Закрите небо та велика стурбованість. Які санкції проти Білорусі може ввести Україна та чому вона цього не зробить
Ще якихось півтора року тому в Житомирі короваєм зустрічали Олександра Лукашенка, а новоспечений президент України Володимир Зеленський поводив себе з білоруським колегою, як із близьким родичем.
Компліменти одне одному завершилися влітку 2020-го, коли Лукашенко сфальсифікував вибори і вчергове оголосив себе президентом. Білоруси цього не проковтнули, а вийшли на вулиці. Мирний протест був жорстоко придушений, увесь, цивілізований світ обурився, і Україна теж.
Тепер же режим Лукашенка підіймає в повітря винищувач та змушує сісти іноземний літак заради арешту одного опозиціонера. Весь цивілізований світ знову обурюється, припиняє повітряне сполучення з Білоруссю, і Україна теж.
Водночас білоруські активісти вимагають вагоміших санкцій — зокрема й від Києва. Які це можуть бути санкції, чи може Україна їх собі дозволити та чи піде на них українська влада — читайте в матеріалі.
Білоруси вимагають санкцій, але не будь-яких
Шок. Саме цим словом здебільшого описували спецоперацію білоруського КДБ із затримання опозиціонера, співзасновника Telegram-каналу NEXTA Романа Протасевича, під час якої пасажирський літак Ryanair супроводжував винищувач.
Білоруські опозиціонери та правозахисники відразу почали вимагати найжорсткіших санкцій проти режиму Лукашенка.
Так, екскандидатка в президенти Світлана Тіхановська закликала ввести санкції, виключити Білорусь з Міжнародної організації цивільної авіації (ICAO) та призупинити членство в Інтерполі.
А в Києві під будівлею МЗС активісти вимагали від українського уряду застосувати проти Білорусі «реальні заходи впливу, а не лише дипломатичні».
Проте поки Євросоюз лише заборонив прольоти літаків над Білоруссю й припинив польоти білоруських компаній до країн співдружності. Таке ж рішення ухвалили Велика Британія та Україна.
Але виявилось, що це не зовсім те, чого хочуть противники режиму Лукашенка. Білоруси навіть почали писати у соцмережах, що ЄС та Україна забрали одну з можливостей втекти з Білорусі.
А чого саме хочуть?
Володимир Яворський — український правозахисник, який працював у Білорусі та змушений був звідти виїхати. Ми запитали в нього, якої ж реакції від України очікують білоруси — противники Лукашенка.
За його словами, насамперед від української влади вимагають створення умов для тих, хто тікає з Білорусі.
«Наприклад, дозволити у випадку переслідувань в’їзд без ПЛР-тесту або без якихось документів. Буває так, що у білоруса є декілька годин, аби зібратися і поїхати, а українці його не пропускають», — розповідає він.
По-друге, продовжити термін перебування в Україні білорусам, які вже виїхали. Бо хоч його продовжили на 180 днів, протести тривають із серпня, а строки спливають.
Також серед вимог — припинити мовлення на території України державного телеканалу «Білорусь 24», бо він «поширює пропаганду і фейки про Білорусь в Україні».
І якщо цей список є абсолютно реалістичним, то остання вимога куди складніша — це секторальні санкції.
«Україна нарешті може припинити поставки електроенергії з Білорусі. Є багато чого, що ми купуємо, наприклад, той же дизель. Проблему залежності від білоруського дизелю ми маємо багато років, але її ніхто не вирішує», — каже Володимир Яворський.
Проте поки, наголошує правозахисник, українська влада протистоїть Лукашенку здебільшого на словах.
Які санкції вже є та хто постраждає від нових
Після сфальшованих виборів та насильства над протестувальниками Євросоюз встиг ввести три пакети санкцій проти білоруських чиновників, зокрема й щодо самого Лукашенка, а також проти деяких компаній.
Хоч і з затримкою, але Україна приєдналася до засудження режиму Лукашенка та відмовилася визнати його законним президентом. Офіційні контакти між Києвом і Мінськом припинились. Також Україна приєдналась до частини санкцій ЄС.
Проте досі ані ЄС, ані Україна не ставили на порядок денний масштабних економічних санкцій проти Білорусі.
Гіпотетичні обмеження в торгівлі болісніше вдарять по Мінську, адже ми більше купуємо в Білорусі, ніж продаємо туди. За даними Держстату, у першому кварталі 2021 року Україна експортувала до Білорусі товару на 306 мільйонів доларів, а імпортувала на 863,7 мільйона.
Але більша частина обмежень працює в обидва боки. Як приклад тут можна розглянути вже запроваджену заборону на польоти до Білорусі.
«Виснажлива» заборона для українських авіакомпаній...
У колонці для hromadske юрист з авіаційного права Андрій Гук зазначає, що ця заборона стане «економічно виснажливою» для українських авіакомпаній. Їм уже зараз і так недоступний авіапростір Росії та над окупованими територіями.
Про це ж пише й профільне видання avianews. Воно зазначає, що для білоруської авіакомпанії «Белавіа» ринок України є найбільшим, тож втрати у неї будуть дуже значними. Але й за роботу в Україні компанія сплачує збори нашим аеропортам — і тепер цих грошей не буде.
За даними «Украероруху», на білоруську авіакомпанію у 2020 році припало 7,5% усього трафіку в Україні, тобто на стільки і впаде дохід.
Крім цього, літати до скандинавських або балтійських країн тепер треба буде в «об’їзд» Білорусі. У зв’язку з чим витрати наших авіакомпаній на паливо зростуть і вони будуть змушені або підвищити ціну квитків, або взагалі скасувати рейси.
Хоча авіакомпанія МАУ, наприклад, уже встигла заявити, що через обліт Білорусі не планує підвищувати вартість квитків чи скасовувати рейсів. Але водночас буде «спостерігати за динамікою та глибиною продажів».
В будь-якому разі у випадку із забороною польотів Україна не могла вчинити інакше, вважає Віктор Константинов, доцент Інституту міжнародних відносин КНУ ім. Шевченка.
«Це необхідна реакція, тому що ми повинні бути разом із Заходом. Ми — частина демократичної спільноти і якщо ми ігноруватимемо такі речі, у нас будуть суто прагматичні проблеми, коли нам знадобиться підтримка Заходу», — каже він у коментарі hromadske.
...яка для білорусів нічого не змінить
А от якраз для білорусів, які бажають втекти з країни, скасування авіасполучення ситуацію принципово не змінить, вважає правозахисник Володимир Яворський.
«Вилетіти літаком і до цього було доволі складно, тому що були закриті кордони, в аеропорту всіх ретельно перевіряють, і в дуже багатьох випадках людей знімали з літаків і не випускали», — каже він у коментарі hromadske.
Якщо ж людини немає в «чорному» списку, то вилетіти з країни вона зможе і зараз — через Туреччину, Росію або інші країни, що не входять до ЄС. Залишаються можливості виїхати і наземним транспортом, нагадує Яворський.
«Наприклад, в Україну можна виїхати, якщо є путівка до санаторію. Можна купити за 20-30 доларів у найдешевшому санаторії і виїхати. Є й автобусне сполучення між Україною та Білоруссю. Критичних проблем це рішення не створює», — упевнений правозахисник.
Більш того, Яворський упевнений, що таке рішення країни ЄС ухвалили насамперед для захисту власних громадян, а не задля покарання Лукашенка.
«Покарання це досить умовне. Звичайно, “Белавіа” може збанкрутувати, і її купить, наприклад, російський “Аерофлот”. Білорусь у цьому питанні втратить, але для режиму це не буде такою втратою, яка його сколихне», — вважає він.
Чи піде Україна на секторальні санкції?
Якими б неприємними не були втрати від зупинки авіасполучення, це не порівняти з впровадженням секторальних економічних санкцій, які болісно вдарять і по самій Україні.
«Я вважаю, що Україні недоцільно на цьому етапі вводити або приєднуватися до економічних санкцій проти Білорусі», — заявляв ще наприкінці минулого року міністр закордонних справ Дмитро Кулеба.
Однак, як зазначає Віктор Константинов, якщо керуватися лише категоріями «вигідно/не вигідно», Євросоюз і проти Росії не мав санкції вводити, адже для нього економічна співпраця з РФ була дуже вигідною.
«Це політичне питання, ми маємо визначатися, наскільки ми готові платити. Ми закликаємо європейців платити за нас, але наскільки ми готові платити за європейців?» — каже експерт.
Сам він упевнений, що всередині країни економічні втрати заради Білорусі навряд чи хтось оцінить.
«Скільки б не казали про свободу та демократію, ці цінності як визначальний інструмент в Україні поки не приживаються. У нас банально не зрозуміють, якщо доведеться страждати і закривати підприємства через те, що якогось журналіста посадили», — пояснює Константинов.
Тобто тут цілком зрозуміла логіка української влади — яка, на відміну від Лукашенка, обрана на демократичних виборах. Жорстких обмежень вимагають одиниці, але якщо їх ввести і отримати економічні проблеми у відповідь (наприклад, подорожчає дизель), левова частка виборців оцінить саме негатив, а не удар по Лукашенку. І навіщо це владі? До того ж третині українців Лукашенко взагалі подобається.
Залежності зовнішні та внутрішні
Проте це не означає, що до влади немає запитань і вона, бідна, опинилась між двох вогнів. Попри 7 років війни, Україна економічно залежить від агресора та його найближчого союзника. У деяких галузях це проявляється дуже сильно.
Вже згадана різниця у пів мільярда доларів між експортом та імпортом з Білорусі утворюється через поставки нафтопродуктів, яких за перший квартал з Білорусі до України завезли на 511 мільйонів доларів.
І тут слід згадати ще один принцип економіки — взаємозалежність. Білорусі треба кудись продавати продукцію, але й Україні десь треба її брати.
У нашому матеріалі ми розповідали, як затримки поставок дизпалива з Росії та Білорусі створили дефіцит в Україні. Для розуміння: частка цих країн на нашому ринку — 35,4% і 30% відповідно. Тобто дві третини.
У випадку з електроенергією імпорт з Білорусі та Росії далеко не такий масштабний. Але він, наприклад, допоміг уникнути віялових відключень взимку, коли в Україні був великий дефіцит вугілля, а АЕС із запізненням виходили з ремонту.
І в цьому контексті є ще декілька проблем.
По-перше, імпорт електроенергії з Білорусі та РФ стримує ціни в Україні і не дає на повну запрацювати монополізму компанії ДТЕК Ріната Ахметова.
Якщо вам потрібні докази — увімкніть один з його телеканалів, і там колишні прем’єр-міністри і нинішні депутати швидко вам розкажуть, як не можна купляти в агресора і Лукашенка електроенергію. Проте про інші види продукції з РФ, як-от деякі марки вугілля для ТЕС Ахметова, чомусь не згадають.
Розв'язання іншої проблеми дозволить відмовитися й від імпорту з РФ та Білорусі. Річ у тім, що до неї входять майже всі області України, виняток — Бурштинський енергоострівОб’єднана енергосистема України є частиною енергосистеми разом з РФ, Білоруссю та Молдовою. Грубо кажучи, фізично немає дротів, якими можна було б постачати енергію з Європи. І тут вже питання до влади, чому ми досі не приєднались до енергосистеми ЄС. В Міненерго нещодавно обіцяли зробити це у 2023 році.
Щоправда, 26 травня Україна таки заборонила імпорт електроенергії з Росії та Білорусі до 1 жовтня. Проте ця тимчасова заборона аж ніяк не пов'язана із затриманням Протасевича. З такою ініціативою новий міністр енергетики Герман Галущенко виступив ще до інциденту з літаком в Білорусі.
Більш того, заборона діє до жовтня. А саме з жовтня починається опалювальний сезон, споживання електроенергії зростає, тож імпорт з Білорусі та РФ може знову знадобитись.
Саме про ці проблеми каже у розмові з нами Володимир Яворський — що Україна має низку залежностей від країни-агресора та його фактичного сателіта, але не особливо поспішає цих залежностей позбуватися.
Тож поки Україна має доволі обмежені можливості, аби проявити солідарність із демократичним світом і не отримати собі на голову серйозних економічних проблем.
***
Проте не слід забувати, що і сам цей демократичний світ не дуже поспішає запроваджувати серйозні обмеження проти «світових хуліганів».
Зазвичай обурення швидко стухає, і ЄС обмежується лише санкціями щодо фізичних та юридичних осіб, які не змушують порушника змінити поведінку.
Іран — яскравий приклад, як лише масштабні секторальні санкції можуть дати результат.
Ракетна і ядерна програми ісламської республіки змусили Раду Безпеки ООН ввести жорсткі санкції, а США і згодом ЄС ввели ембарго на купівлю іранської нафти. Усе це змусило Тегеран піти на поступки й укласти так звану ядерну угоду.
Але як би цинічно не звучало, ситуацію у Білорусі, навіть із кричущим затриманням Протасевича, навряд чи можна порівняти з можливим створенням ядерної зброї войовничо-клерикальним режимом в Ірані.
А поки до такого не доходить, ситуація всередині країни — насамперед проблема тих, хто в ній живе.