроенергії, що споживалася у Криму, постачалася з об’єднаної енергетичної системи України (до припинення постачання електрики на півострів восени 2015 року — ред.). І лише сьома частина вироблялася на чотирьох ТЕЦ на території півострова — Сімферопольскій, Сакській, Камиш-Бурунській та Севастопольській. Звичайно, перед Росією постає питання, як компенсувати дефіцит.

Наразі існує два варіанти: кабель через Керченську протоку з її нестабільними ґрунтами та ризиком розриву і другий, стабільніший за уявленнями Москви — спорудження власних електростанцій. Але, знову ж таки, чотири енергоблоки на двох нових ТЕС мають отримувати газ. Через той же газопровід, через ту ж Керченську протоку. Одна ненадійність множиться на іншу. Чому це робиться?

По суті, енергомостом і потужними генераторами на ТЕС проектується профіцитність, надлишковість кримської енергетики. Резерв створюється не просто так, це результат мілітаризації півострова, розширення існуючої і створення нової військової інфраструктури, яка потребуватиме більше енергії.

В ідеалі, вироблятиметься майже вдвічі більше енергії, аніж потрібно Криму. Тому що ніякої нової промисловості, планів будівництва якихось серйозних промислових енергомістких  об’єктів немає.

Підписуйтесь на наш канал в Telegram