«Захистити ТЕЦ і заховати їх у бетон — нереально». Заступник Кличка про те, чи готовий Київ до найскладнішої зими

«Ми звернулися до міністерств, щоб не вводили людей в оману»

Останніми місяцями рф завдає інтенсивних акцентованих ударів по об’єктах енергетики. Наскільки ураження станом на тепер критичні для Києва? І чи загалом столиця входить у цю зиму з гарантією, що витримає нову хвилю російських ударів на енергетичну інфраструктуру?

Застосовуються графіки або аварійних, або погодинних відключень. А втім, нам вдалося розпочати опалювальний сезон. Є перші пошкодження, як завжди. Тобто штатні проблеми нікуди не зникли. А військового характеру — додаються й додаються.

Але ми встигли до початку опалювального сезону повністю відновити енергетичні об’єкти, пошкоджені в минулі роки. У нас було фактично 80% генерувальної спроможності виведено з ладу.

Але за словами енергетичних експертів (зокрема, про це йшлося в нашому останньому інтерв’ю), ми ще не відновили того, що ворог поруйнував або пошкодив навіть за 2022-2023 роки.

До початку обстрілів (енергетичних об’єктів — ред.) — наприкінці літа-початку осені — ми мали стовідсоткову спроможність. Це мільярди гривень на ремонт енергооб’єктів. У цьому напрямі була проведена величезна робота.

Зараз уже ми знову відновлюємо, займаємося фактично тим самим. Але тут інших варіантів немає.

Плани, які були передбачені регламентом підготовки до опалювального сезону, — ми теж виконали 100-відсотково. Бо підготовка до зими — це одне з ключових питань. Ми замінили ділянки найбільш зношених електричних мереж. Провели випробування й замінили найбільш вразливі теплові мережі. Загалом їхня протяжність — понад 3 тисячі кілометрів; зрозуміло, що під час війни ми не будемо міняти в тій кількості трубопроводи, але, наприклад, за літній період нам вдалося замінити 50 кілометрів тепломереж.

Наскільки у столиці захищені енергооб’єкти? 

На енергетичних об’єктах, на підстанціях були виконані заплановані роботи з інженерного захисту. І такі роботи проводяться і зараз, і будуть тривати весь зимовий період. Перший рівень (укриття з Сітчаста конструкція, яка наповнюється піском.габіонів) виконаний, зараз ідуть роботи щодо другого рівня — це укриття з бетону. 

У межах роботи Ради оборони міста Києва, яка є колегіальним органом, ухвалено низку рішень щодо захисних заходів. До складу Ради входять представники ЗСУ, ДСНС, СБУ, МВС та інших, а заходи були здійснені згідно з вимогами Генштабу ЗСУ. 

Там, де це можливо робити, — це робиться. Адже ми розуміємо, що заховати ТЕЦ у бетон — нереально. І про це треба говорити чесно.

Тобто зараз на київських ТЕЦ найменший рівень захисту?

Ну їх усього два. Третій, типу захисного «саркофага», існує тільки теоретично.

…І це на тлі того, що саме зараз лунає дедалі більше звинувачень щодо поганого захисту енергетичних об’єктів.

Ми чули ці звинувачення. Але ж зараз із кожним обстрілом пошкоджуються різні об’єкти в країні. І, мабуть, є очевидним, що певні об’єкти захистити так, щоб їх не можна було уразити, — неможливо. 

Ми вже теж звернулися до міністерств, щоб людей не вводили в оману. Бо ТЕЦ просто неможливо захистити захистом другого рівня.

Але водночас виділяються мільйони на захист цих об’єктів.

Дивіться. От є електрична підстанція. Яку теж за великим рахунком захистити дуже складно. Там є певні елементи, які можна захистити. Як і на ТЕЦ. І нам треба витратити туди 100 мільйонів. Але поруч із ним є елемент, куди прилітає, — і вже ні цей елемент не потрібен, ні той. Тобто питання в тому, що комплексний захист, який дозволить виживати ТЕЦ під час атак, — неможливий.

Взагалі порушення цієї теми в публічному просторі — це гра на руку ворогу. Куди прилетіло, куди не прилетіло… На мій погляд, це просто недоцільно робити. До того ж на основі сумнівних заяв формується суспільна думка й так далі. І ми вже не кажемо, що винна ракета. А кажемо, що там не було захищено, тому що нібито можна було захистити.

Скільки було виділено коштів на захист першого і другого рівнів? 

Заплановані заходи для захисту першого рівня виконані ресурсом муніципального підприємства критичної інфраструктури («Київтеплоенерго» — ред.). Зараз триває масштабний проект будівництва об’єктів розподіленої когенерації, що передбачає одразу забезпечення захисту другого рівня. Його реалізовує муніципальне підприємство критичної інфраструктури, яке з початку дії воєнного стану капіталізоване з міського бюджету на суму понад 2 млрд грн. 

Якщо говорити про вартість захисних споруд сумарно, в межа проекту створення розподіленої когенерації та організації захисту другого рівня на існуючих об’єктах, — то вона складає понад 2,7 млрд грн. Це винятково кошти міста й муніципального підприємства. Кошти державного бюджету на ці потреби Києву не виділялись.

«Заживити все місто якоюсь альтернативною системою енергетики неможливо»

Чи завершені роботи із захисту на стратегічно важливих для Києва ТЕЦ-5 і ТЕЦ-6?

Ми публічно заявляли, що перший рівень [захисту] закінчений. Після проведення робіт було проведено комісійне обстеження за участі державних установ, які відповідають за це. Складені відповідні акти про те, що ця робота виконана. І виконана з оцінкою добре. 

Хто відповідає за цей контроль — місто чи Агентство з відновлення?

За контроль відповідає Держспецзв’язку. Завдання Агентства — будувати захист другого рівня.

Натомість усі камені летять у міську владу: невдоволення щодо захисту тих же ТЕЦ-5 і ТЕЦ-6 лунали навіть від президента. Можете роз’яснити — хто все ж відповідальний за захист критичної інфраструктури в Києві?

На рівні держави, міста, відомства чи підприємства в умовах війни може бути лише інтегрована відповідальність, але з визначеними завданнями, рівнем кваліфікації та повноважень. Маємо зосередитись на тому, щоб побудувати чітку координацію, об’єднати зусилля й ресурси, а не протиставляти їх одне одному.

Питання безпеки й захисту енергетичної інфраструктури має надзвичайно важливе, критичне значення, щоб почати перекладати відповідальність чи шукати «крайнього». Немає і не може бути тут одноосібних рішень чи відповідальності.

Створений Кабміном у жовтні Координаційний штаб захисту енергетики лише підтверджує це і, маю надію, сприятиме консолідації структур, що відповідають за енергетику, системи зв’язку, водо- і теплопостачання.

Яка ситуація з електроенергією в Києві після пошкодження ТЕЦ-5, ТЕЦ-6 і Трипільської ТЕС? Зараз відключення світла тривають до 5-7 годин. Що потрібно, аби ситуація покращилася?

Ми перебуваємо в єдиній енергетичній системі країни. Пошкодження, які ви перерахували, — це далеко не всі пошкодження об’єктів енергетичного сектора України, на жаль. Тому зараз ми живемо в графіках погодинних відключень. Відповідно, енергетики працюють (і треба їм за це подякувати) над відновленням. Питання в тому, який термін для цього необхідний. У міру відновлення ситуація буде йти на краще.

У разі якихось додаткових обстрілів — ситуація може змінюватись на гірше. У такій парадигмі ми й будемо жити цю зиму. Тобто можуть бути тривалі періоди відключення електроенергії, можливо й тепла — ми повинні до цього готуватися. Така зараз наша реальність.

Чи готовий Київ до можливих довготривалих блекаутів?

Часткові блекаути ми вже переживали. Під час повного знеструмлення міста в нас відпрацьована програма стійкості. З того, що можна говорити, — це дії за пріоритетними напрямами. Насамперед це забезпечення теплом, водою та електроенергією закладів охорони здоров’я, пологових будинків, геріатричних центрів тощо. Залежно від ситуації будуть виконуватися відповідні роботи за секторами.

Цього року ми зміцнили резервне енергозабезпечення міста. Підготовлено майже 300 генераторів різної потужності. Маємо 55 мобільних пересувних котелень, які під’єднуються до лікарень та інших закладів, щоб дати тимчасове тепло. Вони себе добре проявили минулими зимами, тому ми наростили їхню кількість. До кінця року їх буде вже 70. Також впроваджується концепція розподіленої генерації, про яку я говорив, — це так звані міні-ТЕЦ, які ми зараз інсталюємо.

Усі заходи спрямовані на те, щоб забезпечити безперебійне живлення або теплопостачання саме ключових об’єктів. Зрозуміло, що заживити все місто якоюсь альтернативною системою енергетики неможливо.

Якби в нас у місті була ще одна система енергетики підземна — це ж з галузі фантастики, розумієте? У нас місто споживає 1,3 ГВт електроенергії, тобто ще треба було б десь 15 електростанцій під землею. Навіть у мирні часи зведення ТЕЦ займали не менше п’яти років. А в нас зараз війна з масованими ракетними атаками, постійна ліквідація пошкоджень в енергосистемі, дефіцит коштів і робочих рук.

Тому тут питання в пріоритизації заходів, організованій роботі та щоб якомога швидше були відновлені ті чи ті об’єкти. От і все. Ми вже переживали таке. Звісно, враховуючи такі акцентовані масовані обстріли, — можуть бути різні ситуації. Будемо діяти відповідно до них. Ресурсно ми до цього готові.

Якщо брати менш глобальний рівень — у нас завдяки міським програмам співфінансування понад тисячу будинків уже мають умовний статус енергостійких. Це орієнтовно 8% від усіх будинків у місті. Для них було закуплено понад 4,5 тисячі одиниць резервного живлення (це генератори, зарядні станції, сонячні електростанції).

Окрім того, щоб не було великих складнощів із рухом транспорту, зараз 70% світлофорних об’єктів оснащені батареями, які можуть працювати без електроенергії 24 години. Оновлюємо систему оповіщення, яка була стара, ще з радянських часів. Зараз уже в половині міста ця система цифрова з батареями, і може працювати без електроенергії 4-6 годин.

Ви згадували про когенерацію. Я так розумію, ідеться про концепцію з енергетичного відновлення Києва, ухвалену ще півтора року тому. Вона включала, зокрема, будівництво шести чи семи нових міні-ТЕЦ. То чи реалізована ця програма й у скільки вона обійшлась?

Ідеться про сім газопоршневих установок, шість із яких ми плануємо запустити в кінці року. Зараз вони в процесі інсталяції.

Ці когенераційні установки є засобами резервного живлення для об’єктів критичної інфраструктури. От є якась велика станція теплопостачання (грубо кажучи, велика котельня) — коли вимикається електроенергія, вона зупиняється. І не існує такої потужності генераторів, щоб її заживити. Відповідно, ця міні-ТЕЦ працює, щоб працювала ця велика котельня. А залишок електроенергії вона може роздавати на будинки поряд.

Це не генератор, який ми поставили, ввімкнули в розетку й усе. Це електростанції, достатньо серйозні об’єкти. Вони мають потужність понад 20 МВт і можуть заживити третину району. Кожен об’єкт має окремо проєктуватися, на певному місці, з прив’язками, й одразу в захисті. Тобто тут уже габарити дозволяють будувати бетонні шелтери. Ми подивимося, як вони будуть працювати. Бо це речі, які робляться перші у світі. Жодної електростанції і захисті у світі не існує.

Ключова ідея в тому, щоб у них ворогові було набагато складніше попасти, аніж у ТЕЦ наявну, яку захистити неможливо. Бо кожна ТЕЦ займає 100 гектарів. Це площа житлового мікрорайону.

Відповідно, вони (міні-ТЕЦ — ред.) дорогі. Взагалі ця програма коштує приблизно 10,5 мільярда гривень, якщо рахувати вартість обладнання, інсталяції і захисних споруд. Частина коштів виділена з міського бюджету, частина коштів муніципальним енергетичним підприємством («Київтеплоенерго» — ред.), частину обладнання ми отримали, зокрема, від програми UNDP, тобто ООН. 

«Політичні моменти»: конфлікт із КМВА

Зазвичай після масованих обстрілів, коли Київ залишається без електрики, у кранах зникає і вода. Чи правильно я розумію, що це через те, що насосні станції «Київводоканалу» не мають резервного живлення?

Загалом, коли йде обстріл, то спрацьовує автоматика захисного плану й вимикається все, навіть без прильотів. Відповідно, система водопостачання вимикається теж. Але щоб ви розуміли, насосна станція споживає 30 МВт — такого резервного живлення просто немає. Треба, знову ж таки, така міні-ТЕЦ. Одна з них і буде працювати на «Київводоканал».

Я вам казав про сім міні-ТЕЦ (і це 10,5 мільярда). А щоб забезпечити резервним живленням об’єкти критичної інфраструктури — їх треба, наприклад, тридцять.

«Київводоканал» оснастив свої артезіанські свердловини, інше обладнання, яке може працювати від генераторів. Вони такі генератори великої потужності мають. Зараз ми робимо ще одну річ, ставимо одну міні-ТЕЦ для об’єктів «Київводоканалу» на дизельному пальному. Тому цієї зими буде ще таке певне технологічне випробування цих елементів.

Але йдеться про те, чи не запізнілі ці випробування на четвертому році війни?

Тут можна говорити дуже багато про що. Повертаючись до ТЕЦ, ще раз кажу: концепцію когенерації Київ ухвалив першим. Чи хтось іще купував установки з когенерацією в Україні? Чи виділялися кошти з держбюджету на закупівлю такого обладнання?

Тому що, якщо хочемо отримати відповідь, добре чи погано, — треба із чимось порівняти. Ми розробили план дій, ми виділили й знайшли кошти, знайшли обладнання. Відповідно, ми це робимо. Звичайно, багатьом хочеться, щоб усе було за помахом руки. І ми цього хочемо. Але, на жаль, так не виходить. Багато речей ми робимо вперше, і потрібен час, щоб вони були якісними і стійкими.

Не можу не запитати про фактично вже публічне протистояння всередині міської адміністрації. Я про очевидний конфлікт команди міського голови і керівника військової адміністрації Києва, призначеного президентом. Останні закиди з боку Тимур Ткаченко - начальник Київської міської військової адміністрації, призначений Володимиром Зеленським 31 грудня 2024 року.Тимура Ткаченка стосувалися нібито зриву закупівлі понад сотні мобільних укриттів, ігнорування питань відселення постраждалих від обстрілів киян, недостатньої кількості грошей на оборону тощо. Як відповісте на них і що скажете про сам конфлікт?

Тут, мабуть, коректно ставити питання до мене як до виконувача обов’язків першого заступника міського голови, в зоні відповідальності якого процеси життєзабезпечення, стабільна робота систем енергозабезпечення, антикризові рішення тощо. Скажу лише, що публічне протистояння й системний тиск на підрозділи й підприємства нічого, крім шкоди й дестабілізації не приносить, а в умовах війни — тим паче. Політична ворожнеча має відійти на десятий план, оскільки зусилля треба об’єднувати проти реального ворога, який щодня нас знищує.

Тобто все ж вважаєте це політичною боротьбою?

Так, я вважаю, що тут є політичні аспекти. І намагання зруйнувати довіру до дій міста. 

Ви не хочете коментувати самого конфлікту. Але наскільки він впливає на роботу й чи виливається конкретно в якісь проблеми для міста?

Це створює низку перешкод і шкодить важливим процесам в цілому. Ми мали б зосереджуватись на вирішенні проблем, яких зараз вистачає з головою, але мусимо долати якісь штучні перепони.

Що з укриттями, відновленням житла й компенсаціями

Але візьмімо останні звинувачення ледь не у зриві закупівлі мобільних укриттів, на які виділили пів мільярда гривень. Що зараз із цими закупівлями?

Ми не бачимо тут ніяких передумов для зриву. Виділені відповідні кошти районним адміністраціям. Вони можуть закуповувати ці укриття й усе, що необхідне для цього.

Тут треба зазначити, що лише на початку осені було врегульоване питання правового статусу цих укриттів, а саме вимог до їхнього технічного стану. І з’явилася можливість дійсно легітимно їх закуповувати. Після цього відразу було ухвалено рішення про виділення понад 500 мільйонів гривень на ці укриття. Тому нормативна база є, кошти є, районні адміністрації є. Треба закуповувати. 

Два роки тому був великий скандал щодо зачинених або неякісно облаштованих укриттів. Чи покращилась ситуація зі столичними укриттями зараз? Скільки їх облаштовано, скільки на це виділено коштів?

Щодо укриттів проводиться велика робота. Цього року було виділено приблизно 4 мільярди гривень на будівництво нових і капітальний ремонт наявних найпростіших укриттів і захисних споруд. Ці роботи тривають. Це продовжується кожен рік, і це є пріоритетом для міста.

Загалом у Києві 4,3 тисячі об’єктів цивільного захисту. Вони різні за типом, власністю й технічними характеристиками. З початку повномасштабного вторгнення в Києві відремонтували майже 2,5 тисячі укриттів і сховищ — йдеться як про частковий, так і про капітальний ремонт. На ремонтні роботи місто спрямувало майже 3,5 мільярда гривень. 

Щодо постраждалих від обстрілів — ми теж писали про те, що люди здебільшого залишаються зі своїми проблемами сам на сам. Комісії, перевірки — дуже затягнуті в часі. По декілька місяців у під’їздах немає вікон. Як ви самі оцінюєте темпи відновлень пошкодженого чи зруйнованого житла і чи є можливість прискорити цю процедуру на рівні рішень КМДА? 

Тут треба розділяти це питання на рівні пошкоджень. Якщо сильні руйнування — тоді йдеться від року відновлення таких об’єктів, залежно від складності. Тому що це передбачає дослідження, проєктування, проведення закупівель тощо. Робота щодо прискорення спільно з урядом була проведена, частково певні моменти були враховані. Але все одно це тривалий процес.

Якщо говорити про відновлення незначних пошкоджень (покрівель або вікон), то тут простіше. Але все одно необхідна процедура для того, щоб були визначені обсяги, виділені кошти з бюджету на ці роботи й потім проведені відповідно роботи — а це, знов таки, тендери, закупівлі й проведення безпосередньо робіт. 

Щодо безпосередньо пошкоджень квартир (вибиті вікна тощо) — то тут діє програма «єВідновлення». Момент тільки в тому, щоб комісія обстежила квартиру, підтвердила й зазначила всі пошкодження. У нас була ситуація, коли тотально страждав саме Солом’янський район, і там комісія «зашивалась». Ми мобілізували всі райони, створили ще комісії і розширили їхній склад. Зараз немає загалом затримки в обстеженні, в роботі комісій. У нас максимально швидко готуються документи.

Проте ми розуміємо людей, тому що вони хочуть, щоб було «вже і зараз». І тут треба якийсь розумний баланс між тим, щоби виправдати очікування й не порушити закону. Над цим і триває робота. Будемо робити все, щоб це було швидше.

З лютого 2022 року різних пошкоджень і руйнувань зазнали майже 4 тисячі будівель. З них майже 3 тисячі — житлові будинки. Це фактично чверть від загальної кількості. Але не всюди пошкоджені конструктивні елементи. Переважна більшість із них потребує заміни вікон, елементів покрівель або більш оперативних ремонтних робіт. Роботи з відновлення за всіма напрямами тривають. За ці роки в Києві повністю відновили 25 багатоквартирних будинків, мешканці яких уже повернулися до осель. 

А що з відселенням? Чи є куди відселяти людей і чи працює цей механізм?

Зараз уже загалом більшість киян знають, що діє механізм компенсації за орендоване житло. Відповідно, людина може обрати шлях отримання компенсації, а не відселення, і буде отримувати 40 тисяч гривень разово, і потім 20 тисяч гривень на те, щоб винаймати житло там, де вона хоче. А не там, куди її можна відселити. І переважна більшість людей обирають цей шлях. Виплати на оренду здійснюються доти, доки не буде відновлений будинок.

У нас є маневровий фонд і можливість відселяти людей. І в кожному випадку ця можливість знаходиться. Але в переважній більшості люди обирають гроші. Цього року спрямовано 233 мільйони гривень на ці види допомоги, яку отримали 15,4 тисячі постраждалих родин.

Є ресурси, є спроможності щодо відновлення, розселення, виплат грошової компенсації. Просто треба це правильно доносити до людей. Може, іноді й не один раз, а тричі. У цьому напрямі є над чим працювати, ми це усвідомлюємо.

10% бюджету на оборону

Той же голова КМВА Тимур Ткаченко публічно звинувачує міську владу в недостатньому фінансуванні потреб безпеки і оборони. Скільки було виділено на оборону в бюджеті цього року?

На оборону було виділено приблизно 11 мільярдів. Бюджет міста великий — близько 90 мільярдів. Але більша частина — це зарплатний фонд. 

А є, наприклад, бюджет розвитку. Це ті кошти, які йдуть на якісь ремонти, створення об’єктів, укриття і так далі. Це може бути, наприклад, 15 мільярдів. Порівнювати 9 і 15 мільярдів — це одне. Якщо ж порівнювати 90 мільярдів загального бюджету і 9 мільярдів на фронт, то це більше 10%.

Порівнювати витрати на фронт із зарплатою вчителів, мабуть, не зовсім коректно. Тому я вважаю, що допомога від міста є вагомою. Ми не відмовляємо фактично ні в одній актуальній потребі, яка надходить від військових.

Діє програма «Захисник», у межах якої відбувається це фінансування. Тобто ми не закуповуємо для військових частин обладнання. Кошти перераховуються як субвенція військовим частинам.

Наостанок запитаю, що ви вважаєте найбільшим викликом зараз для столиці?

Для столиці й для України — це ця зима. Вона буде найскладнішою з усіх. Тому що очевидно, що росіяни просто намагаються знищити всю енергетичну інфраструктуру. І будуть посилювати обстріли при настанні морозів.

Але ми пройдемо цю зиму. Одне питання — проходити складні ситуації, коли всі згуртовані навколо цього. І інше — коли одне одному підставляють підніжку. У нас ця складність помножена ще на різні аспекти сьогодення. Проте ми в такій парадигмі живемо вже не перший рік.