Сексуальна освіта — це не лише про секс, а й про повагу, розуміння та обізнаність. 5 країн, де вона уже давно є у школах

Опитування, проведене аналітичним центром CEDOS у партнерстві з агенцією Info Sapiens, засвідчило, що 84% українських батьків підтримують запровадження статевого виховання у шкільній програмі. Однак як у них, так і у вчителів усе ще багато сумнівів: з якого віку це потрібно, у якому форматі подавати тощо.

Тема сексуальної освіти — непроста, і відмова від упереджень заради кращої поінформованості дітей та підлітків, яка могла б значно зменшити масштаби поширення венеричних хвороб та зменшити кількість випадків ранньої вагітності, не всім дається легко — навіть у розвинених країнах.

Хоча нині, звісно, шкільні заняття навряд чи є головним джерелом інформації про статевий розвиток та секс (усе-таки є інтернет), але таки важливим. Розповідаємо про досвід впровадження статевої освіти у школах, який могла б врахувати Україна.

Німеччина

У Німеччині сексуальна освіта — обов’язковий елемент шкільної програми. Наповнення курсу з роками змінюється. Якщо у другому-четвертому класі (у різних федеральних землях по-різному) дітям пояснюють анатомічні відмінності хлопців та дівчат, поняття статі й гендеру, навчають розрізняти приємні та неприємні дотики і говорити «ні», то десь у восьмому починають розповідати про сексуальність, методи контрацепції та попередження захворювань, що передаються статевим шляхом.

І хоча через такий ранній старт сексуальної освіти німецькі діти й підлітки переважно не соромляться говорити про секс, можливість поставити викладачу питання анонімно теж є: завжди можна написати своє запитання на папірці і кинути в спеціальну скриньку.

Особливість німецької системи сексуального виховання у тому, що вона активно заохочує до участі й батьків, а не лише вчителів. Батьки можуть бути в курсі, чого саме навчають дітей на заняттях сексуальної освіти, втім не формують їхній зміст.

Хоча статеве виховання у школах Німеччини почали впроваджувати ще з кінця 1940-х, навіть нині знаходяться завзяті поборники традиційних сімейних цінностей, на думку яких роз’яснення у школах про ЛГБТ — неприпустиме. Так у 2016-му батьки-ультраконсерватори навіть виходили на протести у Гессені та Баден-Вюртемберзі.

Але навіть вони не можуть заперечити, що впровадження сексуального виховання у школах було дієвим: за останні два десятки років кількість ранніх вагітностей у Німеччині скоротилась удвічі.

Нідерланди

У Нідерландах уроки сексуальної освіти, як і в Німеччині, розпочинаються ще у молодшій школі. Їхня ефективність в комплексі з іншими заходами вражає: у цій країні показник підліткових вагітностей найнижчий в Європі — приблизно 3,2 на тисячу дівчат, низький рівень інфікування ВІЛ.

Молоді не лише розповідають про контрацепцію, але й роблять її доступнішою: презервативи продаються у спеціальних автоматах. А для всіх дівчат віком до 21 року протизаплідні засоби безкоштовні і їх відпускають без рецепту.

Крім регулярних уроків сексуального виховання, уже 14 років поспіль навесні з ініціативи уряду Нідерландів у школах відбувається «Тиждень весняної лихоманки» — щоденні заняття із сексосвіти, покликані глибше знайомити учнів із власною чутливістю та сексуальністю. Програма адаптується відповідно до віку та побажань, але головне, що це — розмова не просто про секс, а й про загальніші і не менш важливі речі: як висловлювати свої почуття, встановлювати кордони, бути толерантними.

Велика Британія

Напевно, найбільшим внеском Великої Британії у популяризацію сексосвіти в усьому світі був серіал Sex Education, перший сезон якого вийшов на стримінгововому сервісі Netflix у 2019-му, став надзвичайно популярним та отримав продовження на ще два сезони.

За збігом (чи ні) тоді ж у Сполученому королівстві вперше за двадцять років вирішили переглянути підхід до сексуальної освіти у школах. У змінах, рекомендованих Міністерством освіти, йдеться про сексуальне виховання на трьох рівнях — запровадження його у початковій школі (раніше обов’язковим воно було лише у середній), удосконалення — власне у середній та програма сексуальної освіти для будь-якого віку.

З нового: тепер дітей з раннього віку навчають цифровій безпеці та застерігають від небезпек секстингу (пересилання особистих фото та інтимної переписки) з незнайомцями та знайомств в Інтернеті. Також в оновленій програмі додався пункт про ЛГБТ-спільноту й толерантність. Крім основ, більше уваги відтепер приділяється й питанням сексуальної експлуатації й домашнього насильства, взаємозв’язок проблеми сексуальності та психічного здоров’я.

Оновлення сподобалися не всім: у Бірмінгемі на вимогу батьків, які виступили проти боротьби з гомофобією в школах, висвітлення теми ЛГБТ на уроках сексуального виховання тимчасово припинили.

Швеція

Результати опитування шведів віком 16–25 років, проведене наприкінці минулого десятиліття, продемонстрували, що більшість інформації про статеве життя й сексуальність вони здобули якраз у школі. Запровадження сексуальної освіти у школах Швеції сталося навіть раніше, ніж в Німеччині — у 1930-х, а з 1950-х такі заняття стали обов’язковими. Нині ж в країні вже стало нормою, що перші розмови з дітьми про сексуальність батьки проводять ще у 3-5 років.

Шкільний курс сексуальної освіти — це переважно з п’ятого по дев’ятий рік навчання — спрямований на те, щоби учні могли вільно говорити про секс та розуміти свої почуття. Заняття — максимально інтерактивні. Причому їхню програму формують на місцях — залучаючи до обговорення й планування викладачів, батьків, медпрацівників, представників громадських організацій і самих учнів.

Серед основних тем для молодших школярів — наприклад, статеве дозрівання та мастурбація, для старших — хвороби, що передаються статевим шляхом, ще старших — власне стосунки. Крім сексосвіти у стінах школи, з ознайомчою метою дуже вітається відвідування клінік для молоді — це теж елемент навчання.

США

А от у Сполучених Штатах хоча й сексосвіта у школах викладається вже доволі давно, нині її часто критикують через неефективність. Ймовірно, річ не лише у ній, але 19 підліткових вагітностей на тисячу дівчат — це доволі високий показник.

Програми уроків сексуального виховання затверджуються окремо на рівні шкіл, хоча загальні «правила гри» є на рівні штатів. Як ідеться у дослідженні Journal of Adolescent Health, лише у 13 штатах ретельно стежать за тим, щоби уроки сексосвіти відповідали побажанням лікарів.

Загальних напрямків сексуальної освіти у США два — це «Усебічне статеве виховання» (Comprehensive Sex Education), яке вважається змістовнішим та дієвішим, а також «Статеве виховання, яке розповідає виключно про утримання від сексу» (Abstinence-Only Sex Education). Другий підхід, замість того щоби вичерпно висвітлювати питання засобів контрацепції, підліткової вагітності, венеричних хвороб, радше зосереджується на забороні статевих стосунків до укладення шлюбу.

У деяких штатах уявлення про сексосвіту взагалі пуританські. І йдеться не лише про табуйовані теми на кшталт сексуальної орієнтації — у деяких школах не дозволяється навіть демонструвати презервативи.

Подекуди немає чіткої й виваженої політики щодо цього питання: у Каліфорнії сексосвіта довго не була обов’язковим предметом у старших класах, але з 2016-го у штаті запровадили усебічне статеве виховання. Натомість у Вісконсині, хоча й у 2010-му узяли курс на нього, за два роки замінили його на менш ефективне статеве виховання, яке розповідає виключно про утримання.