«Я не можу дивитися, як гинуть діти». Історії іноземців, які воюють за Україну
Наша редакція працює цілодобово, аби ви були в курсі того, що насправді відбувається в країні. Якщо для вас важливе те, що ми робимо, і ви вже підтримали Збройні Сили України, можете підтримати наше інформаційне військо.
Канадський снайпер Воллі, колишній аналітик розвідки США Малкольм Ненс, а також тисячі добровольців із Франції, Великої Британії, США, Китаю, Польщі та інших країн нині воюють на боці України. У кожного солдата своя мотивація: в одних — щире бажання допомогти, в інших — особисті рахунки з росіянами.
Поляк Болек: «Краще я сюди приїду, ніж потім мої діти»
Поляк Болек живе в Німеччині та працює сантехніком. У нього є дружина, троє дітей і двоє онуків. Багато років тому чоловік служив у польському війську снайпером, але у бойових діях до повномасштабного вторгнення росії в Україну участі не брав.
«Як побачив, що почалася війна, був шокований, не міг повірити. Але з кожним днем моє рішення ставало більш однозначним, що треба їхати сюди. Тому що не міг за цим спостерігати збоку. Я не можу дивитися, як гинуть діти».
В Україні польський солдат воює вже майже два місяці. Він потрапив під ракетний обстріл на Яворівському полігоні. А щойно звільнили Київську область, був у Бучі. Тут звірства росіян побачив на власні очі.
«рускі гірші за тварин. Бо ті вбивають лише тоді, коли голодні. А рускі, коли відчувають свою безпорадність, починають убивати, катувати, ґвалтувати дітей, знущатися з солдатів».
Болек упевнений: якщо не зупинити росіян в Україні, вони будуть чинити звірства й у Польщі, і далі в усій Європі. Саме так він аргументував дружині та дітям своє бажання воювати в Україні.
«Після тривалої розмови я їм пояснив, що краще я поїду на війну, ніж вони потім поїдуть воювати, коли рускі прийдуть до Європи».
Аргентинець Ігнасіо: «Допомагаю хорошим людям»
Аргентинець Ігнасіо вперше опинився на європейському континенті. Він живе у Буенос-Айресі. Там має виробництво кулькових ручок. Мешкає із собакою та обожнює проводити час із друзями. Його звичне життя змінилося, коли довідався, що за тисячі кілометрів від його дому почалася війна.
«Я вважаю, що українські люди страждають від російської агресії. І насамперед я хочу допомогти. Моє завдання як хорошої людини — допомогти іншим хорошим людям».
Ігнасіо — резервіст Збройних сил Аргентини. Він ніколи раніше не був на війні, але вважає, що зараз отримує відмінний досвід, адже у Збройних сил України є чому повчитися. Приїхав не один — з другом із Колумбії. І хоча хлопці, як і багато інших легіонерів, не розуміють української, чудово знаходять спільну мову зі своїми побратимами — і не лише з українцями.
«Тут люди з Боснії, Польщі, Америки, люди з усього світу допомагають Україні».
Боснієць Сенад: «росіяни вбили моїх рідних»
Боснієць Сенад живе на дві країни: Польщу і Францію. У Варшаві у нього — дружина і діти, а у Франції він працює, має будівельний бізнес. Сенад ніколи не забуде, що відбулося в його рідній країні Боснії і Герцеговині 27 років тому.
«Колись багато рускіх прийшли на мою землю і вбили моїх рідних. Моїх знайомих. Знищували мою країну так, як знищують сьогодні Україну».
Тоді, 1995-го, Сенад, його рідні та друзі також воювали. Чоловік пригадує, що боснійців тоді вбивали дуже жорстоко — і робили це росіяни. Ось чому в нього з ними особисті рахунки. І він готовий померти, але перемогти росіян.
«Я і всі чоловіки з інтернаціонального легіону — ми не мусимо повертатися живими. Якщо загинемо, на наших трунах буде гордо висіти український прапор і нас із гордістю повернуть на нашу землю. На відміну від рускіх собак, які гнитимуть в українській землі».
Сенад вважає: якщо росіян не побороти тут і зараз, світ може забути про безпеку. Тож у російсько-українській війні він захищає і свою родину, що мешкає в Польщі. Адже після того, як росіяни вбили його рідних 1995-го, більше він не дасть їм ще одного такого шансу.
Авторка: Олександра Сулименко