Тато в декреті. Що заважає чоловікам частіше брати відпустку по догляду за дитиною

Щодня 33-річний Вадим Яненко протягом двох годин гуляє парком. Він — не нероба, а тато в декреті. В рожевому слінгу на його грудях спить 11-місячна Захарія. В такому режимі Вадим живе вже місяць, але мами, які гуляють зі своїми дітьми в тому ж парку, все ще дивляться на нього скоса — батько, який взяв відпустку по догляду за немовлям, в Україні все ще рідкість.

А ось Вадим Назаренко в декреті, хоч і неофіційному, вже три роки, тому мами на дитячому майданчику до нього вже звикли. І навіть переймають деякі елементи батьківського виховання — так само, як Вадим, привчають своїх малюків спати у візочках, навіть коли навколо шумлять інші діти.

Ми звикли до того, що декрет — це обов’язок жінки, а чоловіча справа — утримувати сім’ю, заробляти гроші. Таке уявлення склалося в Україні через традиційні для суспільства гендерні ролі. Однак в той же час право батька піти в декретну відпустку по догляду за дитиною закріплено в Кодексі законів про працю України (ст. 179). Якщо чоловік правильно подав заяву, то компанія зобов’язана відпустити його в декрет.

Ми запитали українців на вулицях Києва, як вони ставляться до чоловіків в декреті, і ще раз переконалися, що стереотипи в суспільстві все ще поширені.

У Міністерстві соціальної політики України та Держстаті на запити Громадського, скільки батьків брали відпустку по догляду за дитиною в останні роки, чіткої відповіді не дали, скеровуючи нас одне до одного. Втім в Мінсоцполітики все ж повідомили: на 1 січня 2019 року матеріальну допомогу при народженні дитини загалом отримували 1 мільйон 104 тисячі осіб, з них — 15 тисяч чоловіків. Таку допомогу часто оформлюють на того з батьків, хто планує брати декрет. Адже ці доходи дають можливість зарахувати період догляду за дитиною до страхового стажу. Втім ця офіційна цифра все ж дуже приблизна.

На думку соціологині Центру соціальних і трудових досліджень Оксани Дутчак, ці дані, найімовірніше, можуть бути навіть дещо завищеними, тому що деяким родинам просто зручніше оформлювати допомогу на чоловіка. Також Оксана Дутчак вважає, що облік чоловіків у відпустці по догляду за дитиною державні інституції не ведуть свідомо, бо досі сприймається як належне, що в декрет іде саме мама.

«Знаю випадок, коли батько не зміг оформити відпустку по догляду, тому що його дружина не була працевлаштована офіційно (хоча насправді працювала). Така інституційна дискримінація. Адже ніхто не заборонить жінці оформити відпустку по догляду через те, що її чоловік офіційно не працює», — каже соціологиня.

Що ж заважає батькам частіше брати догляд за дитиною на себе? Ми запитали про це двох чоловіків — в офіційному та неофіційному декреті.

«Батьки не гірше за мам справляються з дітьми»

Вадим Яненко, 33 роки, тато 11-місячної Захарії. На початку лютого пішов в офіційну декретну відпустку, замінивши дружину.

Про рішення вийти в декрет

Я кандидат біологічних наук, працюю в Національному науково-природничому музеї у відділі палеонтології. Ми з дружиною вирішили, що я маю вийти у декретну відпустку з кількох причин. По-перше, для кожної жінки сорок тижнів носити немовля, потім народжувати, потім ще бути в декреті — це дуже важко, як фізично, так і морально. Звичайно, необхідна зміна обстановки. Тому ми вирішили помінятися ролями. Друга причина — фінансова. Моя дружина заробляє більше, ніж я. Вона теж вчений, як і я, вона провідний науковий співробітник, теж кандидат наук, але в іншій установі. Там зарплата вище, тому я пішов у декрет, а дружина вийшла на роботу.

Керівництво нормально поставилося до цього, ніяких проблем не було. Я не знаю, чому викликає таке здивування, коли батько йде в декрет. Батьки так само, як і мами, справляються з дітьми, нічим не гірше.

Чому тато в декреті — рідкість в Україні

Це залишки радянського минулого. Тому що там було все чітко — мама в декреті, тато працює. Папа заробляє на сім’ю, а мама нерідко після першої дитини народжує другу, третю, вона постійно сидить у декреті. Хоча, наприклад, в західній Європі чоловіків стимулюють до того, щоб вони йшли в декрет. У Швейцарії, здається, чи у Швеції батькові, який йде в декрет, три роки виплачують повну зарплату, яка у нього була на роботі. Але в той же час в інших країнах дається всього три декретних місяці. Не важливо — для мами або для тата.

Довідка: Однією з найпрогресивніших країн в цьому питанні є Швеція — з 480 днів відпустки по догляду за дитиною 60 повинен взяти батько. Оксана Дутчак відзначає, що батько не може передати мамі дні декретної відпустки, які виділені для нього. Тато може не брати цю відпустку, але в такому випадку виплати (приблизно 80% від зарплати) за ці дні губляться.

В Норвегії тато і мама можуть провести в декреті по 14 тижнів. Також у них є 18 тижнів відпустки, які вони можуть розділити між собою.

У Великій Британії мама повинна залишатися з дитиною тільки перші 14 днів після пологів, потім батьки можуть розділити 50 тижнів відпустки по догляду за дитиною, 37 з яких будуть оплачуваними.

У Німеччині тато може піти в декрет на три роки. Протягом першого року йому будуть виплачувати допомогу по догляду за дитиною в розмірі 65-67% від зарплати.

Один тато в декреті на весь район

В нашому районі у мам свої групи за інтересами, вони гуляють з візочками, знаходять собі подібних. Я — тато зі слінгом (пристосування з тканини для перенесення дитини — ред.). Я один тут на весь район. З слінгом я ні до чого не прив’язаний, крім дитини. Я можу зайти в будь-який магазин, в транспорт, піднятися на будь-який поверх, це не проблема. Але гуляти дві години навіть для мене іноді буває досить відчутно, не важко, але відчутно. А ще іноді ми виходимо в магазин купити продукти або речі, які нам потрібні, тоді я беру ще й рюкзак. Він завжди зі мною, тому він додає вагу. Мамі це було б надзвичайно важко. Так що це ще один плюс (декретної відпустки у тата — ред.).

Це досить важко для матері — бути в декреті. Батькам, мені здається, простіше. Батьки менш емоційні, вони сприймають все під іншим кутом.

Про труднощі декрету

В декреті немає нічого страшного, іноді буває важко, коли дитина рухлива, наприклад, як наша, тоді за нею потрібно кожну секунду дивитися, бігати. Вона ще не ходить, але дуже швидко повзає, і хоча квартира невелика, але доводиться за нею бігати цілий день, поки вона не спить. З першою дитиною це квест надзвичайно важкий. Не важливо, мама або тато в декреті. Буває, ти чогось не знаєш, але потім у тебе з’являється досвід. Зараз ми вже прекрасно знаємо, як лікувати легку застуду, не звертаючись до лікаря (якийсь риніт, отит, дерматит). А ось на початку своєї кар’єри батьків ми цього не знали, нам доводилося бігти до лікарів, розпитувати. Тому з другою дитиною все буде набагато простіше. З другою дитиною ситуація (з почерговим декретом — ред.) повториться.

«Зараз світ такий багатогранний, можна працювати вдома і виховувати дітей»

Вадим Назаренко, 38 років, веде блог про виховання синів — трирічного Давида і чотиримісячного Даміра. В неофіційному декреті Вадим уже три роки.

Про поєднання декрету і роботи

У мене віддалена робота за двома напрямками — у сферах IT та нерухомості. Для роботи мені потрібен комп’ютер та інтернет, тому я почав працювати вдома. Так зав’язався тісний контакт з дітьми — з вихованням, годуванням, купанням.

Раніше я вважав, що це все має робити жінка. Зараз це звичайні турботи, легкі, приємні.

Дружина у мене поки безробітна, займається домашніми справами, але часто вона їде і я сам залишаюся з дітьми. Я не відчув, що це якось відбивається на моїй роботі. Головне — правильно побудувати графік. І діти розуміють, що я працюю. Коли я розмовляю по скайпу, старший син тихо і з цікавістю спостерігає. Я навіть дав йому свій другий ноутбук, щоб він робив вигляд, що теж працює зі мною.

Про труднощі декрету

Найважче — це навчитися терпінню, прийняти, що іноді діти роблять якісь речі не так, як ти хочеш. В такі моменти важливо розібратися в причині і не змусити, а залучити дитину в те, що ти хочеш. Якщо ти хочеш, щоб була тиша — грай в гру, в якій виграють герої, які тихенько сидять. Якщо ти хочеш з ним кудись йти — теж придумай гру. Я весь час з ними в щось граю, роблю це вже автоматично.

Мені цікаві коворкінги з дитячими кімнатами, в яких діти могли б чимось зайнятися, але мені такі коворкінги не зустрічалися. І якщо мені потрібно переодягнути дитину, я йду в кімнату матері і дитини, яка для мене не призначена, в кімнату, де намальовано дівчинку з коляскою. Хоча мені було б приємніше йти в кімнату для батька і дитини. В Америці, наприклад, такі кімнати існують.

І так, насправді, у всьому — там, де перебувають чоловіки, немає місця для маленьких дітей.

Чому декрет непопулярний серед батьків

По-перше, ми, чоловіки, в основному ніколи не замислювалися про те, як виховувати дітей. Я теж нічого не розумів в маленьких дітях. Я не знав, як їх брати, з якого боку до них підійти. А раптом він розплачеться? Що я буду робити? Я не знав. Тому перша причина (непопулярності декретів серед чоловіків) — це відсутність інформації, відсутність знань.

Перед появою дитини ми з дружиною почали читати літературу про виховання, дивитися відео на YouTube, ходити на курси. Паралельно ми завели блоги в Instagram. Дружина пише про свій жіночий бік, я — про чоловічий. Часто стикаюся з тим, що цей бік ще не вивчений і непопулярний. В різних листування і обговореннях бачу питання: як тут вчинити? як пояснити?

А друга причина — це ставлення самої мами до тата. Якщо тато щось зробив неправильно, наприклад, перевернув дитину, то не варто його зупиняти і говорити, що ти не вмієш, що ти це робиш не так, як потрібно. У чоловіків і у жінок трохи різні погляди на виховання дітей. Але потрібно давати можливість татові пробувати.

Я впевнений, що в душі кожен тато мріє налагодити зв’язок із маленькою дитиною, але, зіштовхуючись з тим, що він не знає як, і стикаючись, можливо, із несхваленням близьких родичів, чоловік замикається в собі і вже не хоче продовжувати.

Про виховання

Найважливіше — не кількість часу, який ти приділяєш дітям, а те, ким ти вважаєш свою дитину — просто дитиною або другом. Ви можете не спілкуватися цілий день, тому що ви перебуваєте на роботі, але якщо ви справжні друзі, він буде чекати тебе, а ти будеш чекати його. І ось ця хвилина буде важливішою, ніж цілий день вдома, який він провів, сидячи з іграшками, а ви — в телефоні.

Думаю, що мені більше уваги приділяла мама. Тоді життя було іншим, тоді не було інтернету, не було фрілансу, всі люди працювали на якихось заводах. Мами сиділи вдома з дітьми, батьки працювали. Зараз світ такий багатогранний, можна працювати вдома і виховувати дітей.

«Родини стоять перед вибором — чию зарплату (батька чи матері) вони будуть втрачати в найближчі роки»

Оксана Дутчак, соціологиня Центру соціальних і трудових досліджень, чий чоловік, журналіст Артем Чапай, описав свій досвід в книзі «Тато в декреті», вважає, що чоловіки в Україні рідко беруть відпустку по догляду за дітьми з двох причин — через існуючі стереотипи, що це справа, в першу чергу, жінки, а також через соціально-економічну гендерну нерівність.

«Тому я не дуже вірю в пропаганду «відповідального батьківства». Вона мало що дасть без структурних змін, — каже соціологиня. — Оскільки жінки в середньому заробляють менше за чоловіків, а відпустка по догляду фактично не оплачується, родини стоять перед простим економічним вибором — чию зарплату вони будуть втрачати в найближчі роки».

Вона вважає, що цю систему могли б поправити такі зміни:

• оплачувана відпустка зі збереженням значної частини зарплати. Зараз оплачується приблизно два місяці до і кілька місяців після пологів, а виплати на дитину занадто малі і не прив’язані до зарплати;
• «батьківська» квота (частина відпустки по догляду за дитиною, яка зберігає частину зарплати тата) для оплачуваної відпустки;
• мережа доступних (державних або субсидованих) та якісних ясел, в які дітей можна (і не страшно) було б віддавати хоча б з року.

В останньому кварталі 2018 року в Україні жінки отримували в середньому 77,7% від зарплати чоловіків (в основному, через те, що вони часто працюють в гірше оплачуваних секторах економіки і на нижчих посадах). Ці дані представляють тільки формальну економіку. Деякі дослідження припускають, що з урахуванням тіньової економіки (де, за різними підрахунками, працює від чверті до половини населення) розрив буде ще більшим.

«Без системної боротьби з тіньовою економікою і без боротьби проти порушення законодавства в сфері праці (наприклад, в приватному секторі людям часто не зберігають робоче місце під час відпустки по догляду за дитиною) реалізувати оплачувану декретну відпустку буде не так просто, — вважає Оксана Дутчак. — Цей фактор тіньової економіки — один з основних викликів для залучення чоловіків до декретів».

Авторки: Ліза Сівєц, Оксана Савоскіна