З двієчників — у лікарі. Кому потрібні хірурги, які не розрізняють кісток тазу і черепа

Я вступав до Одеського медичного національного університету в 2010 році. Тоді для того, щоб вступити на контракт, середній бал мав бути не нижчим за 120. Фактично це означало, що треба прийти на ЗНО, натикати відповіді навмання і, найімовірніше, ти б цілком набрав ті самі 120 балів.

2010-го на одне місце в медичних вишах було до 10 абітурієнтів: медичні були популярними. Літо, спека і натовп випускників, які штурмують приймальну комісію. Я зі своїм середнім балом у 194 легко пройшов на бюджет. У моїй групі було 34 студенти, але в кращому разі хіба половина розуміла, куди потрапила.

За 6 років кинули навчання тільки шестеро, решта 28 отримали дипломи, проте, на щастя, менше половини з них залишились у медицині. Були студенти, які за шість років не навчилися відрізняти кістки черепа від кісток тазу. Про щось складніше годі й говорити.

Але облишмо поки минуле, далі ще повернемося до нього.

2022-го Міністерство охорони здоров’я скасувало прохідні 150 балів до медичних вишів (нагадую: за ці 150 балів довго боролися люди, які хотіли, щоб до медів ішли вчитися не перші-ліпші, а лише здібні й охочі). МОЗ мотивував таке послаблення прохідного бар'єра тим, що абітурієнти не встигли підготуватися до іспитів — мовляв, через труднощі з навчанням, зумовлені війною. Частково це правда. Але лише частково, бо:

• 150 — насправді не такий уже й високий поріг. Це трійка за старою п’ятибальною системою. Тобто ти маєш скласти ЗНО на трієчку, і можеш сміливо нести документи в медичний. Чи реально підготуватися до ЗНО на 150 балів? Абсолютно. Зараз же не йдеться про бюджет. На бюджетні місця бали вищі, там доводиться справді попотіти, аби набрати хороший середній бал (зазвичай це 180 і вище). Але для контрактної форми навчання тобі потрібні лише 150. Якщо ти щиро вмотивований вступити в медичний — це цілком реально, і війна тут ні до чого.
• Правда в тому, що на медичні виші очікується не надто великий ажіотаж поміж вступників — точно не 10 людей на одне місце. А тут ще й поріг у 150 балів. Отже, за рахунок менш успішних вступників хочуть збільшити набір, а заразом закрити дірку в освітньому бюджеті. Та чи варто рятувати вищі навчальні заклади саме в такий спосіб? І друге (не менш важливе питання): а чи потрібно нам стільки медуніверситетів?
• Авжеж, частина лікарів через бойові дії поїхала за кордон. Ще частина лікарів-чоловіків після війни може теж вирушити до своїх сімей. А значить, можливий дефіцит кадрів, і його вирішили профілактувати за рахунок неуспішних вступників. Спойлер: це погана ідея.

То чому ж, на мою думку, нашій системі таки потрібен прохідний бал, і чому його немає в більшості цивілізованих країн?

Справді, в Європі прохідного балу як такого немає: все вирішує конкуренція. Якщо багато охочих вступити з високим балом — ти з низьким не пройдеш навіть на платній основі. Друге — це жорсткі умови навчання. Не тягнеш, погано вчишся — відрахують. До кінцевого курсу доживає трохи більше як половина. Ще частина відсіюється на інтернатурі. До практики ж доходять і геть одиниці: хтось не витримує темпу, хтось зрештою розуміє, що медицина — таки не його.

Чому ж в Україні все працює не так? Тому що корупція. Купити в медичному виші можна все — можна навіть взагалі не ходити в університет і отримати диплом. Такі випускники, звісно, в медицині не лишаються: диплом найчастіше «для батьків».

Та й навіть «Крок» теж продається: навушник у вусі, підробні документи, одні студенти видають себе за інших. А деколи просто є ціла ніч, щоб відкрити конверт із тестами, розв’язати їх до ранку, а вранці продати відповіді. Таке теж було — історія «Кроку» знає багато «творчих підходів».

Можна, звісно, ще простіше: зазубрити базу тестів і з третьої перездачі все-таки скласти, бо батько пообіцяв за це купити машину і ти капець який вмотивований. Це не метафора, це мої спогади про роки навчання й побачене там.

Про оцінки, іспити й заліки я взагалі мовчу: це продається і купується дуже легко, питання лише в ціні. Ні, звісно, ніхто не вимагає платити. Вивчив — складай сам, не вивчив — заплати й отримай оцінку. А якщо добре заплатив — отримаєш навіть вищу, ніж у того, хто вчив.

Авжеж, ви можете зауважити, що відтоді, як я був студентом, минуло досить часу, і, можливо, система змінилась. Однак ні. Не змінилась, на жаль.

Окрім корупції, є ще одна проблема. Коли набирають невмотивованих вступників із низьким балом — це створює в групі студентів високу концентрацію не надто тямущих людей, а це, своєю чергою, гальмує навчальний процес.

Врешті-решт ті, хто вступав із високим балом, хто мав мотивацію до навчання, вимушені миритися з тим, що на парах ви не розбираєте нічого складного, бо загальний рівень групи низький. Вони не тягнуть навіть базового матеріалу, але й не сильно цим переймаються, бо знають, що заплатять за екзамен чи залік. А подеколи навіть починається булінг: мовляв, усі платять — і ти плати, ти що, розумніший за інших, і так далі.

За умов корумпованої системи й не дуже популярної спеціальності прохідний бал давав змогу принаймні не пропустити до медичних університетів вже геть випадкових людей. Авжеж, прохідний бал не робить якість освіти високою, проте попит на хабарі точно робить меншим: якщо в університеті концентрація ледарів низька, то й рівень корупції буде відповідним.

Є й психологічний момент. Коли тебе оточують лінтюхи, то яким би розумним і вмотивованим ти не був — твій рівень знань все одно буде знижуватися просто через відсутність конкуренції. Нащо вчити більше, якщо на їхньому сірому тлі ти й так сяєш?

Існує міф про те, що, мовляв, не важливо, як ти навчався в школі — навіть із двієчника можна зробити профі. Ну, можливо, є якісь поодинокі випадки, але це радше винятки з правила, бо назагал це просто неможливо.

На першому курсі тебе відразу накриває лавина інформації. Я зі своїми 194 балами ледь тягнув, хоча насправді важкість навчання і була головним аргументом до вступу саме в медичний. Тільки от я не був готовим до того, що на пару доводиться вивчати до двохсот сторінок наукового тексту — і це лише з одного предмету.

А якщо у тебе на один день припадали, умовно, одразу анатомія, хімія і гістологія, то хотілося вийти у вікно. Тому майже ніхто зі студентів із низьким вступним балом навіть не намагався за це братися — просто платили.

В принципі, навіть поміж студентів контрактної форми навчання були одиниці, які докладали зусиль, але решта тягнула лямку і несла грошики. Бюджетників принаймні мотивувала стипендія і ризик вилетіти з бюджетного місця (хоч і серед них були ті, хто волів заплатити).

В цілому ж медична освіта в Україні — це система зневаги до студентів, зневаги до людської гідності і, звісно, корупція. Справедливості годі й шукати.

А тепер повернемось до 2010-го, точніше, 2011-го року. Я навчаюся на другому курсі. У мене викладають предмет «Біохімія». Вся група, крім мене і ще одного хлопця, вирішує заплатити за заліки. Я біохімію все-таки складаю — з третьої спроби, після того, як викладач зрозумів, що грошей в мене немає (а їх у мене справді не було навіть для того, щоб заплатити за гуртожиток. Утім, це вже інша історія — про злидні, в яких інколи існують студенти-бюджетники). Зрештою моя оцінка була навіть гірша, ніж у тих, хто заплатив. Звісно, я був дуже «вмотивований» продовжувати навчання.

Зрозуміло, що якість освіти полягає не в прохідному балі. Якщо ми хочемо, щоб у медвишах була здорова конкуренція — а отже, і якість студентів була вищою, — тоді треба підвищувати популярність медичних професій. А це і умови праці, і зарплата, і перспективи. Як часто каже один мій колега, у 2022-му обрати собі медичний фах може або святий, або цілковитий бовдур. Але ви б хотіли, щоб вас лікував «святий» чи лікар, який на шостому курсі не в змозі розрізнити кістки черепа і таза?

Якщо нам потрібна армія фельдшерів із низьким рівнем знань, зате дипломом лікаря, то авжеж, скасування прохідного балу — саме те, що потрібно. Тільки чому тоді в ЗСУ ми хочемо бачити найкращих? Бо від цього залежить наша безпека і життя? А від лікаря вже ні?

З поганим лікарем — як і з неякісним кровоспинним турнікетом: краще взагалі жодного, аніж такий.

Втім, найсумніше в усій цій історії те, що людина, яка вступила з низьким балом ЗНО і заплатила за контракт, цілком імовірно, потім ще й купить собі місце в обласній лікарні, адже має зайвих 5-10 тисяч доларів.

Дехто в соцмережах тішиться скасуванню прохідного балу. Чомусь поміж цих людей є й викладачі мого вишу, які свого часу були двигуном корупційних схем. Просто збіг?

І наостанок. Декілька місяців тому українські експерти сміялися з росії, яка запровадила пільги на вступ для дітей загиблих військових. Мовляв, от і добре: це призведе до негативного відбору, і якість освіти у них знизиться.

Тоді в мене питання — а до чого призведе вступна кампанія в медичні виші без прохідного балу, бо, бачте, за версією МОЗу, діти через війну не встигли підготуватися?

Постскриптум: не може бути ані в медичній освіті, ані в медицині напівтонів чи поділу зла на маленьке й велике. Відсутність прохідного балу — це нібито маленьке зло, яке, попри те, що начебто має певну раціональну мету (врятувати виші), насправді призведе вже до великого зла.

Це авторська колонка. Думка редакції може не збігатися з думкою автора.