«Я від вас нікуди не піду»: яку модель управління країною будує Зеленський

Між минулим та сьогоденням

Вигляд сесійної зали Верховної ради з ложі преси наочно демонструє ситуацію, в якій опинились депутати від «Слуги народу». Позаду них — Петро Порошенко, Юлія Тимошенко та Віктор Медведчук, попереду — Володимир Зеленський.

Фракції «попередників» посадили на парламентській гальорці, разом із новачком Ради Святославом Вакарчуком та його «Голосом». Натомість монобільшість «Слуги народу» сконцентрована довкола парламентської трибуни, поряд з якою знаходиться місце президента.

У перший робочий день парламенту Володимир Зеленський буквально змушував парламент працювати — ночував у Раді разом із депутатами, допоки вони не ухвалили всі потрібні йому рішення. З президентського крісла він підганяв спікера Дмитра Разумкова та час від часу коментував поведінку депутатів.

Майже без дискусій народні обранці, для більшості з яких 29 серпня 2019 року став першим днем у великій українській політиці, затвердили уряд, якого хотів президент, призначили силовиків, яких обрав президент та зробили перший крок, щоб позбавити себе недоторканності. Скасування недоторканності депутатів — популярний крок та передвиборча обіцянка президента. Втім, міжнародні експерти не розділяють такого ентузіазму. Досить згадати рекомендації Венеціанської комісії, яка попереджає — у країнах «молодої демократії» він може зробити депутатів, в першу чергу від опозиції, вразливими до переслідувань силовиками.

За декілька годин до голосування за склад Кабінету міністрів, Давид Арахамія, якого обрали головою фракції «Слуга народу», у кулуарах не міг згадати прізвище кандидатки на посаду міністерки охорони здоров’я: «Знаю, що її звуть Зоряна, але прізвище не пригадаю».

За півгодини до того Володимир Зеленський зустрівся зі своєю фракцією та оголосив претендентів на урядові крісла. Ще за кілька годин прізвище Зоряни — Скалецька — оголосив Олексій Гончарук, якого вчора призначили головою Кабінету міністрів. Склад уряду затвердили «пакетом», без обговорення кандидатури кожного з його членів.

Перші компроміси

Не спричинила дискусії і кандидатура одного з «попередників» — Арсен Аваков учетверте за п’ять років призначений Міністром внутрішніх справ. Він єдиний із постмайданних політиків досі залишається у владі.

Кандидатура Авакова викликала запитання в окремих депутатів від «Слуги народу». На засіданні фракції, яке відбулося у перерві між урочистим та першим засіданнями нової ради той таки Давид Арахамія пропонував проголосувати за Авакова окремо від решти міністрів. Президент переконав колег Арахамії цього не робити.

Коментуючи тему Авакова «Слуги народу» стають обережнішими та просять не авторизувати цитати.

«Аваков побудував систему, якою може керувати тільки він. Президент переконав усіх, що це тимчасове рішення», — каже не під запис один із керівників «Слуги народу». «Юристи сказали, що голосувати за голову МВС окремо від всього складу уряду не можна. Це тимчасово — мінімум до Нового року, але швидше мова йде про аж про травень, не раніше. Для підготовки нового міністра внутрішніх справ треба щонайменше півроку», — додає інший його колега й так само просить не посилатися на нього. Після чого робить паузу та додає: «ніщо не триває довше за тимчасове».

У посольстві США, які впродовж кількох років системно підтримували реформу поліції, на призначення Авакова реагують стримано. Співрозмовники Громадського характеризують його як «людину з непростою репутацією», яка все ж встигла багато зробити, зокрема — забезпечити прозорість виборів.

Тож принаймні поки що Аваков продовжить виконувати роль важеля, який балансує вплив президента на силовиків. Після вчорашнього голосування Володимир Зеленський, як і свого часу його попередник Порошенко отримав лояльних керівників СБУ (Іван Баканов) та Генеральної прокуратури (Руслан Рябошапка).

Аваков — не єдиний міністр уряду Гончарука, який дисонує з обіцянкою Зеленського «привести до влади нових людей». Оксана Маркарова продовжить керувати міністерством фінансів. Останній рік вона — головна перемовниця з Міжнародним валютним фондом, тож має на практиці передати досвід цих перемовин новому прем’єру.

Гончарук уже пообіцяв підписати нову угоду з Фондом на 3-4 роки. Новий голова Кабміну декларує намір виконати давнішню рекомендацію МВФ та запровадити в Україні ринок землі. Наочна демонстрація цього наміру — ліквідація міністерства аграрної політики та передача цих функцій міністерству економічного розвитку, торгівлі та сільського господарства. Його має створити Тимофій Милованов, директор «Київської школи економіки» та послідовний прихильник запровадження ринку землі.

Збереження спадкоємності економічного курсу орієнтованого на співпрацю з МВФ балансує з рішенням Зеленського не брати до уряду Уляну Супрун, яка виконувала обов’язки міністра охорони здоров’я та почала реформу галузі. Як очільник МОЗ Супрун мала беззаперечну підтримку посольств країн-членів «Великої сімки».

Сам прем'єр Гончарук — найкраще унаочнення нового складу уряду. Він відповідав вимогам, які ще до парламентських виборів оголосив президент: професійний економіст, здатний спілкуватися з міжнародними партнерами англійською мовою та не мати досвіду у великій українській політиці.

У посольстві США в Україні його характеризують як «амбіційну людину, в гарному сенсі цього слова». З іншого боку, Гончарук у гарних стосунках з керівником голови Офісу президента Андрієм Богданом, який разом з президентом та його першим помічником Сергієм Шефіром під час формування уряду погоджував кандидатури майбутніх міністрів.

На додачу Гончарук має ще одного знайомого — Дмитра Дубілета. Син очільника «Приватбанку», коли той ще належав олігарху Ігорю Коломойського, Дубілет-молодший отримав в Уряді посаду міністра Кабінету міністрів, тобто має відповідати за підготовку рішень, які виносяться на розгляд уряду.

Демонстрація легітимності

Перше засідання нової Ради принаймні поки що демонструє: депутати готові голосувати за будь-яке рішення, яке потрібне президенту. Це може стати козирем Зеленського на міжнародних перемовинах, зокрема й у нормандському форматі. Адже реалізація Мінських домовленостей передбачає зміни до українського законодавства, зокрема, і до Конституції, де має бути зафіксований статус окремих районів Донецької та Луганської областей.

Попередній склад Ради відмовлявся підтримувати рішення про статус ОРДЛО, тож президенту Порошенку для демонстрації того, що Україна готова виконати Мінськ в стосунках з депутатами треба було вдаватись до погроз та хитрощів.

Водночас Порошенко регулярно посилався на позицію парламенту у перемовинах з міжнародними партнерами, зокрема з тим таки МВФ. Саме так свого часу він переконав Фонд у відсутності можливості запровадити ринок землі. Схоже, Зеленський учора позбавив себе можливості використати схожі аргументи у стосунках із Заходом.

Перший робочий день Ради плавно перетік у ніч підготовки до обміну полонених із Росією. Як і його попередник Володимир Зеленський до завершення обміну воліє не ділитися подробицями перемовин з президентом Володимиром Путіним. Однак модель влади, в якій президент не інформує суспільство про хід перемовин із країною-агресором, а парламент та уряд — фактично повністю підконтрольні голові держави, несе свої ризики: втрата запобіжників, які убезпечують країну від помилок президента.