Тепер ми знаємо, що дитинчата кажанів белькочуть, мов немовлята. Що нам це дає?
Звуки, які видають дитинчата кажанів, подібні до перших спроб дитини заговорити — не за звучанням, а за структурою: там також можна виокремити склади. Це перше подібне дослідження класифікації звуків, що їх видають малі кажани.
Результати дослідження колективу науковців із Німеччини й Панами були опубліковані 20 серпня у виданні Science, а більше про них розповідає пресслужба берлінського Музею природознавства.
Ідея вивчити звуки дитинчат кажанів і порівняти їх із людським мовленням спала на думку Агані Фернандес із Музею природознавства, що в Берліні, та її колегам під час експедиції Центральною Америкою.
Фернандес — провідна авторка дослідження — спільно з двома колегами вивчала комунікацію кажанів виду дволінійний мішкокрил (Saccopteryx bilineata). Одна з ознак цих кажанів — комунікація за допомогою «пісень».
Самці Saccopteryx bilineata видають набір звуків, схожий на пташиний спів, для приваблення самок і захисту території. Науковці раніше виокремили 25 окремих «складів» у цих піснях. Також було відомо, що дитинчата по кілька разів повторюють ці «склади».
І хоча на перший погляд здається, що це дуже схоже на засвоєння людьми мови, порівнювати комунікацію в дитинчат людей і кажанів досі ніхто не брався, пояснює співавторка з берлінського Музею природознавства Мір'єм Ньорншільд.
Тому автори спершу звернулися до лінгвістів, щоб ті допомогли скласти перелік відмінних рис людського белькотіння. Це зокрема час початку його виникнення, структура (постійне повторення складів у певній послідовності) й відсутність комунікативної мети.
Після цього Фернандес з авторами записувала мовлення 20 дитинчат Saccopteryx bilineata із восьми різних колоній. Для аналізу звуку (який не завжди сприймає людське вухо) використовували комп'ютер.
Усього науковці записали 55 тисяч «складів» мовлення малих кажанів, які потім класифікували вручну. І підтвердили, що вони структурно нагадують белькотіння немовлят: є, приміром, звуки, що нагадують грайливі «бабаба», «мамама» тощо.
Часто звуки, які видавали дитинчата Saccopteryx bilineata, не були просто способом привернути до себе увагу матері, говорить Фернандес.
«Белькотіння кажанят є досить явною голосовою поведінкою, її чути на порівняно далеких відстанях від гнізда, а триває белькотіння до 43 хвилин. У цей час дитинчата вчать пісні старших самців», — говорить Мартіна Наджі зі Смітсонівського інституту тропічних досліджень, що в Панамі.
Це перша робота, в якій порівнювалося мовлення немовлят і малих кажанів — щоправда, лише одного з понад 1500 видів. Автори вважають, що їхня робота пропонує новий спосіб вивчення кажанів та шляхів того, як вони — і ссавці загалом — вчаться спілкуватися.