«Здоров’я важливе, але хочемо, щоб діти мали знання». Що думають про навчання у «помаранчевій» та «червоній» зонах

Карантинне літо завершилося, сьогодні діти виходять на навчання, яке цьогоріч матиме багато обмежень. Вони залежатимуть від того, до якої зони потрапив регіон: у «помаранчевій» вчителі викладатимуть у захисних щитках, а в «червоній» — працюватимуть дистанційно. Як школи підготувалися до початку нестандартного навчального року та що думають викладачі і батьки про навчання в умовах епідемії — у матеріалі hromadske

Володимир Засідко, директор ліцею №2 Івано-Франківської міської ради. Із 31 серпня Івано-Франківськ потрапив до «червоної зони», тому 1 вересня діти тут на навчання не йдуть. 

Ми готувалися до того, що будемо у «помаранчевій зоні», закупили дезінфікуючі засоби, маски, зробили у школі розмежування та графік руху. Наші школи повністю готові. Але Івано-Франківськ потрапив у «червону зону», через це в усіх навчальних закладах оголосили канікули до 11 вересня. Сподіваюся, за цей час ми вийдемо з «червоної зони».

Школа готова і до дистанційного навчання. Зараз, доки ми на канікулах, вчителі будуть виходити на роботу за особистим графіком і далі готуватимуться до дистанційного навчання. Хоча це не і найкращий метод, у нас всі хотіли виходити на навчання. Але такі канікули мають і позитивний бік — поки вся країна ходитиме в школу, ми за тиждень зможемо подивитися на загальну картину по Україні, як це вплине на захворюваність.

У колективі справді є побоювання щодо вірусу. У нас були педагоги, які мали контакт і перенесли хворобу в легкій формі. Але ми плануємо розмежовувати час навчання, користуватися різними виходами, щоб уберегти себе. Серед нашого колективу лише двоє працівників з вікової групи ризику, до того ж їхні предмети не є вирішальними, тому за потреби з ними можна буде працювати дистанційно.

Ірина Душнюк, класна керівниця 5-го класу, вчителька математики у ліцеї імені Івана Пулюя (середня загальноосвітня школа №83). Ліцей розташований у Львові, зараз це «помаранчева зона». 

У нашій школі є розмітка — такі різнокольорові сніжинки, які нагадують, що діти мають дотримуватись дистанції. На вході до кожного класу стоять санітайзери, є мило у туалетах. Ми закупили запасні маски, хоча діти початкових класів можуть бути без масок, але в нас вони є у кожному класі. Навчання сплановане так, що початкова школа приходить на 8:45, а старша — на 9:30, щоб діти не перетиналися. Так само в часі розмежовані перерви. Розділені і потоки учнів: початкові класи займаються на третьому поверсі, середні на першому і другому.

Ми закупили маски для всіх класів, але додатково налаштовуємо батьків, що в кожної дитини має бути маска. Нам, вчителям, видали такі захисні щитки, в яких ми маємо на уроках викладати. Це краще, бо в масці у тебе закрите обличчя, а в щитку видно міміку. Так і нам легше спілкуватися, і дітям простіше сприймати матеріал, коли вони бачать обличчя вчителя.

Відповідальність за температуру дітей покладена на батьків, бо виміряти температуру в такої великої кількості людей просто неможливо. Батьки мають контролювати: якщо у дитини 37,2, вона вже не може йти до школи. Про це потрібно повідомити класного керівника. Насправді батьки більше переживають, щоб не було дистанційного навчання. Вони непокояться через те, що не можуть допомогти своїй дитині, адже вони теж на роботі. Їх лякає ця дистанційна освіта, вони переживають за її якість. Здоров’я важливе, але ми хочемо, щоб діти мали знання.

Я переживаю, як це все має бути. Я маю не лише викладати, а й стежити, щоб діти не порушували санітарних норм. Лінійки на перше вересня заборонили, але ми вирішили цього дня зробити для наших 5-х класів квест на стадіоні. Завдання у ньому — розповісти правила поведінки в школі під час епідемії, як поводитися в транспорті, що робити вдома. Ми робимо це у форматі гри, щоб дітям було і цікаво, і корисно. Ще хочемо навчити дітей приносити з собою каремати, щоб можна було проводити уроки на стадіоні. Ми хочемо проводити більше таких занять, якщо дозволятиме погода.

Із батьками також проводили бесіди, що вони мають поговорити з дітьми. Моя донька перейшла у другий клас. У нас кожній дитині дали роздруківку про те, як правильно мити руки. Оленка урочисто причепила її у ванній кімнаті. Дитині 7 років, але вона знає, що мити руки треба 30 секунд. Я не боюся відпускати свою дитину до школи, все одно рано чи пізно вона зіштовхнеться з певними труднощами, я не зможу її постійно оберігати.

Ігор Гуров, батько семикласниці Поліни, учениці ліцею імені Івана Пулюя (Львів). 

Разом з іншими батьками ми допомагали підготувати школу до навчального року. У нас є батьки, що знаються на інтернет-технологіях. Вони створили сторінку, де розповідають, як відбуватиметься навчальний процес. Деякі батьки привезли піддони і зробили з них вуличні меблі, щоб проводити заняття на свіжому повітрі.

Я впевнений, що краще йти до школи, але дотримуватися заходів безпеки. Мати з собою маску, антисептик, часто мити руки. Дитина повинна усе це розуміти, не підтримувати близький контакт із друзями, не пити воду з чужої пляшки, не обійматися. Я своїй дитині вже купив косметичку, туди покладу маленький флакончик з антисептиком, рідким милом, вологі та сухі серветки. Я точно знатиму, що якщо буде потреба, вона зможе взяти цю косметичку і помити руки, незалежно від того, чи є мило в туалеті

Ми розмовляли з Поліною про гігієну, необхідність її дотримання. Ще до початку карантину ми багато говорили з дитиною про важливість миття рук, адже різних інфекцій вистачало і до коронавірусу. А епідемія змусила ще більше говорити про заходи безпеки.

Моя донька веде активний спосіб життя, ходить на різні гуртки, вона все одно спілкується з людьми, тому відпускати її до школи не страшно. У нас кожні вихідні — черги з відпочивальників перед Шацькими озерами. Тому, враховуючи те, що загалом відбувається в Україні, школа — це не страшно. Я думаю, що діти зможуть витримати хворобу.