«Не всі розуміють сучасне мистецтво, і що?»: художник Гамлет — про зафарбований стріт-арт у Харкові

#cтінасрачу в Харкові — цей хештег останніми днями набув популярності в українських соцмережах. Ідеться про вуличну роботу художника Гамлета Зіньківського, яка видалася деяким місцевим мешканцям «шизофренією», через що її зафарбували. Прибічники стріт-арту Гамлета збунтувалися й вирішили домальовувати нові послання, але вже з менш художніми формулюваннями, та їх також оперативно зафарбовують. Тепер уже комунальники.

Instagram-сторінка стіни вже має понад 6 тисяч підписників, це більше, ніж на сторінці у Facebook самого художника. Чи подобається Гамлету такий «діалог», як ставляться до його робіт харків'яни та інші мистці — розповідає Громадське.

З чого все почалося

Двоє місцевих мешканців увечері 5 вересня зафарбували роботу художника Гамлета Зіньківського на одній із трансформаторних підстанцій Харкова. Він намалював її ще у 2016 році. Фотографії, як двоє невідомих зафарбовують стріт-арт, згодом з'явилися в мережі.

Невідомі зафарбовують стіну увечері 5 вересня Фото: instagram «Стена Срáча»

Уже наступного дня на стіні з'явився напис «**й, так лучше?» Його швидко перетворили на ще одну сіру пляму, але вже працівники ЖЕКу. А відтак почалася справжня арт-війна між комунальниками й тими, хто підтримує художника Гамлета або ж просто прагне розголосу: на сірому тлі з'явилося «Какой Харьков, такой и Бэнкси», а згодом стіна почала заповнюватися зображеннями статевих органів, нецензурними написами тощо. І, як у казці Оскара Уайльда «Кентревільський привид»,

зранку на місці малюнків знову й знову з'являлася сіра пляма.

Тепер харків'яни долучили до діалогу й Facebook-спільноту: активно фотографують зміни на стіні, роблять селфі на її тлі й навіть створили Instagram-канал, де наживо показують оновлення громадянського стріт-арту.

А коли на місце приїхала поліція, у мережі з'явилися нові меми.

Комунальники вкотре зафарбовують стіну Фото: instagram «Стена Срáча»

Що думає автор

Спочатку автор малюнку розповідав ЗМІ, що історія з малюнком посмішила його. Та коли за кілька днів про стіну почали говорити всі, каже, що поставить крапку в цій суперечці, щойно повернеться з презентації нової книжки Сергія Жадана, для якої робив ілюстрації.

«Коли в мене з'явиться час, то я або відновлю роботу на стіні, або зроблю нову, й поставлю в цій ситуації крапку. А якщо і цей малюнок зафарбують, я поки не знаю, що робитиму. На мій погляд, значно цікавіше — це моя виставка, яка відкрилася у кварталі від цього місця», — розповів художник Громадському.

Виставку Гамлета відкрили в муніципальній галереї в Харкові. Над проектом «7 правило» він працював увесь 2017 рік, тобто це 365 малюнків, колажів, фотографій. Так, за його словами, можна зазирнути в життя художника через своєрідний щоденник.

Дехто з місцевих вважає, що сам Гамлет придумав таку провокацію, аби привернути увагу до виставки. Та художник заперечує це, зауважуючи, що в Instagram-сторінки стіни підписників більше, ніж на його сторінці у Facebook.

Гамлет також каже, що його роботи на будівлях Харкова знищують не вперше:

«На Пушкінській зафарбували. Я навіть і не пригадаю, що там було. На Чичибабіна, 2 був намальований мужик, який сидить навприсядки і напис «Чудесная скоропостижная жизнь». Залишили тільки слово «чудесная», а решту замалювали й замість мужика — сіра пляма. Тоді ніхто нічого не сказав. А тут прямо бум».

Художник Гамлет Зіньківський у Харкові, 7 квітня 2017 року Фото: сторінка Gamlet Zinkivskiy у facebook

На питання, чи не вважає він корисним такий «діалог» на стіні, каже прямо: «Хотілося б, щоб хтось малював щось добре. Щоб це був справді діалог. Тому що коли одна людина малює фалос, інша прикриває це якимись квіточками, а третя пише адресу, де придбати наркотики — це не діалог, а бозна-що».

За словами художника, в міськраді навіть пропонували написати заяву на тих, хто зафарбував малюнок. Але він відмовився, адже сам не має необхідних дозволів на цей стріт-арт.

«Це нормально для вуличного мистецтва, коли щось зникає. Ми не настільки розвинена країна, як Англія, де вирізають шматок стіни з роботою Бенксі. Де вартість квартири на домі, на якомусь щось намалював Бенксі множиться на чотири. Хоча одного разу мені дзвонив ріелтор і дякував — чоловік купив квартиру через те, що на домі є мої роботи. Не всі розуміють сучасне мистецтво, і що? Хапатися за голову, ніби ми через це найгірша країна світу не варто», — підсумовує художник.

Люди малюють на стіні, яку вже декілька разів замальовували працівники ЖЕКа Фото: instagram «Стена Срáча»

Що кажуть харків'яни

Ми запитали кількох харків'ян, що вони думають про «арт-конфлікт» у рідному місті.

  Валерій Полковнік, бібліотекар Харківської державної академії культури:

«Коли я почув цю новину, був навіть маленький шок. Це єдина гарна річ у тому кварталі і напевно популярніша за супермаркет АТБ за поворотом, а ви її замалювали? Люди, з вами все гаразд? Потім трошки охолонув і замислився: це ж вуличне мистецтво, напевно, художник, малюючи, розуміє, що малюнки рано чи пізно знищать».

  Анастасія Бородіна, спеціалістка з інформаційних технологій:

«Вважаю, що ті, хто замазав стіну Гамлета, — справжнісінькі вандали, які живуть в минулому столітті. Це мистецтво і дуже шкода, що якісь люди вирішують за нас, потрібно це мистецтво Харкову чи ні. Тому я на боці тих, хто щодня/ночі/ранку приходить на Гоголя і залишають свій слід на цій стіні. Навіть якщо там намалюють статевий орган».

  Денис Губанов, фотограф:

«Для мене завжди його роботи були більше, ніж біла фарба на чорному полотні Харкова. Ти просто йшов собі містом і бачив щось, що могло змусити тебе замислитися, або хоча б просто тішило око. Уперше, коли розбили його роботу з окулярами, мені було дуже прикро, тому що в ній не були чогось поганого, там була проста фраза «Я пытаюсь увидеть правду» і два дзеркала замість лінз в окулярах.

Завжди вражала позиція людей, що краще проста сіра стіна, ніж те, що може вас пов'язати з мистецтвом. І найприємнішим в цій історії для мене, що ця стіна досі бореться за те, щоб не бути сірою. Сірих стін у нас досить, а от зі стінами з душею у нас проблеми».

  Ігор Зарудко, креативний директор у видавництві Vivat:

«У всій цій історії є головна мораль. Вуличні графіті виконали свою пряму роль — викликали емоції. Можна стати на бік тих, хто зафарбовував, можна стати на бік тих, хто відстоював, але суть від цього не змінюється — це реакція. Особисто я, звісно, переконаний, що зафарбовувати не варто. Роботи Гамлета — це картини з власною філософією, що змушують замислитися. Гамлет популяризує сучасне українське мистецтво на світових виставках і наше місто повинно пишатись тим, що безоплатно може споглядати його самовираження. Вуличному мистецтву бути, хоче цього хтось чи не хоче. На те й існують такі представники стріт-арту як Бенксі, як наша гордість Гамлет. Ми не диктуємо правила вулицям Харкова, вони живуть своїм життям, ми ж або вливаємось, або — ні».

Чим усе закінчиться

Куратор проектів у «Мистецькому Арсеналі» Олександр Соловйов уважає, що ця історія перетворилася на дискусію про соціальну роль сучасного мистецтва: що може, чи не може художник, як реагують на його творчість люди, та чи існують подвійні стандарти серед інших митців. Одна справа, коли йдеться про авторську картину, каже він, інша — коли це стосується публічного простору, стріт-арту чи графіті. Олександр наводить приклад зафарбованої роботи Володимира Кузнецова в «Мистецькому Арсеналі», що українські митці вважають цензурою:

«Але виходить, що ті самі митці, які засудитили цей акт в «Арсеналі», до зафарбованого стріт-арту Гамлета поставилися інакше. Наприклад, художник Микола Рідний казав: якщо художник може не спитавшись намалювати роботу в публічному просторі, то й замалювати її також можуть. Я розумію, що це різні приклади, але тоді де ця межа?» — коментує Олександр Соловйов і додає, що замальовування художніх робіт — це насильницькі аргументи і він їх не сприймає.

Кураторка мистецьких проектів Дар'я Придибайло-Пащенко у своєму блозі підсумовує: «Знищення роботи Гамлета можна розглядати як якийсь симптом неприйняття себе: робота говорить про важливий процес для кожної особистості, зокрема й суспільства в цілому — пошуку себе».

Українське суспільство наразі трансформується, відкидаючи старі стереотипи. Борючись зі своїми страхами, воно формує нову суб'єктивність, каже вона.