«Вчимося красиво старіти». Як відбувається навчання в Університеті третього віку
Вони не прогулюють пари й не вчаться заради диплома. Вони самі обирають навчальні предмети і часто мають молодших за себе викладачів. У них немає корпусів та аудиторій, зате є жага до знань і спілкування. hromadske дізнавалося, хто й навіщо навчається в Університеті третього віку «Протон».
Бібліотеку ім. О. Шварцмана у Києві можна знайти не відразу. Хто тут уперше, мусить поблукати навколо будинку, щоб знайти вхід. Він зачаївся у дворі, але й до нього не одразу втрапиш. Пані, які шукають вхід до книгозбірні, на ходу починають знайомитися.
«Ви протончики?» — цікавляться одна в одної незнайомки, і отримавши ствердну відповідь, ідуть шукати двері разом.
«Протончиками» називають себе студенти Університету третього віку «Протон».
Біля клумби з останніми осінніми квітами студенток зустрічає ректорка університету Юлія Неговська.
«Треба зустрічати аж біля дороги», — сміються студентки.
Юлія запрошує їх усередину, а сама залишається зустрічати інших студентів та студенток.
«Одужаю й обов’язково повернуся»
Навчання в Університеті третього віку «Протон», заснованому благодійним фондом Let`s help, розпочинається у жовтні. Перші тижні — найскладніші, бо треба налагодити всі процеси: сформувати розклад, залучити викладачів, домовитися про приміщення і, звісно ж, потурбуватися про комфорт тих, хто приходить на заняття.
Юлія Неговська на посаді нещодавно. Вона має 30-річний досвід роботи у сфері освіти і ступінь кандидата економічних наук. Працювала у приватному виші, де викладала економічні дисципліни й подолала шлях від референтки до виконавчої директорки, деканеси факультету.
«З початком повномасштабного вторгнення з роботою стало складно. Я розмістила своє резюме в мережі, й мене запросили у "Протон" ректоркою. Усе, що стається, на краще», — впевнена Юлія.
Особисті зв'язки та потужний досвід допомагають на новій роботі. Юлія говорить, що більшість викладачів із задоволенням відгукуються на її пропозицію, хоч і доводиться працювати на волонтерських засадах.
«У викладачів є велике бажання долучатися до волонтерського руху, особливо в такий нелегкий для України період. Їм цікаво працювати з людьми поважного віку, багато хто сам уже вийшов на пенсію. У "Протоні" вони можуть реалізувати свої знання на повну та почуватися потрібними», — розповідає ректорка.
Заняття для людей 60+ безоплатні, а проводять їх на різних локаціях. Зазвичай це бібліотеки та муніципальні хаби КМДА, Vcentri HUB. Розклад підлаштовують під можливості викладачів та простори, адже в бібліотеках, наприклад, є й свої заходи, тож треба узгоджувати час.
«Намагаємось організовувати зустрічі ближче до центру, щоб було зручно дістатися на метро. Але наші студенти — такі зайчики, готові приїхати будь-куди, а під час повітряної тривоги наполягають, щоб навчання продовжили в укритті.
Сьогодні телефонує жінка дуже поважного віку, ледь говорить і майже плаче. Переживає, що захворіла й не зможе прийти на заняття, каже: “Я одужаю й обов'язково повернуся”. Люди втомилися сидіти вдома», — ділиться Юлія.
Для тих, хто виїхав за кордон або з певних причин не може доїхати на офлайн-заняття, проводять зум-зустрічі.
У розкладі є заняття із психології, історії України, українська та англійська мови, мобільна грамотність, арттерапія, гімнастика. За словами Юлії Неговської, планують також великий проєкт із фінансової грамотності: «Будемо вчити основ економіки та підприємництва, як відкрити ФОП, ТОВ тощо».
А ще планують збільшувати кількість занять з медіаграмотності й організовувати тренінги з надання домедичної тактичної допомоги, оскільки на них є великий попит і це дуже актуально в наш час. Готуються також проводити екскурсії, лекції з ландшафтного дизайну, походи в кіно й театри.
Навчитися жити заново
Юлія Неговська заходить до бібліотечної зали. На стільцях по колу вже розмістилися 13 студенток і один студент.
«Хто ще не записався на англійську мову та мобільну грамотність?» — звертається до присутніх.
Вони навперебій озиваються, Юлія записує всіх охочих.
«А коли вже буде про бізнес?» — цікавиться хтось інший.
Юлія пояснює і радить стежити за новинами на сайті й у спільному чаті.
Цього разу відвідувачі Університету третього віку «Протон» зібралися на заняття з ментального здоров'я. Лекцію читає магістерка клінічної психології Катерина Теличко.
Дехто ретельно конспектує слова психологині, дехто уважно слухає. Коли йдеться про очікування, то більшість студентів відзначають, що хочуть дізнаватися нове, розібратися в собі.
«Навчитися жити заново», — говорять люди, які втратили дім і звичне життя через війну.
За дивним збігом поруч опиняються жінки із Сєвєродонецька, Лисичанська й Донецька.
«Нас уже тягне одна до одної», — посміхаються крізь сум жінки.
Слухачі лекції наприкінці дякують викладачці, а я цікавлюся їхньою мотивацією до навчання.
«Навіщо ти туди ходиш?»
Ірина Донскова прийшла на заняття за порадою доньки. Сама вона з Донецька, працювала там у податковій інспекції. З 2017 року мешкає в Києві. Вона звикла до спілкування, тож і в «Протон» прийшла по нього. Крім психології планує вчити англійську мову.
«Я чую, як зараз вільно говорять англійською. Донька легко переходить на іноземну. І я так хочу», — зізнається жінка.
Людмила Чорна з Сєвєродонецька. Працювала технологинею на заводі. Останні 5 років відвідувала заняття Університету третього віку в рідному місті.
«22 лютого 2022 року ми сиділи на занятті із психології й прощалися. Уже розуміли, що ніколи не побачимося. Коли я переїхала в Київ, то шукала такі заняття тут. І ось знайшла й ухопилася, як за соломинку», — каже Людмила.
Жінка зізнається, що навіть приїздила напередодні, щоб не поспішаючи вивчити маршрут до бібліотеки й не запізнитися на заняття.
«Я відвідую Університет третього віку, щоб навчитися красиво старіти. Дітей вчать жити, а от старості ніхто не навчить. Моя 85-річна свекруха запитує: “Навіщо ти туди ходиш?” А я відповідаю: “Мамо, я хочу навчитися красиво старіти й не виносити мозок ні собі, ні людям. Адже можна жити в задоволення, а можна днями нити”», — ділиться студентка.
Киянка Галина Котовська працювала директоркою ательє. У «Протон» записалася на курси англійської мови, психології, історії України та мобільної грамотності. Але вона не просто студентка — жінка ще й викладає фізвиховання для колежанок. «Проводжу руханку з елементами йоги, сакральної архітектури тіла та східних танців», — каже Галина.
Колишня працівниця «Укренерго» Людмила Кудренецька зізнається, що чекала виходу на пенсію, аби нарешті стало більше часу для улюблених занять. Вона любить подорожувати, тому вчить англійську мову.
«Декілька разів починала вчити, потім кидала, а тепер знову берусь. Коли потрапляю за кордон, то швидко орієнтуюся, можу трохи говорити, але хочеться не забувати», — каже Людмила.
Окрім англійської мови жінка ще вчитиме історію України, психологію, мобільну грамотність.
«Я людина соціальна. Мені важко було під час карантину, коли забороняли вільно пересуватися. Без спілкування як риба на льоду. Я всіх дівчаток люблю. Готова розповідати, як дістатися до місця проведення занять, що було на попередній зустрічі. Для мене це ковток свіжого повітря, драйв і ейфорія», — ділиться емоціями Людмила.
Після заняття із психології у студенток має бути арттерапія. Вони самостійно заносять і розставляють столи, розкладають папір та олівці. А завтра у них інші заняття та нові враження.
Авторка: Олена Кущенко