Відпустка в Берліні. Як вона вчить жити в новій коронавірусній реальності
Німеччина стала однією з перших європейських країн, що відкрилися для українців після коронакризи. Далі протягом липня одна за одною стали відкривати кордони й інші країни ЄС — про це радісно сповіщали спеціалізовані туристичні ресурси. А от посиленню обмежувальних заходів уваги не приділяли. Це зіграло з моєю відпусткою злий жарт.
У планах було поїхати на океан в Португалію транзитом через Німеччину, щоб заощадити. Якщо прямий рейс з Києва до Португалії на початку серпня коштував більш як 300 євро в один бік, то до Берліна — набагато дешевше. А вже звідти до Португалії є ціла купа квитків по 20-40 євро.
Саме так я все і спланував. Дорогою до Лісабона мав провести в Берліні одну ніч, на зворотному шляху — три дні.
Але буквально за пару днів до вильоту випадково дізнався, що Німеччина змінила правила в’їзду. Для туристів, які в’їжджали з України, не було жодних додаткових обмежень. А от для пасажирів з Португалії та ще близько 20 країн запровадили обов’язковий карантин на 10 днів. Для усіх: українців, португальців, німців. Навіть для вакцинованих. Єдина можливість зменшити термін самоізоляції — зробити вже в Німеччині ПЛР-тест: якщо він виявиться негативним, то тривалість самоізоляції зменшується до 5 днів.
Це все порушило. Я жартував, що замість португальського вина та морепродуктів на березі океану доведеться пити німецьке пиво з сосисками десь на галявині. А втім, це не найгірший варіант у світі часів коронакризи.
Із в’їздом до Німеччині не було жодних проблем. Прикордонник подивився на мій свіжий ПЛР-тест, який я робив у Києві, і лише запитав: «Як довго будете в Берліні?». Ця формальна процедура перевірки документів в аеропорту Берлін-Бранденбург зайняла хвилину — і ось я вже прямую на потяг до столиці Німеччини. Вартість квитка — 3,8 євро (майже 120 грн). Одноразовий проїзд центральною частиною міста — 3 євро (майже 95 грн).
Під час першої ж поїздки берлінським транспортом я побачив разючу відмінність від Києва: усі пасажири — в масках. За увесь час в Берліні я бачив менше десяти людей із неправильно надягненою маскою. Натомість у Києві десь за тиждень до відпустки я звернув увагу, що в маршрутці половина пасажирів була геть без масок, а ще частина — з відкритим носом.
Кажуть, що німці постійно носять маски через те, що там величезні штрафи за порушення. Найімовірніше, так воно і є. Але я жодного разу не бачив, щоб хтось у транспорті стежив за дотриманням маскового режиму. Та й квиток у мене перевірили лише один раз — дорогою з аеропорту до Берліна.
Носити маску слід і в закритих приміщеннях: магазинах, кав’ярнях, пабах.
Маски тут — не єдина обов’язкова умова обслуговування. Якщо ви хочете сісти всередині ресторану, кав’ярні чи пабу — потрібно продемонструвати або сертифікат вакцинації, або результат тесту, зробленого протягом останньої доби.
Це не формальна вимога — документи справді вимагають показати. Європейці переважно демонструють електронний сертифікат вакцинації з QR-кодом. Зазвичай цього достатньо, і далі персонал не звіряє сертифікат чи тест з вашими документами особи. У мене на руках був результат тесту — дивилися лише на дату.
Трапляється ще один варіант: у деяких місцях просять заповнити анкету, зазначивши там свої дані. Формально це робиться для того, щоб у разі виявлення хворих відстежити їхні контакти.
Такі анкети мені довелося заповнити, наприклад, на вході до Олімпійського стадіону, де одночасно прогулювалися до десяти осіб, а також на вході до мистецького простору Urban Spree, де ввечері збирається потусуватися та потанцювати молодь.
Цей простір розташований на території RAW-Gelände — колишньому заводі німецької залізниці, який перетворився на культурний проєкт із низкою барів, клубів та блошиним ринком.
Коронакриза відбилася на німцях, і це можуть помітити навіть туристи.
Минулого разу я був у Берліні на початку березня 2020-го, коли пандемія у світі ще тільки набирала обертів. Відтоді закрилися готель, в якому я мешкав, один із магазинів, де я купував солодощі, та кілька нічних клубів, зокрема найвідоміший — Berghain.
Протягом 281 дня Berghain був зачинений, і от у липні клуб відновив роботу. Щоправда не в самій будівлі клубу, до якого їхали зі всього світу, а на відкритому просторі — у саду поруч.
Разом із цим у Берліні відчувається, що місто відновлює звичне життя.
У різних місцях я натрапляв або на сцени, або на звичайні майданчики, де німці збираються ввечері потанцювати.
Також у неділю на повну працював відомий блошиний ринок в Mauerpark. Територія навколо нього і James-Simon-Park поруч із музейним островом — традиційні місця для зустрічей молодих німців за пляшкою пива та чимось смачним.
Ще одна річ, яка постійно нагадує про коронакризу, — центри тестування. Поки був у Берліні — я побачив їх понад десяток: звичайний намет у сквері, вагончик на площі, приміщення в торгівельному центрі. Вони розташовані в місцях, де можуть масово збиратися громадяни й туристи.
Самим німцям рекомендують робити тестування раз на тиждень. Навіть вакцинованим. Зазвичай у таких центрах є невеличкі черги — по кілька осіб. Проте проходження тестування багато часу не займає.
Сам я зробив собі експрес-тест у торгівельному центрі Mall of Berlin. На вході сканується QR-код і відкривається онлайн-анкета, яку треба заповнити перед тестуванням: прізвище, ім’я, контакти, місце проживання. Кілька хвилин — і ви в базі.
Щоправда, мене в базі не знайшли, тож ввели дані «в ручному режимі». Після цього взяли «матеріал» — і, по-моєму, німецький лікар колупався в моєму носі у два-три рази довше, ніж це робили зі мною в Україні. А вже за 20 хвилин результати тесту надійшли на електронну пошту.
І головне: цей швидкий тест абсолютно безкоштовний навіть для іноземців. Проте ПЛР-тест уже коштував 79,9 євро, тобто 2 500 грн — більш як удвічі дорожче, ніж в Україні. Щоправда, купівельна спроможність німців також набагато вища.
Загалом про Берлін можна писати багато. З цієї поїздки у мене залишилося враження, що місто відновлюється від коронакризи, повертається до звичного життя й потроху адаптується до нових умов.
І ці нові умови життя в німців значно адекватніші, ніж в Україні. Є елементарні вимоги, яких дотримуються всі: маски, вакцинація/тест для закритих приміщень, всюди, куди не кинь оком, санітайзери — в готелях, магазинах, кав’ярнях.
Тож окрім вражень і німецького пива, до Берліна варто поїхати, аби повчитися жити в новій реальності. У реальності, де повага до елементарних заходів безпеки може рятувати життя.