«Захоплена держава»: чи є шанс у союзу політиків подолати олігарха, який узурпував владу у Молдові

За останні три дні в Молдові встигли призначити новий уряд, визнати його неконституційним, відправити у відставку президента країни Ігоря Додона, не підкоритися цьому рішенню, зібрати свій «майдан» та провести засідання двох Кабінетів міністрів одночасно.

Врешті-решт, ЄС, Росія та ключові регіони Молдови визнали правомочність нового уряду, створеного коаліцією антагоністів, — проросійської Соцпартії та прозахідного блоку ACUM. Про перебіг подій та їхню логіку можна дізнатись у матеріалі Громадського, цей же блог — про людину, яка змогла об'єднати давніх політичних ворогів, Володимира (Влада) Плахотнюка. І про термін, який часто вживають, згадуючи політика: «захоплена держава». Мені випало особисто відчути і якою є ця людина, і що значить назване явище.

Влітку 2016-го я був у відрядженні у Молдові і протягом тижня досліджував, що в цій країні лишилось радянського, а що з'явилось від ЄС, асоційованим членом якого вона тоді вже стала. Уже за годину після прибуття до Кишинева, просто показавши паспорт на вході до урядової будівлі, я опинився на прес-конференції прем' єр-міністра та спікера парламенту країни. Підкреслено ввічливо Павло Філіп та Андріан Канду розповідали про успішну реформу судів, виконання більшості вимог Угоди про асоціацію з ЄС та намір підняти з осені соціальні стандарти. Здавалося б, все збігається із нещодавньою характеристикою Молдови від ЄС: ця країна — історія успіху східних партнерів союзу.

Але за півгодини, в центральному парку, до якого треба було дістатися розбитими тротуарами повз рясні ломбарди та кіоски обміну валют, я почув інший бік історії. Молдовські журналісти розповідали, що насправді рівень довіри парламенту — не більше 10%, а вісім молдован із десяти переконані, що країна рухається не в тому напрямку. Що кожного дня близько 60 громадян Молдови виїжджають за кордон — із бажанням не просто заробити грошей, а осісти в іншій країні. Що наприкінці 2014-го в країні відбулася так звана «крадіжка століття», коли з банків Молдови зник $1 мільярд. Ні грошей, ні винних, окрім кількох «стрілочників», знайти не вдалося.

Щодо місцевих ЗМІ, зніяковілі посмішки та короткі відповіді журналістів дали збагнути дві речі: всі медіа тут від когось залежать, ані Канду, ані Філіп рішень особливо не ухвалюють, а ключовим центром влади в країні є непублічний бізнесмен Влад Плахотнюк.

За словами соціолога Віталія Спринчану, колись у Молдові було кілька так званих «вихідців з 90-х», а потім один із них поставив на опозицію, і вона перемогла. Це зробило його головним посередником між владою та бізнесом і допомогло усунути спершу інших бізнесменів, а тоді й політиків, які б хотіли грати свою гру.

Про що б я не спілкувався в Молдові, розмова все одно поверталася до одного чоловіка. Навіть у глухому селі Бахмут, де я досліджував життя за межами Кишинева (молдовську провінцію в народі показово називають «Здохнєшти»), люди кляли у своїх бідах Плахотнюка. Казали, що будь-яка спроба відкрити привабливий бізнес закінчується тим, що до тебе прийдуть. Так казала мені продавчиня місцевого сільмагу, спершись долонями на товстий зошит із переліком людей, які взяли продукти в борг.

Я спробував отримати бодай якийсь коментар від самого Плахотнюка або ж його близького соратника. На мій запит відповіді очікувано не було, отже я просто прийшов до офісу олігарха. Всі знають, де він працює: в обшитій золотистими скляними панелями семиповерхівці з великими літерами GBC (Global Business Centre) на фасаді.

Мене ретельно обшукали: один охоронець, другий, тоді керівник охорони. Перевірили номери телефонів, місцевий та український. Сказали, що сам Плахотнюк зайнятий, але я можу поговорити із його помічником Адріаном Раду.

Раду, високий чоловік років 30, був одягнений, мабуть, найдорожче з усіх інших бачених мною в Молдові людей: новенькі модні джинси, сорочка в квіточки, лаковані шкіряні туфлі. Адріан живе на кілька країн і те, що я застав його в Молдові — везіння, запевнили мене потім.

Формально він — піар-менеджер медіагрупи Плахотнюка Prime Media Group, у вільний же час нібито займається ботофермами, що працюють в інтересах шефа.

Раду був приязним, як досвідчений піарник, і відвертим, як людина, що впевнена в могутності свого покровителя. І все розклав по полицях: так, Плахотнюк справді всім керує, бо він напрочуд здібний, розумний та працьовитий. Так, він справді спить по кілька годин на добу. Решту часу думає про долю Молдови.

Раду розповів цікаву історію: за кілька місяців до нашої з ним зустрічі в Молдові призначили новий уряд, але якийсь час парламент не міг створити коаліцію, аж раптом в останні дні до неї приєднався 21 депутат, в основному ідеологічні опоненти — комуністи. Лідер Компартії Молдови заявив про зраду й підкуп. Перед будівлею парламенту зібралися тисячі мітингарів. Новий уряд складав присягу поспіхом і тікав від натовпу через чорний хід.

Раду розказав і про політика Влада Філата, який колись виступав публічним обличчям Плахотнюка, а тепер сидить у тюрмі, бо, за словами Раду, «вирішив, що може грати в свою гру». «Ми розцінили це як війну. Він у війні програв — і ось, тепер відпочиває», — підбив підсумки він. Його відвертість свідчила про те, що команда Плахотнюка вважає себе всесильною, а сам олігарх живе в комфортному режимі без конкурентів. І добровільно від такого не відмовиться.

В ці дні Плахотнюк теж демонструє силу. Кремезні хлопці, які представляються прихильниками його Демпартії, стоять біля входів до парламенту, до міністерств та молдовського Конституційного суду. Його телеканали публікують компромати на опозицію та панегірики власнику.

Така нахабність змусила об’єднатися опонентів, які захотіли дати йому відсіч. Щоб перемогти узурпатора, уклали союз проросійські та проєвропейські політики. Широкої підтримки народу Плахотнюк, природно, не має. Вдалий момент вийти на політичну пенсію?

Олігархічний бік життя, втім, пенсії не передбачає: надто багато лишилося ворогів та ображених, завелика кількість сумнівно набутих активів. Тому або боротися до кінця, або йти «відпочивати» на лаву підсудних, або ж отримувати гарантії недоторканності.

Сьогодні Демократична партія Молдови активно закликає інші сторони до діалогу, а президент країни Ігор Додон запевняє, що в місцевому антикорупційному бюро знищують документи, пов’язані з прослуховуванням та «крадіжкою століття». А журналісти зафіксували виліт із Кишинева в напрямку Праги маленького приватного літака. Схоже, реванш олігарх щонайменше відклав. А молдавська політика обіцяє й надалі бути не нудною, але, можливо вже з іншим набором дійових осіб.