Я втомилась фотографувати світло на шторах і почала знімати своїх подруг та друзів, уявляючи, що вони поряд
Я вже два роки працюю фотожурналісткою на фрілансі. Мені подобається слухати розповіді людей, бути близькою до них, намагатись їх зрозуміти, навіть якщо не погоджуюсь із ними. Камера в руках дає мені виправдану причину занурюватись до чужих життєвих історій та бути в епіцентрі подій. Вся моя робота — це спілкування, тому зараз, по суті, я залишилась без неї.
Після проголошення карантину моя фейсбук-стрічка розділилась на тих, хто в розпачі писав про втрату роботи, та тих, хто розповідав, як же її стало багато. Я з роздратуванням пекла печиво, читаючи коментарі колег з новинних видань, які жалілись на те, що тепер у них немає відбою від текстових замовлень.
На фрілансі все просто: немає роботи — немає грошей. Немає грошей — живи на відкладені (якщо тобі пощастило щось відкласти). Я почала писати редакторам та пропонувати свої матеріали та послуги. Всюди відповідь була схожа: зараз мало коштів, редакціям важко профінансувати своїх штатних фотографів, а на фріланс не залишилося нічого.
Інформаційний порядок денний змінився настільки, що я рідко зустрічала матеріали, які хоча б опосередковано не стосувались коронавірусу. Мої колеги-фотографи та фотографині у чатах ділились розрахунками того, хто скільки протримається без замовлень. Радились, чи вартує ризикувати та шукати пропуск до інфекційного відділення, щоб зняти фотоісторію про коронавірус — те, що гіпотетично купили б.
Американська психологиня Елізабет Кюблер-Росс визначила п’ять основних стадій прийняття неминучого: заперечення, гнів, торг, депресія та прийняття. Поміж нападами тривоги за майбутнє та випіканням печива я перескочила зі стадії гніву одразу до стадії прийняття. Зрештою, є люди, яким набагато важче, ніж мені. Та і можливість самоізоляції поміж онлайн-лекцій та концертів — це, насправді, великий привілей.
В якийсь із днів я втомилась фотографувати світло на шторах та під’їзд свого дому. Я відчула, що мені бракує спілкування, бракує душевних розмов з людьми та погляду на світ поза межами квартири через видошукач фотоапарату. Тоді я просто почала зідзвонюватись з друзями та знайомими. З деякими з них ми не бачились місяцями та навіть роками. В якомусь плані, карантин дав нам можливість зблизитись та нарешті знайти час одне для одного.
Відчуття того, що ти не сама у цій ситуації, дуже підтримує. Я фотографувала своїх подруг та друзів у ноутбуці, уявляючи, що насправді вони сидять у мене вдома на стільці, коло вазону, чи залізли у шафу. Ці розмови-зйомки стали такою собі віддушиною, ми сміялись та домовлялись про зустріч, коли це все закінчиться.
Інформаційна гігієна не менш важлива за особисту. Ми працюємо навіть в умовах карантину і піклуємось про новини, які ви отримуєте! Підтримайте нас на Спільнокошті! Підтримайте незалежну журналістику!
***
Карантин для мене — це щоденно намагатись любити промінці сонця на одному й тому ж вікні, ходити одними й тими ж вулицями, вдихати запах квітучих дерев через маску та мріяти про подорожі.Оксана, Київ, Україна
***
Цей карантин — це той ритм життя, про який я мріяла останні кілька років, але боялась зізнатися у цьому через диктат соціальних «норм» та ідей про успішність.Вікторія, Мюнхен, Німеччина
***
Карантин виявися моїм звичним лайфстайлом.Ельдана, Бішкек, Киргизстан
***
Поки я здоровий, карантин для мене фон. Яскравий, червоний фон, на якому продовжується моє звичне життя.Антон, Львів, Україна
***
Час, проведений на карантині, як пауза — щоб зупинитись, видихнути та нарешті прислухатись до себе.Айгерім, Астана, Казахстан
***
Моє реальне життя не дуже відрізняється від карантину. Тому мені окей, але трішки бісить.Настя, Тернопіль, Україна
***
Сповільнення — це краще, що зі мною сталося. Більше я себе не гризу, що не маю роботи, хлопця чи успішного успіху. Просто я існую в цій реальності з тим, що є, і мені це подобається.Діана, Київ, Україна
***
Карантин — це період, коли ти намагаєшся довести факт свого існування в суспільстві.Айдай, Бішкек, Киргизстан
***
Незважаючи на те, що я домосидка, карантин став для мене випробуванням через відсутність вибору.Даша, Львів, Україна