Зіґи, слем і трохи історії — як пройшов музичний фестиваль ультраправих у Києві
Традиція. Спадок. Братерство. Це не хиба в написанні девізу Великої французької революції. Це слоган музичного фестивалю ультраправих Fortress Europe (Фортеця Європа), який 22 червня відбувся у київському клубі Бінго. На сцені — гурти з України, Білорусі, Польщі, Фінляндії, Сполучених Штатів, у залі — кремезні молодики та нацистські прапори. Як виглядав рок-фестиваль ультраправих за день до проведення Маршу Рівності у Києві — у репортажі Громадського.
Початок фестивалю анонсовано на 16:00. О 18-й біля клубу і в залі близько сотні людей. Це переважно молоді хлопці. У більшості тіла вкриті татуюваннями, вони носять короткі стрижки та футболки Svastone — бренд позиціонує себе як “патріотичний”. Кілька хлопців із написом Defender (Захисник) фотографуються на тлі будівлі клубу.
Біля входу — невелика афіша фестивалю. Там зображений воїн у сталевих обладунках. У руках він тримає меч. Однак не за рукоятку, а за лезо. Онлайн квиток коштував 500 гривень. Якщо брати на місці — 800.
«Посвідчення учасника бойових дій є?» — питає дівчина, яка приклеює стрічку відвідувача на руку. Для військових вхід зі знижкою. Охорона перевіряє кожного на наявність зброї чи небезпечних предметів.
В залі кілька десятків людей. На сцені миколаївський хард-кор гурт Evil Barber співає про «захисників Азову». Дехто під сценою починає слемитися. Хтось викидає праву руку вгору у вітанні — «зіґує». Зала, розрахована на півтори тисячі людей, видається порожньою.
Цей фестиваль проводять уперше. Та все ж, відвідати його приїхали з Польщі (з десяток молодиків із написом Lublin Crew на футболках), Литви, Іспанії.
У залі працює барна стійка. Найпопулярніший напій — чернігівське пиво за 40 грн. Температура повітря в середині лише на кілька градусів нижча, ніж на вулиці.
У фоє клубу продають футболки із кельтськими, скандинавськими та старослов’янськими символами. Поруч — стійка з літературою: книжки Дмитра Корчинського, біографія Адольфа Гітлера, кельтська міфологія.
Постійно присутнє відчуття, що ти чужий на цій вечірці. Біла футболка без принтів і надбудов значень, звичайна зачіска, відсутність тату із дохристиянськими символами — причини поглядів, мовляв, «що ти тут забув, хлопчику?». Найперше бажання — зайти в тінь і не заважати відриватися «своїм».
На сцені все ті ж Evil Barber грають кавер на пісню «Піду втоплюся» Андрія Миколайчука. Аж ось з’являється ведучий:
«Брати і сестри, дякую, що продовжуєте бути в континуумі ідеї Європи націй». Після короткого виступу, він закликає усіх після концерту вирушати до парку Шевченка і займати там місця, аби завадити проведенню «гей-параду».
«Не дамо збоченцям ходити центром віковічного Києва! — каже він і додає, — Ми мусимо діяти цивілізовано, в межах чинного законодавства».
Фестиваль проходить паралельно із заходами в рамках «КиївПрайду-2019». Українські ультраправі організації закликали завадити Маршу Рівності, запланований на наступний після концерту день. Кілька днів тому на відвідувачів одного із заходів в рамках «Київпрайду» напали невідомі у балаклавах та побили.
Натовп під сценою стає більшим. Зі звукових систем звучит голос:
«Здобудеш українську державу або загинеш у боротьбі за неї». На залитій світлом сцені з’являється силует чоловіка із сокирою в руках. Це «Сокира Перуна», «Патріархи правої сцени». Свого часу «Сокиру» називали головним українським скінхед-гуртом. Гурт заснований 20 років тому, ранні альбоми включали у себе композиції на кшталт «Шість мільйонів слів брехні» (альбом «Європейська єдність», 1999):
Шість мільйонів слів брехні
Які придумали ж...
Про холокост та Zyclon B
А ти спитай де докази?!
Шість мільйонів слів брехні,
Щоб білий завжди жив в ганьбі!
Якщо бажаєш жити в багні,
То вір жидам, а не мені!
Композиція з цього ж альбому, «Герої білої раси» на концерті 2019-го лунає як «Герої моєї раси». Торік у квітні у цьому ж клубі «Сокира Перуна» виступала із ювілейним концертом, презентували новий альбом «Дорога в АТО». Тут переважно військова лірика. Звук налаштований так, що гітарні рифи зливаються в один потік потужного шуму. Однак це не заважає слемитися. Пара молодиків розгортають прапор нацистської Німеччини — на концерті торік хлопці під сценою також розгортали прапор зі свастикою. Охорона клубу робить попередження. Прапор ховають. Лідер «Сокири» просить публіку бути «адекватними».
Арсеній Климачов виступає під псевдо Білодуб. На позачергових виборах у Верховну Раду він іде під 18 номером у списку об’єднаних націоналістів ВО «Свобода». Під час виступу про свої політичні амбіції не згадував, лише дякував публіці: «Від серця!».
Репертуар гурту складається з пісень на історичну тематику — співають прокнязя Святослава, гетьмана Хмельницького та звісно, Перуна. Є пісні з альбому «Дорога в АТО». Під сценою продовжується слем, частина відвідувачів спокійно сидить за столами, дехто підспівує і «зіґує». Під час гітарних соло Білодуб поважно ходить по сцені. Як Роджер Долтрі із The Who у вже не молоді роки, він тримає мікрофон за шнур. «Сокиру» кличуть на біс. Вони вдруге за вечір виконують пісню «Святослав». Публіка вітає гурт «зіґами». Вентиляція не справляється із запахом поту від розігрітих тіл — всі виходять на двір. Охорона вже нікого не перевіряє.
Далі виступають фінські скінхеди Mistreat (їх відразу дружньо привітали ритмічними вигуками Sieg Heil!), американські Blue Eyed Devils. Анонсований польський гурт Obled не зміг прибути, оскільки учасникам заборонили виїзд із Польщі.
Близько півночі фестиваль завершується. Частина відвідувачів групами йде до найближчого метро — потрібно встигнути до закриття станцій Святошино та Житомирська. Інші ж іще залишаються біля клубу, згодом викликають таксі чи роз'їжджаються своїми автівками. Про зустріч у парку Шевченка наступного дня ніхто не домовляється, принаймні вголос. Усі добряче втомилися від восьмигодинного фестивалю.