Що можуть змінити дебати? Світовий досвід
Україна ще ніколи так не чекала дебатів поміж двома кандидатами у президенти. Та чи перемога у дебатах гарантує перемогу в день голосування? Як впливають дебати на результати виборів у світі? А як впливає відмова взяти участь у дебатах на успіх під час виборів? Читайте в матеріалі Громадського.
Українська традиція політичних дебатів не є тривалою. За всі роки Незалежності дебати відбувалися лише двічі: у 1996-му поміж Леонідом Кравчуком та Леонідом Кучмою, та у 2004-му поміж Віктором Ющенком та Віктором Януковичем.
Сьогодні країна чекає на дебати Петра Порошенка з Володимиром Зеленським.
Аналіз світової практики передвиборчих дебатів свідчить: дебати впливають на виборців, але, як правило, не мають вирішального значення для результатів виборів. Дебати самі по собі не створюють президентів, хоча і можуть схилити частину виборців на бік того чи іншого кандидата. Подеколи навіть невелика кількість голосів може бути вирішальною.
Політика в телевізорі: важливо бути у формі
Класичним прикладом вирішального впливу дебатів на результат виборів є перші в історії телевізійні політичні дебати між кандидатами в президенти США. Це так звані «Великі дебати», які відбулися у 1960 році поміж Джоном Кеннеді та Річардом Ніксоном.
Тоді усе вказувало на те, що досвідчений політик та оратор, республіканець Річард Ніксон переможе на виборах. Втім, за декілька тижнів до виборів він отримав травму коліна та опинився в лікарні. Після виписки з лікарні він помітно схуднув та виглядав втомленим.
Під час дебатів Ніксон нервував та пітнів: без студійного гриму, від якого він відмовився, це було особливо помітно телеглядачам. Його погляд постійно бігав поміж камерою, модераторами та годинником. У підсумку він виглядав менш переконливо.
Його суперник, кандидат від демократів Джон Кеннеді, постав перед глядачами спокійним та зібраним. Він виглядав доглянутим, адже не відмовився від професійного гриму. Кеннеді також дослухався до порад продюсерів щодо поводження в кадрі та тримав зоровий контакт із камерою.
Подальший аналіз засвідчив: унаслідок перегляду телевізійної версії дебатів близько 4 мільйонів американців змінили свою думку. Кеннеді переміг із мінімальним відривом у 0,17% голосів виборців, загалом отримавши 49,72%. Водночас виборці, які слухали дебати по радіо, голосували за Ніксона.
Перемогти у дебатах — та програти вибори
Водночас навіть переконлива перемога на дебатах не означає обов’язкової перемоги на виборах. Останні президентські вибори в США показали, що можна виграти дебати і програти вибори.
Більшість аналітиків зійшлися в тому, що Гілларі Клінтон була більш переконливою під час дебатів із Дональдом Трампом у 2016 році. Фахівці вказували, що Трамп часто втрачав думку і вдавався в деталі.
На думку багатьох оглядачів, Трамп раз по раз реагував на закиди Клінтон, витрачав час на виправдовування і втрачав нагоди поставити у незручне становище саму Клінтон. Він занурювався у деталі свого бізнесу та надавав важкі для розуміння подробиці. Клінтон на фоні Трампа виглядала дуже зваженою.
Це помітили і телеглядачі. За результатами експрес-опитування, проведеного каналом CNN, 62% глядачів віддали перемогу Клінтон, а 27% — Трампу.
Проте, як відомо, очевидний програш у дебатах не завадив Трампу перемогти на виборах.
Відмовитися від дебатів — і перемогти
Відмова від дебатів також не означає обов’язкової поразки на виборах.
Той самий Ніксон, який програв Кеннеді у 1960-му внаслідок дебатів, цей урок засвоїв дуже добре.
Два рази поспіль, у 1968 та 1972, він відмовлявся від дебатів перед другим туром президентських виборів, і двічі ставав президентом США.
В Україні подібний урок про ризики дебатів засвоїв Віктор Янукович.
Після провалу на дебатах 2004-го року, коли він програв Віктору Ющенку, він відмовився від дебатів з Юлією Тимошенко у 2009-му. Лідерка «Батьківщини» використала час офіційних дебатів для свого монологу перед виборцями. Але вибори вона зрештою програла.
Ще один приклад — останні президентські вибори в Бразилії. Восени 2018 року лідер передвиборчих перегонів Жаїр Мессіас Болсонару відмовився від дебатів.
Під час передвиборчої кампанії ультраправий кандидат нещадно громив своїх політичних супротивників — бразильських лівих і екс-президента країни, Луїса Інасіу Лулу да Сілву, лідера лівоцентристської Партії трудящих.
Болсонару відомий своїми брутальними вербальними атаками. Але в час, призначений для дебатів, він лікувався після замаху на нього, скоєного під час передвиборного виступу. Кандидата серйозно поранили у живіт. Відтоді Болсонару не міг виступати на публіці, і перед другим туром президентських виборів політик відмовився брати участь у дебатах.
Попри відсутність дебатів, кандидатуру Болсонару підтримали в другому турі 55,13% виборців.
Відмова від дебатів із «токсичним» опонентом
Ще одна відмова від дебатів, яка не зашкодила рейтингу кандидата, сталася під час президентських виборів у Франції в 2002-му році.
Загалом Франція має тривалу історію президентських дебатів — кандидати у президенти дебатують там після першого туру виборів із 1974 року.
Єдиним винятком став 2002 рік: до другого туру очікувано вийшов тодішній президент Жак Ширак та зовсім неочікувано — кандидат від ультраправої партії Жан-Марі Ле Пен (батько Марін Ле Пен, яка програла Еммануелю Макрону у другому турі президентських виборів 2017-го року).
Жак Ширак публічно заявив, що не буде дебатувати із Ле Пеном через те, що його супротивник «не є республіканцем», тобто не поділяє спільні демократичні цінності.
Голосування у другому турі мобілізувало всіх супротивників ультраправої ідеології та принесло впевнену перемогу Шираку.
Дещо схожа ситуація була і в Україні: у 1999 році тодішній президент Леонід Кучма свідомо відмовився дебатувати із опонентом від комуністів, Петром Симоненком, перед другим туром виборів. Кучма переміг завдяки протестному голосуванню «проти комуністів».
Дебати «представників» та стадіон без дебатів
В історії Російської Федерації немає президентських дебатів як жанру передвиборчої боротьби. Борис Єльцин відмовився від дебатів у 1996 році, перед своїм другим терміном. До цього дебатів не було, а після приходу до влади Володимира Путіна той заявив, що не бачить сенсу в дебатах. За нього, мовляв, краще говорять його власні справи.
Натомість подеколи в дебатах беруть участь «представники» президента, його друзі та соратники. На рейтинги чинного президента відсутність дебатів не впливає.
А стадіон як місце політичної агітації в Росії відоме. Під час останньої президентської кампанії Путін провів свій агітаційний мітинг саме на стадіоні «Лужники» в Москві.